Палата послів зиова радить, 1903. p.

Ta в дні 18. падолиста 1903. p., по соймах краєвих, зібрав ся австрійський парлямент, що хоч від ряду років не виконував як слід законодатного уладжування життя народів Австрії, то всеж таки був політичним форум для народів Австрії.

Президент міністрів д-р Кербер, котрому не повелось залагодити спір німецько-чеський, вказав на велике значіннє угоди австро-угорської, якої він добив ся. A далі сказав він, що по всіляких екстре- мах всі партії бажають собі удержання держави, щоби тут свобідно розвивати ся, та свобідний розвиток народностей є допустимий, оскілько він не переходить в боротьбу проти других.

B дебаті над заявою президента міністрів промовив п. Романчук і звернув увагу на сумний стан, який виказали останні сесії соймові, де народи слабші здані на ласку дужших і протеґованих правительством, ·— наслідом чого в соймах краєвих запанували: обструкція, абстиненція і сецесія. Зокрема, в Галичині є неможливе порозумліннє з другою нацією, з Поляками, бо Австрія переняла політику ко- лишної Польщі, і правительство повинно з сього витягнути науку та чим скорше змінити свою політику в Галичині. Як способи заради невідрадним відносинам предложив п. Романчук: усунути спори між народами виданнем закону національного та рівночасно перевести реформу виборчу, якою усунулосьби систему привілеїв...

Президент міністрів д-р K e p б e p відповів п. Po- манчукови і заявив, що руський нарід повинен поступати з поміркуваннем і спокоєм, бо тільки в такім разі правительство буде могло заспокоювати його домаГання. Д-ру Керберови відповідав п. Барвін- c ь к и й та здемаскував галицький Сойм з його мнимою прихильністю для Русинів; відкинув пораду д-ра Кербера з відсиланнєм до галицького Сойму, та підніс домаганнє н а ц і о н а л ь н о ї а в т о н о м і ї. Отсе була справді регабілітаційна промова п. Барвінського.

Відтак молодочеський посол д-р Φ ο p ш т поставив внесок на перестрій Австрії у федерацію самостійних країв, а п.

Також в австрійській делєґації, дня 19. грудня 1903, підніс молодочеський посол д-р K p а - м а р ж справу перестрою Австрії у федерацію автономічних країв, та проти нього виступив тут посол B а с и л ь к о дуже рішучо. Він сказав, що в Австрії в не тільки чеськасправа, але іще більше неполагодже- них Справ національних. Зокрема, положеннє Русинів в невиносиме, бо Галичина є вже .нині державою в державі. Тому цілий руський нарід безглядно про- тивиТь ся перестроєви Австрії у федерацію автономних країв,а домагаєсь автономії народів. Тоді буде вдоволений руський нарід стояти на сторожі сходу Австрії, — за котрим живе 25 міліонів його, братів в сусідній державі. A тепер австрофільські симпатії серед російських Українців давить ся польською рукоЮ... Ся промова п. Василька викликала корисне вражіннє в нашім народі, — так що п. Василько добув ■собі значіннє розумного політика і смілого оборонця інтересів руського народу...

37.