<<
>>

Згідно з Кримінальним Кодексом України "кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років" (ч. 1 ст. 22)

. Але ч. 2 цієї ж статті містить перелік злочинів, за які кримінальна відповідальність настає з чотирнадцяти років: умисне вбивство (ст.ст. 115—117), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.

121, ч. З статей 345, 346, 350, 377, 398), грабіж (ст.ст. 186, 262, 308), розбій (ст. 187, ч. З статей 262, 308) та багато інших.

Досягнення встановленого КК України віку — одна із загальних умов притягнення особи до кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 18).

Кримінальне право встановлює таку мінімальну вікову межу, з якою пов'язана здатність особи підлягати кримінальній відповідальності. Лише за досягненням певного віку під впливом сім'ї, школи, соціального середовища підліток досягає певного рівня свідомості, який дозволяє йому розрізняти добрі й погані вчинки, що можуть спричинити шкоду іншим людям. Формується здатність підлітка усвідомлювати соціальний зміст своєї поведінки та достатній рівень соціальної свідомості, який дозволяє йому оцінювати не лише фактичний бік своїх вчинків, але і їх соціально-правову значимість. Це робить можливим пред'явлення до неповнолітніх вимоги узгоджувати свою поведінку із встановленими в суспільстві правилами.

Тобто йдеться про здатність особи усвідомлювати характер своєї поведінки та приймати рішення, а це набувається з досягненням особою певного віку.

Мінімальна межа віку кримінальної відповідальності в різних країнах відрізняється (приміром в Ірані — з 6 років, у Франції — з 13, в Шотландії — з 16). Кримінальний кодекс України встановлює диференційовані вікові межі притягнення особи до кримінальної відповідальності: загальну — 16 років,

104 Глава 13.

ни (розділ IV ст. 22, розділ X ст. 61, ст. 64, та ін.). Але підстава кримінальної відповідальності неповнолітніх та ж сама, що і в дорослих — вчинення особою злочину, тобто суспільно небезпечного діяння.

Індивідуалізація відповідальності неповнолітніх на підставах, визначених в КК, може полягати в наступному:

звільненні їх від кримінальної відповідальності із застосу ванням примусових заходів виховного характеру (ст.

97);

звільненні від покарання із застосуванням примусових за ходів виховного характеру (ст. 105);

звільненні від відбування покарання з випробовуванням (ст. 104);

призначення покарання (їх перелік дається в ст. 98, а особ ливості призначення сформульовані в ст. 103).

Це може означати, що за злочини невеликої тяжкості неповнолітні теж несуть відповідальність, або до них застосовуються примусові заходи виховного характеру. Наприклад, ст. 299 КК передбачає настання кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами і встановлює покарання за "знущання над тваринами... із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування ... тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів" у виді штрафу до 50-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арешту на строк до 6 місяців. В цьому випадку неповнолітнього може бути покарано штрафом або арештом або звільнено від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Законом передбачено застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які вчинили злочин, та неповнолітніх, які до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинили суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діянь, передбачених Особливою частиною КК (ч. 2 ст. 97). Такий вид кримінальної відповідальності, як звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру, є найбільш важливою особливістю кримінальної відповідальності неповнолітніх і передбачає застосування особливих заходів впливу, що не є кримінальним покаранням (виховання, переконання та ін.). Таке звільнення може застосовуватися у тому випадку, коли:

• неповнолітній вчинив злочин вперше;

1) Особливості кримінальної відповідальності ... 105

це злочин невеликої тяжкості (за який передбачене пока рання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання);

виправлення неповнолітнього можливе без застосування по карання.

Крім того, ці всі три умови є обов'язковими.

Особливо ретельно суд має дослідити питання про можливість виправлення неповнолітнього без застосування покарання, для чого потрібно оцінити поведінку, ставлення до праці, розкаяння у вчиненому тощо.

Наприклад, ч. 1 ст. 383 КК передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину суду, прокурору, слідчому або органу дізнання у вигляді виправних робіт на строк до 2-х років або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 3-х років, або позбавлення волі на строк до двох років. Це злочин невеликої тяжкості, за який неповнолітні караються позбавленням волі на строк до 2-х років, але, виходячи з індивідуальної характеристики особи такого злочинця, суд може прийти до висновку про необхідність (або можливість) звільнення його від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру. При умові ж вчинення цього злочину з корисливих мотивів або в поєднанні із обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або, із штучним створенням доказів обвинувачення, настає кримінальна відповідальність у виді обмеження волі на строк від 2-х до 5-ти років або позбавленням волі на той самий строк. Неповнолітній за такі дії буде підлягати кримінальній відповідальності у вигляді позбавлення волі на строк до 4-х років, при чому звільнення від кримінальної відповідальності тут не передбачається.

Дійшовши висновку про можливість і доцільність звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності, суд зобов'язаний застосувати до нього один чи кілька примусових заходів виховного характеру (ч. 2 ст. 105):

застереження;

обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до по ведінки неповнолітнього;

передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового коле ктиву за його згодою, а також окремих громадян на їх про хання;

106 Глава 13.

покладення на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування матеріальних збитків;

направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-ви ховної установи для дітей та підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебу вання в таких установах і порядок їх залишення визнача ються законом.

Залежно від обставин вчиненого злочину і особи неповнолітнього суд може застосувати до нього одночасно кілька примусових заходів виховного характеру (ч. З ст. 105). Неповнолітній, який вчинив злочин і до якого судом прийнято рішення про застосування примусових заходів виховного характеру, в разі ухилення від їх реального застосування, притягується до кримінальної відповідальності (ч. З ст. 97).

<< | >>
Источник: С. Г. Волкотруб, О М. Омельчук, В. М. Ярін та ін. Кримінальне право України: Навч. посіб. / С. Г. Волкотруб, О М. Омельчук, В. М. Ярін та ін.—За ред О. М. Омельчука. — К.: Наукова думка; Прецедент,2004. — 297 с.. 2004

Еще по теме Згідно з Кримінальним Кодексом України "кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років" (ч. 1 ст. 22):

  1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до такої відповідальності осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років
  2. Стаття 10. Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину
  3. Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених громадянами України та особами без громадянства за межами України
  4. злочин як передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
  5. 18. Предмет та межі доказування в кримінальній справі, їх співвідношення. Обставини, що підлягають встановленню та доказуванню в кримінальній справі.
  6. Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених на території України
  7. Для наявностi в дiях особи складу злочину достатньо встановити вчинення нею однiуї iз зазначених у ст.
  8. Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України
  9. 3. Поняття та різновиди способу вчинення злочину. Використання даних щодо способу вчинення і приховування злочину у розв’язанні конкретних завдань розслідування.
  10. 16.3. Двосторонні відносини згідно з Планом дій Україна – ЄС та „Порядком денним асоціації Україна- ЄС”. Перспективний асоційований статус України щодо ЄС
  11. 190 КК України або як злочин проти особи.
  12. Початковий та подальші етапи досудового слідства в кримінальних справах про злочини проти здоров 'я особи
  13. 143. Відновлення кримінальних справ щодо осіб , які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину, а потім видужали
  14. 2 ст. 118 КК України та вiдповiдною статтею про злочини проти особи (ч. I ст.
  15. ОНЮА. Коментований Кримінальний кодекс України 2007, 2007
  16. 3.7. Кримінальні та кримінально- процесуальні конфлікти