6. Етапи розвитку кримінологічної теорії, школи кримінології.

Етапи розвитку кримінології - а)становлення кримінології (початок 20-х -середина 50-х років XX ст.); б) оформлення кримінології як самостійної науки (середина 50-х - середина 60-х років XX ст.); в) сучасна кримінологія.

ПЕРІОДИ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ НАУКИ КРИМІНОЛОГИ

1-й період Досоціалістичний

1-й етап.

2-й етап. Виникнення наукового комунізму. Відкриття К. Марксом та Ф. Енгельсом класової сутності розвитку суспільства. Подальший розвиток марксистського вчення В. І Леніним.

2-й період Соціалістичний

1-й етап. Велика Жовтнева соціалістична революція. Нове соціалістичне вчення про злочинність і причини, що її породжують. Видатні державні діячі, юристи: Дзержинський Ф. Е., Стучка П. І., Козловський М. Ю., Курський Д. І., Криленко Н. В., Гернет М. Н. (1917 - початок 30-х рр.).

2-й етап. Відродження кримінологічної теорії у колишньому СРСР. Герцензон О. А., Блувштейн Ю. Д., Шляпочніков А. С, КудрявцевВ. М, Карпець І.І., Міньковський Г. М., Кузнєцова Н. Ф., Франк Л. В., Аванесов А. Г. та ін. (початок 60-х років - до розпаду СРСР).

3-й період Постсоціалістичний

1-й етап. Становлення національних кримінологічних шкіл Александров Ю. В., ГолІна В. В., Глушков В. О., Даньшин І. М., Закалюк А. П., Зелінський А. Ф., Костенко О. М., Борисов В. І., Лановенко І. П., Лихолоб В. Г, Михайлен-ко П. П., Туркевич І. К. та ін.

Класична школа в кримінології-теорія, яка у центрі своєї уваги ставила злочин та наполягала на рівному покаранні за однакові провини. Відповідно до К. ш. «людина-гедоніст» намагається отримати задоволення та уникнути неприємних відчуттів, вона наділена свободою волі в такій мірі, що має можливість вибирати між добром і злом.

Позитивістська школа в кримінології - детерміністська теорія, відповідно до якої злочинна поведінка не вибирається правопорушником вільно, а зумовлюється бюлогічною спадковістю та негативними соціальним факторами.

Школа соціального захисту - теорія, яка виступає проти принципу помсти, вважаючи, що злочинність зумовлена як особою злочинця, так і загальним станом суспільства.

Теорія диференційованого зв'язку - вчення, яке стверджує, що злочинній поведінці окремі індивіди навчаються в тих, з ким вони зв'язані. Чим частіше та стійкіше такі зв'язки, тим більша ймовірність того, що індивід може стати злочинцем.

Теорія відчуження - вчення, за яким злочинність є породженням крайньої форми аномалії в поведінці особи, відходу її від нормального життя в суспільстві.

Теорія факторів злочинності - полягає в тому, що визнає причиною скоєння злочинів не одне явище, а велику групу явищ (факторів): фізичних, кліматичних, економічних, соціальних, психологічних та ін.

Теорія конституціональної схильності - вказує на прямий зв'язок між будовою тіла та психологічними рисами особи, тому антисоціальна поведінка людини визначається її фізичною конституцією.

Теорія науково-технічного прогресу - вважає індустріалізацію, урбанізацію, міграцію, автомобілізацію тощо, як криміногенні явища, що сприяють злочинній поведінці.

Теорія соціального інтеракціонізму - вчення, за яким девіантну поведінку визначає група, що диктує норми такої поведінки. Прихильники цього вчення сформулювали два теоретичні положення: по-перше, кожне суспільство само визначає поведінку, яка кваліфікується як девіантна та оголошується небажаною; по-друге, реакція з боку суспільства, навіть при великому поширенні девіантності, може бути спрямована не на всі, а лише на окремі види такого роду поведінки.

Теорія аномії - концепція, яка пояснює деякі види злочинності, приділяючи основну увагу особі, на відміну від теорії диференційованого зв'язку, об'єктом якої є умови соціального оточення.

Теорія близнюків - один із різновидів спадкової теорії, яка пов'язує злочинність з генетичними факторами і доводить однакову спадкову схильність до злочинності в ідентичних (однояйцевих) близнюків і різну в неідентичних близнюків.

Теорія небезпечного стану - перманентна (змінна) та іманентна (внутрішня) властива людині схильність до скоєння злочинів. Прихильники цієї теорії вважають, що небезпечний стан - явище не юридичне, а медичне, яке розкривається головним чином клінічними методами.

Теорія соціальної превенції злочинності - вчення, яке стверджує, що реальним засобом боротьби зі злочинністю є застосування жорстокого покарання.

Хромосомна теорія - вчення, яке визнає наявність зв'язку між обумовленою статевою хромосомою аморальністю і злочинністю.

Соціогенна теорія злочинності - вчення, яке розглядає злочинність як продукт соціального середовища і називає причинами соціальну дезорганізацію, конфлікт норм, відчуженість особи, відсутність роботи, обмеження доступу до освіти, професійного зростання та інші соціальні чинники.

Психологічна теорія злочинності - концепція, яка ґрунтується на гіпотезі незмінності олігофренічного характеру особи злочинця. Одним з засновників вважається американський вчений X. Гаддард.