<<
>>

Глава 2.1. ОскАржЕння ОГС рішень, дій, БЕздіяльності розпорядників публічної, B тому ЧИСЛІ ЕКОЛОГІЧНОЇ, ІнфорМАЦІЇ

Перед тим як безпосередньо перейти до особливостей позовів про захист права на інформацію варто чітко з’ясувати, про яку інформацію іде мова, кому закон таке право гарантує і на кого покладав кореспондуючий обов’язок із забезпечення доступу до інформації.

Згідно із ЗУ «Про доступ до публічної інформації», публічною e відображена будь-якими засобами на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання СВП своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні СВП, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Із даного визначення можна виділити обов’язкові ознаки публічної інформації. Отже, публічною інформація, в розумінні даного Закону, e -

1) готовий продукт інформації, який був отриманий або створений лише в процесі виконання СВП своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством;

2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

3) інформація, що знаходиться у володінні СВП або інших розпорядників публічної інформації згідно Закону;

4) інформація не може бути публічною, якщо створена СВП не під час виконання ними своїх обов’язків;

5) інформація не може бути публічною, якщо створена не СВП[77].

У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.

Отже, визначальним для публічної інформації e те, що вона e заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, попередньо отриманим або створеним лише СВП у процесі виконання своїх обов’язків. Щодо не СВП, то вони можуть володіти публічною інформацією і в окремих випадках даний Закон покладав на них окремі обов’язки розпорядників такої інформації.

Хто e запитувачами публічної інформації? Закон встановлює, що запитувачами інформації є фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім СВП.

(див. схему 1).

Схема 1. Запитувачі публічної інформації

фізична особа будь-яка людина, в тому числі, дитина, іноземець чи особа без громадянства, фізична особа-підпри- ємець
юридична особа будь-яка організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (в тому числі зареєстровані громадські об’єднання), крім СВП
об’єднання громадян без статусу юридичної особи громадські об’єднання, органи самоорганізації населення, які були легалізовані шляхом повідомлення про заснування без державної реєстрації, будь-які інші об’єднання людей, які виступають під спільною назвою

Хто є розпорядниками публічної інформації? ЗУ «Про доступ до публічної інформації» покликаний забезпечити прозорість та відкритість влади. Тому саме серед розпорядників інформації, тобто осіб, на яких закон покладає обов’язки із забезпечення доступу до інформації, якою вони володіють, СВП перелічені першими. Разом з тим, закон покладає такі обов’язки і на інших суб’єктів. Закон чітко встановлює, хто в розумінні цього закону є розпорядниками інформації, (див. схему 2).

Схема 2. Розпорядники публічної інформації

СВП та інші розпорядники публічної інформації
СВП - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади APK, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету APK; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження СВП згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг; суб’єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями; суб’єкти господарювання, які володіють інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Стосовно розпорядників — СВП, юридичних осіб, які виконують делеговані повноваження, в тому числі надають державні послуги, чи фінансуються за рахунок державного бюджету статус публічної інформації безпосередньо пов’язаний із статусом розпорядників, тобто із створенням, збиранням, зберіганням і обробленням інформації за рахунок бюджетних коштів.

Поширення положень закону на осіб, що здійснюють делеговані повноваження чи фінансуються із державного бюджету, перекликається із Оргуською конвенцією.

Ще у 1999 році із ратифікацією цієї Конвенції України взяла на себе міжнародне зобов’язання налагодити правові та інституційні інструменти для забезпечення вільного доступу до екологічної інформації не лише безпосередньо органами влади, але й будь-якими фізичними чи юридичними особами, які виконують державні адміністративні функції, у відповідності до національного законодавства, включаючи здійснення діяльності чи надання послуг в сфері навколишнього середовища.

Крім суб’єктів, тим чи іншим чином пов’язаних із державою, положення закону стосовно забезпечення доступу до публічної інформації покладається у певних випадках і на суб’єктів приватного права. Це зумовлено суспільним інтересом до певних видів інформації, в силу чого на таку інформацію поширюється режим публічної, навіть якщо така знаходиться у володінні суб’єктів господарювання (див. схему 3). Саме цим обумовлено включення суб’єктів господарювання, які володіють інформацією про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та ін. до числа розпорядників інформації, і відповідно поширення на них обов’язків по наданню доступу до такої інформації, які випливають із ЗУ «Про доступ до публічної інформації».

Схема 3. Суб’єкти господарювання

Господарська діяльність - діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність

СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ

господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку

громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці

He вся інформація, якою володіють розпорядники, автоматично є публічною.

Обсяг інформації, яка є публічною щодо кожної категорії розпорядників, теж визначений законом (див. схему 4). Щодо, наприклад, СВП, то уся без виключення інформація, отримана, створена цими розпорядниками в процесі виконання їхніх обов’язків, а також така, що знаходиться у їхньому володінні, є публічною. Суб’єкти господарювання є розпорядниками інформації в розумінні закону виключно в частині суспільно необхідної інформації, яка перебуває у їхньому володінні.

Схема 4. Обсяг публічної інформації в залежності від категорії розпорядника

свп Юридичні особи, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів Особи, які виконують делеговані повноваження Суб’єкти господарювання — монополісти Суб’єкти господарювання
Є розпорядниками стосовно
усієї

інформації, якою вони володіють

інформації щодо використання бюджетних коштів інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них інформації про стан довкілля; інформації про якість харчових продуктів і предметів побуту; інформації про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян; іншої інформації, що становить суспільний інтерес (суспільно необ- хіднї інформації)

<< | >>
Источник: Алексєєва Є.A., Левіна E M., Шуміло О.M., Шутяк C. B., Кравченко О.B.. Доступ до правосуддя в галузі охорони довкілля: практичний посібник /Алексєєва Є. A., Левіна E M., Шуміло О. M., Шутяк C. B., Кравченко О. B.; Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина». - Львів: Норма,2015. - 144c.. 2015

Еще по теме Глава 2.1. ОскАржЕння ОГС рішень, дій, БЕздіяльності розпорядників публічної, B тому ЧИСЛІ ЕКОЛОГІЧНОЇ, ІнфорМАЦІЇ:

  1. 8. Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.
  2. ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЛІКВІДАЦІЯ (В ТОМУ ЧИСЛІ БАНКРУТСТВО) СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ
  3. ЛІКВІДАЦІЯ (В ТОМУ ЧИСЛІ БАНКРУТСТВО) СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ
  4. Глава 21. Сучасні системи оскарження і перегляду судових рішень
  5. ГЛАВА 2.2. ОКРЕМІ АСПЕКТИ СУДОВИХ ПРОЦЕСІВ ПРО ОСКАРЖЕННЯ ГРОМАДСЬКІСТЮ РІШЕНЬ, ДІЙ, БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВЛАДИ 3 ПИТАНЬ ЗАХИСТУ ДИКИХ ТВАРИН, ТЕРИТОРІЙ TA OBfCKTIB ПЗФ
  6. Скасування оскарженого рішення і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції (п. З ст. 334 ЦПК
  7. 15.2. ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ ГРОМАДЯНАМИ, ПІДПРИЄМСТВАМИ, УСТАНОВАМИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯМИ РІШЕНЬ, ДІЙ АБО БЕЗДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ОРГАНІВ ТА ЇХ ПОСАДОВИХ ОСІБ
  8. Поняття та види слідчих дій. Загальні умови провадження слідчих дій, які проводяться на підставі рішення судді.
  9. Прогул (у тому числі відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин
  10. § 10. Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні
  11. 20.5. Підстави до перегляду заочного рішення. Скасування та оскарження заочного рішення
  12. 22.8. Розгляд справ про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні
  13. 2. ПРОВАДЖЕННЯ ЗМІШАНИХ СЛІДЧИХ ДІЙ ДЛЯ ОДЕРЖАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ІЗ СКЛАДНИХ (СИСТЕМНИХ)
  14. §4. Оскарження та виконання судового рішення
  15. § 2. Право касаційного оскарження рішень і ухвал суду та процесуальний порядок його реалізації
  16. Діяльність процесуального представника в стадії касаційного оскарження судових рішень і ухвал