1. iсторiя виникнення колективних договорiв i етапи єх розвитку в Украєнi

Виникнення колективних договорiв у всiх краєнах тiсно пов'язане з економiчними i соцiальними наслiдками подiй, що мали мiсце наприкiнцi XIX та на початку XX ст. Прискорений розвиток капiталiстичного способу виробництва, розподiл працi

- все це вiдбилося на традицiйних вiдносинах мiж трудящими i пiдпри§мцями i змусило трудящих шукати захисту шляхом створення органiзацiй, якi були б спроможними захистити єх iнтереси.

- професiйнi спiлки, мета створення яких була рiзною: для забезпечення зайнятостi членiв спiлки, для створення спецiальних товариств вза§модопомоги, якi б надавали допомогу при втратi роботи, в разi хвороби, при настаннi старостi, для регулювання умо

в працi.

Створення профспiлок мало сво§ю метою два завдання:

допомогти працiвнику не наодинцi, а спiльними зусиллями, разом з iншими працiвниками бути спроможним конкурувати з пiдпри§мцями i усунути конкуренцiю мiх самими працiвниками при встановленнi iндивiдуальних умов працi. Тому створення професiйних спiло

к зустрiло шалений опiр з боку пiдпри§мцiв, якi або вiдмовлялися вести переговори зi створюваними органiзацiями трудящих або погоджувались обговорювати питання з працiвниками про умови працi тiльки на iндивiдуальнiй основi.

Опiр пiдпри§мцiв веденню колективних переговорiв з трудящими пiдкрiплювався державною полiтикою. У свiтi нема§ краєни, де б не приймались спецiальнi обмеження щодо дiяльностi профспiлок, спрямованi на втручання в сферу єх дiяльностi та послаблення єх

впливу, на недопущення колективних переговорiв.

Але вже на початку XX ст. i особливо пiсля закiнчення першоє свiтовоє вiйни ставлення урядiв держав щодо колективних переговорiв почало змiнюватись: спочатку до повiльноє згоди на дозвiл проведення колективних переговорiв, а далi - до адекватного спр

ияння таким переговорам.

Роздiл V. Колективний договiр

як елемента соцiально-економiчноє структури сучасного iндивiдуального суспiльства. Рух за регулювання умов працi шляхом ведення колективних переговорiв значно зрiс пiсля першоє свiтовоє вiйни, i в багатьох краєнах колективнi угоди § зараз визнаним ме

тодом встановлення умов працi.

Термiн <колективнi договори> в цей час був вже досить вiдомим. Вперше вiн був застосований подружжям Беатрисою та Сiдне§м Уебб в 1891 р.в єх науковiй працi <Кооперативний рух у Великобританiє>.

Колективнi договори не становлять §диного метода встановлення умов працi чи регулювання трудових вiдносин. Навiть там, де колективно-договiрний метод ма§ переважне застосування, iснують й iншi методи: iндивiдуальнi переговори мiж ' "i .i ПiДПР

И¦МЦЯМИ, нормативне регулювання з боку ОЮ. стороною, встановлення розмiру <Працi в односторонньому порядку

II'РОЗВИТКУ трудове законодавство багать-^скае боротьбу трудящих та єх страйки з метою олiпшення умов працi саме в ходi колективних переговорiв i укладення колективних договорiв. Потенцiйно можлива або реально здiйснювана боротьба трудящих i профспiл

ок становить характерну рису сучасних колективних договорiв.

Вiдповiдно колективний договiр можна визначити як конкретний результат боротьби трудящих та єх профспiлок з Пiдпри§мцями, який фiксу§ться залежно вiд спiввiдношення сил Ври колективних переговорах у виглядi загальних положень про умови працi та соцiа

льнi права.

Необхiдними умовами укладення колективного договору мають бути:

- вiльнi, без державного втручання, колективнi переговори незалежних вiд монополiй представникiв трудящих, тобто можливiсть застосувати колективно-договiрну боротьбу аж до страйкiв;

- вiльне, без державного регулювання, закрiплення в колективнiй угодi умов працi i соцiальних прав, що досягнутi внаслiдок спiввiдношення сил, якi склалися мiж трудящими i пiдпри§мцями.

Основною метою колективного договору § полiпшення умов працi, розширення соцiальних прав трудящих та єх профспiлок.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Ведучи боротьбу за досягнення основноє мети, трудящi i профспiлки застосовують як наступальну, так i оборонну тактику.

iв. До цього єх примушують погiршення умов працi i життя, безробiття, посилення експлуатацiє, постiйна iнфляцiя i зростання вартостi <споживчого кошика>.

Тактику оборони трудящi та єх профспiлки застосовують у вiдповiдь на довiльнi санкцiє пiдпри§мцiв або як реакцiю на урядовi соцiальнi заходи.

Таким чином, колективнi договори сприяють пiдвищенню житт§вого рiвня трудящих мас. Але в оцiнцi колективних договорiв необхiдний рiзностороннiй пiдхiд. Слiд акцентувати увагу на єх реальному значеннi, оскiльки вони виступають не тiльки як засiб соцiа

льно-економiчноє боротьби, а й як тормоз цi§є боротьби, обмежуючи єє або навiть пiдкоряючи iнтересам пiдпри§мцiв.

В принципi пiдпри§мцi завжди проти колективних договорiв. Тiльки пiд тиском трудящих та єх профспiлок вони змушенi єх укладати, намагаючись при цьому пристосувати єх до своєх iнтересiв.

Одночасно, слiд вiдзначити i двоякiсть колективних договорiв, бо саме за єх допомогою не тiльки завойовуються соцiально-економiчнi вигоди для трудящих, а й обмежу§ться економiчна влада пiдпри§мця. Але й пiдпри§мцi одержали певнi вигоди вiд укладення

колективних договорiв. Стабiлiзу§ться виробничий процес, збiльшуються прибутки. Тому укладення колективного договору можна розглядати як досягнення соцiального перемир'я на певний строк в боротьбi, що трива§. Укладення колективного договору не станов

ить досягнення миру, бо виробничi та житт§вi умови постiйно змiнюються. Це ставить перед трудящими i профспiлками завдання вимагати встановлення вiдповiдних умов працi i життя.

Колективний договiр не скрiзь був однаковим i мав одне i те ж походження. iнодi саме пiдпри§мцi намагались впровадити його, щоб змiнити тарифи, нав'язанi профспiлками, якi, незважаючи на протидiю пiдпри§мцiв, примусили прийняти загальну фiксацiю заро

бiтноє плати.

В усiх випадках при проведеннi колективних переговорiв важливе значення ма§ страйк або можливiсть його проведення.

Роздiл V.

Для трудящих та єх представницьких органiзацiй завжди повинна iснувати можливiсть страйку, бо саме пiд його загрозою можна добитися вiд пiдпри§мцiв певних поступок. При вiдсутностi такоє можливостi трудящi стають беззахисними перед пiдпри§мцями.

Колективний договiр § i надалi залиша§ться основним документом локальноє дiє на пiдпри§мствах. Укладення колективного договору значною мiрою сприя§ регулюванню виробничих i трудових вiдносин, пiдвищенню ефективностi виробництва та змiцненню дисциплiн

и, полiпшенню умов та охорони працi, посиленню соцiального захисту трудящих та єх сiмей, пом'якшу§ соцiально-економiчну напругу в умовах переходу до ринку.

iе колективнi договори в Росiйськiй iмперiє були ук-19 хсйi тривалоє боротьби робiтничого

1i17 р. колективнi договори не iНЯ, а й набули поширення. З ча-<Й договiр пройшов цiлий етап свого ЛИПНЯ Єi18 р. був опублiкований декрет РНК Росiє

^'Порядок затвердження колективних договорiв (тарифiв)>, ЯКИМ Встановлювались ставки заробiтноє плати i умови працi. Декрет поширювався на всi колективнi договори, що визначали оплату працi в усiх видах i формах. Встановлювалось кодо питань, якi пови

ннi були регулюватися колективним договором, а саме: прийняття на роботу i звiльнення працiвникiв, нормування робочого часу, оплата працi, правила користування квартирами, єдальнями, спецодягом, умови навчання тощо. Колективний договiр укладався мiж

спiдкою працюючих i вiдповiдно спiлкою чи товариством пiдпри§мцiв, пiдлягав ре§страцiє i затвердженню Народним комiсарiатом працi чи його мiсцевими органами.

Громадянська вiйна викликала змiни в регулюваннi умов працi. Полiтика <во§нного комунiзму> встановила систему централiзованого регулювання всього виробництва: умови i поря-док.9плати працi, єє нормування тощо. Укладення колективних договорiв було при

пинено.

З переходом до новоє економiчноє полiтики почина§ться другий перiод в iсторiє розвитку колективних договорiв.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

130

глава четверта якого присвячена колективному договору. Кодекс вмiщував визначення поняття колективного договору як угоди, що уклада§ться професiйною спiлкою як представником працюючих, з одного боку, i наймачем - з другого. Цi§ю угодою встановлювалис

ь умови працi та найму для окремих пiдпри§мств, установ, органiзацiй, господарств чи групи таких i визначався змiст майбутнiх особистих (трудових) договорiв найму.

iз змiцненням державного сектора народного господарства сфера застосування колективного договору поступово звужувалась. Зменшувалось значення його тарифноє частини, оскiльки цi питання стали вирiшуватись в централiзованому порядку. Тому 23 червня 193

3 р. була прийнята постанова ЦВК i РНК СРСР та ВЦРПС <Про об'§днання Народного Комiсарiату Працi Союзу РСР з Всесоюзною Центральною Радою Професiйних Спiлок>. Постановою вiд 10 вересня 1933 р. <Про порядок злиття НКП СРСР i ВЦРПС> профспiлкам було пе

редано деякi функцiє, що до цього вiдносились до компетенцiє органiв державного управлiння. Внаслiдок цих заходiв укладення колективних договорiв припинилось взагалi, i до 1947 р. вони не укладались.

Пiсля закiнчення Великоє Вiтчизняноє вiйни за пропозицi§ю ВЦРПС Рада Мiнiстрiв СРСР 4 лютого 1947 р. прийняла постанову <Про укладення колективних договорiв на пiдпри§мствах>. Цi§ю постановою вiдновлювалась практика укладення колективних договорiв на

пiдпри§мствах, органiзацiях, радгоспах, МТС. Цi договори не носили нормативного характеру, а були господарсько-полiтичними угодами, що не створювали джерела трудового права.

У вереснi 1965 р. в Радянському Союзi було розпочато проведення господарськоє реформи, що викликало вжиття заходiв щодо пiдвищення ролi i значення колективних договорiв. Було прийнято низку постанов, внесено змiни до КЗпП, спрямованi на урегулювання

порядку укладення колективних договорiв, визначення його змiсту. За колективним договором було визнано нормативний характер.

Наш вiтчизняний досвiд регулювання суспiльно-трудових вiдносин свiдчить, що чисельнi проблеми економiчного i суспiльного життя можна вирiшувати ефективнiше, швидше i краще, якщо зорi§нтувати сили суспiльства не на конфронтацiю, а на об'§днання зусиль

i творче спiвробiтництво.

Роздiл V. Колективний договiр

131

ретною формою такого спiвробiтництва мiж роботодавцями i найманими працiвниками як системи соцiального партнерства ма§ стати проведення переговорiв i укладення колективних угод i колективних договорiв. Тому важливою подi§ю в Украєнi стало прийняття 1

липня 1993 р. Закону Украєни <Про колективнi договори i угоди>

Значення цього Закону поляга§ в тому, що вiн вперше передбачив проведення переговорiв мiж сторонами колективних договорiв i колективних угод, урегулював укладення колективних угод на трьох рiвнях: державному, галузевому та регiональному. Якщо правове

регулювання i практика укладення колективних договорiв була досить поширеною, то колективнi угоди в єх сучасному виглядi та всiх видiв ранiше не передбачалися i не укладалися. iснувала практика командно-адмiнiстративноє директивнi листи мiнiстерств

i вiдомств за iО^iДНИМИ об'§днаннями професiйних спiлок, iЙЦСЯ Примiрний колективний договiр. Цi i992 р. Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Ук-' Працi> Передбачалось укладення тарифних МСЬ оплати працi та найбiльш загальних соцiальних єй. З прийняттям Закон

у <Про колективнi договори i угоди> колективними угодами охоплю§ться бiльш широкий спектр виробничих, трудових та соцiально-економiчних вiдносин. Нормативна сутнiсть колективних угод поляга§ в тому, що держава в певних межах нада§ єх сторонам право у

встановленому порядку створювати локальнi норми права. Характерним для цих Норм § те, що вони мають обмежену рамками даноє угоди сферу застосування.

Внаслiдок упорядкування правового регулювання колективних договорiв i угод виникла певна система норм, якi регулюють трудовi та соцiально-економiчнi вiдносини мiж власником або уповноваженим ним органом та найманими працiвниками. Законодавство встано

влю§ найнижчi, мiнiмальнi гарантiє для найманих працiвникiв на територiє всi§є держави.

Колективнi угоди укладаються з тим, щоб допомогти трудовим колективам визначитись при укладеннi колективних договорiв. Вiдповiдно колективний договiр § результатом процесу прийняття рiшень мiж власником або уповноваженим ним органом i представницьким

органом трудового колективу. З урахуванням надбання колективних угод колективним договором

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

132

встановлю§ться сукупнiсть правил, що визначають умови пращ, досягнутi на переговорах мiж сторонами.

Регульованi колективним договором вза§мовiдносини грунтуються на тому, що встановленi законодавчими та iншими нормативними актами положення § мiнiмальними. Стаття 9' КЗпП нада§ право пiдпри§мствам, установам, органiзацiям в межах своєх повноважень i

за рахунок власних коштiв встановлювати додатковi порiвняно з законодавством трудовi i соцiально-побутовi пiльги для працiвникiв.

Разом з тим колективний договiр не становить §диного способу фiксацiє умов працi. Поряд з колективним iсну§ iндивiдуальний трудовий договiр, яким визначаються умови найму. Але щоб цi умови були сприятливими для працiвника, вза§мо-обумовленими, а не в

становленими односторонн§ власником, вони мають бути визначенi колективним договором.