Операції мислення, розумові дії

Процес мислення відбувається за допомогою таких основних опера­цій, як аналіз, синтез, узагальнення. Аналіз - це виділення в об’єктах елементів, властивостей, зв’язків, поділ предмету на частини.

Зворотню операцію - поєднання окремих елементів цілого - нази­вають синтезом. Він відбувається як співвіднесення окремих елементів, виділених аналізом. Це дозволяє розкрити зв’язки між цими елемента­ми й зрозуміти предмет як цілісний. Так, зрозуміти роботу механізму можна тоді, коли зможеш не лише розібрати, але й зібрати його. Якщо дитина з цікавості розібрала годинник, то скласти його вже не в змозі через те, що не знає зв’язків між окремими деталями, не знає принципів їх узгодженої роботи.

Аналіз і синтез єдині, становлять основу для складніших мислите- льних операцій - порівняння, класифікації, узагальнення, аналогії тощо. Порівняння починається зі співставлення предметів (синтез), у ході яко­го виділяється відмінне й спільне (аналіз). Виокремлення спільного ве­де до узагальнення. Спільні ознаки можуть бути поверхневими або сут­тєвими. Правильні узагальнення виникають тільки на підставі суттєвих ознак. Наприклад, орієнтуючись на зовнішні ознаки, дитина відносить морського кита до риб. Але цей висновок неправильний. Суттєві ознаки тварини (будова внутрішніх органів, спосіб продовження роду і виго­довування потомства) доводять її приналежність до ссавців.

На основі аналізу й синтезу функціонує основний механізм мислен­ня, який дозволяє людині пізнавати нові властивості явищ дійсності. В процесі мислення об’єкт включається у різноманітні зв’язки з іншими, і таким чином виявляється система його властивостей (пряма може бути бісектрисою, дотичною, січною, медіаною, паралельною, перпендику­лярною залежно від того, з якими іншими геометричними явищами во­на пов’язана). Отже, виділення (аналіз) нових властивостей об’єкту здійснюється через співвіднесення (синтез) цього об’єкту з іншими.

Мислення породжується потребою зрозуміти проблемну ситуацію. Зрозуміти - це значить пізнати суттєве в об’єкті, розкрити його зв’язки з іншими. Таким чином, розуміння є мислительним процесом, спрямо­ваним на пізнання безпосередньо не сприйманих зв’язків і відповідних об’єктів.

Система інтелектуальних операцій людини, спрямованих на вияв­лення ознак предметів, які безпосередньо не сприймаються - це розу­мові дії. Вони побудовані на використанні певних пізнавальних зна­рядь, набутих протягом суспільного розвитку. Ми подумки, за допомогою мови, перетворюємо об’єкт, не змінюючи його практично, не вступаючи в контакт з фізичним об’єктом. Розумові дії спрямовані на об’єкти, відображені в образах, уявленнях, поняттях, Вони виника­ють з практичних (фізичних) дій з об’єктами в процесі інтеріоризації.

Концепція поетапного формування розумових дій (їх інтеріоризації) розроблена вітчизняним психологом П.Я.Гальперіним (1902-1988 рр.). Вона грунтується на ряді припущень: 1) перед виконанням нової дії не­обхідна активна орієнтація суб’єкта в умовах дії; 2) побудова дії відбу­вається за допомогою таких знарядь психічної діяльності, як еталони, зразки, мірки; 3) сприймання та мислення є інтеріоризованими зовніш­німи предметними діями. У контексті даної теорії описано чотири гру­пи умов, необхідних для набуття нових мислительних дій: наявність мотивації, виконання дій в зовнішній формі без помилок, набуття діями властивостей узагальненості, перехід дій у розумовий план. При реалі­зації вимог даної теорії в навчальному процесі потрібні наступні етапи: спочатку учню пояснюється орієнтувальна основа дії, яка постає у ви­гляді схеми на картці; на основі цієї схеми починається виконання розв’язку відповідної системи задач. При цьому дія спочатку відбува­ється та опрацьовується в зовнішньому мовленні, потім переходить у внутрішнє мовлення, стає непомітною зовні. Наприклад, засвоєння ро­зумової дії лічби включає етапи: 1) маніпуляцій з об’єктами (лічильним матеріалом); 2) лічба вголос без маніпуляцій; 3) лічба про себе у внут­рішньому мовленні.

5.