Сутність політичних партій та їх роль у політичній системі суспільства. Ознаки та функції політичних партій

Політичне життя сучасного суспільства складне, суперечливе й різноманітне. У ньому бере участь величезна кількість учасників (суб’єктів політики), серед яких одне з чільних місць належить політичним партіям.

Партія - це політична організація, яка від імені певної соціальної групи, угруповання або цілого класу, намагається впливати на державу як центр прийняття загальнообов'язкових рішень шляхом політичної мобілізації мас.

Мета партії — як максимум підпорядкування собі державного механізму, а як мінімум отримання стійких каналів вплиув на цей механізм.

Політичні партії є відносно молодим інститутом публічної влади, якщо мати на увазі масові партії, оскільки об’єднання людей у боротьбі за владу або за безпосередній вплив на неї завжди були важливим елементом політичних відносин. Такого роду об’єднання мають давню історичну традицію. Сучасні ж партії, що діють у масовому середовищі, сформувалися в Європі в другій половині XIX ст. У цьому сенсі політичні партії можуть розглядатися як політичний інститут, що виник у сфері європейської культури і який потім з’явився у всіх інших культурних регіонах сучасного світу.

Партії, так як і держава, є суб’єктом політичної системи суспільства. У наш час політичні партії в тому чи в іншому вигляді існують у всіх країнах світу.

Виникнення партій було прямим наслідком формування нового безстанового буржуазного ладу, появою нових класів та соціальних груп, розвитку виборчої системи. Уведення загального виборчого права відкривало доступ до політики широким верствам суспільства, які були зацікавлені в здійсненні організованого тиску на парламенти своїх країн. Сьогодні політичні партії є одним із центральних компонентів політичної системи.

Термін «партія» латинського походження (раг-s) і

перекладається як частина більш великої спільності. У широкому значенні партія — це організована група, що бореться за владу, її завоювання, утримання та використання.

Німецький вчений М. Вебер на початку XX ст. запропонував схему історичної еволюції політичних партій: аристократичні котерії (гуртки), політичні клуби, масові партії.

Уже в стародавні часи, коли виникли перші держави, виникли й перші групи (гуртки), що виражали інтереси певних верств населення, які змагалися між собою в боротьбі за владу. Аристотель повідомляв про партії жителів гори, рівнини та прибережної частини міста в Афінах. Такі політичні гуртки та групи, які існували також і в середні віки, відрізнялися нестійкістю та слабкою організованістю. Справжня історія політичних партій починається від часів Великої Французької буржуазної революції в кінці XVIII ст. У багатьох європейських країнах виникли політичні клуби (товариства), а у другій половині XIX ст. в Європі виникають перші масові політичні партії. Першою масовою партією стало засноване 1861 р. Ліберальне товариство реєстрації виборів в Англії. У 1863 р. виникла перша масова робітнича партія — Загальний німецький робітничий союз. Наприкінці XIX ст. масові партії (переважно соціал-демократичні) існували в більшості країн Західної Європи.

У Західній Україні першою партією стала Русько-українська радикальна партія (РУРП), утворена у Львові 1890 р. У її витоків стояли І. Франко, Є. Левицький, М. Павлик та інші. Перша українська політична партія в Наддніпрянській Україні — Революційна Українська Партія (РУП) — була створена 11.02.1900 р. у Харкові як підпільна політична організація.

Основна маса членів партії — це люди, які об'єднують свої ресурси в боротьбі за досягнення спільних інтересів через вплив партії на державу і суспільство.

Саме рядові члени партії утримують апарат партійних чиновників, безкоштовно беруть участь у всіх партійних заходах Саме об'єднаний ресурс рядових членів партії і складає основу її ресурсу влади, тому саме рядові члени, організовані в партійні структури, мають право на вирішення основних питань партійної діяльності.

Основною ознакою, що відрізняє партії від власне політичних організацій, є її масовість. Це викликано тим, що партія об’єднує масу громадян, обсяги ресурсів яких не є достатніми для самостійного впливу на прийняття владних рішень. Саме об’єднання дрібних ресурсів у колективний мегаресурс і дає цим громадянам відстоювати свої колективні інтереси через механізм політичної системи.

Вищий орган партії - це з'їзд, на якому представлені делегати від партійних організацій. Цей з'їзд обирає виконавчі органи партії, які відповідальні перед рядовими членами партії. Ця відповідальність реалізується через діяльність контрольних і ревізійних комісій, які обираються з'їздом, прийняттям на з'їзді програм діяльності партії і обов'язковими звітами виконавчих органів перед з'їздом.

Роль партій в політичній системі визначається тим, що вони є своєрідним інструментом впливу певних об’єднань громадян на державу з метою прийняття державно-владних рішень на свою користь. При цьому в рамках політичної системи партії як інструменти впливу різних об’єднань з різнонаправленими інтересами можуть як конкурувати між собою в процесі боротьби за доступ до державної влади, так і створювати більш чі менш тривалі коаліції для об’єднання своїх ресурсів при досягненні спільних на певному етапі цілей.

На відміну від громадських організацій, партії як організації політичні, орієнтовані на відкриту, чітко виражену боротьбу за опанування механізму держави, за право формування державної політики та участь у здійсненні державної влади.

Сутність політичної партії залежить від наступних основних характеристик: соціального складу та соціальної бази партії; складу, цілей та інтересів керівництва партії; програмних настанов організації; об’єктивної спрямованості її політичних дій. Сутність політичної партії стає зрозумілішою, якщо виділити основні її ознаки. Іменуватися політичною партією може громадське об’єднання, для якого характерні такі ознаки: наявність певної ідеології або особливого бачення світу; націленість на завоювання й утримання влади чи вплив на неї; наявність відповідної організаційної структури; підтримка її політики тими верствами суспільства, інтереси яких партія захищає. Відсутність будь-якої із зазначених ознак у певної організації перетворює її на іншу за своєю природою — тобто непартійну — інституцію. Отже, сучасна політична партія — це особлива інституційована спільність людей, об’єднаних ідеологічно й організаційно з метою завоювати (шляхом виборів або іншими способами), утримувати і використовувати державну владу для реалізації інтересів певних спільностей. Для цього партія повинна стати правлячою, тобто зайняти в політичній системі становище, яке дає змогу визначати політику держави.

Загальновизнаною є теза про те, що будь-яка громадсько-політична організація стає партією тоді, коли вона для виконання своєї програми висуває як мету прихід до влади або вплив на владу, участь у справах держави, визначання форм і напрямів її діяльності.

Звідси і випливають основні функції політичних партій:

• політична боротьба з метою завоювання влади в країні або досягнення максимальної кількості місць у законодавчих органах влади, одержання права на формування уряду та інших органів виконавчої влади і місцевого самоврядування;

• зведення безлічі приватних інтересів окремих громадян і зацікавлених груп у їх спільний інтерес і реалізація його в своїй практичній діяльності;

• розробка на цій основі партійної теорії та ідеології, розроблення та здійснення політичного курсу;

• представництво інтересів певних класів, соціальних груп чи верств суспільства;

• формування громадської думки, вплив на неї з метою залучити на свій бік

якомога більше число прихильників;

• формування й добір кадрів для партії, державних структур та різних громадських організацій;

• політична соціалізація — політичне виховання суспільства загалом або певної його частини тощо.

Ознаки політичних партій:

• прагнення до завоювання та використання влади, або принаймні до прямого впливу на неї через входження своїх представників до органів законодавчої влади та уряду. Це прагнення відрізняє партію від груп тиску, оскільки останні не прагнуть захопити владу, а намагаються впливати на органи державної влади, залишаючись поза їх структурою;

• наявність ідеології або системи ціннісних орієнтирів, що об’єднує всіх членів партії. Сьогодні ця ознака, яка в минулому відрізняла їх одну від одної, втрачає своє значення;

• організаційна будова, що передбачає наявність центральних та місцевих партійних організацій;

• постійне членство, робота членів партії як на виборах, так і під час проведення партійних заходів. Це відрізняє партію від політичних клубів.