Додаток до українського видання Нові кордони та нова політика в Європі

Промова на четвертому засіданні групи європейської духовності й культури,

Варшава, 29 травня 2003 року

З розширенням Європа набуває цілком нового виміру. Крім того, воно спонукає до швидшого розвитку нових напрямків політики — інституційної, економічної, соціальної та “глобальної”.

Після розширення Європі доведеться інтегруватися далі, і відігравати подвійну роль — водночас глобальну та регіональну. Розширений Європейський Союз потребуватиме нової регіональної стратегії, що спиратиметься на нову концепцію кордонів. Це означає фундаментальну переміну — не тільки в регіональній стратегії, а й у самій ідеї кордону.

Слово “кордон” викликає в уяві війни, конфлікти та роз’єднання. Первісний зміст слова[8] означав “іти на фронт”, розширятися шляхом війни. У своєму класичному юридичному розумінні, “кордон” означає політичне відокремлення, розмежування території Як сказав Клаудіо Магріс “кордон — це ідол, що вимагає людських жертв.”

Історично, кордони слугували для позначення територій, розділення, протистояння. Деякі кордони одночасно функціонували і як точки дотику, і лінії роз’єднання. Втім, попри те, що вигідно було перше, бо сприяло торгівлі, налагодженню соціальних контактів і обміну думками й ідеями, лише друга функція кордону офіційно визнавалась законом. Цілком ясно, що Союз не може будувати нову регіональну стратегію на такому розумінні кордону, потрібна нова концепція.

Всередині ЄС поняття кордону набуло відносного значення. Роберт Шуман мав усі підстави говорити про “frontiires de- valuees,gt; — знецінені кордони. Європейський Союз демонтував свої внутрішні кордони, а контроль за ними переніс в інші місця — митні центри, аеропорти тощо.

Щодо зовнішнього кордону Союзу, його концепція мусить розвиватися з кількох причин. Перш за все, привабливість ЄС постійно зростає сьогодні, бо тут розвинута економіка і немає війни.

По-друге, зрозуміло також, що розширення не означає просто пересування “залізної завіси” на кілька сот кілометрів на Схід І не в тому полягає головна зміна, що контроль за зовнішніми кордонами відтепер покладено на нових членів. Завтрашній Союз повинен придивитися до цих “напіввідчинених” кордонів — у східній Польщі та вздовж Балтійського, Адріатичного і Середземного морів — і перетворити їх на поле для позитивних політичних дій.

Хотілося б внести цілковиту ясність: це не означає послаблення здатності ЄС боротися з нелегальною активністю на морях, річках і озерах уздовж своїх кордонів. Йдеться про таку трансформацію кордонів об’єднаної Європи, за якої вони з ліній роз’єднання перетворюються на зону справжньої співпраці. По- заяк ЄС відчуває відповідальність за всю Європу, він мусить розвивати стратегічний простір загального миру, добробуту, безпеки та демократії.

Насправді ЄС від самого початку мав велику силу тяжіння і значний вплив. Своєю привабливістю він завдячує успіху економічної моделі, унікальному характеру своєї інституційної структури та своєму потенціалу. Водночас і мабуть з тих же причин, ЄС уже поширює зону стабільності далеко за межі кордонів своїх нових членів, і це дає підстави для законних сподівань його новим сусідам І ми не повинні їх розчарувати

Союз мусить заохотити їх, надавши свіжий імпульс тим про цесам, що вже відбуваються, і розвиваючи відкрите й дедалі ширше партнерство В цьому полягає мета нової політики ЄС щодо своїх безпосередніх сусідів по розширеній Європі ~ ВІД Роси до Марокко, включаючи Білорусь, Україну, Молдову та всіх південно середземноморських сусідів

Звісно, кожні двосторонні відносини матимуть свої власні риси і розвиватимуться в напрямі, визначеному відповідним партнером Союзу Але стратегія щодо сусідів ЄС в цілому, покликана усунути дилему між “в” та “поза”, коли країна або “в” Союзі, як член чи визнаний кандидат, що має законні стимули для запровадження необхідних реформ, або “поза” Союзом і не має можливості скористатися з його політичних та економічних переваг

Зрозуміло, що ЄС не може безмежно розширюватись, його інституційна й політична структура потребують часу, щоб “за твердіти” Згідно з Угодою (про Європейський Союз, перекл ), ЄС, з одного боку, не може відмовити в бажанні стати членом жодній європейській державі, а з іншого — не може стати доступним для неєвропейських країн Але це не повинно при звести ні до послаблення ЄС через нові поквапливі розширення, ні до остаточного усунення будь кого — можливо, одного дня, після балканських країн

Як неодноразово підкреслював Романо Проді, “вступ балканських країн в Європейський Союз завершить об’єднання континенту Хоч попереду ще довгий шлях, Балкани належать до Європи Процес їхньої інтеграції створить щось на кшталт мосту між розширенням і політикою сусідства Я хочу бачити “коло друзів” довкола Союзу та його найближчих європейських сусі дів, від Марокко до Роси та Чорного моря Це товариство дружніх країн буде неоднорідним Якість наших стосунків з ними великою мірою залежатиме від їхніх успіхів та політичної волі з обох боків Звісно, географія також матиме значення

Сусідство й членство в ЄС: взаємовиключні?

• Мета нової політики сусідства полягає в тому, щоб закласти підвалини розвитку відносин на найближчі 5-10 років або й більше, а не в тому, щоб визначити географічні межі Союзу або ж виключити можливе членство.
• Стаття 49 Угоди про Європейський Союз обумовлює, що будь-яка європейська держава може звертатися з заявою про членство в ЄС.
• Можливість вступу була виключена для середземноморських партнерів-некандидатів.
  Україна ж і Молдова неодноразово висловлювали бажання приєднатися до ЄС.
• Стимул до проведення реформ, що його створює перспектива набуття членства в ЄС, виявився потужним — розширення безперечно слугувало найефективнішим інструментом зовнішньої політики Союзу.
• На практиці, однак, будь-яке рішення про подальше розширення Союзу відкладається до проведення дебатів про остаточні кордони ЄС. В цьому обговоренні нинішні кандидати повинні взяти повноправну участь.
• Крім того, потенційні кандидати повинні задовольняти критеріям членства, а саме: демократія, верховенство права, права людини, повага до меншин, дієва ринкова економіка та здатність вправлятися з тиском конкурентів; здатність виконувати обов'язки, що накладає членство (йдеться про ефективне застосування правил і політики ЄС),
• Таким чином, нові відносини, про які йдеться в цьому документі, не включатимуть на середній термін перспективи членства або участі в інституціях Союзу. Вони спрямовані на розв’язання практичних питань, що постають у зв’язку з наближенням кордонів та новим оточенням і мають розглядатись окремо від питань про вступ до ЄС.

Джерело- European Commission — Communication on "Wider Europe” - COM (2003)104.

Таким чином, у передбачуваному майбутньому стосунки Єв ропи з сусідами можуть базуватися на концепції “близькості”, що на мою думку, означає нові особливі відносини

Нова політика повинна задіяти всі фактори зближення між ЄС та його сусідами Вона мусить також запобігати тому, щоби будь-яка розбіжність лишалась або ставала перешкодою на шляху до таких відносин, які мають на меті, якщо знов проциту вати Президента Проді, “розділити все, крім інституцій (ЄС)” Це означатиме дещо більше, ніж партнерство, але менше за членство, не виключаючи останнього якщо і коли су сщні країни будуть готові до нього

Візьмемо, наприклад, Росію Існує фундаментальна спорід неність між Росією та іншими країнами Європи, яка включає географічну близькість, культуру та історію Існує спільна потреба подолати недовіру та страхи, що сформувались за останні п’ятнадцять років історії ЄС І є значний економічний, людський та політичним потенціал, який може бути реалізова ний через нове зближення між ЄС та Росією Таке зближення життєво важливе також для глибокої трансформації сус пільства, якої потребує Росія

Є також приклади Білорусі, України та Молдови, які не мають перспектив членства у передбачуваному майбутньому Але ці країни можуть мати велику користь як від відносин з ЄС, що базуватимуться на зрозумілій обопільній вигоді та взаємних обов’язках, так і від добре налагодженого процесу з ясно визна ченими цілями, чітко окресленого юридичними й політичними рамками

Розглянемо також Середземноморський реґюн На додаток до євро середземноморської економічної інтеграції, є очевидна потреба прислухатися до соціальних надоб південних партнерів, використати переваги, що може принести сучасний міжкультур ний діалог, та звернути увагу на брак політичної ініціативи, який Європа зрештою мусить надолужити

Середземномор’я життєво необхідне Європі завдяки своєму географічному розташуванню, ресурсам, соціальним, економіч

ним та культурним зв’язкам з Європою, а також через небезпеку, приховану в ньому Середземномор’я — це до того ж ре Пон, в якому невідкладно треба узгодити процеси глобалізації, інтернаціоналізації та реґіоналізацн Європі це потрібно для того, щоб перетворити Середземне море на зону спільної стабільності, процвітання і безпеки Середземноморським партнерам — тому, що альтернатива для них означає залишитись на узбочині нової регіональної політики ЄС, отримати другорядну роль в його двосторонніх відносинах з США і стати маршалом на світовій арені

З позиції нової політичної перспективи — перспективи нової унікальної регіональної політичної та економічної стратеги — ці нові завдання матимуть позитивний ефект і стануть стимулом для реформування, допомоги та висування нових політичних починів за участю ЄС і цих країн

Нова політична ініціатива ЄС повинна бути привабливою, відкривати нові можливості близького партнерства, яке може допомогти нашим сусідам зрушити з місця важкий процес внутрішніх реформ В цієї позиції, привабливість має також відігравати роль “зовнішньою тиску” щоб наблизитись до ЄС, треба здійснювати реформи Ці реформи необхідні в будь-якому разі, але європейська перспектива може доповнити й посилити мотивацію, підштовхнувши внутрішній процес переконання й вико нання І це має бути динамічна і орієнтована на результат стратегія, що базується на спільному графіку та поступовому просуванню з обох боків

Недавнє послання Європейської Комісії “Ширша Європа” пропонує засади для розробки такої регіональної стратеги1 Вона має на меті створення нового простору співпраці та інтеграції довкола нових кордонів і може зрештою покласти початок новому регіональному блоку, який базувався б на “еволюційному управлінні”

Згідно з посланням нова стратегія має дві головні цілі

• Працювати разом з партнерами, щоб зменшити бідність і створити зону добробуту та спільних цінностей,

спираючись на глибшу економічну інтеграцію, інтенсивніші політичні й культурні відносини, ширшу транскордонну співпрацю та спільну відповідальність щодо запобігання конфліктів між ЄС та його сусідами • Зосередитись на пропозиції з боку ЄС конкретних переваг та пільгових відносин в певних диференційо ваних рамках у відповідь на прогрес країни партнера в галузі політичних та економічних реформ Головне завдання — створити відкритий інтегрований ринок на пан’європейському рівні з чітко визначеною політичною, регулятивною і торговельною структурою Такий ринок має також підвищити привабливість наших європейських сусідів для інвес торів і зменшити їхню вразливість щодо зовнішніх потрясінь Водночас, зони вільної торгівлі між сусідами повинні створюва тись відповідно до чіткого і обов’язкового для виконання графіка Спираючись на цей пан’європейський єдиний ринок, право вий доробок ЄС та чотири фундаментальні свободи, Союз пови нен сповна використати “зовнішній потенціал” всіх галузей своєї спільної політики, застосовуючи її, наскільки можливо, до нових сусідів Розвиток цих напрямків спільної політики — від охорони довкілля до транспорту та енергетики, від освіти, куль тури та наукових досліджень до телекомунікацій — наблизить нових сусідів до ЄС настільки, наскільки це можливо без член ства наданому етапі й наповнить змістом політичну мету “розді лити все, крім інституцій”

Звичайно, я маю на увазі “європейські” інституції Насправді ж, нічого не заважає Союзу запропонувати нові спільні інституції, які грунтувались на принципі “спів-власностГ та рівності між ЄС та його партнерами, для прискорення вже запо чаткованих процесів, таких наприклад, як євро-середземномор ська кооперація Пропозиції Комісії про заснування Фундації для діалогу між культурами в Середземномор’ї та Євросеред земноморського банку — хороші приклади того, що можна зробити

Крім того, новий зовнішній кордон не повинен стати бар’єром на шляху торгівлі, соціальних та культурних обмінів і регіональної співпраці

Як підкреслюється в посланні Комісії “Наслідки старіння населення та погіршення демографічної ситуації, глобалізації та спеціалізації означають, що ЄС та його сусіди можуть мати ко ристь від запровадження механізмів, що дозволять робітникам пересуватися з території однієї країни до іншої, туди, де потреба в їхніх уміннях найбільша ~ хоча вільне переміщення людей і робочої сили лишається довготерміновою метою Значні додаткові можливості ддя культурних і технічних обмінів можуть бути створені шляхом запровадження довготермінових віз з боку країн членів ЄС ”

З цією метою треба передбачити різні заходи

• спрощення режиму перетину зовнішніх кордонів (ЄС) для законослухняних громадян третіх країн, які мешкають у прикордонних районах, мають вагомі законні підстави для регулярного перетину кордону і не становлять жодної загрози безпеці,
• полегшення пересування громадян сусідніх країн, які бе руть участь у програмах та заходах ЄС,
• надання безвізового доступу власниками дипломатичних та службових паспортів,
• за виконання необхідних умов розглянути можливість ширшого застосування безвізового режиму,
• співпраця у боротьбі з незаконною імміграцією, створення ефективних механізмів для повернення незаконних імміг рантів та укладення угод про реадмісію

Ця стратегія може бути посилена новими формами допо моги, покликаними заохотити транскордонну та транснацю нальну співпрацю і розвиток на місцевому і на регіональному рівнях Спираючись на досвід таких програм як ФАРЕ, ТАСІС та

Інтерреґ, можна запровадити новий “інструмент зближення” для сприяння регіональній та субрегіональній співпраці й транс- кородонним ініціативам.

Такий підхід вимагає також, щоб Союз взяв на себе більше політичної відповідальності у залагодженні регіональних конфліктів і відігравав значно активнішу роль у їх запобіганні.

Але це також пов’язано з політичною волею ЄС та його позицією у відстоюванні прав людини, міжкультурного діалогу та взаєморозуміння.

Нова Європа — Європа після розширення — понад усе має бути творчою, відкритою і надійною.

Творчою — бо здатність приваблювати тягне за собою обов’язок запропонувати правильну відповідь на всі стратегічні питання, які постають перед Європою.

Відкритою — бо Європа може зрадити власну природу, якщо перетвориться на фортецю, ізольовану від сусідів, відмовившись від будь-якої помітної ролі на міжнародній сцені.

І надійною — бо відкрите суспільство мусить знайти прийнятні рішення у відповідь на дедалі більші потреби в галузі безпеки з боку різних європейських суспільств.

Застосовуючи таку політику по той бік своїх нових кордонів, Європа може зробити вагомий внесок у новий багатосторонній світовий устрій, організований довкола регіональних блоків, які являтимуть собою щось значно більше за просто зони вільної торгівлі. Нова європейська регіональна стратегія в пост-ірак- ський період може стати відповіддю тим, хто відкидає появу мо- нополярної світової гегемонії. Бо це означало б, що Європа мусить знизити свою планку і стати лише ширшою зоною економічного добробуту — чи надовго, виникає запитання.

Щоб управитись зі своїми глобальними зобов’язаннями, Європа мусить застосовувати довкола своїх кордонів ту ж концепцію інтеграції, яка забезпечила її власний успіх. Це означає, що вона повинна подолати знамениту “Китайську стіну” між внутрішньою та зовнішньою політикою, і розвивати нову “конструкційну політику”, яка може зменшити ступінь анархії, що її оточує.

Нова політика сусідства може запропонувати відповідні засади для врегулювання відносин взаємозалежності, що існують між Європою та її сусідами.

Література:

1. European Commission — Communication on “Wider Europe” — COM (2003)104.
2. B. Badie La fin des territoires, Fayard, Paris, 1995
3. R. Ginsberg The European Union in International Politics, Rowman, Boston, 2001
4. S. Gozi Towards Eurussia? New Perspectives of the EU-Russia Relationship, The European Union Review, 3/2001, pp.63-71.
5. L. Kuhnhardt Constituting Europe, Nomos Varlagsgeselschaft, Baden-Baden, 2003
6. R. Prodi “71 Wider Europe — A proximity Policy as a Key to Stability ” speech delivered at the Sixth ECSA-World Conference on “Peace, Security And Stability — International Dialogue and the Role of the EU”, Jean Monnet Project, Brussels, 5-6 December 2002
7. M. Теїт (ed.) European Union and New Regionalism, Ashgate, 2001
8. D. Wolton L’autre mondialisation, Flammarion, Paris, 2003

1.              Євросоюз не є класичною міжнародною організацією

Створений внаслідок міжнародної угоди, Євросоюз розвинув оригінальну юридичну й політичну систему, безпрецедентну в історії, що навіть спонукало екс-президента Європейської Комісії Жака Делора за аналогією до HJIO визначити його як НПО (“неідентифікований політичний об’єкт”).

Поза сумнівом, система спільноти бере свій початок у системі міжнародного права: документи про заснування Європейського Співтовариства11 були опрацьовані й підписані за звичайною дипломатичною практикою державами-засновниками (“Високими сторонами угоди”) і започаткували міжнародну організацію з

2.              “Конституціоналізація” системи Співтовариства

Євросоюз є “конституційною системою без конституції”.

Він має в своєму розпорядженні власну юридичну структуру,

свої конституційні принципи і так званий здобуток Співтова

риства (acquis comunitaire) — сукупність норм, що випливають

із положень угод, актів, інституцій Співтовариства та рішень

Суду ЄС.

Суд ЄС у вирішальний спосіб сприяв зміцненню наднаціо

2.              Реформа й відновлення роботи Комісії.

Призначення Романо Проді

24 березня 1999 року голови держав і урядів Європи, зі бравшись на саміт у Берліні, вирішили призначити Романо Проді Президентом нової Комісії на 9 місяців, що залишалися до кінця чинної легіслатури і далі — на нові 5 років мандату У момент призначення політика, якого більшість членів Ради знали доти як італійського представника в самій Раді і який, се ред іншого, особливо відзначився своєю економічною політикою, завдяки якій Італія опинилася серед краін-засновників євро, голови держав і європейських урядів підкреслили, що

“Європейський Союз має потребу якомога скоріше відновити сильну Комісію, дієздатну, відкриту й близьку до громадян Нова Комісія має негайно здійснити необхідні реформи, зокрема, для поліпшення влас ноі організації, управління й фінансового контролю 3 цією метою нова