Велика дебата буджетова, 1908. p.

Зараз прийшло друге читаннє б у д ж e т у, та п. Василько перший промовив „проти“ буджету. Він сказав, що наш нарід поніс найбільші жертви у боротьбі за загальне право виборче, на котрім поставлено сей народний парлямент, а тепер злоба долі спричинила, що при першім нормальнім буджеті мусимо станути „проти“, бо парлямент не здійснив надій відносно народних конечностей.

Від правительства зажадали ми, сказав він далі, -- законної адміністрації в Галичині, уладження справи університетської і свобідних виборів до Сойму. Ta правительство за приводом Поляків не додержало слова, а ми наслідом того впровадили в блуд наш нарід: успокоюваннєм і обіцянками. Звідсі огірченнє між населеннєм і нашими послами. Намісник граф

31*

Потоцкі був в дні 31. марта c. p. у Відні тазро- зумів наше положеннє і прирік перевести наші домагання, але тим часом безнадійність і розпука принесли день 12. квітня c. p., та нікому н e в і л ь н о посуджувати нас про співвину в сім ч и н і!..

He знаю, чи тут в парляменті поможуть нам австрійські народи, — а бажаю дуже, щоб modus vivendi безпосередно витворив ся між Русинами і Поляками. B сучасних обставинах маємо узасаднену причину, щоби правительству висказати наше недовірє...

B дальшій дебаті буджетовій промовляв я іменем нашого Клюбу, в дні 29. мая 1908. p., та нагадав президентови міністрів баронови Бекови, що минулого року прирік він парляментови: приступити до пола- годи пекучих національних питань в дер- ж а в і. A тим часом займаєсь правительство тільки Німцями і Чехами, — та ми маємо право жадати, щоб нас не трактувано як нарід другої ранґи. Ми не домагаємо ся концесій ані панування над другими, але жадаємо рівного права! Ta коли ми боремо ся о національні права в школі, уряді і життю публичнім, то се є також боротьба про соціяльне становище нашого народу, бо без рівноправности на всіх областях життя є ми народом без права.

Так само не видимо ніякої п p о г p а м и ф і н а н - сової, та через те сталось, щодоривочно ухвалено тут обниженнє податку від цукру, хоча є важнійші податки, що потребують реформи, як податок домо- во-клясовий, що тяжить на найбіднійших селянських верствах населення, скарбові оплати від дрібних спадщин та ціла несправедлива система безпосередних податків...¹⁰¹)

Наш нарід без ріжниці партій домагаєсь національної автономії, котрою дійдемо в Австрії д о д e p -

^ΙΟί) Я був вибраний г о л о в о io п о д ат к о в о V к о м і c і ї в Палаті послів та иатискав на правительство, щоби воно ви~ ладило проєкт реформи податків а відтяженнкм незаможного населенна ж а в и н а ц і й з правдивим рівноуправненнєм всіх народів держави. Ta за здійсненне сеї народної конечности мусимо далі піднимати відважну боротьбу. Досі говорили ми про державні конечности, — від тепер зачнім залагоджувати народні потреби, щоб виконати наше завданнє: народний парлямент д ля народуІ

B спеціяльній дебаті буджетовій замїтна була промова п. O л e c н и ц ь к о г о, котрий порушив проблем державної адміністрації і реформу поступовання (процесу) адміністраційного, приміненого до потреб горожан держави, та поставив відносну резолюцію. Посол Колесса прояснював справу самостійности української нації та вказав на пекучу потребу нашого університету у Львові. Посол Д н і c т p я н c ь к и й панаглював справу переходової стадії до оснування руського повного університету. Посол о. C т e ф а н O н и ш к e в и ч підносив справи господарські та поставив резолюцію про основаннє Ради краєвої культури в Галичині з двома секціями: руською і поль- ською...^,ог)

По ухваленню державного буджету прийшов на чергу нарад закон про виплату п p и ч и н к і в д л я родин покликаних до військових вправ, як зла- годженнє тягару служби військової.

Відтак, в дні 17. липня 1908. p. відрочив ся парлямент до осени. B тім часі підніс ся був парлямент у своїй діяльности, але за те правительство барона Бека не змагало.

^Іоа) Дебата буджетова відбувалась на підставі коптииґенту часу,ровложеного на клюби в парляменті. Ta посол Масарик нс мав ва собою клюбу, а чеські клерикали і п. Крамарж були йому противні і не хотіли, щоб він промовлнв. Тоді п. Ц e - глинський відступив п. Масарикови свій континґент, Щоб він міг промовлятн.

упадок. Він мав добру волю поладнати і наші справи, але труднощі з Поляками були понад його сили.

Коли ми пращали ся з президентом міністрів бароном Беком, в дні 18. липия 1908. p. перед виїздом на ферії парляментарні, він заявив нам, що хоче стати розємником між иами а Поляками, та що в часі осінної сесії парляменту приступить до сього діла — в інтересі державної політики...

32.