Типологія політичних систем. Поняття політичного режиму

Стрижневим компонентом політичної системи є політична влада, зосереджена в політичних інститутах. Важливим завданням політичної влади є створення внутрішніх зв’язків системи, врегулювання соціальних конфліктів політичними засобами, регламентація поведінки громадян за допомогою певних засобів — волі, авторитету, права, примусу тощо.

Тому класифікація політичних систем здійснюється за типом пануючого в даній системі типу здійснення політичної влади, який описується поняттям «політичний режим».

Політичний режим — сукупність прийомів, методів, форм і способів здійснення державної влади в суспільстві, а також характерні способи діяльності недержавних політичних організацій (партій, рухів, клубів, об’єднань, спілок). Він характеризує ступінь політичної свободи, правове положення особи в суспільстві і певний тип політичної системи, яка існує в країні.

Конкретний різновид політичного режиму створюється в країні під впливом багатьох чинників: історичних традицій і стану економіки, співвідношення соціально-політичних сил і характеру законодавства, міжнародного стану тощо. На відміну від форми правління політичний режим є гнучкішим і в більшій мірі схильним до змін. Особливість політичного режиму полягає у тому, що він відносно самостійний щодо інших елементів форми держави і прямо від них не залежить. Так, 36

Воронянський О. В., Зайончковський Ю.В., Романова С.С. Політологія в республіках і в сучасних обмежених монархіях може існувати один і той самий політичний режим.

Політичний режим може видозмінюватися і пристосовуватися до різних форм правління і форм державного устрою. Тому через політичний режим правлячі сили можуть, не змінюючи формальні засади правління і державного устрою, пристосувати форму держави до існуючої в країні політичної обстановки.

Політичний режим показує, яким чином правляча еліта реалізує свою владу над державним механізмом і через нього — над усім суспільством. Тому політичні режими відрізняються ступенем монополізації політичної влади в руках правлячої угруповання.

За способами та методами здійснення влади у вітчизняній навчальній літературі виділяють такі типи політичних систем:

• демократична: народ є суверенним джерелом влади, має право й необхідні умови для участі у вирішенні державних справ; основні права та свободи гарантовані, діють принципи конституційності і законності, розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову, представницькі органи влади формуються виборним шляхом, безперешкодно функціонують політичні партії, різноманітні організації, що відстоюють інтереси різних соціальних груп, гарантовані права опозиції, відсутня одна загальнонаціональна ідеологія, громадянське суспільство здійснює контроль за діяльністю політичної влади, створена система противаг концентрації влади особою, установою, гілкою влади;

• авторитарна — заснована на монополії владного угруповання на державну владу, але допускає вільну участь у недержавному політичному житті. Авторитарна влада забороняє всяку діяльність, що загрожує її позиціям, однак лояльна до політичної діяльності, що безпосередньо не становить загрози для правлячого угруповання. Управління державою здійснюється через підконтрольну лідеру вертикаль виконавчої влади в державі (уряд і підпорядкований йому бюрократичний апарат). Парламент хоч і зберігається, але парламентська більшість повністю підконтрольна правлячому угрупованню;

• тоталітарна характеризується монополією правлячого угруповання на всю політичну діяльність (тобто як на державну, так і на недержавну політичну владу над суспільством). Якщо в умовах авторитаризму держава не втручається в особисте життя громадян, то при тоталітаризмі немає жодної сфери, яку не контролювала б влада.

Вказана тричленна типологія політичних систем використовувалася в західній політичній науці досить довго, однак уже в 1970-ті рр.

Одним із прикладів більш сучасної класифікації є типологія за критерієм відповідності переважаючого типу політичної культури,

Воронянський О. В., Зайончковський Ю.В., Романова С.С. Політологія запропонована наприкінці 50-х років ХХ ст. американським дослідником Г. Алмондом. Він виділяє 4 типи політичних систем:

• англо-американський, який характеризуються переважанням у політичній культурі таких цінностей, як свобода особистості, добробут, соціальна безпека, економічний лібералізм, світоглядний індивідуалізм тощо. Характерними рисами цього типу є чіткий розподіл влади, наявність механізму стримувань і противаг, висока організованість, стабільність. Англо-американський тип політичної системи склався у Великобританії, США, Канаді, Австралії та іншіх країнах;

• континентально-європейський, який відрізняється фрагмент- тарністю політичної культури, співіснуванням і взаємодією в політичній культурі елементів старих і нових культур, традицій, нерівномірним розповсюдженням і розвитком окремих субкультур. Це зумовлює політичну нестабільність у суспільстві й може призводити до суттєвих змін політичної системи (Німеччина у 20—30 роки XX ст.). Притаманний Німеччині, Італії, Франції другої пол. XX—поч. XXI ст.

• доіндустріальний і частково індустріальний, які теж мають політичну культуру змішаного типу (поєднання різних політичних культур і відсутність чіткого розподілу владних повноважень), у них вищим є рівень насилля, нечіткий поділ влади тощо. Ці типи політичної системи склався в багатьох країнах Азії, Африки і Латинської Америки.

• тоталітарний, який забороняє політичну самодіяльність, усі соціальні відносини знаходяться під контролем державної партії й домінує примусовий тип політичної активності; визначається відсутністю плюралізму та можливості реалізації власного інтересу.

Як видно, ідеальним типом політичного режиму тут виступає «англо-американська» модель, що викликано ідеологічними міркуваннями. У реальності республіканська політична система Франції чи Австрії більш близька до американської, ніж англійська монархія з її спадковими нормами формування верхньої палати парламенту (палати лордів).

Більш реалістичним є принцип типології політичних режимів, запропонований американським соціологом марксистського спрямування І.Валлерстайном, в основі якого полягає керованість соціальними процесами та наявність соціальних ліфтів. В його інтерпретації політична система 19бох.-198о-х рр. США та Франції є ближчоюдо політичної системи СРСР, ніж до систем Мексики та деяких країн «західної демократії».

Усі типології є умовними. Насправді не існує «чистого» типу політичних систем, оскільки всі вони, насамперед, є результатом свідомих зусиль людей, що живуть 38

Воронянський О. В., Зайончковський Ю.В., Романова С.С. Політологія у певний час і в певному місці. До того ж політична система суспільства — своєрідне утворення, особливості якого визначаються історичними, економічними,

культурними та іншими умовами.