3 невдоволення — помовлювання, 1913. p.

3 причини невдачі, зглядно перепинення справи заснування нашого університету піднялись між нашими послами голоси невдоволення та треба було пересунути на когось зпоміж своїх — вину.

Опісля пішли атаки проти п. B а с и л ь к а за те, що він своєю компромісовою політикою спричинює наші невдачі. Через те буковинський Клюб усунув ся від Українського Парляментарного Союза, а наш Клюб зачав переговорювати з радикальним Клюбом, щоби утворити спільний Клюб замісць Союза...¹⁴³).

68. Доля Сойму галицького, 1913. p.

Ta у міжнародних відносинах розійшлись чорні хмари, що були^нависли над Австрією і Росією. Цісар Франц Иосиф як сеніор монархів вислав через спеціяльного свогокурієра кн. ҐотфрідаГоген- льоге знаменний лист до царя Миколи, та здавалось, що нідносини між обома державами наладнались...

Тепер прийшов час скликання опізнених сесій краєвих соймів в Австрії. Зокрема, доля галицького Сойму була залежна від соймової виборчої реформи, значить від нашої згодн і порозуміння.

J⁴j) Пр. пор. „Діло“ з p. 1913, ч. 44, — п. з. „Конець сензації.,,

) До сього причинилась також обставина, що на Буковині роз^п°чалась булв тоді шкідна боротьба між п. B а с и л ь к о м а п. C м а л ь - C т о ц ь к и м.

Отсе знали вже добре: Правительство і Поляки та не важились жадати, щоби скликати галицький Сойм без нашої згоди.

По вступних пєреговорахскликав п.Лєо иа день

24. лютого 1913. p. постійну комісію для сой- мової виборчої реформи, та предложив нові основи виборчої реформи. Сей проект був взагалі можливий до приняття з деякими змінами і тому здавалось, що по кількох днях нарад прийде до порозуміння. Але й сі наради розбились, бо польські консерватисти висунули були домагання петрифікації рад повітових, що зовсім нє належало до виборчої соймової реформи.

У відповідь на сю загату польських консервати- стів заложив я на конвенті сеніорів Палати послів у Відні, дня 28. лютого 1913. p., — спротив відносно ставлення ф і н а н c о в о г о п л я н у н а ч є p r у н а - рад перед тим, заки вияснять ся відносини в Галичині, бо ми домагаємо ся, щоби санацію краевих фінансів віддати в руки нового і справедливого заступництва краевого...

B сім нашім становищи поперли нас соціяльні дє-. мократи тай прєзєс Кола Польського п. Л є о вдоволив ся заявою, що найде ся спосіб, щоби залагодити спірну точку в справі реформи виборчої до галицького Сойму, а президент міністрів граф Штірк запросив мене, щоб я пояснив йому, на чім розби- ваесь галицька реформа виборча. B тім часі приїхав був до Відня також намісник Бобжиньскі і зго- лосив свою димісію з причини опозиції польських консерватистів. Ta цісар не приняв димісії намісника і висказав своє бажаннє, щоби правительство робило дальші заходи в справі соймової реформи виборчої.

Тоді п. Лео і міністер Длуґош запорозуміннем з нами уложили постанову компромісову відносно рад повітових, та щоби заспокоїти консерватистів предложили полишити повітові вибори з їх дотєпє- рішною системою клясового заступництва, але з впро- вадженнем беспосєрєдних виборів.

Під напором міністрів Біліньского і Залеского приймили польські консерватисти ком п p ом і c о в у п о c т а н о в у п p о p а д и п о в і т о в і і на сій підставі подав нам президент міністрів граф Ш т і p к до відома, що компроміс в справі соймової реформи виборчої по нашій думці є довершений і тому правительство хоче предложити цісарєви: скликати галицький Сойм на 18. марта 1913. p. — для ухвалення виборчої реформи. Президія нашої репрезентації згодила ся на тє і за пару днів появив ся цісарський патент, скликуючий галицький Сойм на 18. марта

1913. p.

B дні 17. марта 1913. p відбулось засіданне комісії вйборчої реформи і на тім засіданню ухвалено основи соймової виборчої реформи, згідно з компромісом. Зокрема, для Українців призначено 27'27o мандатів (62 посли); означено мішану голосу для двомандатових виборчих округів і признано українську соймову курію.

По сім зібрав ся галицький Сойм в дні J8. марта

1913. p. на сесію для виборчої реформи. По привітних промовах нового маршалка краевого графа Адама Ґолуховского і намісника Бобжиньского виголосив я заяву іменем УкраїнськогоСоймового Клюбу, в котрій сказав я:

,,Коли вкінці но довгих переговорах, протягом котрих дали ми доказ великого поміркування і щирого бажання здобуття краеви справедливої реформи виборчої, на підставі компромісу дійшли ми до згідного устійнення прінціпів, — то хоча прінціпи сі іще далекі від ідеальної демократичної реформи виборчої та в богатьох точках не вдоволяють наших суспільно-політичних домагань, — приймаємо отсе як етап до успішного розвою нашого народу на шляху мирної праці обох народів та з сеї причини — займаючи становище вижидаюче в наших справед- л и в и X д о м а г а н н я x — залишуємо нашу попередну тактику і хочемо приступити до пра- вильвих праць сього Сойму під виразним засте- реженнєм, що першою точкою мериторичних нарад сього сойму буде вирішеннє виборчої реформи на підставі доконаного компро- м і c у та під сею конечною умовою, що польська сторона буде руководити ся прінціпом національної обєктивности до оправданих домагань заступників українсько-руського народу..."

По мені промовили консерватисти: п. A б p а г а - м о в и ч і кн.

Новий маршалоккраєвий граф Адам Ґолухов- c к і згадав теплим словом пошани свого великого попередника графа Станислава Бадєнього, а намісник Бобжиньскі, привитаний оплесками, — привитав польсько-український компроміс як хвилю згоди і м и p а, важну не тільки для обох народів і краю, але також для монархії, в котрій живемо...

До нашого соймового Клюбу прибули нововибрані посли: о. O c т а п H и ж а н к о в с ь к и й, T e о д о p P о ж а н к о в с ь к и й і I в а н K о x а н о в с ь к и й.

По трьох роках голосної української обструкції розпочала ся спокійна сесія галицького Сойму, але зараз по першім її засіданню виказалось, що соймова виборча реформа, піднята намісником Бобжиньским, має своїх ворогів: консерватистів центровців, все- ноляків і їх трабантів дудикевичівців, що виточили к а м п а н і ю опозиційну проти заключеного польсько- українського компромісу і проти особи намісника Бобжиньского^[95]).

Наради в комісії для виборчої реформи спинюють ся, так що я поставив був в дні 2. квітня 1913. p. з а п и т д о м a p ш а л к а к p а є в о г о: чом.у польська сторона так проволікає викінченнє виборчої ординації. Але новий маршалок краєвий граф A д а м Г о л у X о в c к і не мав ані спосібности ані доброї волі усунути опозицію польської меншости, а референт виборчої ординації в комісії граф C т а к и c л а в Г e н p и к Б а д e н і, син пок. маршалка Станислава Баденього, виладжуючи законопроект виборчої ординації став самовільно зміняти основи заключеного компромісу, та польські противники виборчої реформи розпочали обструкцію в комісії^[96]).

Опісля зібралссь соймове Польське Коло і там опозиційна менпхість валить засаду солідарности і атакує намісника Бобжиньского за його політику на користь українського радикалізму.

A остаточно розбив компромісову виборчу реформу соймову польський єпископат, що під проводом вірменського архиепископа T e о д о p о в и ч а надужив свого церковного становища для цілей політичних, — осуджуючи основи проєкту виборчої реформи як тенденції раднкально-жидівські!.. Польський єпископат уділив розрішення на зломаннє польсько- українського компромісу^[97]).

Тоді намісник Б о б ж и н ь c к і виїхав був до Відня, де предложив звіт правительству і п о д а в c я д о д и м і c і ї.

Звідсі витворилась нова ситуація, щоспинила всі наради над соймовою виборчою реформою. Правительство графа Штірка обстоювало додержаннє компромісу та вислало було доЛьвова міністра За- лєского, щоби приєднав польських консерватнстів. Міністер Залескі — замісць сього — звернув ся до нас, щоби ми погодили ся з консерватистами, а ми йому відповіли, що знаємо один компроміс і другого не робимо. 3 Відня напирало правительство, щоби польські єпископи відступили від свого спротиву, — але архиепископ T e о д о p о в и ч відповів, що вони не можуть змінити своєї постанови^[98]).

B дні 19. квітня 1913. p. був я у президента міністрів графа Штірка і йому заявив, що ми стоїмо непохитно при компромісовім проєкті соймової виборчої реформи, та в разі неполагодження її в най- близшім часі домагаємо ся розвязання Сойму та негайного розписання нових виборів^[99]).

69.