5.5.2. Туристичні послуги

Питанням туристичних послуг у законодавстві ЄС присвячено норми про регулювання послуг щодо комплексних подорожів, канікул і турів[329]. Ці норми поширюються на послуги, що включають у себе не менш 2-3 компонентів (транспортування, розміщення у готелі та ін.), надаються за попередньо встановленою ціною.

Організатор туру визначається як особа, що регулярно влаштовує комплексні тури та здійснює інші туристичні послуги, продає або пропонує їх безпосередньо або через продавця; продавець - як особа, яка пропонує та продає комплексні подорожі і т.п., що були попередньо сформовані організатором. Суб’єктами відповідальності за неналежне виконання умов контракту є і організатор, і продавець незалежно від форми їх вини (за вибором споживача) (ст. 5 Директиви 90/314). Ці положення слід розглядати і як такі, що надають споживачам право на компенсацію нематеріальної шкоди, яку заподіяно невиконанням або неналежним виконанням туристичних послуг[331].

Будь-яка описова інформація про подорож, тур не повинна містити відомостей, що вводять в оману. Брошури мають поширювати чітку, вичерпну та достовірну інформацію про ціну продукту та про таке: транспортні засоби та їх місце прибуття; тип розміщення та харчування; маршрут поїздки; загальні відомості про отримання візи; сума чи відсоток від неї, які мають бути сплачені на рахунок та визначення дат сплати ціни продукту; чи необхідна мінімальна кількість учасників туру. Умови, що зазначаються у брошурі, є зобов’язуючими для організатора та продавця, якщо у разі змін вони не зв’язалися із споживачем до укладення договору (контракту). Якщо ж контракт вже укладено, то будь-які зміни його умов повинні здійснюватися за взаємною згодою сторін.

Продавець та/або організатор повинні надати споживачу достатньо доказів своєї спроможності у подальшому щодо відшкодування збитків або повернення грошей, сплачених споживачем, та повернення споживача до місця від’їзду у разі банкрутства оператора або продавця. У судовій справі Eric Dillenkofer, Christian Erdman and others v Bandesrepublik Deutschland (Сases C 178/94, 179/94, 189/94, 190/94)[332] Суд ЄС „розширив” застосування ст. 7 Директиви 90/314 тим, що до повернення споживача усіх сплачених ним коштів, окрім обумовлених контрактом, повинно бути здійснено оператором або продавцем навіть у разі їх неспроможності або банкрутства. Подібний підхід було обрано Судом і у справі C – 364/96 Verein fur Konsumenteninformation v Osterreichische Kreditversicherungs AG[333], за рішенням по якій споживачу гарантовано відшкодування виплат у ситуації, коли попередньо сплативши усі витрати, споживач відправляється у тур, але гроші, сплачені за розміщення у готелі, не надходять до місця призначення, і споживачеві доводиться платити повторно. У такому разі поверненню підлягає окрім відшкодування шкоди і вартість зворотного квитка.

На організатора і продавця покладено обов’язок забезпечити споживача у письмовій формі до моменту укладення контракту інформацією про умови страхування, вимоги до паспорту та отримання візи, час та місця проміжних зупинок, детальну характеристику місця розміщення споживача (готельного номеру чи каюти), реквізити, адресу організатора, продавця чи їх представників, номери телефонів та адреси служб, установ, до яких можна звернутися у разі труднощів у місці перебування. Якщо поїздка за кордон призначається для неповнолітньої особи, така інформація повинна бути їй надана у присутності тих, хто є відповідальними за безпеку неповнолітнього.