Страхові компанії

Що стосується страхових компаній як інвесторів на РЦП, то вони виступають у ролі інвесторів лише в обсязі передбачених на на це коштів. Відповідно до ст. 2 Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі — Закон про страхування) страховими компаніями (страховиками) визнаються фінансові установи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України від 19 вересня 1991 року № 1576 «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Для здійснення страховими компаніями івестиційної діяльності на РЦП Законом про страхування передбачено формування страхових резервів. Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами передбачених Законом про страхування категорій. До однієї з таких категорій Закон про страхування відносить акції, облігації та цінні папери, що емітуються державою. Відповідно до п. З Положення про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів з видів страхування інших ніж страхування життя затвердженого 26 травня 1997 року № 41, у відсотках, що передбачають одержання доходів — не більше 40, в тому числі:

—   акції, які не котируються на фондовій біржі, — не більше 15, з них акції одного емітента — не більше 2;

—   акції, які не котируються на фондовій біржі, — не більше 5 одного емітента;

—   облігації — не більше 5, з них облігацій одного підприємства — не більше 2.

Індивідуальні учасники (приватні особи) теж можуть виступати в ролі інвесторів на ринку цінних паперів. Однак у більшості випадків такі інвестори більше зацікавлені в отриманні прибутку з цінних паперів та у збереженні вкладених активів. Як свідчить світова практика, індивідуальні інвестори в силу своєї розрізненості фактично не мають змоги реалізувати своє право на управління акціонерним товариством.

150

Держава як учасник РЦП

Держава теж може виступати в ролі інвестора на РЦП, з урахуванням об'єктивних обставин існуючої економічної ситуації. Як безпосередній учасник РЦП держава виступає передусім в процесі регулювання РЦП. Доречну класифікацію органів, що здійснюють дежавне регулювання ринку цінних пеаперів, зробив О. Мозговий, який підрозділив їх на чотири групи.

1.  Верховна Рада України, Президент України та Кабінет Міністрів України, які через прийняття законодавчих та нормативних актів з питань РЦП, визначення напрямів державної політики щодо фондового ринку забезпечують загальні основи державного регулювання фондового ринку в Україні. До цієї групи необхідно віднести Мінцстерство юстиції, яке виконує загальну нормо-творчу роль.

2. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (забезпечує реалізацією єдиної державної політики з розвитку та функціонування РЦП та їх похідних)

3. Державні органи, які:

3.1)  здійснюють контроль або функції управління на РЦП України (Фонд державного майна, Міністерство фінансів, Національний банк України, Анти-монопольний комітет, Міністерство економіки, Державна податкова адміністрація, національне агенство з реконструкції та розвитку, державна інвестиціна компанія, Міністерство зовнішньоекономічних звязків і торгівлі);

3.2)  виконують спеціальні функції контролю та нагляду за дотриманням законодавства в державі (Міністерство внутрішніх справ, Генеральна прокуратура, Служба безпеки, Вищий господарський суд).

Фінансові посередники

Наступними з учасників РЦП е посередники.

—   торговці ЦП — підприємства, що спеціалізуються на роботі з цінними паперами, здійснюють посередницьку діяльність по випуску та обігу цінних паперів, виконуючи операції на фондовому ринку за дорученням та за рахунок своїх клієнтів (комісійна (брокерська) діяльність), за власний рахунок (комерційна (ділерська) діяльність), за дорученням емітента в процесі первинного розміщення цінних паперів та надаючи інші послуги щодо цінних паперів (інвестиційне консультування, управління портфелями цінних паперів, довірчі операції з цінними паперами, реєстраційні функції тощо). Ці підприємства зобов'язані мати власний капітал, адекватний обсягу їх операцій на фондовому ринку;

—   банки, які поряд з іншими фінансово-кредитними функціями можуть здійснювати посередницьку діяльність по випуску та обігу цінних паперів, виконуючи операції на фондовому ринку за власний рахунок, за дорученням і за рахунок своїх клієнтів, здійснюючи реєстраційні функції, довірчі операції з цінними паперами та надаючи позики, пов'язані з

151

ІСІ

Фінансові посередники

Банки

Торговці ЦП

цінними паперами. Мають бути розширені можливості банків щодо інвестування в цінні папери з одночасним забезпеченням захисту вкладників банків через економічні нормативи, встановлені для комерційних банків;

—  інвестиційні компанії, які поєднують функції фінансового посередника на РЦП і інституційного інвестора, тобто інвестора, для якого інвестування в цінні папери є основним джерелом доходу та невід'ємною частиною діяльності.

Організатори торгівлі ЦП

Останньою, але суттєвою ланкою ринку цінних паперів є організатори торгівлі на РЦП, до яких необхідно віднести зберігачів, реєстраторів, депозитаріїв, кліринговий банк, біржі, торговельно-інформаційні системи (ТІС). Відповідно до ст. 11 Закону України від 10 грудня 1997 року № 710/97-ВР «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (далі — Закон про національну депозитарну діяльність) зберігачами є комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, і торговці цінними паперами за наявності відповідного дозволу, які мають право провадити за власника операції з депонованими цінними паперами і здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, за винятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів. Відповідно до абзацу 3 п.2.12 Рішення ДКЦПФР «Про затвердження Положення про розрахунково-клірингову діяльність» учасники торговельно-інформаційної системи, які мають дозвіл зберігача цінних паперів, укладають договір про кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів з депозитарієм, який обслуговує цей організаційно оформлений ринок, або з депозитарієм, який уклав угоду про кореспондентські відносини з таким депозитарієм.

152

II

* й