Інститути спільного інвестування

Інститути спільного інвестування були започатковані в Україні вже під час проведення приватизаційної реформи для того, щоб забезпечити функціонування фондового ринку та обігу приватизаційних цінних паперів.

144

о» -о

2 ?

2

00

•о я л lt;тgt; -~lt;   вgt;

І       І      О

X

2

ДКЦПФР Верховна Рада України інші державні органи

Уряд

Органи місцевої

влади

Підприємства

(господарські

товариства)

Банки

тощо

ІСІ

Пенсійні фонди Довірчі товариства Страхові компанії тощо

[СІ

Пенсійні фонди Довірчі товариства Страхові компанії тощо

відкритим, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобовязання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами). ІСІ належить до інтервального типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобовязання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік. ІСІ належить до закритого ^'                                              типу, якщо він (або компанія з

управління його активами) не

бере на себе зобовязань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами), до моменту його реорганізації або ліквідації.

Крім того, ІСІ класифікують на: строкові та безстрокові, диверсифіковані та недиверсифіковані. Строковими відповідно до Закону про ІСІ визнаються ті, що були створенні на відповідний строк, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого зазаначений ІСІ ліквідуєтья або реорганізується. Безстроковий ІСІ створюється на невизначений строк. Диверсифікованими визнаються такі ІСІ, в яких кількість цінних паперів одного емітента в активах ІСІ не перевищує 10 відсотків загального обсягу емісії; сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи ІСІ в кількості, більшій ніж 5 відсотків загального обсягу їх емісії на момент їх придбання не перевищує 40 відсотків вартості чистих активів ІСІ; не менше як 80 відсотків загальної вартості активів ІСІ становлять грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі. Всі інші ІСІ визнаються недиверсифікованими.

Інститут спільного інвестування за своїм економічним змістом може бути двох видів: корпоративним інвестиційним фондом та пайовим інвестиційним фондом.

Відповідно до розділу II Закону про інститути спільного інвестування корпоративний інвестиційний фонд — це ІСІ, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування. Органами корпоративного інвестиційного фонду відповідно до ст. 14 Закону про інститути спільного інвестування є загальні збори акціонерів та спостережна (наглядова) рада. Механізм роботи корпоративного інвестиційного фонду полягає в тому, що він передає право на управління активами компанії з управління активами на підставі договору, а право на зберігання цінних

146

Корпоративний

інвестиційний

фонд

Інститут спільного інвестування (ІСІ)

Пайовий

інвесиційний

фонд

Компанія

з управління

активами

Компанія

з управління

активами

Інвестиційні сертифікати

паперів — зберігачу на підставі договору між корпоративним інвестиційним фондом та зберігачем.

Пайовий нвестиціший фонд, відповідно до розділу III ст. 22 Закону про ІСІ — це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, знаходяться в управлінні компанії з управління активами та обліковуються окремо від результатів її господарської діяльності. Мінімальний обсяг активів пайового пайового інвестиційного фонду не може бути менше розміру початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду. Основною відмінністю пайового інвестиційного фонду від корпоративного інвестиційного фонду є те, що пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою, створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів. Відповідно до ст. 24 Закону про ІСІ особливості діяльності пайового інвестиційного фонду визначаються його регламентом. До того ж інвестори (учасники) пайового інвестиційного фонду не мають права втручатися у діяльність компанії з управління активами, крім випадків, передбачених ст. 25 Закону про інститути спільного інвестування. До окремих випадків Закон відносить прийняття рішення спостережною (наглядовою) радою пайового інвестиційного фонду шляхом прийняття рішен-

147

ня простою більшістю голосів. До компетенції спостережної (наглядової) ради пайового інвестиційногго фонду належать: обрання голови спостережної (наглядової) ради; затвердження рішення про розірвання договорів зі зберігачем, реєстратором, аудитором (аудиторською фірмою) та незалежним оцінювачем майна; затвердження змін до регламенту фонду.

Механізм роботи пайового інвестиційного фонду полягає в тому, що компанія з управління активами випускає інвестиційні сертифікати, після чого реєструється пайовий інвестиційний фонд, в якому обліковуються всі операції з інвестиційними сертифікатами. Компанія з управління активами укладає договір з обслуговуючим банком та зберігачем активів. До того ж кожний інвестиційний фонд повинен мати тільки одного зберігача цінних паперів. Необхідно зауважити, що Законом про інститути спільного інвестування передбачається випуск пайововим інвестиційним фондом тільки інвестиційних сертифікатів як цінних паперів.

Після прийняття Закону про інститути спільного інвестування інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, створені до набрання чинності цим Законом, повинні ліквідуватися або привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону. Відповідно до звіту ДКЦПФР за 2001 рік, крім зменшення загальної вартості інвестиційних сертифікатів, розміщених серед учасників інвестиційних фондів, та загальної кількості інвестиційних сертифікатів, показники діяльності ІСІ суттєво не змінювались. Змін у співвідношенні вартості фінансових вкладень інвестиційних фондів та взаємних інвестиційних фондів інвестиційних компаній також не відбулося. За станом на 1 січня 2002 року було скасовано випуски інвестиційних сертифікатів у звязку з ліквідацією 29 інвестиційних фондів на суму 240,070 млн грн. та 31 інвестиційних компаній на суму 154,290 млн грн., з перетворенням 7 інвестиційних фондів на суму 166,188 млн грн. та 3 інвестиційних компаній на суму 0,915 млн грн. За даними комісії, у звязку з необхідністю здійснення розрахунків за розміщеними інвестиційними сертифікатами ІСІ, які ліквідуються, обовязковою умовою є перевищення вартості чистих активів над вартістю зобовязань за розміщеними сертифікатами. Протягом року сукупна вартість чистих активів перевищувала сукупні фінансові зобовязання в 3 рази, що свідчить про можливість ІСІ розрахуватися за своїми зобов'язаннями.

Довірчі товариства

Наступним з інвесторів є довірчі товариства, діяльність яких визначається декретом Кабінету Міністрів України від 14 березня 1995 року № 90/95-ВР «Про довірчі товариства» (далі — Декрет про довірчі товариства). В Декреті про довірчі товариста визначається, що довірчім товариством є товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації прав їх власників. Майном довірителя є кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя. Відповідно до ст. 2 Декрету про довірчі товариства особливістю створення довірчого фонду є те, що установчий договір довірчого товариства має передбачати домовленість про відповідальність щодо обов'язків перед комерційним банком та довірителями майна, про право довірених осіб на підпис чеків, проведення інших операцій або отримання документів, що знаходяться на відповідальному зберіганні в комерційному банку. Статутний фонд довірчого товариства повинен становити не менше 1 млн укр. крб і формується виключно за рахунок грошових коштів та цінних паперів учасників. До момен-

148

ту реєстрації довірчого товариства кожен з його засновників зобов'язаний внести на тимчасовий рахунок не менше 50 відсотків від вказаного в установчих документах розміру його вкладу до статутного фонду, що повинно підтверджуватись документами, виданими комерційним банком. Фінансовий стан засновників довірчих товариств (крім фізичних осіб) щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду повинен бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою). Відносини між довірчим товариством і комерційним банком визначаються договором, який повинен відповідати типовому договору, що затверджується Фондом державного майна України та Національним банком України. Дана норма (про форму договору з комерційним банком) була введена Розпорядженням Президента України віді березня 1995 року з метою захисту інтересів громадян України при здійсненні з їх грошовими коштами операцій довірчими товариствами та запобігання зловживанням з боку довірчих товариств.

Після реєстрації довірчого товариства відповідно до ст. 4 Декрету про довірчі товариства він може здійснювати операції з цінними паперами від імені фізичних та юридичних осіб. Довірчі товариства отримують за умовами укладеного договору право на участь в управлінні акціонерним товариством від імені його акціонерів або державних органів приватизації, які володіють акціями товариств, створених шляхом перетворення державних підприємств на акціонерні товариства. Довірче товариство може здійснювати операції, пов'язані з розміщенням приватизаційних паперів, у тому числі для товариств покупців. Ця діяльність здійснюється після подання до комерційного банку дозволу (ліцензії) Фонду державного майна України на право здійснення представницької діяльності з приватизаційними паперами. Джерелом прибутків довірчого товариства є плата, яку довірені особи отримують за здійснення довірчих операцій. Розмір плати, якщо інше не передбачено законодавством, встановлюється в договорі між довірителями майна та довіреною особою.

Виходячи з того, що в діяльності багатьох довірчих товариств мали місце факти грубого порушення чинного законодавства, шахрайства і зловживань під час здійснення ними операцій з коштами та майном громадян, про що свідчили їх численні звернення, та з метою проведення всеохоплюючих комплексних перевірок діяльності довірчих товариств Президент України видав розпорядження від 11 серпня 1995 року «Про утворення комісій з комплексної перевірки діяльності довірчих товариств». На даний Указ Президента була видана постанова Кабінету Міністрів України від 1 лисопада 1995 року № 873 «Про результати комплексних перевірок діяльності довірчих товариств». В даній постанові стверджувалось, що після розгляду матеріалів комппелексних перевірок було встановлено, що зазначені установи допустили численні порушення законодавства, зокрема несвоєчасне формування статутного фонду, здійснення представницької діяльності з приватизаційними паперами без ліцензії Фонду державного майна, порушення валютного та податкового законодавства, а також неправомірне здійснення банківських операцій тощо. Нерідко не укладалися договори товариств з комерційними банками та не складалися акти на зберігання і розміщення активів, що призводило до тіньового обороту коштів. Мали місце численні факти зловживань та шахрайства з фінансовими ресурсами, що спричинило значні матеріальні і моральні збитки громадянам, завдало шкоди майновим інтересам держави. Внаслідок цього у деяких регіонах погіршилось соціально-політичне становище. Мали місце пікетування, мітинги, інші прояви громадського невдоволення населення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів

149

України від 26 червня 1995 року № 455 «Про недоліки в роботі довірчих товариств» зазначені порушення пов'язані з недосконалістю законодавства, що регулює діяльність довірчих товариств, недостатнім контролем за їх діяльністю з боку Фонду державного майна, невизначеністю участі в такому контролі Міністерства фінансів та Національного банку, відсутністю необхідної статистичної звітності про діяльність та фінансовий стан довірчих товариств, недоліками в їх реєстрації, а також з недотриманням вимог чинного законодавства комерційними банками, що обслуговують довірчі товариства.