Винятки щодо державних службовців

Обмеження, які д опускаються Договором у галузі свобод и пересування працівників, також пов’ язані з характером або рисами певних видів професійної д іяльності.

Предметом розгляду було передусім питання про те, чи державна влада може сама визначати список професій, які підлягають забороні прийому на роботу іммігрантів. Щоправда, зміст ст. 39 пар. 4 ДЄС вказує на можливість застосування так званого інституційного пі хо у, який ає ержавам-членам ЄС право усувати громадян інших країн-членів ЄС з усіх посад у ержавних органах, незалежно ві виконуваних функцій, в той час як і Комісія, і Суд ЄС підтримали функціональний пі дхі д. Су ЄС ствер ив, що немає значення, чи працівник працює робітником, службовцем, чи д ержавною посадовою особою, як і те, чи ві ношення о праці має публічно- чи приватноправовий характер. Але ця кваліфікація може від різнятися в окремих країнах: в од ній вона може бути відомою, а в іншій невід омою; з цієї причини вона не може бути ві пові ним критерієм тлумачення права Співтовариства.[93] Суд ЄС конкретизував дефініцію “державної служби” та визнав належними до них тільки такі заняття, які пов’язані (1) з безпосередньою або з опосере кованою участю у виконанні ержавної вла и та (2) з функціями, які мають на меті захист д ержавних інтересів або громад ських об’єд нань. Звичайно у д октрині ці умови вважаються кумулятивними. Суд ЄС уточнив у рішенні

Commission v. Belgium (№ 2)x, що названі обмеження стосуються також інтересів місцевої влади, напр., міської ад міністрації.

Таким чином, навіть посад и, які регулюються положеннями про ержавну службу, не завж и вважаються роботою у державній службі в значенні ст. 39 пар. 4 ДЄС. Відповідно до цього, більшість посад у лікарнях, бібліотеках, дитячих садках, школах, університетах, на поштах потрапила поза сферу обмеження, яке допускається ст. 39 пар. 4 ДЄС. Отже, Суд ЄС значною мірою обмежив компетенцію держав- членів ЄС у свободі інтерпретувати це положення. Посади у сферах чи органах суто торгівельної або промислової природ и (напр., у націоналізованих галузях промисловості) також були виключені зі ст. 39 пар. 4 ДЄС.

Предметом окремого розгляду було питання характеру роботи, яка полягала в основному у несенні д ержавної служби, але з певними адміністративними функціями. Така проблема виникла у справі Lawrie-Blum, в якій Суд стверд ив, що робота на посаді практиканта за професією вчителя не відповідає критеріям пар. 4 ст. 39 ДЄС, навіть якщо особа дійсно приймає адміністративні рішення, визначені місцевим урядом. У цій конкретній справі враховано факт того, що, відповідно до німецького законод авства, рішення учителя, які стосуються, між іншим, дисциплінарних заходів, переведення учнів з класу в клас, були публічно-ад міністративними актами.[95] Незважаючи на те, що Суд д етально не обґрунтував свого висновку, вигляд ає, що свої погляд и він базував на думці про те, що адміністративні дії, які виконуються вчителями, не були сутністю їхньої роботи, а мали лише другорядне значення. У світлі того, що адміністративні функції виконувалися при нагоді, надання державі-членові ЄС права резервувати цю посаду для власних грома ян Су визнав таким, що суперечить принципу пропорційності.[96]

Після цього визначення обсягу ст. 39 пар. 4 ДЄС зд ається відповід ним навести посади, які в європейській практиці були визнані такими, що пі лягають вилученню зі сфери оступу працівників, які мігрують, відповідно до ст.

Із практики Суду ЄС витікає, що резервуватися для громадян країни можуть також посади, не пов’язані зі здійсненням державної влади. Спираючись на справу Commission v. Belgium (№ II) Суд стверд ив, що робота нічного сторожа, який працює в міській адміністрації підлягає виключенню на підставі ст. 39 пар. 4 ДЄС. У цьому випадку Суд погодився з думкою Комісії про те, що охорона будинків, приміщень дає можливість легкого доступу до державних таємниць.[98] Од нак нічний сторож, який працював на місцевій д ержавній залізниці в Бельгії, такому виключенню не підлягав.[99] Отже, вирішальним критерієм був характер закладу, який приймав на роботу особу, а не поле виконуваних працівником функцій.

Виняток зі ст. 39 пар. 4 ДЄС застосовується тільки у випадку обмеження доступу до роботи. Отже, якщо працівник з іншої ержави-члена ЄС бу е прийнятий на певну поса у в рамках д ержавної служби, то ст. 39 пар. 4 ДЄС не може виправ ати искримінуючих умов, поставлених працівникові з огляду на громадянство. Цей простий факт прийняття на роботу призво ить о того, що всі пі стави виключення втрачають сенс.