Орґанізаційиі загони галицьких Руссофілів в сімдесятих роках, 1874 —1879.

Наша народна (українська) партія переводила свою первісну, але основну орґанізацію товариствами: „Руська Бесіда“, „Просвіта" ї Товариство імени Ш e в ч e н к а, щоби класти основи для культури і просвіти та н а ц і о н а л ь н о ї c в і д о м о c т и н Βω о г о н a p о д у, як також розвитку новітного письменства і науки.

За сею живою струєю українською зачала підбігати староруска партія з руссофільським підложжем, щоби не втратити зі своїх рук — нашого народу.

За прикладом „Просвіти" задумав о. I в а н H a y- м о в н ч, звісний посол соймовий, заснувати в Коломиї товариство, котре би ширило просвіту між темним народом галицьким. Плянова думка його була — піднести кличі: „м о л и c я, т p e з в и c я, п p а ц ю й і щади"!, щоби закрити національну думку, а вдарити у струну релігійну і господарську, щоб паралі- жувати провідну думку нашої „Просвіти" — в Галичині.

Ta отсе товариство названо: обществом імени Мих. Качковського, бо Іван Наумович і товариші оснувателі сподівались добути фундацію, полишену Мих. Качковським на літературні ціли.

B p. 1874. відбули ся торжественно перші збори сього Товариства на замковій горі в Галичі, та по однорічній діяльности в Коломиї перенесло ся товариство до Львова.

Зі Львова розвинули члени центрального виділу: д-р Евг. Миронович, В. M. Площанський і Мих. Кле- мертович шумну діяльність, так що по їх обчисленню приєднали вони около 6.000 членів э якими 20 філіями. ГІропаґаиду за поширеннєм общества Мих. Качковського розвинено також в гімназіях, так що катехити вплачували своїми грішми вкладки зауче- ників гімназійних та їм безпосередно доручували переслані зі Львова гарні грамоти членства з підписом о. Івана Наумовича як предсідателя і „изданія“ общества. Отсе — знаю з автопсії — робило велике вражінне на молодих людей, котрих такими cifO- собами заманювано н а о б є д и н и т e л ь н і ш л я x и. A Рада Шкільна краєва попадала на сліди сеї про- паґанди і казала виточувати дисциплінарні доходження, зак що центральний виділ общества у Львові мусів сатушовувати справу, щоб ратувати гімназійних уче- ників.

Ta коли до сього возьметь ся під розвагу попуЛя- ризаційний хист у п и c а н н я x I в а н a H а у м о в и ч а, тщо п p о я в и в c я в „Н а у ц і“ основаній ним для „просвіщенія народа", то стане нам ясно, що ті хитрі виступи твердих просвітителів народу мусіли заставити нашу „Просвіту" до живійшої роботи між народом, щоб не допустити до національної деморалізації народу.

B сімдесятих рока'х минулого століття держали між народом просзітно-організаційну роботу: тодіш- ний професор O л. Б a p в і н с ь к и й в Тернопільщині; проф. Евген Ж e Л Є X І B C Ь K и й, д-р Мелитон Б уч И H- ський i' Леонід Заклинський в Станиславів- щині; Г p и г о p і й K у л ь ч и ц ь к и й, oo. проф. T о м а Б e p e 3 O B C ь K и й і Николай Лепкий в Коломийщині, о. Сидір Єзєрський в Золочеві; о. Филемон O г о - н о в c ь к и й в Бобреччині, та д-р Вол. Г а н к e в и ч як делєґат головного виділу Товариства „Просвіта", проф. Кость Горбаль і инші.

Ta чим більше Общество ім. Мих. Качковського ,і „Наука" Ів. Наумовича у своїх виданнях відступали від народної руської мови, а зближались до російської та віддалювались від ідеї. національної само- тійности і сходили на обєдинительні манівці, тим

10*

більше попадали в замертвліннє і тратили свою основу в нашім народі, по чім і такі визначні особистости як Наумович, Дідицький і инші з того табору тра-

Григорій -Кульчицький

тили значіннє в широкихнародних масах, бо національне відступництво веде завсігди і неминучо до політичної смерти.

7.