8.2.2. Право громадян ЄС на вільне пересуванн я у межа х ЄС

Право громадянина ЄС на вільне пересування у межах ЄС

передбачає:

1) право виїжджати з  рідної держави-члена з метою працю- вати в іншій державі-члені ЄС (Директива 2004/58);

2) право громадян ЄС та членів їх сімей в'їжджати на терито- рію іншої держави-члена без віз строком до 3 місяців  за умови пред'явленн я дійсного особистого  посвідчення  або  паспорту (Директива  2004/58);

3)  що у разі перебування на території іншої держави-члена ЄС  більше 3 місяців громадянам ЄС не потрібно отримувати дозвіл на постійне проживання в державі-члені ЄС.

4) право отримувати громадянину ЄС та членами його родини від держави-члена  ЄС дозвіл  на постійне  проживанн я  після п'ятирічного строку легального перебування  у цій державі-члені (Директива  2004/58).

Дозвіл на проживання повинен бути чинни м принаймні 5 років та продовжуватися автоматично.  Важливо, що права грома- дян ЄС та їх родин на проживання походять безпосередньо з Договору про Співтовариство, а не з  вторинного законодавства Співтовариства1 чи національного права держав-членів, тому відсутність дозволу на  проживанн я  не може бути підставою для відмови при в'їзді чи депортації2.   Недотримання громадя- нам и ЄС або їх родинам и адміністративних  вимог не може бути підставою для депортації, хоча держави-члени ЄС й можуть встановлювати за це адміністративні покарання3 .

8.2.3. Однакове ставлення щодо громадян ЄС та членів їх родин и

Іншим важливим правом громадян ЄС є рівність ставлення (недискримінація) щодо них з боку будь-якої держави-члена. Договір  про Співтовариство забороняє будь-яку дискримінацію громадян ЄС та членів 'їх родини   на підставі національності. ЄСП пояснив, що повинно бути однакове ставлення до  громадян різних держав-членів у всіх державах-членах у ситуаціях, що регулюються   правом   Співтовариства*.

Згідно Директиви 2004/58 держави-члени не можуть дискри - мінувати громадян ЄС на підставі їх статі, раси, кольору, етич-

1 Див.: Справа 48/75, Procureur du Roi v. Royer (1976) ECR 497, (1976) 2 CMLR 619.

: Див.: Справа 157/79,  R. v. Pieck (1980) ECR 2171, (1980) 3 CML R 220.

3 Див.: Справа 118/75, Watson v. Beimann (1976) EC R 1185, (1976) 2 CML R 552.

••Див.: Справа C-43/95, Data-Delecta amp; Forsberg v. MSL Dynamics (1996) ECR 1-4661.

98

ного та соціального походження, генетичних даних, мови, релігії, політичних поглядів, належності до етнічної меншини , власності, народження , інвалідності, віку чи сексуальної орієнтації. Рег- ламен т  1612/68  імплементу є   положенн я Договор у пр о Спів - товариство щодо недискримінації працівникі в та  вимагає від держав-члені в дотримуватися рівності ставлення в усіх справах, що пов'язан і з роботою при пересуванні працівників. Регламент містить 3 розділи:

1) "Здатність до роботи";

2) "Рівне ставлення в роботі";

3) "Родини працівників". Директив а 96/71  надає право на рівне ставленн я та умов праці працівникам , що працюють за короткострокови м чи сезонни м контрактом1 .

Згідно з Регламентом   1612/68 громадянам ЄС гарантовано право найму на роботу та працювати на території будь-якої з держав-членів на таких самих умовах, як це гарантовано і праців- никам-громадяна м такої держави-члена . Заборонен о пряму чи непрям у дискримінаці ю державами-членам и  громадян  інших держав-членів .  Зокрема , забороняєтьс я обмеженн я заявок на працевлаштування для громадян інших держав-члені в (ст. 3(a) Регламенту 1612/68), встановлення особливих процедур  праце- влаштування для громадян інших держав-членів, встановленн я квот прийнятт я на роботу іноземців в певній сфері2  та інших перешкод. Проте державам-члена м може бути дозволено вста- новленн я для громадян інших держав-члені в особливих вимог щодо знанн я мови, якщ о цього вимагає природа посади, на яку кандидат претендує3 .

Однакове ставлення щодо працівників стосується також умов їх праці. Це передбачає однакові умови працевлаштування  та праці, зокрема, винагороду за роботу, порядо к звільнення та поновленн я на роботі, працевлаштування безробітних4 , доступ до соціальних та податкових пільг нарівні з громадянами від- повідної держави-члена (при цьому ці пільги розуміються досить широко; це може бути, наприклад, позика у зв'язк у з народжен - ням дитини5 , пільгові тариф и на проїзд у транспорті6 , мінімальні пенсії7 тощо) , право брати участь у професійних спілках (ст. 8

1 Див.: Директив а 96/71 Європейськог о Парламенту та Ради Міністрів від 16 грудня 1996 p. (O.J. 1996 L18).

2 Див. : Справа 167/73,  Commission v. France (French Merchant  Seamen) (1974) EC R 359.

J  Див.: Справа 397/87, Groener v. Minister for Education (1990) 1 CML R 401.

4 Див.: Стаття 7(1) Регламенту 1612/68.

5 Див.:  Справа 65/81,  Reina v.  Landeskditbank Baden-Wurttemberg (1982)  EC R

33, (1982) 1 CML R 744.

6 Див.: Справа 32/75, Cristini v. SNCF (1975) EC R 1085, (1976) 1 CML R 573.

7 Див.: Справа 261/83, Castelli v. ONPTS (1984) ECR 3199.

99

Регламенту 1612/68), у професійній чи напівпрофесійній спор- тивній діяльності1 та користуватися помешканнями,  що включає право набувати житло у власність2.

Члени родини  працівника   можуть самостійно  влаштовува- тися на роботу в державі-члені ЄС, де проживають разом з працівником3 . Діти працівників мають право доступу до системи загальної освіти та професійних   шкіл у відповідній державі- члені4  та мають право отримувати фінансову  допомогу на на- вчання тощо5.