10. Перешкоди здійсненню операцій з перестрахування через страхового посередника, коли перестраховик є нерезидентом

Одним із недоліків українського перестрахувального ринку є його низька місткість. Відповідно до положень Закону України «Про страхування» у випадках, коли страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів, — такий страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування19.

І при необхідності перестрахування великих ризиків, в Україні фактично немає страховиків, які спроможні були б прийняти на себе частину ризику через механізм договору перестрахування. Адже сукупні активи українських страховиків далеко не відповідають потребам українських споживачів страхового продукту. Отже, виникає об'єктивна потреба в розміщенні частини ризику за межами України. Таким чином, виникає необхідність в укладенні договорів перестрахування з нерезидентами.

Але на цьому етапі певні положення українського законодавства чинять істотні перешкоди розвиткові перестрахування в Україні. Однією з таких перешкод є вимога здійснення перестрахових операцій з нерезидентами лише через перестрахових брокерів, які діють в Україні через постійні представництва, що усуває можливість реалізації принципу свободи надання послуг.

Теоретично існують два шляхи сплати брокеру-нерезиденту належних йому премій:

1. українська страхова компанія купує відповідну суму валюти і сплачує її безпосередньо брокеру-нерезиденту;

18 Під час виконання польотів у межах України (сума визначається за офіційним курсом гривні до долара США, визначеним Національним банком на день здійснення польоту). " Ч. 14 ст. ЗО Закону України «Про страхування».

167

2. українська страхова компанія розраховується із постійним представництвом брокера — нерезидента сумою належних перестраховику платежів у національній валюті, а потім брокер купує відповідну суму валюти для здійснення остаточних розрахунків з перестраховиком.

Але на практиці виникають певні проблеми у зв'язку з відсутністю чіткої процедури купівлі валюти для перерахування українським страховиком платежу з перестрахування безпосередньо на користь брокера-нерезидента.

Крім того, відсутність законних підстав для такого стану речей було визнано Національним банком України20, і вказано на необхідність внесення відповідних змін до постанови Правління НБУ №135 від 11 квітня 2002 року «Про застосування іноземної валюти у страховій діяльності». Так, було визнано за доцільне доповнити її нормами, які встановлюватимуть чітку процедуру операції купівлі валюти для перерахування перестраховику-нерезиденту. Проте, незважаючи на внесення змін до зазначеного документа21, на сьогоднішній день така процедура прописана лише для другого шляху (через постійне представництво). Тобто, питання реалізації принципу свободи надання послуг у перестрахуванні залишається невирішеним і на сьогодні.