§ 10. Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні

Встановлена ст. 50 Закону України «Про нотаріат» можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є надійним процесуальним засобом забезпечення законності нотаріального провадження і захисту прав та інтересів учасників нотаріального процесу — громадян і організацій22

Заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або відмову в її вчиненні, вправі подати про це скаргу до районного (міського) суду за місцем знаходження того або іншого суб'єкта виконання нотаріальних дій: державної нотаріальної контори, державного архіву, виконавчого комітету міської, селищної, сільської ради чи робочого місця приватного нотаріуса, дії яких оскаржуються.

Розгляд таких скарг провадиться районним (міським) судом в загальному порядку, встановленому ЦІЖ, і з урахуванням особливостей, передбачених статтями 285-288 ЦПК.

Спір про право, що грунтується на вчиненій нотаріальній дії, який виник між заінтересованими особами з участю громадян (виконавчий напис), розглядається судом порядком позовного провадження.

Скарги на дії державних нотаріусів, які не стосуються суті вчинюваних ними нотаріальних дій (порушення строків, розпорядку, годин тощо) розглядаються Головним управлінням юстиції в Автономній Республіці Крим, управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, Міністерством юстиції України.

Право на звернення до суду зі скаргою на нотаріальні дії чи не відмову в їх вчиненні мають заявники — особи (громадяни) та організації, стосовно яких були вчинені нотаріальні дії або котрим було відмовлено у їх вчиненні.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 2 від 31 січня 1992 р. «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» роз'яснив, що особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права і законні інтереси порушені нотаріальною дією, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Якщо така особа звернулася до суду зі скаргою на нотаріальну дію, суд відмовляє в прийнятті заяви на підставі ч. З ст. 255 ЦПК (ч. 2 п. 3).

При оспоренні заявником достовірності засвідченого факту права І обов'язки, основані на вчененій нотаріальній дії, чи правильність документів, необхідних для цього, або коли іншими особами оспорюються права і обов'язки, набуття яких пов'язане з вчиненням нотаріальних дій, заяви розглядаються у порядку позовного провадження (ч. 2 п. 6). Не можуть, наприклад, розглядатись у порядку окремого провадження скарги на відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за пропуском строку на її прийняття з посиланням на поважність причин цього, в яких оспорюється правильність (дійсність) прийнятої відмови від спадщини.

Прокурор має право звернутися до суду із заявою про відмову вчинити нотаріальну дію та про неправильно вчинену нотаріальну дію (ст. 285 ЦПК). Право на подання скарги, заяви може бути реалізовано протягом десяти днів з дня вчинення або відмови у вчиненні нотаріальні дії. Для подання скарги, заяви встановлено особливий порядок. Вони надсилаються до суду через нотаріальний орган, дії якого оскаржуються. Відповідний орган, який одержав скаргу, заяву, зобов'язаний зі своїм поясненням щодо їх суті разом з оригіналами або копіями потрібних документів передати їх до суду не пізніше трьох днів з дня одержання скарги, заяви.

Суд розглядає скаргу, заяву із участю заявника, прокурора, заінтересованих осіб — державного нотаріуса чи іншого суб'єкта, що вчиняє нотаріальні дії, які вчинили чи відмовилися вчинити оскаржувану нотаріальну дію. Однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

У разі задоволення скарги, заяви суд постановляє рішення про скасування вчиненої нотаріальної дії або зобов'язує державну нотаріальну контору чи Іншого суб'єкта, що виконує нотаріальні дії, вчинити певну нотаріальну дію.

Після набрання таким рішенням законної сили його копія надсилається до нотаріальної контори чи іншого суб'єкта, що виконує нотаріальні дії, для яких воно є обов'язковим І підлягає ними виконанню (ст.

Посилання до глави 20

1 Васьковский Е В Учебник гражданского процесса — М , 1914 — С 4-5, 515

2 Гражданский процесс — М , 1948 — С 331

3 ВаськоВский Е Б Учебник гражданского процесса 2-е изд — М , 1917 — С 400 4 Васьковский Е В Учебник гражданского процесса — М , 1914 — С 517

5 Гражданский процесс — С 332

6 Гражданский процесс — С 333

7 Гражданский процесс — М , 1993 — С 348, Фурса С Я Окреме провадження в цивільному процесі України — К , 1999 — С 27-42

8 Зєйдер Н Б Судебное установление фактов, имеющих юридическое значение // Ученые труды ВИЮН IX — М , 1947 — С 401

9 Жеруолис И Сущность советского гражданского процесса — Вильнюс, 1969 — С 198, 200, Штефан М И Социалистические организации как заявители и заинтересованные лица по делам особого производства // Проблемы правоведения — 1977 — № 36 — С 134-135

10 Право України —1994 —№7-8 —С 35-38, 70-73, Бюлетень законодавства І юридичної практики України — 1995 — № 3, Практика судів України в цивільних справах — Ч 2 — С 284-285, 290

11 Заворотько П П, Штефан М Й Непозовне провадження в радянському цивільному процесі — К , 1969 — С 39-41

12 Жируолис И Вказ праця — С 186

13 Бюлетень законодавства І юридичної практики України —1995 — №3 Практика судів України в цивільних справах — Ч 2 — С 304

14 Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 р (Із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 р) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» // Правовісник — 1996 — № 1 — С 23-24, Вісник Верховного Суду України —1998 — №3 — С 31

15 Штефан М Й Захист прав соціалістичних організацій в суді Випуск перший Процесуальні засоби порушення цивільного судочинства — К.1970 — С 46-67

16 Пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 березня 1972 р (Із змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 29 листопада 1974 р , № 4 від 24 квітня 1981, № 3 від ЗО березня 1984 р , № 13 від 25 грудня 1992 р , № 15 від 25 травня 1998 р) «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» // Бюлетень законодавства І юридичної практики України — 1995 — № 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних І цивільних справах — С 276-277, Вісник Верховного Суду України — 1998 — № 3 — С 24

17 Статті 159,160 Кодексу про шлюб та сім ю України, Стаття 2 Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» // Право України — 1994 — № 7-8 - С 35

18 Закон України «Про охорону праці» // Відомості Верховної Ради України — 1992 — № 49 — Ст 668, Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань І аварій на підприємствах, в установах І організаціях, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р № 623 // Закони України про охорону праці / 36.

19. Право України. — 1994. — № 7-8. — С. 70-78.

20. Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».

21. Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38. — Ст. 508; 1992. — № 47. — Ст. 645.

22. Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради 1993, № 39, ст. 383; Радзієвська П. К., Пасічник С. Г. Нотаріат в Україні. — К., 2000. — С. 105-108; Фурса С. Я., Фурса Є. І. Нотаріат в Україні. Загальна частина. — К., 1999; Комаров В. В., Баранкова В. В. Нотариат и нотариальный процесе. — Харьков, 1999