Визначення вартості капіталу
Підприємство здобуває для поточної операційної діяльності матеріально- енергетичні ресурси за визначеною ціною. Точно також залучити фінансові ресурси воно може за відповідною ціною, заплативши постачальникам-інвесторам.
Таким чином, загальна сума засобів, яку потрібно сплатити за використання визначеного обсягу приваблюваних на ринку капіталу фінансових ресурсів, виражена у відсотках до цього обсягу, називається вартістю капіталу (cost of capital).
Усі джерела фінансових ресурсів можна підрозділити на двох груп:
а) платні джерела (наприклад, за залучення кредитів і позик платяться відсотки, акціонерам платяться дивіденди, кредиторська заборгованість по товарних операціях нерідко зв'язана з відмовленням від знижки, тобто теж не є безкоштовної, і т.п.);
б) безкоштовні джерела (сюди відносяться деякі види поточної кредиторської заборгованості, наприклад заборгованість по заробітній платі).
Зрозуміло, що ціна різних фінансових джерел - різна і підприємство не може формувати інвестиційний портфель тільки з фінансових джерел, що мають низьку ціну. Ситуація постійно міняється і фінансовим менеджерам приходиться вибирати з наявних фінансових джерел найдешевші, що не завжди вдається зробити в силу об'єктивних чи суб'єктивних причин. Тільки по довгострокових фінансових джерелах можна визначити досить стабільну ціну залучення. По всіх притягнутих фінансових ресурсах на визначений момент часу можна розрахувати середньозважену ціну по формулі:
 |
де Cn - ціна п-го фінансового джерела, %; кп - питома вага п-го фінансового джерела в загальному обсязі приваблюваних засобів (у частках одиниці), що найпростіше розрахувати по балансовій вартості ресурсів. Однак, більш точної є оцінка приваблюваних фінансових ресурсів по ринковій вартості, але в той же час і більш складної в інформаційному плані.
Отриманий по формулі (6.2) показник називається середньозваженою вартістю капіталу {Weighted Average Cost of Capital, WACC).
Незважаючи на деяку умовність і неточність визначення він має як теоретичне, так і практичне значення. У теоретичному плані знання керівництвом компанії поточного значення WACC і її динаміки необхідно для розуміння причин сформованого і (або) можливої зміни положення компанії на ринку цінних паперів унаслідок прийняття деяких рішень стратегічного характеру. У своїй практичній діяльності фінансовий менеджер використовує показник середньозваженої вартості капіталу для екс- прес-оцінки ринкової вартості компанії, а варіюючи склад джерел може визначати найбільш ефективний склад за критерієм максимальної ринкової вартості підприємства. Використовується він також при аналізі інвестиційних проектів.Вартість залучення окремих складових капіталу визначається в такий спосіб
[14].
Ціна акціонерного капіталу. Акціонерний капітал складається з двох частин капітал, сформований шляхом випуску звичайних, або привілейованих акцій. По обслуговуванню кожної частини акціонерного капіталу підприємство несе різні витрати. Вони різні по обслуговуванню акціонерного капіталу який існував раніше і, отриманого в звітному періоді в результаті емісії. У першому випадку враховуються тільки дивіденди і витрати, зв’язані з їх виплатою, у другому ще і витрати на випуск і розміщення емісії.
При розрахунку ціни звичайного акціонерного капіталу використовують класичну формулу Г ордона:
P^DKk-g)(63)
де P — ринкова ціна акції, k — поточний ринковий відсоток по доходах, g — щорічний постійний ріст дивідендних виплат. Тут можна представити коефіцієнт k як величину, що характеризує ціну уже функціонуючого капіталу, тобто відсоток, виплачуваний за користування притягнутими засобами протягом усього періоду існування підприємства:
k — DfP + g.
Цю величину звичайно обчислюють у відсотках і, для більшості акціонерних компаній, процентний приріст вартості акцій не враховують. Якщо виникає необхідність обліку величини g, то найкраще робити розбивку тимчасового інтервалу на кілька дробових інтервалів, у межах яких параметр росту не буде змінюватися.
При залученні капіталу за рахунок додаткової емісії звичайних акцій вартість акціонерного капіталу коректується на величину витрат на їх випуск і розміщення. При цьому відома закономірність, що, чим крупніше емітуєма партія звичайних акцій, тим менше середні витрати на випуск і розміщення акцій. Тому для невеликих фірм додатковий випуск акцій може виявитися занадто дорогим джерелом фінансування.
Ціна акціонерного капіталу показує не тільки вартість приваблюваного капіталу, але і є індикатором благополуччя підприємства, що обумовлено коливаннями ринкової вартості акцій.
Вартість функціонуючого привілейованого капіталу визначається по аналогічній формулі (6.4), але у випадку додаткової емісії необхідно враховувати витрати на випуск і розміщення таких акцій, а вартість капіталу визначати по формулі:
 |
де Cnp - вартість власного капіталу, приваблюваного за рахунок емісії привілейованих акцій, %; Dnp - сума дивідендів, виплачуваних по привілейованих акціях; Knp - сума власного капіталу, приваблюваного за рахунок емісії привілейованих акцій; Enp - витрати по емісії акцій, виражені в частках одиниці стосовно суми емісії.
Якщо використовувати таку характеристику капіталу як ризик, то завжди слід уточнювати, для кого він визначається. Для акціонерного товариства ризик, пов'язаний з наявністю привілейованого капіталу, трохи нижче, ніж для облігацій. Що ж стосується акціонерів, те тут картина протилежна. Для них ризик володіння привілейованою акцією вище, ніж облігацією.
При описі дивідендів, виплачуваних по звичайних акціях, часто використовується такий показник, як норма розподілу прибутку, що може визначатися подвійно — або як відношення суми виплачених дивідендів до величини чистого прибутку, або як відношення суми виплачених дивідендів до величини балансового прибутку.
У першому випадку норма може змінюватися від нуля до одиниці.
Для другого випадку встановлено, що межею даного показника є значення рентабельності власних засобів підприємства.Ціна боргових зобов'язань товариства. Зрозуміло, що вартість притягнутого позикового капіталу у формі банківського кредиту визначається ставкою відсотків, тому що підприємство, що користається отриманим кредитом, змушено виплачувати відсотки банку чи іншої кредитної організації. Погашення відсотків може здійснюватися з прибутку чи відноситися на собівартість продукції. І в тім і в іншому випадку прибуток зменшується. Однак різниця в тім, що включення відсотків у повну собівартість зменшує оподатковуваний прибуток, а в іншому випадку вони віднімаються з чистого прибутку. Таким чином, при віднесенні відсотків на повну суму витрат поточної операційної і інвестиційно-финансової діяльності підприємство одержує ефект, що враховується множенням середньозваженої ставки по кредитах за розрахунковий період на поправочний коефіцієнт рівний (1 - ставка податку на прибуток, обмірювана в частках одиниці).
До боргових зобов’язань господарчого товариства відносяться і випущені їм облігації. При цьому підприємство несе наступні витрати: по підготовці емісії і її розміщенню, оплата державного збору, на проведення процедури виплат і погашення облігацій. Тоді вартість капіталу притягнутого за рахунок нового випуску облігацій (%) буде визначатися співвідношенням річного купона і ціни облігації з коректуванням на витрати по випуску облігації в обіг.
Ціна нерозподіленого прибутку. На перший погляд може показатися, що нерозподілений прибуток - безкоштовне джерело, тому що він не зв'язаний прямо з фінансовими ринками, а використовується для вкладення в розвиток підприємства з метою в майбутньому одержати доходи вище, ніж у момент прийняття рішення. Отже, невиплата дивідендів і інвестування прибутку у виробництво це дві сторони одного процесу. Акціонери, приймаючи рішення про зниження дивідендів на користь інвестування прибутку у виробництво, припускають, що вона принесе доход у майбутньому більший, ніж зараз.
Природно, що це ризиковане рішення і за правилом «краще синиця в руках, чим журавель у небі» вони повинні були б відмовитися від нього на користь споживання. Однак, вирішуючи відкласти доход, акціонер припускає одержати доход у майбутньому на рівні як, якби ці гроші в точності збіглися б з вартістю капіталу, отриманого від розміщення звичайних акцій. Тоді ціна нерозподіленого прибутку буде дорівнювати вартості доходу від розміщення акцій нової емісії.Ціна витрат по фінансовому лізингу. Лізинг - це сполучення процесів інвестування засобів у натурально-речовинній формі і кредитування, тобто надання відстрочки по розрахунках. Основні засоби, якими володіє підприємство, враховані в балансі, а по лізингу можна придбати активи без відображення їх вартості у балансі, як і відповідних джерел фінансування. Тому фірма реально має більшу кількість позикових засобів, чим це випливає зі звіту, що дозволяє підприємству продовжити роботу з залучення нових позикових фінансових засобів, не викликаючи заперечень у нових кредиторів.
З огляду на ці особливості, плата за фінансовий лізинг визначається по наступній формулі [6] :
Сфл=[(Ле-На){\-Нп)У^-ЗПфл\ (6.6)
де JIc - річна ставка лізингових платежів,%; На - річна норма амортизації активу, притягнутого на умовах лізингу,%; Hn - податок на прибуток у частках одиниці; ЗПфл - відношення витрат по залученню активу на умовах фінансового лізингу до вартості цього активу, виражене в частках одиниці.
Ціна товарного (комерційного) кредиту. Кредиторська заборгованість може бути двох типів - умовно безкоштовна (наприклад, заборгованість по заробітній платі, договорам постачання, у яких не обговорені санкції за прострочення платежу) і платна, величина якої регулюється підприємством. Якщо в контракті купів- лі-продажу обговорені умови надання знижки у випадку дострокової оплати, а підприємство знижкою не скористається, то ця заборгованість буде вже платної. А ціна втрат буде дорівнює втратам у зв'язку з відмовленням від знижки з ціни товару.
Дійсно, якщо покупець не користається знижкою, тобто оплачує товар з передбаченої договором істотною відстрочкою платежу, у нього на якийсь час з'являється додаткове джерело засобів, але це джерело вже не безкоштовне, тому що покупець відмовився від знижки.Наприклад, якщо договір має вид «2/15 net 60», те вартість джерела дорівнює 16,32% (див. формулу розрахунку ціни відмовлення від знижки (5.10) - 2 :98 360 : (60 - 15) · 100%). Тобто покупець, відмовивши від знижки, утворить платну кредиторську заборгованість за ціною 16,32%. Чому утворюється ця плата. Допустимо, що повна ціна товару 100 грн. Якщо скористатися знижкою, то оплата складе 98 грн, а при відмовленні від знижки платити прийдеться більше на (2/98) 100 = 2,04%. Перехід до річної процентної ставки дає раніше отримані 16,32%. Як правило, це фінансове джерело коштує дорожче і тому підприємства намагаються користатися знижками, навіть залучаючи банківський кредит.
Фінансові менеджери повинні прагнути до формування такого складу джерел фінансування, щоб показник WACC мав мінімальне значення і був менш рентабельності активів підприємства.
На практиці показник середньозваженої вартості капіталу використовується: а) для визначення орієнтованої ринкової вартості підприємства (чистий грошовий потік поділяється на показник WACC); б) як ставку дисконтування для розрахунку чистої сучасної вартості інвестиційного проекту; в) для оптимізації структури капіталу.
6.4.