Вільне пересування робочої сили

Угоди закріплюють принцип заборони дискримінації на грунті національності, який поширюється не лише на робітників, а також на членів їхніх сімей. Ще раз слід підкреслити, що повний ефект від дії цього положення виявиться не скоро.

Виконання вимог щодо вільного руху робочої сили повинно відбуватися у два етапи. На першому етапі увага концентрується на підготовці необхідної основи через створення системи соціального забезпечення, що ефективно взаємодіє з відповідною системою країн ЄС1. Другий етап буде зосереджений як на соціально-економічній ситуації, вимогах асоційованого члена, так і на стані справ з працевлаштуванням у Співтоваристві. За сприятливих умов можуть вживатися подальші заходи для покращення становища робітників.

Включення розділу щодо вільного руху робітників, безсумнівно, має символічне значення, оскільки така свобода є скоріше позірною, а не реальною. Ці угоди в основному спрямовані на поліпшення становища робітників з асоційованих держав, які вже перебувають на законних підставах у країнах ЄС, даючи можливість країнам-членам самостійно визначати власну іміграційну політику. Обмежені рамки цього положення можуть також призвести до зворотнього ефекту, який підбадьорить урядовців та роботодавців зі Східної Європи, що побоювалися масового від'їзду своїх громадян на Захід, які спокусилися вищими заробітками та, безсумнівно, кращими умовами життя. Цей розділ є важливим, оскільки він започатковує майбутнє співробітництво щодо вільного руху робітників. Проте, очевидно, що розвиток подій залежатиме не тільки від розвитку асоційованих країн, але також від інших чинників поза їхнім контролем, передовсім від рівня безробіття у країнах ЄС.

Про необхідність створення відповідної системи соціального забезпечення свідчить останній страйк румунських робітників, що вимагали удосконалення такої системи в їхній країні.

367