8.4.1. Поняття послуги
Стаття 50 Договору про Співтовариство пояснює, що саме підпадає під понятт я послуги. Під "послугами" розуміються послуги, що звичайно надаються за винагороду, якщ о вони не регулюються положеннями щодо вільного руху товарів, капіталів та пересування осіб.
Послуги включають, зокрема: а) діяльність промислового характеру; б) діяльність торгового характеру; в) діяльність ре- місників; г) діяльність осіб вільних професій.
За практикою ЄС П зміст поняття "послуги" включає турис- тичну, медичну, фінансову, освітню, спортивну діяльність. Крім того, в окремих справах ЄСП вирішив, що надання телевізій- ного сигналу, продаж лотерей, надання кредитів на придбання житла, діяльність агенцій з працевлаштування є "послугами" згідно з правом Співтовариства. Особа, що надає послуги, може тимчасово здійснювати свою діяльність в іншій державі-члені на тих самих умовах, які встановлені в її власній державі, якщ о це не порушує положень Договору, що стосуються права на свободу ділового заснування. Надання послуг регулюється ст. 50
Договору про Співтовариство тільки у разі, коли вони мають економічний характер та надаються за винагороду (рис. 10).
ЄСП постановив у справі Bond2, що винагорода не обов'яз - ково має отримуватися від безпосереднього одержувача послуг, а може походити від будь-якої третьої особи. Проте у справі Gravier* ЄС П дещ о звузив цю норму, затвердивши, що сту- денти не можуть користуватися свободою отриманн я послуг згідно зі ст. 49 Договору про Співтовариство, бо відповідно до ст. 50 цього ж Договору професійн а освіта не підпадає під
1 Див.: Директив а 2004/58 від 29 квітня 2004 p. (O.J. 2004 L158/77).
2 Див.: Справа С-275/92 , Custom and Excise Commissioners v. Scyindler and
Schindler( 1994) EC R 1-1039.
3 Див.: Справа 293/83, Gravier v. City of Liege (1985) EC R 1-593, (1985) 3
CML R 1.
117
категорію послуги , тому що оплачується державою з громад- ских коштів. З іншого боку, платні освітні послуги або платні медичні послуги, такі як операція зі здійснення аборту (але не наданн я інформації про аборти) у справі Groganможуть під- падати під дію ст. 50 Договору про Співтовариство.
Послуги, які фінансуються з державних коштів, наприклад, плата за навчання , не підпадають під дію розділу про свободу наданн я послуг Договору про Співтовариство2 . Навпаки , при - ватна освіта3 та державні медичні послуги, сплачені приватною страховою компанією4 , підпадають під поняття "послуги" згідно з правом Співтовариства. Стаття 51 Договору про Співтовари- ство не діє щодо свободи руху товарів, капіталу та пересування громадя н ЄС . Понятт я "послуги " н е охоплю є транспортн і послуги (оскільки вони регулюються окремим розділом), банків- ські і страхові послуги тощ о (вони підпадають під розділ про вільний рух капіталу). Надання аудіо-телекомунікаційних послуг може класифікуватися як надання послуг, лиш е за наявності факту їх перетинанн я через кордон держави-член а походження5 . Наданн я послуг розпочинається з моменту отриманн я винаго- роди (англ. consideration) однією із сторін правовідносин6 . ЄС П визнав, що розділ про надання послуг Договору про Співтова- риство має пряму дію7.
Свободою наданн я й отриманн я послуг можуть користува- тись не тільки громадяни ЄС , а і громадяни інших держав, які є працівникам и компаній , зареєстрованих на території ЄС. За рішення м ЄС П у справі Rush Portuguesa держави-член и ЄС не можуть обмежувати вільне пересування фізичної або юридич- ної особи, заснованої на території ЄС разом із персоналом (не залежн о від національності персоналу)8 .
Стаття 49 Договору про Співтовариство забороня є будь-які обмеженн я щодо наданн я послуг суб'єктам и підприємницько ї діяльност і ЄС , як і вже мають місц е діловог о заснуванн я в державі-члені ЄС. У справі Binsbergen9 ЄСП підтвердив, що ст.
491 Див.: Справа С-159/90, SPUC v. Grogan (1991) ECR 1-4685, (1991) З CML R 849.
! Див. : Справа 263/86, Belgium v. Humbel (1988) ECR 5365.
] Див. : Справа C-109/92 , Wirth v. Landeshauptsladt (1993) EC R 1-6447.
4 Див. : Справа C-157/99 , Geraets-Smits and Peerbooms (2001) EC R 1-5473.
5 Див.: Справа 155/73, Sacchi (1974) EC R 409, (1974) 2 CML R 177, та справа
62/79, 5.Л. Campagnie Generale pour la Diffusion de la Television Coditel v. Sa Cine
Vog Films (1980) EC R 833, (1981) 1 CML R 362.
'Див. : Справа 263/86, Humbel v. Belgium (1988) EC R 5388, (1989) 1 CML R 393.
7 Див.: Справ и 110amp;111/78, Ministre Public v. Van Wesemael (1979) EC R 35, (1979) 3 CML R 87.
s Див. : Справа C- l 13/89, Rush Portuguesa Ltda v. Office Nationale d'Immigration
[1990] EC R 1-1417.
9 Див. : Справа 33/74, Van Binsbergen v. Bestuur van de Badriifsvereniging voor de
Metaalnijverheld (1974) EC R 1299, (1975) 1 CML R 298.
118
Договору про Співтовариство має 2 функції: по-перше , попе- редження — усунення національних обмежен ь свободи наданн я послуг в ЄС , а по-друге, забезпечення — заохочення свободи наданн я послуг серед суб'єктів підприємницько ї діяльності ЄС. Прикладом такого заохочення може бути впровадження вимоги про взаємн е визнанн я професійни х кваліфікаці й та досвіду, необхідного для надання певних послуг у державах-членах ЄС. У вказаній справі було визначено, що на суб'єкта підприєм - ницької діяльності ЄС , яки й надає послуги в іншій державі- члені, поширюютьс я національні правові норм и держави-член а ЄС щодо організації професійної діяльності, кваліфікації, правил професійної етики, нагляду за професійно ю діяльністю та від- повідальністю.
Наступною важливою умовою застосування свободи надання послуг в ЄС є вимога наявност і "елемента Співтовариства" (англ. Communit y element). Наприклад , у справі Debauve1. ЄС П постановив , щ о суб'єкт и підприємницько ї діяльност і Є С н е можуть користуватися свободою наданн я послуг для здійсненн я економічної діяльності на території держави-члена ЄС , з якої вони походять.
Громадяни держави-член а ЄС можуть посила - тися на положенн я розділу про свободу надання послуг До - говору пр о Співтовариств о у разі, кол и вон и не залишают ь території держав и власного громадянства , але їх економічн а діяльність на території ЄС обмежується2 чи члени їх родин и не можуть приєднатися до них3.Положенн я розділу про свободу наданн я послуг Договору пр о Співтовариств о забороняют ь дискримінаці ю я к прям у (наприклад , за ознако ю національності або громадянства), так і непряму (наприклад , додаткова реєстрація), за винятко м ви- падку, коли це є необхідни м дл я дотриманн я моральни х та етичних принципі в чи здійсненн я дисциплінарног о контролю в державі-члені ЄС.
Винятки з заборон и національних дискримінаційни х заходів, передбачених у ст.ст. 45—48 Договору про Співтовариство, по- ширюються і на свободу наданн я послуг в ЄС4 . Так, держави - члени ЄС можуть обмежувати свободу надання послуг на влас- ній території в разі, коли це пов'язано , навіть випадково, зі здійснення м державної влади та з приводу охорони державної
1 Див.: Справа 52/79, Procueror du Roi v. Debauve (1980) EC R 833, (1981) 2
CML R 362.
2 Див.: Справа C-224/97 , Ciola v. Land Vorarlberg (1999) ECR 1-2517.
3 Див. : Справа C-60/00 , Carpenter v. Secretary of State for the Home Department
(2002) ECR 1-6279.
4 Див.: ст. 55 Договору про Співтовариство.
119
влади, державної безпеки та громадського здоров'я1 . Але, як показу є практик а ЄСП , ц і винятк и мают ь дуже обмежен е застосування. Проте, держави-члени ЄС мають право вживати недискримінаційни х заходів з обмеженн я свободи ділового заснування до суб'єктів підприємницької діяльності ЄС*.
Законодавство Співтовариства не є детально гармонізованим з питань зі взаємного визнання кваліфікацій, необхідних для надання послуг державами-членами ЄС. Проте було встанов- лено мінімальні вимоги з визнання кваліфікацій в "секторних" та "загальних"директивах, як, наприклад, про взаємне визнання кваліфікації медичних працівників та інших професій, які вже були розглянуті в розділі про свободу ділового заснування5 . ЄСП встановив, що держава-член ЄС, в якій надаються послуги, має право на регулювання професійни х вимог виключно за принципо м рівності, тобто без дискримінації за ознакою гро- мадянства3 .
Розділ щодо надання послуг Договору про Співтовариство визначає право громадян ЄС на в'їзд до держави-члена ЄС з метою вільного надання та отримання послуг. Крім того, грома- дяни н ЄС може тимчасово проживати у державі-члені, де він надає чи отримує послуги. Стаття 50(3) Договору про Спів- товариств о забороня є будь-як у форм у дискримінаці ї щод о діяльності з надання та отримання послуг громадянами ЄС у державах-членах.