Загальні зауваження. Визначення

Стандартизацію можна визначити як добровільний та заснований на принципі консенсусу процес встановлення технічних вимог за допомогою відкритих і прозорих процедур з боку незалежних і визнаних органів стандартизації.

Стандарт - це документально оформлена добровільна угода, що встановлює основоположні критерії для товарів, послуг та процесів. Таким чином, за допомогою стандартів забезпечується відповідність товарів та послуг їх призначенню, їх порівняльність та сумісність.

Міжнародна організація зі стандартизації (ISO - International Organization for Standardization) та Економічна комісія ООН для Європи (UN-ECE - United Nations Economic Commission for Europe) дають наступне визначення стандарту:

„Т ехнічні вимоги чи інший вільний для громадського ознайомлення документ, вироблений спільними зусиллями та на основі принципу консенсусу або загальним схваленням усіх зацікавлених сторін, заснований на консолідованих результатах діяльності у сфері науки, технології та людського досвіду, спрямований на розвиток оптимальних суспільних вигод, і ухвалений органом, визнаним на національному, регіональному та міжнародному рівні”.

Дане визначення було прийнято більшістю національних та регіональних органів стандартизації.

Європейські стандарти - це відкриті для громадськості технічні вимоги, прийняті одним з європейських органів стандартизації з метою повторюваного і постійного використання, і відповідність яким не є обов’язковою.

Гармонізовані стандарти - це європейські стандарти, прийняті європейськими органами стандартизації і підготовлені у відповідності до Загальних принципів, узгоджених між Європейською Комісією та європейськими органами стандартизації, та у відповідності до мандату, що видається Європейською Комісією після консультацій із країнами- членами.[1] Гармонізовані стандарти не є своєрідною категорією європейських стандартів, вони лише підпадають під правове визначення стандартів, яке подається у директивах Нового підходу.

2. Головні характеристики

Із цих різних визначень можна виділити наступні головні характеристики стандарту:

• добровільність процесу: стандартизація не може бути нав’язаною, а мотивація створення стандартів має або економічну, або регуляторну основу;
• це процес на основі консенсусу: стандарт приймається на основі методу, що потребує консенсусу всіх зацікавлених сторін (представники промислових груп, середні та малі підприємства, органи державної влади, споживачі, працівники тощо);
• відкритість та прозорість відповідних процедур:

відкриті та прозорі процедури забезпечують захист стандартизації від брудної конкуренції.

• призначення для повторюваного та постійного використання;
• його використання в основному не є примусовим:

відповідність стандартам залишається добровільною.