Роль еліт у виникненні політичних криз

Положення політичної еліти як розпорядника ресурсів, що вилучаються у соціуму на користь держави (на громадські потреби), дозволяє їй відчужувати частину цих ресурсів на свою користь.

Оскільки еліти завжди прагнуть максимізувати свій прибуток від здійснення влади над суспільством, обсяг ресурсів, які еліти відчужують у суспільства на власні потреби, постійно зростає. Якщо при цьому зростає і обсяг ресурсів, що створюються або привласнюються суспільством в цілому, то суспільство розвивається стабільно. Однак якщо при цьому скорочується обсяг ресурсів, необхідних для розвитку суспільства, то нестача ресурсів, необхідних для відтворення його ресурсної бази.

Зменшення ресурсів, що надходять до сфери господарської діяльності, знижує й рівень споживання основної маси соціуму, і рівень споживання ресурсів на одиницю елітарної його частини. Результатом є виведення найменш ресурсозабезпечених сегментів еліти і обслуговуючих її груп із елітарними запитами (квазіеліта) за рамки елітарного статусу і відповідно — втрата ними звичного пільгового доступу до ресурсів. У разі використання такими групами своїх знань і навичок у сфері політичного управління вони формують контреліти, що претендують на вигнання існуючої еліти і заняття її місця в системі перерозподілу.

Не володіючи концентрацією ресурсів, достатніх для боротьби з існуючою елітою, контреліти змушені проводити мобілізацію більшості соціуму на боротьбу з нею. При цьому використовується технологія впливу на маси, заснована на принципі викриття несправедливого порядку розподілу на користь існуючої еліти. Для придушення опору більшості соціуму вирішальним фактором є здатність еліти до підвищення примусу. При цьому збільшується обсяг ресурсів, які вилучаються як

Воронянський О. В., Зайончковський Ю.В., Романова С.С. Політологія елітою, так і контрелітою для політичної боротьби між собою. У довготерміновому плані це призводить до зниження обсягу ресурсів, що надходять від господарської діяльності суспільства. Таким чином, політична криза провокує економічну, а та в свою чергу — соціальну.