Партійні зїзди, 1913. p.

Під конець року 1913.розпочались наші партій- н і з ї з д и.

Зїзд української p а д и к а л ь н о ї п a p т і ї відбув ся у Львові, під проводом д-ра M и ко л и Л a r o- д и н c ь к о г о в днях 21.

1) Зїзд української радикальної партії домагаєсь поділу Галичини і заведення н а ц і о н а л ь н о ї а в - т о н о м і ї на територіяльній основі;

2) поручае видвигнути сю справу в законодатних тілах — по п і д г о т о в л e н н ю н a p о д и и x м a c;

3) взиває всі українські поступові національні партії до заснування ,,Народної Ради“.

Опісля в днях 25. і 26. грудня 1913. p. відбув ся у Львові: Народний Зїзд —національно-демо- кратичної партії з двома головними рефератами : моїм пронашу політичну діяльність і д-ра Степана Ба- p а н а про національну автономію і поділ Галичини.

Перед незвичайно численними зборами учасників Народного Зїзду виголосив я p e ф e p а т п о л і т и ч- ний. Я згадав, що при кінці p. 1912. стояли перед нами дві важні справи, близькі Здійснення: університетська і соймової виборчої реформи. Справа університетська мусіла бути відложена, з вини правительства ї польської сторони та в найблизшім, відповіднім часі знова буде піднята. Полагодженнє c о й- мової реформи виборчої для скріплення нашого політичного становища в краю перепинили польські консерватисти. Вони повалили намісника Бобжиньского, але н e п о в а л и л и в и б о p ч о ї p e- форми. Нові вибори до Сойму доказали випробу- ^[110] ванне нашої народної орґанізації і розвагу нашого політичного проводу, ■—- та національна свідомість віднесла побіду!..

Ми мусіли розкрити п e p e д н a p о д а м и д e p - ж а в и наші недомагання, які терпимо під верховодством Поляків та не завагали ся потрясти основами парляменту загального голосування, котрий ми також здобували...

Знесеннє краєвої автономії в Чехії Ta нездатність діяльности галицького Сойму стали для нас доказом, що краєва автономія не може причинити ся до уздо- ровлення внутрішних відносин в Австрії, і тому поставили ми домаганнє перестрою Австрії на основі автономії народів...

3 наших біжучих справ згадав я у звіті про збірну інтерпеляцію, яку ми внесли в справі безправств на о б л a c т и ш к і л ь н и ц т в а, та зажаданнє від центрального правительства провірення і усунення виказаних надужить; про нашу акцію для піднесення народу з e к о н о м і ч н о ї к p і з и і инше...

Вкінці ствердив я, що українське питаннє стануло на першім місци внутрішної політики держави та звернуло увагу світа політичного за кордоном, -— але за останний час не приносимо нашому народови готових здобутків національних, а за те підготовили ми основи до здобуття в невдовгім часі належних прав нашому народови. Ми мусимо далі поборювати нашого противника, що розвельможив ся на нашій землі та не хоче допустити нас до рівного права в краю і державі. Прийшов час і нам зачинає свитати зарево нової весни українського народу...

B дебаті над сим рефератом політичним промовляв між иншими бесідниками д-р Іван Франко. Він висловив велике признанне нашій парляментарній репрезентації і голові нашої партії і репрезентації. Експозе голови Українського Клюбу, сказав він, виказує, що наша політика іде зрілою дорогою. B сім річевім експозе були зібрані всі моменти діяльности нашої партії і репрезентації та наші домагання на н e д а л e к у б у д у ч н і c т ь. He було там згадки про поділ Галичини,' але за те ми чули про етапи розділу Галичини. Є вимогом реальної політики ставити такі . домагання, що-до яких є вигляди на здійсненне. Клич c а м о c т і й н о ї У к p а ї н и вимагає від нас, щоби ясно поставити нашу політичну орієнтацію. Наша орієнтація може опирати ся тільки на ґрунті Австрії, де можемо здобути умови розвитку і свободу нашому народови. Тому бесідник апробує заяви нашої репрезентації — за австрійською державою...

По переведених нарадах ухвалив Народний Зїзд сі найважнійші p e з о л ю ц і ї :

1) Одобрив вповні діяльність і тактику українських репрезентацій в Соймі, парляменті і делєґаціях;

2) домагав ся знесення міністерства для Галичини;

3) поставив жаданнє оснування українського університету у Львові в як найкоротшім часі;

4) візвав українських послів і цілу українську cy- ■ спільність, щоби вели безвпинну боротьбу за справу

національної автономії і поділу Галичини та влучення до Східної (української) Галичини - української части Буковини;

5) поділу галицької P а д и ш к і л ь н о ї к p а є в о ї на дві окремі національні секції: українську і польську, а доки се наступить: іменування у Східній Галичині українських окружних інспекторів для українських народних шкіл, збільшення числа українських краєвих інспекторів та заіменування українського в і - ц e п p e з и д e н т а галицької 'Ради шкільної краєвої...

3 отсими витичними лініями політичними від Народного Зїзду переступали ми в добрій вірі — тяжкий рік 19i3... ^[111] міністра. По міністрі Залєскім обняв’провідміністер^- ства скарбу секційний шеф барон E н ґ e л ь, а галицьке міністерствб по міністрі Длуґоші провадив міністерський радник д-р M о p а в c к і.

Сиинюване нашою обструкціею в Палаті послів предложение про п e p e к а з у в а н н я ф і н а н c о в і д л я к p а ї в — прийшло в дні 29. грудня 1913. p. далі під наради парляменту, — при чім дійшло було до конфлікту між обома палатами Ради державної відносно особисто-доходового податку. Наслідом сьої події, не тільки був загрожений цілий фінансовий плян, але правительство г p а ф а Ш т і p к а хотіло з а м к н у т и P а д у д e p ж а в н у і далі провадити діла без парляменту, а тільки при помочи звісного §. 14.

3 сеї причини, щоби ратувати парлямент, ми відступили від обструкції, на домаганнє більшости послів, та в дні 31. грудня 1913. p. зложив я в Палаті послів заяву, що з огляду на небезпеку, яка грозить нашому парлямеитаризмови — будемо від ce'f хвилі трактувати всі предложення тільки з мерито- ричного становища. Ha се відповів президент Палати послів д-р C і л ь в e c т e p, що нашу заяву приймає з вдоволеннєм до відома і висказує бажаннє, щоби угодові переговори в справі галицької соймової реформи виборчої довели незабаром до корисного ви- сліду для добра обох народів...

Ось так вийшли ми з обструкції, що тягнулась близько два місяці, а в Австрії запанував з новим роком 1914. стан »Ех1.ех«, бо парляментіще не призволив був буджету на сей рік... Для нас був сей рік — роком боротьби за виборчу реформу до галицького Сойму, якої ми іще не закінчили і вона перейшла на рік 1914...

Наслідом загального страйку друкарських складачів, з кінцем року 1913., спинило ся було правильне видаваннє всіх львівських дневників через пять тижнів. Видавництвам „Діла“ і „Нового Слова“ удалось тоді зорганізувати о p ґ а н: „Д і л о“ і „Н о в e C л о в о“, спільний дневник, що подавав найконеч- нійші інформації про події дня. „Діло“ було в тім часі офіціяльним орґаном „Народного Комітету",, а „Нове Слово" було дневником самостійним...

При „Ділі“ розпочалось було з кінцем p, 19J3.- українське видавництво п.з. „Вчора і нині‘‘, присвячене політичним, суспільним і культурним питанням нашого минулого і сучасного життя. Перший випуск сього видавництва приніс розправу Василя^- Панейка, тодішного редактора „Діла“, п. з. „Національне вихованнє" (з приводу революційної відозви наших Гімназійних учеників), та другий випуск дав, розправу проф. Ст. Томашівського п. з. „Перший похід Богдана Хмельницькогов Галичину" (два місяці, української політики 1648 p).

93.