Центробанк і політика обмінних курсів

Щоденне регулювання обмінного курсу евро доручене ЄЦБ, тоді як Рада формулює загальні орієнтири політики валютного регулювання кваліфікованою більшістю, з попередньою реко мендацією Єврокомісії та консультацією з ЄЦБ або з попе редньою рекомендацією ЄЦБ, за такою ж процедурою Рада

Екофін компетентна укладати формальні монетарні угоди при одностайному голосуванні

Взагалі Рада і ЄЦБ мають не обов’язково досягати повного консенсусу щодо угоди, а лише діяти узгоджено, а в разі розбіж ностей Рада зберігає повну свободу дій Комісія або Центробанк можуть відігравати специфічну роль під час переговорів або одержати доручення провести переговори для укладання угоди Умови переговорів визначає Рада кваліфікованою більшістю за рекомендацією Комісії та попередньою консультацією з ЄЦБ Крім того, Рада кваліфікованою більшістю приймає рішення про міжнародне представництво євро, враховуючи розподіл повноважень між краінами-членами і Співтовариством в економічному й монетарному секторах

Питання про зовнішнє представництво євро було сформульоване на засіданні Європейської Ради у Відні 11 12 грудня 1998 року4 Згідно з Європейською Радою, Співтовариство має бути представлене на міністерському рівні, Радою і на рівні центральних банків Єврокомісія буде асоційованою в зовніш ньому представництві і надасть допомогу Президентові Екофіну (або, в окремих випадках, Президентові зони євро) на засіданнях великої сімки з монетарних проблем Однак таке рішення з часом виявляється все більше недостатнім Справді, зона євро мала б потребу, окрім повнішого внутрішнього забезпечення відповідними інституціями, також і в адекватнішому й постій йому зовнішньому представництві При цьому важко обминути Єврокомісію, яка більше, ніж усяка інша інституція, корис тується привілейованим становищем і має в своєму розпорядженні виконавчі інструменти, необхідні, аби представляти європейську економічну й монетарну сферу Однак таке рішення, хоча й відповідало б фундаментальній структурі системи Співтовариства, могло б призвести до підсилення виконавчої ролі Комісії і тому продовжує викликати недовіру в деяких держав членів Франція, наприклад, під час свого головування в Союзі (другий семестр 2000 року) запропонувала створити посаду Пана Євро (Верховного представника зони євро) В разі прийняття французька пропозиція призвела б до дальшого подрібнення системи і при цьому не сприяла б ані самій зовнішній діяльності Європейського Союзу, ані її скоординованості/