Переговори у Відні в справі соймової реформи виборчої, 1913. p.

Вернувши до Відня, представив я президентови міністрів графови Ш т і p к о в и вислід львівських нарад в справі виборчої реформи та зажадап від правительства рішучого становища в сій справі, а президент міністрів відповів мені, що правительство може тільки песередничити, а не може приказувати

■ і тому він буде далі пересправляти.

Опісля прибув до Відня намісник K о p и т о n c к і і заявив, що він по змозі робив всякі заходи, а більше не є в силі нічого зділати. Тоді президент міністрів граф Штірк представив цісареви знова звіт про стан польсько-українських переговорів та цісар поручив далі пересправляти...

Наслідом сього, в дні 27. падолиста 1913. p. запитав президент міністрів нашу президію: на яких умовах ми згодились би на скликаннє галицького Сойму, щоби через безпосередні наради довести до порозуміння між обома сторонами. Ha сей запит зібрались

■ оба Українські ГІарляментарні Клгоби: національно- демократичний і радикальний на спільну нараду і відповіли, що українська парляментарна репрезентація не противить ся скликанню н а д з в и ч а й н о ї соймової сесії, призначеної виключно для по-

. лагодження соймової виборчої реформи, та що на час соймової сесії будуть перервані наради парля- менту, як також що отсе не пересуджує нашого становища до останного проекту виборчої реформи, якого не апробуємо.

Отсі умови приймили: польська сторона і правительство, а партії більшости Палати послів прирекли нам, що предложеннє про дотації для країв буде пересунене до часу вирішення соймової виборчої реформи. Вкінці згодив ся на се й цісар і с к л и к а в галицький Сойм на 5. грудня 1913. Тим актом довершилось т и м ч a c о в e п о p о з у м і н н є; на віденськім терені, та українська сторона іще раз дала доказ доброї волі, бо зазначила, що її залежить на порозумінню і переведенню соймової виборчої реформи...

85.