Особливості проектування і створення картографічних моделей структурних елементів екомережі (природних ядер та екологічних коридорів)

Загальну стратегію проектування екомережі можна уявити як вирішення ряду послідовних проектних завдань. З іншої сторони, рішення завдань кожної фази проектування повинно базуватись на дотриманні критеріїв обґрунтування і виокремлення як окремих елементів, так і екомережі загалом.

Оскільки головним завданням екомережі є збереження біорізноманіття, то в основі території потенційних природних ядер повинні знаходитись ареали найбільшої концентрації рідкісних, ендемічних і реліктових видів. Для проектування регіональних екомереж такими є види, занесені до Червоної книги України.

Встановлення ареалів поширення „червонокнижних” видів проводилось на основі нанесення на картосхему їх відомих місцезнаходжень. Концентрація місцезнаходжень „червонокнижних” видів демонструє ареали їх поширення. Встановлені таким способом ареали відрізняються на загальному фоні підвищеною концентрацією „червонокнижних” видів, тобто є ядрами концентрації біорізноманіття. Обробка таких карт засобами геоінформаційних систем дозволяє виділити ареали з підвищеною концентрацією місць існування „червонокнижних” видів (рис. 10.2. і 10.3.).

Достатньо традиційним методом виокремлення ядер концентрації цих видів є нанесення щільності їх місцезнаходжень (тобто числа червонокнижних видів на одиницю площі) і встановлення на картосхемі у межах ядра біорізноманіття контурів, які відповідають максимальним відміткам вказаної поверхні.

З допомогою такого ж методу виокремлено території, в межах яких зосереджена значна кількість ареалів біологічних угруповань, що мають особливу цінність і потребують збереження. Основою таких біологічних угруповань є угруповання, занесені у національну „Зелену книгу”. Побудована за цими матеріалами карта ареалів концентрації місцезнаходжень „зеленокнижних” угруповань на території України наведена на рис. 9.6.. Виокремленні ареали відповідають ценотичному критерію виділення природного ядра екомережі.

Рис. 10.2. Ареали місцезростання „червонокнижних” видів рослин Поділля

Рис. 10.3. Ареали місцезнаходжень „червонокнижних” видів тварини Поділля

Рис. 10.5. Щільність концентрації „червонокнижних” видів тварин

Рис. 10.6. Ареали поширення „зеленокнижних” угруповань Поділля

Врахування ступеня натуральності ландшафту при визначенні приуроченості природних ядер екомережі здійснювалося з використанням TIC - технологій та подальшого якісного аналізу території Поділля. Для проектування регіональної екомережі необхідно виокремити території з найменш зміненим і фрагментованим рослинним покривом. Це вказує на репрезентативність таких територій, а також на натуральність ландшафтів у їх межах. Виокремлення таких територіальних ділянок проводилось за оцінкою ступеня фрагментованості території за формулою [490]:

де: S; - площа і-го контуру із збереженою природною рослинністю, п - число таких контурів,

S - площа облікової території.

Вирахувавши значення ступеня фрагментованості для різних територіальних ділянок і використовуючи спосіб ізоліній, було побудовати карту ступеня фрагментованості території Поділля. Ареали найменших значень показника фрагментованості D відповідають найменшому рівню фрагментованості і відповідно найбільшій натуральності ландшафту.

Водночас виділення зон та ядер натуральності ландшафту можна здійснитити за участю ГІС-технологій. Карту природної рослинності можна побудувати таким чином, щоб масиви природної рослинності виділити одним якісним фоном, а ареали фрагментованої природної рослинності антропогенізованими ландшафтними елементами виділити іншим фоном. На картосхемі (рис. 10.7.) суцільні масиви природної рослинності виділені темним фоном, а ареали фрагментованої рослинності - світлим. Темні ділянки можна розглядати як ядра натуральності ландшафту, оскільки тут природний рослинний покрив підданий найменшій фрагментації. Така картосхема може бути використана для виявленняння ареалів, придатних для ренатуралізації природної рослинності та їх залучення до складу

перспективних структурних елементів екомережі.

Використовуючи спосіб накладання картосхем (рис. 10.2, 10.3, 10.4, 10.5, 10.6), отримуємо інтегровану інформацію про природні передумови формування регіональної екомережі і підстави для районування території за ступенем ймовірної ефективності функціонування проектованої регіональної екомережі.

10.2.2.