Поняття і правовий характер послуги

Перший параграф статті 50 Договору визначає поняття послуги як "дії, що як правило виконуються за винагороду, настільки, наскільки вони не визначені положеннями що о вільного руху товарів, капіталу та осіб".

Поняття "послуги" згід но зі ст. 49 і наступними статтями Договору не ід ентичне дефініції послуги, що використовується в економічних науках. Згі дно зі ст. 50 (другий абзац) Договір наводить як приклад діяльність промислового характеру, торгівельного, ремісничу діяльність і здійснення вільних замовлень. Тим самим, вільне над ання послуг передбачає також туристичні послуги і будівництво, наймання житла, лізинг, весь об'єм фінансових послуг, консультування, посере ництво, рекламну діяльність, а також послуги, що їх надають лікарі, інженери, архітектори та юристи. Варто вказати, що наданням послуг, згідно зі ст. 49 і наступними статтями Договору, не вважається на ання транспортних послуг, які пі лягають окремому режиму транспортної політики.

Стаття 50 Договору зазначає, що послуга зазвичай винагороджується, а це означає, що послуга інколи може надаватися безкоштовно. Отже, йдеться особливо про таку іяльність, як промислова чи торгівельна, реміснича іяльність чи виконання вільних замовлень, яка зазвичай приносить прибуток або іншу послугу взамін; оплачується зазвичай з приватних джерел, хоча необов'язково особою, що замовляє послугу. Таким чином, навчання в закладах освіти, що фінансуються в основному державою, не є послугою згідно з постановами Договору, але послугою є, наприкла , ме ичне переривання вагітності, згід но з законод авством д ержави, в якій ця послуга була над ана.[103]

Далі, ст. 50 Договору зазначає, що як послуги визначається така іяльність, що не пі лягає ії положень що о вільного пересування товарів, капіталу і осіб.

З того факту, що послуги виразно відокремлюються від товарного обороту, можна зробити висновок, що основа свобод и надання послуг належить до нематеріальних об'єктів. Варто пі креслити, що в європейській су овій практиці постанови, що стосуються цих двох свобод, інтерпретуються паралельно. Таким чином, телевізійна трансляція - це послуга, але матеріали, носії звуку, плівка та інші про укти, що використовуються ля теле-трансляції, пі лягають нормам що о вільного пересування товарів.

Послугами вважаються лише такі дії, що - на ві дміну від ст. 39 Договору - виконуються самостійно, і, як правило, оплачуються, і скоріше з приватних, а не державних, джерел. Зі статей 49 і 50 Договору виникає, що йдеться виключно про ті послуги, що здійснюються між особами, які проживають в різних країнах-членах Європейського Співтовариства. Потім впрова жується знову обов'язковий транскор онний елемент, а це означає, що законодавство Співтовариства не буде діяти, якщо туристична агенція з Парижу продає мешканцю Бордо поїз ку о французького Сен-Тропе.