ГЛАВА 2.7. ОкрЕМІ АСПЕКТИ ПрОЦЕДурИ ВИКОНАННЯ СуДОВИХ рІШЕНЬ HA ПрИКЛАДАХ спрдв ЕПЛ 3 ПИТАНЬ, що стосуються довкілля
Згідно позиції ЄСПЛ[153], виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. I дійсно, саме по собі рішення суду не має змісту до моменту його реального виконання.
Ha жаль, в Україні «виграти» спір у суді - це лише половина справи, досягнути його дійсного виконання - завдання не із простих. До прикладу, у відомій екологічній справі про захист права на безпечне для життя і здоров’я довкілля мешканців присілку[154] Вільшина, юристам ЕПЛ вдалося у національних судах отримати судове рішення про відселення позивачів із забрудненої території, але чинний мораторій на звернення стягнення із підприємств гірничої промисловості завадив виконанню рішення суду, що вступило у законну силу. Лише після звернення до ЄСПЛ мешканці домоглися реального виконання цього судового рішення.Виконання судового рішення є кінцевою стадією судового захисту. Згідно Конституції України (ст. 124) судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України. Рішення є обов’язковими для виконання і за межами України, якщо особи, які беруть участь у справі, знаходяться за кордоном. Обов’язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов’язковими до виконання є судові рішення (постанови та ухвали), що набрали законної сили. Кожен із видів судочинства (цивільне, адміністративне та господарське) у відповідних процесуальних кодексах визначають правила набрання судовими рішеннями законної сили. За загальним правилом, рішення набирає законної сили щодо рішення суду першої інстанції - із спливом строку на його апеляційне оскарження, рішення суду апеляційної, касаційної інстанцій чи рішення ВСУ - із моменту його проголошення. Крім того, у цивільному та адміністративному судочинстві допускається в окремих випадках негайне виконання рішень, тобто такі рішення є обов’язковими для виконання (стають підставою для видачі виконавчого документа і звернення до виконавчої служби) іще до набрання ними законної сили. Ha
жаль, закон обмежує коло правовідносин, рішення щодо яких можуть бути звернені до негайного виконання, а вони не охоплюють сферу захисту довкілля чи екологічних прав.