Розвязаннє парляменту, 1900.p.i нові вибори.

По довших та безуспішних переговорах президента міністрів д-ра Кербера в ціли утворення більшости парляментарної появив ся дня 7. вересня 1900, цісарський патент, що розвязав парлямент і заповів негайне переведеннє виборів до Палати послів.

Наслідом розвязання парляменту наступила в и - борча мобілізація. Вже24.вересня 1900,ого- лосив Народний Комітет відозву передвиборчу, взиваючу всіх до діла! B справі збереження свободи виборів виготовлено пропамятне письмо, котре депутація під проводом Юліяна Романчука вручила на- місникови графови Льву Пініньскому у Львові і пре- зидентови міністрів д-ру Керберови у Відні.

B дні 28. вересня 1900, зібралась перша нарада ш и p ш о г о H a p о д н о г о K о м і т e т у, на котрій депутація представила звіт з відбутих конференцій та висказала пересвідченнє про добру волю президента міністрів. Зібрані члени Ширшого Народного

Д-р Іван Горбачевський

Комітету постановили, що Народний Комітет як го- лрвний руський комітет виборчий має самостійно вести акцію виборчу. За поворотом до консолідації

3 Руссофілами ніхто не промовляв.

¹ Опісля ґрупа Руссофілів в Коломії під проводом: д-ра Володимира Дудикевича зажадала від. „Русскої Ради“ і від „Народної Ради“, щоби утворити спільний краєвий руський виборчий комітет. Ширший Народний Комітет на своїй другій нараді,, дня 1. падолиста 1900, відповів, що готов є порозу- мівати ся в справах виборчих через установлених де- лєґатів з обох сторін. A відносно ставлення кандидатів посольсьхих ухвалив Ширший Народний Комітет,, u|o Народний Комітет як головний руський комітет- вИборчий буде на підставі предложень повітових комітетів і мужів довіря: затвержувати і поручувати кдндидатури посольські.

: Ta хоч президент міністрів д-р K e p б e p видав- обіжник до всіх намісників і президентів країв та. зйернув увагу всього урядництва Австрії на обовязки новочасного урядовця супроти суспільности, то його> рука не досягла здеморалізованої адміністрації в Гa- личині, яку піддержував намісник граф Пініньскі в інтересі польських консерватистів. Галицькі практики: і надужиття виступили знова при сих виборах, так: що з пятої курії виборчої вийшов послом наш оДи- нокий д-р Андрій Koc (13. грудня 1900), та з, четвертої курії виборчої вийшли- послами: Ю'л. Поманчук, д-р Мих. Король, Василь ЯвОр- с.ький, Ол. Барвінський, о. Корн. Ман.д.и-

4 e в с ь к и й, д-р E м і л ь Г л а д и ш о в с ь к и й і д-р I в а н Д л у ж а н с ь к и й (17. грудня 1900),— значить чотири независимі та чотири угодові посли. Незави- симі посли вийшли з волі народу, а угодові з волї краевого правительства і Поляків.

Ми іще програли сю боротьбу виборчу з двох причин. Передусім через надужиття і насильства властей, але й через те, що наші виборці в значній части не виказали зрозуміння справи виборів і дали ся перетягнути на противну сторону*

— як тоді у нас говорено: руський „хрунь“ іще великий...

6.