Засади виокремлення елементів екомережі в натурі в межах Подільського регіону

Виокремлення елементів екомережі в натурі проводимо методом зіставлення картосхем натуральності ландшафту, ядер і смуг червонокнижних видів рослин і тварин, зеленокнижних угруповань з мережею наявних та перспективних заповідних територій.

Значна частина заповідних територій увійде до складу сполучних територій (екокоридорів), що свідчитиме про об’єктивність їх виділення і реальність функціонування.

Територія Поділля є різною за ступенем фрагментованості рослинного покриву. Найбільшою збереженістю відзначається лісова рослинність відновлених деревостанів, ареали суцільного поширення якої приурочені до Кременецьких гір, Малого Полісся, Товтрового кряжу, Опільського горбогірного району, а також більш фрагментовані ділянки лісів поширені у річкових долинах Дністра, Південного Бугу, Горині та їх головних приток. До річкових долин і горбогірних ділянок приурочені ареали збереженої лучної та лучно- степової рослинності.

Аналіз структури земельного фонду адміністративних областей Поділля, а також топографічних карт та схем землекористування дає можливість стверджувати, що за ступенем і характером територіальної фрагментації рослинного покриву Поділля є неоднорідним, що визначає диференційований підхід до проектування тут природних ядер та екологічних коридорів. З одного боку вирізняються ядра значної площі з суцільним рослинним покривом, з іншого - значна частина території має настільки фрагментовану природну рослинність, що вона не сприяє утворенню елементів локальних екомереж (рис.

10.7. ).

Території з високою часткою лісів і луків мають усі передумови для їх залучення до міжрегіональних і внутрішньорегіональних екокоридорів. Це насамперед горбогірні опільські ландшафти у західній частині регіону (залісненістю близько 30% та залуженісю до 20%), горбогірні товтрові ландшафти, що перетинають територію Поділля з північного заходу на південний схід (лісистістю близько 15%, залуженістю до 20%), кременецькі горбогірні ландшафти (лісистістю понад 35%, залуженістю до 13 %), малополіські

Проектування екомережі Поділля ландшафти на півночі Хмельниччини (лісистістю до 60%, залуженістю до 10%), ландшафти середнього відтинка річкової долини Південного Бугу (лісистість до 25%, залуженість до 50 %); ландшафти річкової долини р Серет (залісненість близько 18%, залуженість понад 30% ).

В межах території Поділля окреслюються масштабні ареали натуральності ландшафту - Опільський, Кременецький, Малополіський, Посеретський, Подністровський, Товтровий, Середньобузький. Виділені ареали збереженої природної рослинності не є суцільними у своєму поширенні. Тому в їх границях необхідно виділити смуги та ядра з високим біорізноманіттям. Аналіз картосхем щільності рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин дав можливість виділити ареали їх найбільшої концентрації (рис. 10.8., 10.9.).

Рис. 10.7. Ареали натуральності ландшафтів Поділля

Найбільші ареали червонокнижних видів рослин приурочені до річкових долин Дністра та Південного Бугу, Збруча, ландшафтів Товтрового та Кременецького кряжів, Опільського горбогір’я, Малополіської низовини. В них чітко простежуються ядра концентрації „червонокнижних” видів рослин. Смуги концентрації „червонокнижних” видів рослин відповідають як долинам річок, так і приурочені до вододільних ділянок і виконують функцію зв’язувальних з сусідніми територіями та екомережами. Разом з тим на карті спостерігаються невеликі ареали та окремі місцезростання „червонокнижних” видів рослин, приурочені до відносно ізольованих ділянок з істотно фрагментованою природною рослинністю (рис. 10.8.).

Смуги та ядра підвищеної концентрації „червонокнижних” видів тварин також мають приуроченість до річкових долин Дністра і Південного Бугу. Однак їх концентрація в межах ареалів є значно меншою за концентрацію червонокнижних рослин. Чітко простежується вододільна міжбасейнова

Рис. 10.8. Ядра і смуги концентрації „червонокнижних” видів рослин приуроченість частини ареалів до Авратинської і Придніпровської височин, Товтрового кряжу (рис.

Наступна просторова особливість полягає у тому, що, крім ареалів значної концентрації „червонокнижних” видів, чітко простежуються їх ареали лінійно-витягнутої форми вздовж долин рр.. Дністра, Південного Бугу, Товтрового і Кременецького кряжів. Ці полоси меншої концентрації „червонокнижних” видів з’єднюють між собою ядра підвищеної концентрації „червонокнижних” видів і приурочені до перспективних екокоридорів. Аналіз приуроченості цих смуг дає можливість заключите, що переважна їх частина знаходиться у зонах високої натуральності ландшафтів, зображених на рис. 10.7. Однак таке твердження є характерним для флористичної мережі смуг. Приуроченість ядер і смуг „червонокнижних” видів тварин має ряд своїх відмінностей. Поширення рідкісних і зникаючих видів тварин у загальних рисах співпадає з приуроченістю „червонокнижних” рослин. Однак „фауністична” мережа смуг та ядер концентрації менше тяжіє до гідрографічних елементів території і є більш „вододільною”. Тут виділяється ряд ядер підвищеної концентрації ареалів „червонокнижних” видів тварин, які приурочені до вододільних ділянок Авратинської височини - місць витоку річок Горинь, Случ, Південний Буг, Збруч, Гнізна, а також до Придніпровської височини - місць витоку річок Рось, Соб, Десна, Гнилоп’ять, Постолова. Ця територіальна особливість підкреслює необхідність охорони витоків річок не тільки для забезпечення належного гідрологічного режиму, але й збереження всього фауністичного багатства річкових басейнів.

Таким чином між полями розподілу ‘■‘червонокнижних” видів рослин і тварин є як багато спільних рис, так і деякі відмінності, що знаходить відбиток у особливостях конфігурації і ландшафтній приуроченості „флористичної” і „фауністичної” мереж. їх врахування є необхідним для проектування регіональних елементів екомереж.

Рис. 10.9. Ядра і смуги концентрації „червонокнижних” видів тварин

Рис. 10.10. Ядра і смуги концентрації „червонокнижних” видів рослин і тварин

Створена методом накладання ареалів „червонокнижних” видів рослин і тварин картосхема відображає ядра і зони їх концентрації, які значно ширші ареалів „флористичної” і „фауністичної” мереж (рис. 10.10). Інтегрований аналіз картосхеми на рис. 10.10. з

Прикладна екологія картосхемами натуральності ландшафту (рис. 10.7) та ареалами концентрації „зеленокнижних” угруповань (рис. 10.11) дає можливість зробити ряд висновків:

виокремлені зони поширеності „червонокнижних” видів рослин і тварин узагалом співпадають з зонами натуральності ландшафту і, таким чином, підтверджують територіальну приуроченість міжрегіональних екокоридорів;

частина зон біорізноманіття не співпадає з зонами натуральності ландшафту, бо знаходяться на вододільних ділянках і є зв’язуючими елементами між екокоридорами долин Дністра і Південного Бугу з басейнами сусідніх річок;

Рис. 10.11. Смуги концентрації „зеленокнижних” угруповань

чітко простежуються ареали приуроченості „зеленокнижних” рослинних угруповань до річкових долин Дністра та Південного Бугу, що є сприятливою передумовою для їх перспективного збереження у проектованій екомережі.

10.1.4.