ЕТИКА ІНДУЇЗМУ

10.5.1. Приналежність до касти

Сам факт того, що в гіті обговорюється питання про виконання кастових обов’язків, вказує на те, що навіть дві тисячі років тому система каст мала своїх критиків.

У відповідності з індійською конституцією система каст була обголошена поза законом. Конституція також забезпечила безправним класам, яких раніше називали «недоторкані», рівні права в деяких галузях, наприклад в освіті.

«Недоторканість» - це ще одне етичне питання, яке виникло з кастової системи. «Недоторканими» називали тих чоловіків і жінок, які знаходилися поза індуською структурою варн і яких постійно зневажали через їх походження і вид діяльності. Індійська конституція запропонувала вважати таку практику, яку Ганді охарактеризував як «злочин проти людяності», незаконною. Було декларовано рівне для всіх право на працю і освіту, але утиски продовжуються і донині.

10.5.2. Становище жінки

Жінка - це ще одне етичне питання, значення якого останнім часом зросло, хоча індуїзм протягом своєї довгої історії був свідком різних змін у ставленні до жінки. Було б неправильно уявляти індуїзм як релігію, яка завжди була одна й та сама. Такий погляд далекий від реальності. Вчені в своїх дослідженнях схильні поділяти питання про становище жінки в індуїзмі на три періоди: від найдавніших часів приблизно до III століття до нашої ери; довгий проміжний період, який тягнувся до XIX століття і в якому мало що змінювалося; період нового часу. Існують деякі свідчення про те, що жінки у ведичну епоху проходили обряд отримання священної нитки, упанаяну, і під кінець вивчали веди з гуру. Справді, в брихадараньяка-упанішаді є свідчення про жінку-філософа, Гаражі Вакакнаві, яка ставила питання відомому вчителю Яджанавалькьє, який, за деякими джерелами, був автором доктрин йоги.

Історія проміжного періоду - це історія утисків жінок, хоча існує доволі прикладів і протилежного. Коли великий філософ IX століття Шанкара вів дискусію з Манданамішрою, то жінка останнього виступала в ролі судді. Проте становище жінки різко погіршилося, в буддизмі до IV століття навіть жіночі монастирі вийшли зі звичаю. В індуїзмі нормою ставали дитячі шлюби, а з ними і нехтування освітою для дівчат; церемонія отримання священної нитки ставала формаль­ністю, і дівчата не отримували мудрості Вед, займаючись з гуру. Фактично стало можливим поставити дівчат на один рівень з пудрами, які не мали особистої священної нитки, а їх становище повністю залежало від родичів чоловічої статі або від чоловіка.

Фактор, який також вплинув на приниження ролі жінки в індуїстській традиції, - концепція ритуального зневаження. У відповідності з цією концепцією жінка стає періодично нечистою через місячні цикли. При контакті такої жінки зі стравою ця страва стає нечистою, аналогічно і при контакті з людьми. Навіть у наш час є гуру, який не дозволяє жінці дивитися на нього, і жінка має обернутися спиною до такого гуру, щоб його не осквернити.

Прихід ісламу, а з ним і ізоляція жінки, в тому числі і з індуських родин, ще більше принизили статус жінки. Останнім часом відбулися певні зміни. Індійські реформатори, такі як Рам Мокай Рой і гуру Свамі Нарайян, виступили проти абортів, які здійснювалися в тих випадках, коли відомо, що народиться дівчинка. Реформістські рухи збудували ряд шкіл для дівчат, де, правда, основна увага зверталася на ведення господарства, а не кар’єру. Також цей рух виступав проти дитячих шлюбів.

Індуїстські феміністки посилаються на ранній період в індуїзмі, тим самим заявляючи, що хочуть повернути той статус, який жінки мали колись. Вони також по-своєму інтерпретують такі міфи, як міф про історію Рами і Сіти, підкреслюючи роль жінки у величі сил і мужності. Однак браміни вчать, що лише хлопчики можуть проходити ритуал отримання священної нитки, здійснювати похоронні обряди і щорічні поминальні церемонії в пам’ять про померлих. Син по- справжньому вибраний, на відміну від дочки. За таким станом речей стоять серйозні економічні причини, які не завжди можуть бути правильно зрозумілі. Син залишається зі своїми батьками, Він - їх єдина підтримка на старості в суспільстві, де виплата пенсій - рідкість. Дочка йде до дому чоловіка. Жебрачки по-старому дякують тим, хто дає їм милостиню: «Нехай благословить вас бог синами». Індуським жінкам треба пройти довгий шлях, нерпі ніж ті ідеали, які, на їх думку, існували у ведичному періоді, стануть реальністю нинішнього дня.

Часто трапляється «смерть від посагу», коли молода заміжня жінка таємним способом помирає в домі батьків її чоловіка через те, що посаг був недостатньо або неповністю виплачений. Це вказує на більш низьке становище жінки по стосовно чоловіка. Необхідне було втручання індуїстського парламенту, який у 1994 році заборонив використання амніосинтезису і ультразвуку для визначення статі зародка. В останні роки відсоток абортів, зроблених з метою позбутися зародка жіночої статі, став настільки високим, що необхідне було введення в дію законодавчого акта.

10.5.3. Медична етика

Медична етика індусів багато в чому відрізняється від кодексу честі західних медиків. Для більшості індусів питання про те, коли зупинити апарат життєзабезпечення, абсолютно нереальне, як і операція з пересадки органів. Однак безліч бідних людей погоджу­ються залишитися з однією ниркою, звичайно, за гроші, щоб задоволь­нити потреби Заходу. Контроль за народжуваністю поширений в теоріях і нерідко застосовується на практиці. Індія значно знизила рівень народжуваності, однак слід пам’ятати, що в країні, де лише незначна частина населення може скористатися системою пенсійного забезпечення, гарантія забезпечення старості для батьків полягає в тому, щоб мати якомога більше синів, які будуть про них піклуватися. Але на плакатах в Індії можна побачити зображення батька і матері з сином та дочкою під гаслом «Щаслива сім’я - це сім’я з двома дітьми». Треба мати мужність, щоб використовувати це гасло тоді, коли хтось із двох дітей піде в іншу сім’ю, щоб підтримувати тамтешніх батьків. Аборт законодавчо дозволено і прийнято індусами як засіб перериван­ня небажаних вагітностей і засіб контролю за народжуваністю. В індійському суспільстві самогубство ніколи не вважалося неправиль­ним вчинком, воно частіше розглядалося як акт релігійного достоїн­ства, кінцевий акт аскетизму. Але є випадки, що його не виправдо­вують, якщо це спосіб уникнути страждань. Вбивство з жалю неприй­нятне, але вживання опіуму для полегшення болю рано чи пізно призводить до смерті.

10.5.4. Ставлення до наркотиків і алкоголю

Більшість індуїстів не виправдовують вживання наркотиків, таких як героїн або крек (бікарбонат кокаїну у вигляді твердих криста­лів, його нагрівають і вдихають як стимулятор.

Алкоголь присутній в житті індусів. У «Рігведі» згадується сома - особливий п’янкий напій. Рослини, з якої його виготовляли, більше не існує. Алкоголь і його виготовлення вважаються оскверняючими, але заборона вживання алкоголю в деяких індійських штатах має свою соціальну приховану причину і не пов'язана з релігійними віруван­нями чи уявленнями.

10.5.5. Здоров ’я і праця

Про аскетизм уже згадувалось неодноразово. Попри його значення, багато уваги приділяється багатству, артхе, дозвіллю (камі). Це достойні цілі житія. Однак людина не має ставати рабом подібних цілей. Саме існування четвертої життєвої стадії служить нагадуванням про те, що багатство має обмежену цінність і до того ж воно має буїи зароблене чесним шляхом і відповідною кастам приналежною працею. Традиційно брамін не може бути лікарем чи солдатом, оскільки ці заняття пов’язані з зіткненнями з кров’ю, але сьогодні брамінів можна виявити на будь-яких постах і в будь-яких галузях діяльності, хоча низький статус м’ясника стримує їх від того, щоб стати продавцями м’яса.

Оскільки індійська армія складається з добровольців, то важко визначити, наскільки важливо зрозуміти поняття пацифізму для більшості індусів і чи відіграє відповідну роль чистота і прагнення уникнути осквернення або ж усвідомлення присутності бога в кожній людині, як це було з Ганді.

10.5.6. Турбота про бідних

Це питання слід розглядати з двох причин: по-перше, на Заході люди часто думають, що маги Тереза піклувалась про індуських бідняків. Насправді є багато індусів, які проявляють увагу до експлуатованих і вбогих. По-друге, ходять чутки про індусів, які не допомагають бідним і через це несуть своє ярмо - карму. Це своєрідне протистояння Божій волі, що потягне за собою жахливі наслідки. Ми маємо визнати, що завжди існували люди, які посилалися на волю Божу, звільняючи себе від необхідності допомагати іншим людям, звичайно, самі забезпечені. Насправді турбота про знедолених - це достойний акт, який може принести кармічну користь тим, хто його чинить.

Проти перестороги про втручання в карму свідчить факт існування в індуїзмі вчення про соціальну відповідність. Людина має піклуватися про велику сім’ю і про бірадарі (інструмент самоуправлін­ня всередині касти, може бути сформований головами сімей однакового походження. Це група всередині касти, яка об’єднана походженням і родом занять. Ті індуси, які наймають слуг, часто по- батьківськи піклуються про них). На Заході «слуги» - поняття, яке давно відійшло у минуле, в той час як в Індії шкільні вчителі можуть наймати слуг, принаймні на півдня, навіть якщо не мають достатньо грошей, щоб купити собі автомобіль. Заробітна плата низька, технічні новинки дорогі. Пропозиція роботи бідному як мийнику чи пральні - це акт соціальної відповідальності в країні, де не існує допомог із безробіття і практично немає пенсій. Не запропонувавши їм роботу, можна бути звинуваченим у жадібності, а індусам потрібно бути душевно щедрими людьми. Часто мати слугу означає проявити піклування і про сім’ю слуги, і до певної міри включити людей з цієї сім’ї в свою сім’ю, допомог™ їхнім дітям здобути освіту. Коли хтось захворів, то рахунок від лікаря оплачує роботодавець.

10.5.7. Про вчинки індусів

За традицією індуси вірять, що є п’ять нерозумних проступків, які вони не мають чинити:

- вбивство вченого брахмана, бо це спроба допомогти невігластву проти мудрості і знання;

- вживання алкогольних напоїв, особливо міцних, бо це затуманює їхній розум;

- крадіжка золота;

- неповага до гуру і його дружини;

- дозвіл задуманого аборту.

В минулому ці п’ять вчинків означали загрозу благополуччю, а відтак і державному устрою.