Сойм галицький, 1908, p.

По фсріях парляментарних прийшов час сесії галицького Сойму, що збирав ся в незвичайно складних обставинах: два ворожі клюби соймові, союз польсько-російський, траґічна смерть намісника графа Потоцкого і з сього приводу велике розяреннє між Поляками.

Перша сесія IX. періоду галицького Сойму розпочала свої наради в дні 15. вересня 1908. p. Новий намісник д-р Б о б ж и н ь c к і отворив сю сесію та подав до відома, що цісар заіменував: графа Станислава Баденього маршалком краєвим та

о. митрополита Андрея Шептицького заступником маршалка краєвого¹⁰⁹).

Маршалок краєвий граф C т а н. и c л а в Б а д e н і згадав у привітній промові про страшний злочин до-

'⁰⁶) Пр. пор. мій звіт пІд заг.: Перший рік парлямеиту загального голосування 11907 — 1908) в „Ділі“ з p. 1908. ч. 168 і д.

^,вв) Предложешш графа Андрія Потоцкого, щоби д-р Евген Олесницький був заіменуваний заступником краевого маршалка — стягнено наслідом протесту Кола Польського, заложеного по смерти графо Потоцкого.

Історія політ, думки 32 конаний на особі графа Андрія Потоцкого та заявив почуваннє глибокого жалю і обуреннє всеї суспіль- ности з причини сього вчинку.

Посол O л e с н и ц ь к и й зложив іменем українсько-руського Клюбу з а я в у про становище наших послів в сім Соймі. Він заявив, що репрезентанти руського народу вступають в сей Сойм куріяльний уважаючи його p e п p e з e н т а ц і є ю п e p e x о д о - в о ю, покликаною тільки до як найскоршого ухвалення соймової реформи виборчої, опертої на основах загального голосування, бо сей Сойм у своїм складі не є спосібний ані до заспокоєння конечних потреб нашого народу ані до полагодження справ міжнародних в краю. Тому з всякою силою будемо стреміти до переведення соймової реформи виборчої, щоб в новім Соймі найшли всі верстви населення і оба народи відповідну і справедливу репрезентацію.

A п.Дудикевич промовив від „Русского Клуба", що „образовал ся на культурном єдинстві русскаго міра“ та ожидає від польської більшости соймової ухвалення нового закону виборчого, котрий допустить широкі народні маси до участи в законодатних працях Сойму і впровадить рівноуправненнє „русского" народу з польським. Числячи на справедливе відношеннє польської більшости надієсь „Русский Клуб" найти в Соймі условини дружної роботи для добра обох народів і всього Славянства!

Ta новий намісник д-р Бобжиньскі проголосив свою програму політичної адміністрації, в котрій сказав, що репресія є вказана тільки в остаточній потребі, а до удержання публичного спокою є инший, успішнійший спосіб: добра і c п p а в e д л и в а а д - міністрація, що випереджує бажання населення та заспокоює його потреби і гоїть рани. Отсе його політика...

Наші послиставили всілякі внесення: Олес- н и ц ь к и й в справі соймової реформи виборчої; я в справі викладової мови в середних школах та оснування руських гімназій в Яворові і Рогатині; Куровець в справі помочі населенню у випасі

і годівлі рогатої худоби та заложення гірничої школи в Калуши; Макух в справі зміни системи двотино- вих народних шкіл; Скварко в справі впровадження інституції обеЗпечення худоби; K и в e л ю к про за- ложеннє руської ґімназії в Самборі; T и м о т e й Старух про заложеннє руської ґімназії в Бережанах і и.

Te все і всяке инше перемолочувало ся в Соймі, щоби зазначити наші домагання Ta аж в днях 24. 1 26. жовтня 1908. p. при буджетовій дебаті наступили промови політичні. Ми пустили на перед бесідників з „Русского Клуба“, щоби виговорились, і тут зараз виявилась суперечність.

Посол Король оправдувавсвоз становище в„Рус- скім Клубі“ та заявив, що почуваз себе Мілорусом, значить Русином, а ніколи не був і н e б у д e P о - c і я н и н о м чи Москалем, бо любить свою бесіду, і нею дорожить та узнає, що тільки матерним язиком можна наш нарід образувати. Він бридить ся людьми, що За рублі російські чи за марки пруські стоять на службі чужої держави.

Посол Дудикевич простував думку п. Короля, мов би істнував язик великорусский. Такого язика нема, казав він, не було і не буде, — є тільки один русский язик, „созданий генієм всего русскаго народа". Далі сказав він до Поляків, що вони pe- зиґнують з Велико-Польщі, а шукають еквіваленту в Червоній Руси, і тому не може бути згоди між нами, — але добрий геній Славянства виведе нас на широкий „путь", щоб ми в згоді жили. Вкінці приступаючи до краєвого буджету згадав він про „крат- косрочні займи" з пропінаційного фонду та про нові „істочники" доходів краєвих, та на сім скінчив свою промову. Вона зробила на всіх — комічне вражіннє політичного кльовна. Навіть його протектор п. Цєнь- c к і, презес Ради народової, ходив по салі соймовій з нотаткою в руці і зажурений розпитував ся: якою мовою говорив п. Дудикевич, бо він його не розумів.

Ta один з наших товаришів закпив собі з п. презеса і відповів йому, що п. Дудикевич говорив такі не- приличні речі, — що він встидаєсь повторити...

Іменем н а ш о г о K л ю б у c о й м о в о г о був я уповажнений промовляти в буджетовій дебаті, щоби зясувати наше становище супроти Поляків і Pycco- філів.

Навязуючи до справи краєвого буджету заявив я, що ми згодимо ся на санацію фінансів краєвих, але підодним і конечнимуслівєм: соймової реформи виборчої, бо ми мусимо також домагати ся санації нашого білянсу національного, — а польська більшість була досі глуха на всі наші домагання рівно- правности. Польська політика є на фаль- ш и в і й д о p о з і — думаючи, що справа руська G питаннєм якоїсь Групи, чи фракції, чи агітаторів, котрі вам все привиджують ся. Тут стоїть невдово лений нарід, що побіч вас живе і жити мусить, — нарід, що мае в собі силу життя!..

Далі вказав я на обі розбіжні промови пп. Короля і Дудикевича та звернув ся проти останного кажучи: Нема приміру в історії світа, щоб нарід так великий як наш, і з так гарною та розвиненою мовою — покинув свою рідну мову і приняв иншу, котрої не знає і мусить ся вчити, аби нею говорити. Таку операцію убиваючу наш нарід хоче перевести партія, котру репрезентує п.

A тепер стане вам ясне і зрозуміле, чим є наше українство як забороло проти панросійства. Аби не допустити до політичного баламучення народу і загальної опінії; аби не допустити до баламучення такими славянськими русскостями — себе і других, значимо наш характер малоруський, наш характер чисто руський назвою тої землі, де найбільше живе нашого народу, бо майже десять разів більше як тут, се є в У к p а ї н і, і тому н а з и в а є м о н а ш н a p і д українсько-руським. He відрікаємось і ніко- л и н e в і д p e ч e м о c ь н а ш о ї У к p а ї н и, яку любимо так щиро як ви Варшаву і Познань.

A тут, сей край під австрійською конституцією уважаємо за наш Піємонт в нашім розвого культурнім, національнім і економічнім, та в сім лежить я c н і c т ь і ч и c т о т а і д e ї н а ш и x з м а г а н ь н а ц і о H а л ь н и x...

Реформа виборча в краю, реформа адміністрації і самоуправа обох народів замешкуючих сей край,— на засаді рівноправности, — отсе трильоґія нашої політичної будучности...

Ce було проясненнє нашого становиска супроти Поляків і правительства.

Опісля промовив при краєвім буджеті іще п. M а - к у X іменем українсько - руської партії радикальної. Ми і Клюб, сказав він, до котрого належимо, репрезентуємо в сім Соймі партії, що Одинокі борють ся за справедливу реформу виборчу для робу- чих мас народних.

Вкінці запротестував він проти виємкового трактування радикальної партії зі сторони правительства... B дні 5. падолиста 1908.p. відрочено ce- c ї ю галицького Сойму, та в справі соймової реформи виборчої не прийшло до ніякого порозуміння...

I алицька c о ц і я л ь н а д e м о к p а т і я зорґанізу- вала депутацію з цілого краю до Львова, щоби в Сой- мі і у намісннка поваглити справу соймової реформи виборчої. ГІри сій нагоді наступила крівава демонстрація перед Соймом, а польські верховоди відповіли, що ї M H e C п І Ш И T ь C я...

По сій сесії соймовій стало нам T P О X и л e K ш e, бо „Русский Клуб“ розлупив ся і від разу засипав ся в Соймі, а мн зі свого боку не зложили ніякої понижуючої заяви та видержали на своїм становищи непохитно і не допустили до ухвалення чого небудь шкідного для нашого народу. Ce була переходова тактика оборонна, доки на підставі соймової ординації виборчої не здобудемо сильнійшого стано- виска. Тут треба по правді признати, що намісник Б о б ж и н ь c к і і маршалок краєпий граф C т а н и - c л а в Б а д e н і були з переконання противні Pycco- філам та як люде за чесні, щоб робити такі комедії політичні, як імпортуваннє російської нації до Галичини, щоби нас заразити. A з другого боку, наш народний орґанізм був у сім часі вже н а ц і о н а л ь н о свідомий і неприступний для такихекспериментів політичних.

Отсе виявило ся в дні 12. грудня 1908. p., в котрім всепольські студенти напали на намісника Бобжиньского, як він виходив з університету у Львові та обкидали його гнилими яйцями, та відтак відбули самовільне віче і заянили ся проти основування українських катедр на львіиськім університеті. Ta зараз по сім відбули ся всепольські демоястрації перед намісництвом і виділом краєвим у Львові. Ся політична подія виказала настрої польської суспіль- ности супроти и.езначних уступок для наших культурних змагань. Приводом сих брутальних демонстрацій було вставленнє до державного буджету дотації на дві нові українські професури на львівськім університеті. Ce був наочний плід польського верховодства в Галичині... Звідсі, виступив знова конечний иаслід: виділити наші катедри в о к p e м и й у н і - в e p c и т e т. ^[72]

Я переніс ся думками на другий бік межі до нашої Галичини та порішіав: яка нелика ріжниця! Там жандарми і поліцаї бють і стріляють нарід, а тут вони службу роблять і народови честь віддають; там староста за владою напасти шукає і зубами скрегоче, а тут він добродієм і провідником народу... Ta на самім обході святочнім, малий школярик непорочними устами складає подяку послам парляментарним за те, що тут повстає святиня науки в рідній мові...

Я розпізнав там н а ш і г а л и ц ь к і д і т и, що зайшли в сі нові хороми шукати науки, та я бачив, як на очах росте свобідна грудь леґіня верховини під зорею науки в ріднім слові !..

44.