Справа щодо невиконання трьох Указів Президента України про створення національних природних парків «Білоозерський», «Залісся», «Синьогора» (2011-2012)
У лютому 2011 року ЕкоПраво-Київ та KEKE( звернулись до адміністративного суду з позовом до KM України, ДУС та Адміністрації Президента України про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, пов’язану з невиконання (кожним в своїй частині) вимог трьох Указів
Президента України про створення НПП «Бі- лоозерський»[137], «Залісся»[138] [139], «Синьогора»1411 та зобов’язати вчинити дії. Зокрема, цими Указами передбачалось і не було зроблено реорганізацію у НПП таких державних організацій як «Лісове господарство «Білоозерське», «Резиденція «Залісся», «Резиденція «Синьогора». 2 березня 2011 року Окружним адмінсудом м. Києва була прийнята ухвала про повернення позову, в т. ч. у зв’язку з відсутністю між сторонами публічно-правового спору, порушених прав позивачів та відсутністю у позивачів адміністративної процесуальної дієздатності[140]. He погоджуючись із цим КЕКЦ та ЕкоПраво-Київ оскаржили ухвалу про повернення позову в апеляційному порядку. Ухвалою KAAC від 27.09.2011 p. апеляційну скаргу позивачів задоволено; ухвалу Окружного адмінсуду м. Києва від 02.03.2011 p. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Колегія суддів KAAC вказала, що не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, оскільки: а) КЕКЦ та ЕкоПраво-Київ є особами, які мають адміністративну процесуальну дієздатність, наявність або відсутність якої ніяк не пов’язана із обсягом прав позивачів, наданих їм чинним законодавством України; б) позивачі звернулись із позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідачів як СВП, тобто бездіяльності у сфері публічно-правових відносин; в) позивачі повинні довести факт застосування до них оскаржуваних нормативно-правових актів або те, що вони є суб’єктами відповідних відносин, наякі поширюється дія цього акту, однак суд не може давати оцінку таким обставинам при відкритті провадження в адміністративній справі, а тому не має права повернути позов з посиланням на ч. Цікавим є той факт, що після розгляду справи в суді першої інстанції Окружний адміністративний суд м. Києва 31.01.2012 p. так і вчинив: прийняв постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, в тому числі з підстав не доведення позивачами порушення їхніх прав та інтересів[142]. He погоджуючись із відмовою у позові в цілому, КЕКЦ та ЕкоПраво-Київ оскаржили постанову суду в апеляційному порядку. Постановою KAAC від 25.10.2012 p. загалом відмовлено позивачам у задоволенні апеляційної скарги по суті, але вже без посилання на відсутність порушення прав та інтересів позивачів. Навпаки, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що «позивачі, як громадські організації екологічного спрямування, мають інтерес в питаннях охорони навколишнього природного середовища, в т.ч. в питання створення об’єктів природо-заповідного фонду (НПП) з метою їхнього збереження, як національного надбання»[143]. Вказане рішення суду не було оскаржене та набрало законної сили. У частині порушених інтересів у справах про захист територій та об’єктів ПЗФ, які є загальносуспільними (загальнонаціональними), ЕкоПраво-Київ та КЕКЦ посилаються також на абз. 3 преамбули до ЗУ «Про природно-заповідний фонд», де сказано, що законодавством України ПЗФ охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об’єктів, що перебувають під особливою охороною. У частині порушених прав у справах про захист диких тварин, територій та об’єктів ПЗФ ЕкоПраво-Київ та КЕКЦ посилаються, наприклад, на порушення прав позивачів на законність та правопорядок в державі, що передбачені та випливають зі ст. I[144], 8[145], 68[146], ч. 2 ст. 19[147] Конституції України. Оскільки, якщо не виконуються вимоги НПА щодо захисту диких тварин, територій та об’єктів ПЗФ (в т. ч. вищої юридичної сили), то в державі у цій сфері відсутній режим законності та правопорядку. Тобто, логічно-смислове поєднання всіх вищевказаних обставин та норм законодавства й судової практики дає підстави зробити висновок, що законодавчо визнана зацікавленість OEC природоохоронного спрямування з питань охорони довкілля поряд із законодавчим кон- статуванням важливості, особливості та значущості охорони диких тварин та ПЗФ визначав та обумовлює наявність у громадськості відповідних екологічних прав, свобод та інтересів.