ФЕДЕРАЛЬНА РЕФОРМА У ФЕДЕРАТИВНІЙ РЕСПУБЛІЦІ НІМЕЧЧИНІ: ДОСВІД НОВОГО ПОЛІТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ

О.Ю. Могилевець

аспірант,

Національний Університет

«Києво-Могилянська Академія»

Federalism is a state, in which two levels of

government rule the same land and people

William H.

Із запровадженням політичної реформи в Україні, переходом до парламентської республіки, набуває актуальним правове та інституційне забезпечення реформи місцевого самоврядування. Тому на порядку денному постає проблема розподілу повноважень між центральною та місцевою владою як в теоретичному, так й в практичному вимірах. У цьому контексті особливе значення має досвід західноєвропейських федеративних країн, зокрема Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) як однієї з успішнодіючих правових держав. Отже, реформаторський досвід розподілу повноважень на федеративному та місцевому (земельному) рівнях у контексті федеральної реформи 2006 року може бути достатньо актуальним для України.

Починаючи з об'єднання Західної (ФРН) і Східної Німеччини (НДР) 3 жовтня 1990 року та поглибленої інтеграції ФРН до Європейського Союзу, питання реформи німецької федеральної системи постало на політичному порядку денному. Впродовж більше ніж десяти років науковці й дослідники німецького федералізму наголошували на необхідності модернізації політичної системи ФРН, зокрема покращенні взаємодії між федеральної та земельною владою. К. Хіллгрубер характеризує стан федеральної системи Німеччини, як такий що, «знаходиться у глибокій структурній кризі, який також поєднаний із економічною стагнацією <...> це є не тільки результатом неефективного політичного управління на федеральному та місцевому рівнях, але й наслідком того, що політична система ФРН у теперішній формі є тільки існуючою. При цьому критики німецького федералізму наголошують ще й на тому, що країна потрапила у западню федералізму» [6: 1270]. Однак мусимо констатувати, що головною особливостю федеральної системи Німеччини, а отже що й її відмінністю від інших федеральних систем, є саме поділ влади, який ґрунтується, як на функціональному, так й на галузевому розподілі повноважень [5: 8].

30 червня 2006 року двома третинами членів Нижньої палати парламенту – Бундестагу та 7 липня 2006 року двома третинами членів Верхньої палати парламенту – Бундесрату були схвалені зміни до Конституції Федеративної Республіки Німеччини 1949 року, які вступили у силу 1 вересня 2006 року.

До проголошення федеральної реформи 2006 року поділ законодавчої влади між федерацією та землями був представлений винятковою (ст. 71, 73 Конституції ФРН від 1949 року), частковою (ст. 75 Конституції ФРН) та конкурентною владою (ст. 72, 74 та 74а Конститутції ФРН). Виняткова законодавча влада поділялася на федеральну та земельну владу, до компетенції першої відносилися питання – міжнародної політики та безпека, громадянства, іміграції, податків, тощо, до другої – культури (включаючи такі ЗМІ як радіо), освіти, охорони здоров'я та підтримання громадянського порядку. Федеральна та земельна конкурентна влада розповсюджувалася на громадське і кримінальне право, реєстрацію актів громадського стану (народження, смерті та одружень), право асоціацій, виробництво й використання атомної енергії. Часткова законодавча компетенція обмежувала роль федерації у таких сферах, як захист німецької культури закордоном, вища освіта та захист довкілля [1].

Після запровадження федеральної реформи 2006 року, поділ законодавчої влади набув значних змін, серед яких чільне місце займають структурні перетворення, скасування часткової влади, а отже й перерозділ компетенцій між федеральною і земельною владою. Отже, до виняткої федеральної юрисдикції (ст. 73, 75 Закону «Про зміни основного закону») відносяться такі сфери, як захист німецьких культурних надбань за кордоном внаслідок переселень, реєстрація актів громадського стану, оборона (захист від міжнародного тероризму) та атомна енергія; до виняткової земельною компетенції – юридичні принципи управління земельними інституціями, включаючи пресу, й вищу освіту, виключенням є вступ та закінчення Вищих Навчальних Закладів.

Таким чином, аналіз федеральної реформи 2006 року свідчить про значні зміни у розподіл законодавчої влади між федерацією та землями у Федеративній Республіці Німеччина. Серед яких скасування часткової влади, яке сприяло посиленню виняткової федеральної влади та розширенню законодавчої конкурентної федеральної влади, отже й сприяло покращенню процесу прийняття рішень. Всі ці зміни є складовою нового політичного управління у ФРН після вересня 2006 року. Проте говорити про основні наслідки федеральної реформи можна буде говорити тільки після прийняття Парламентом другої частини реформи – фінансової, яка має на меті вдосконалення фінансових відносин між федеральною та земельною владою у Німеччині.

Література:

Grundgesetz fur die Bundesrepublik Deutschland. http://www.bundestag.de/ parlament/funktion/gesetze/grundgesetz/index.html

Gesetz zur Anderung des Grundgesetz. Vom 28. August, 2006. http://www.bgblportal.de/BGBL/bgbl1f/bgbl106s2034.pdf

Foderalismusreform I. Web-site of Bundesrat. http://www.bundesrat.de/cln_ 051/nn_8344/DE/foederalismus/foederalismusnode.html?_nnn=true&_nnn=true#doc23034 bodyText1

Filippov, M. (2004) Designing Federalism: a Theory of Self-Sustainable Federal Institutions. Cambridge: Cambridge University Press.

Hega, G. M. Between Reformstau and Modernisierung: the Reform of German Federalism since Unification (October, 2003), pp. 1-50. http://homepages.wmich. edu/~hega/German%20Federalism.pdf

Hillgruber, C. German Federalism – an Outdated Relict? // German Law Journal, Vol. 6, No. 10 (October, 2005), pp. 1270-1282. http://www.germanlawjournal.com/ article.php?id=633