Основні поняття дитячого розвитку
Сенситивний період розвитку - це специфічний період, коли краще всього починати й активно формувати та розвивати певну психологічну та поведінкову властивість індивіда.
Наступним поняттям психологічної теорії дитячого розвитку - рушійні сили розвитку.
Це потреби самої дитини, її мотивація, а також зовнішні стимули діяльності та спілкування, цілі та завдання, які висувають дорослі в процесі навчання й виховання дітей.Ще одне теоретичне поняття, що пов'язане з психологічним розвитком, - фактори розвитку. Це сукупність методів та засобів навчання та виховання, організація і зміст навчально-виховного процесу, рівень педагогічної підготовки вчителя. Тобто, фактори можуть сприяти або створювати перешкоди йому, прискорювати або, гальмувати процес розвитку дитини.
Особливу роль у розумінні законів вікового розвитку дітей відіграють поняття провідного виду діяльності та провідного типу спілкування (Див. додаток Рис. 30). Провідним видом діяльності називається такий вид, який визначає найбільші успіхи в розвитку пізнавальних процесів, а провідним типом спілкування називається такий, в межах якого краще всього та швидше всього формуються й закріплюються основні позитивні риси особистості.
У провідному виді діяльності відбувається формування нової провідної діяльності, що визначає наступний етап вікового розвитку (Див. додаток Рис. 31). Кожна провідна діяльність сприяє прояву характерних для даного віку якісних особливостей або новоутворень, а перехід від однієї провідної діяльності до другої знаменує собою зміну вікового періоду (Див. додаток Рис. 32).
На думку Л.С. Виготського, психічні новоутворення - це:
- по-перше, психічні та соціальні зміни, що виникають на даному етапі розвитку і визначають свідомість дитини, її ставлення до середовища, внутрішнє та зовнішнє життя, хід розвитку в даний період;
- по-друге, узагальнений результат цих змін, усього психічного розвитку дитини у відповідний період, що стає вихідним для формування психічних процесів і особистості дитини наступного віку.
Соціальна ситуація розвитку була визначена Л.С. Виготським як “те особливе поєднання внутрішніх процесів розвитку та зовнішніх умов, які є типовими для кожного вікового періоду і обумовлюють динаміку психічного розвитку на протязі цього періоду і нові якісно своєрідні психічні утворення, що виникають у його кінці”. Соціальна ситуація розвитку - це вихідний момент для всіх динамічних змін, що відбуваються в розвитку дитини протягом даного вікового періоду. Вона цілком визначає форми та шляхи розвитку дитини, види діяльності, нові психічні властивості й якості, які набуваються нею.