Орґанізаційні змагання, в дальших роках.
B p. 1886. зачали ми наладжувати в краю: віча о к p у ж н і для загального освідомлювання і орґаніза- ції широких мас нашого народу.
Ta в p. 1887. розпочало наше товариство політичне „Народна Рада“ свою діяльність поширювати в краю.
Заходами „Народної Ради“ внесено с о т к и петицій з краю до Ради державноїуВідні, здо- маганнєм основування руських ґімназій і учительських семинарій в нашім краю.B отсім часі підняла була „Народна Рада“ успішні заходи у правительства проти переслідування наших читалень і економічних товариств з боку краєвих властей.
B дні 5. жовтня 1887. p. приїхав був до Львова молодий та многонадійний міністер просвіти д-р Павло Франкентурн Ґауч. Иому представилась депутація „Народної Ради“ під проводом д-ра Олек- c а н д p a O г о н о в c ь к о г о та висказала надужиття краєвих властей супроти руського народу, зокрема на области шкільництва. Чемний міністер прирік розглянути порушені справи і по змозі узгляднити наші домагання.
B p. 1887. появив ся „П e p ш и й B i н о к“, жіночий альманах, виданийкоштом i заходом Наталії Ko- 45ринської i Олени Пчілки,уЛьвові68).
B тім році (1887), видав Василь Лукич (Володимир Лукич Левицький, тепер нотар у Винниках під Львовом) працю під наг.: „Угорська Русь, єї розвій і теперішний стан“ у Львові, з друкарні Товариства імени Шевченка, — щоби галицьким Українцям нагадати їх братів, що погибають з тамтого боку Карпатів. Був час, коли Угорська Русь служила захистом для Українців, що втікали від польських панів за карпатські гори, опісля отся країна нашого народу стала занепадати, бо інтеліґенція мадярщилась, а люд сільський загибав і мусів шукати нового пристанища в Америці.
3 1. лютого 1889. p. зачала виходити у Львові: „Часопись Правнича”, місячник для теорії і практики. Видавці: д-р Кость Левицький, д-р Антін Горбачевський і д-р Евген Олесницький.
Річник перший вийшов у Львові, 18 8 9. p. Річник другий 1890. p. Річник третий 1891. p. під моєю редакцією. Річник четвертий, як видавництво Наукового Товариства імени Шевченка, під моєю редакцією, 1894. p. Річник пятий під моєю редакцією, 1895. p. Річник шестий, як розвідки правнйчі секції історично- фільозофічноїНаукового Товариства імени Шевченка, під моєю редакцією, 1896. p. Річник семий 1897. Річник осьмий l898. p. Річник девятий 1899. p. Річник десятий, також під моєю редакцією, 1900. p. Опісля переняв проф. д-р Станислав Дністрянський редакцію Ч a c о п и c и п p а в и и ч о ї і e к о н о м і - чної, накладом Наукового Товариства імени Шевченка у Львові.B дні 26. марта 1889. p. святкувано у Львові 25. літний ювилей русько-народного театру, та знова піднесено думку будови нашого театру у Львові. [41]
Володимир Лукич Левіщькш'і
Та в отсім році могли ми ствердити, що в Галичині загально між народом піднісся культ Шевченка. Роковини Кобзаря святкувано у всіх головних містах і селах галицької землі. Отсе стало нам очевидним доказом поширення національної свідомо- сти ї розуміння великої ідеї Тараса Шевченка. 3 другого боку ті, що не признавали самостійности руського народу попадали в лють і розпуку... „Червоная Русь“ не завагалась сказати: не хочемо руських шкіл...
27.