Основні поняття теорії поля К.Левіна

Курт Левін (1890-1947 рр.) - німецький і американський психолог, розробник теорії поля, що відзначається використанням понять тополо­гії. Остання є розділом математики, який вивчає властивості геометри­чних фігур та їх взаємного розташування.

У теорії поля використовуються такі поняття, як «поле», «напруга», «життєвий простір», «психологічне оточення» або «психологічне сере­довище».

«Психологічне поле» - це наявність у навколишніх предметів певної валентності (своєрідного «енергетичного заряда») для людини відпо­відно до її потреб. Об’єкти, що пов’язані з потребами, володіють спо­нукальною силою і викликають у людини при їх сприйманні внутріш­ню напругу, яка вимагає розрядки. «Напруга поля» свідчить про порушення рівноваги між психологічним середовищем і людиною. Роз­рядка «напруги» відбувається як втілення наміру.

«Життєвий простір» - це психологічна реальність, що охоплює су­купність усіх можливих подій, які здатні вплинути на поведінку. Жит­тєвий простір оточений зовнішньою оболонкою, що є частиною непси- хологічного (об’єктивного) середовища. Поведінка особистості - похідне явище від життєвого простору, тому головна задача «теорії по­ля» - показати зумовленість поведінки сукупністю психологічних подій життєвого простору в його актуальному стані. Межа між життєвим простором і зовнішнім світом нагадує проникну мембрану чи сітку, че­рез яку легко проходить енергетичний обмін. Життєвий простір і зов­нішній світ тісно пов’язані, зміни у них відзначаються взаємовпливом.

У теорії поля стверджується, що особистістьнабуває своєї структу­ри внаслідокдиференціації систем психологічних напруг. Диференціа­ція - важливе поняття теорії К.Левіна, яке стосується всіх складових життєвого простору. Воно полягає у зростанні кількості й чіткості меж між регіонами. У психічному просторі дитини межі між внутрішніми регіонами слабкі, легко руйнуються. У дорослих зростає диференційо­ваність регіонів, зміцнюються межі, ускладнюється система ієрархіч­них і вибіркових зв’язків між регіонами.

Структура особистості розглядається із застосуванням просторових уявлень і математичних понять. Людина у світі позначається як за­мкнена фігура різних форм. Неперервна лінія замкненої фігури симво­лізує відокремленість людини від зовнішнього світу. Замкнена фігура і оточуючий її фон уособлює включення людини у великий (безмежний) простір.

2.