11.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку запасів матеріальних цінностей

Згідно з МСБО 2 «Запаси», запаси — це активи, які:

а) утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності;

б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу або

в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому

процесі або при наданні послуг.

МСБО 2 «Запаси» вимагає, щоб запаси відображалися в обліку та фінансовій звітно-сті за найменшим з двох показників: собівартістю або чистою вартістю реалізації.

Собівартість запасів повинна включати всі витрати на придбання, переробку та інші витрати, що виникли під час доставки запасів до їх теперішнього місцеперебування та приведення їх у теперішній стан.

Витрати на придбання запасів складаються з ціни придбання, мита на ввезення та інших податків (окрім тих, що згодом повертаються підприємству податковими органами), витрат на транспортування, навантаження і розвантаження.

Витрати на переробку запасів включають витрати, безпосередньо пов'язані з одиницею виробництва, наприклад, оплата праці виробничого персоналу. Вони включають також систематичний розподіл постійних і змінних виробничих накладних витрат, що виникають при переробці матеріалів у готову продукцію.

Не включаються до собівартості, а визнаються витратами звітного періоду:

наднормативні втрати і нестачі запасів;

витрати на зберігання запасів;

адміністративні накладні витрати, не пов'язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведенням у теперішній стан;

витрати на продаж;

валютні курсові різниці, що виникають при придбані нових запасів, на які виставлено рахунок в іноземній валюті;

процентні витрати, що мають місце при придбані запасів на умовах відстрочки платежу.

У МСБО 2 «Запаси» містяться наступні вимоги щодо методів оцінки собівартості запасів.

МСБО 2 також вимагає, щоб для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовувався тільки один із наведених методів.

Списання запасів до чистої вартості реалізації має місце, коли собівартість запасів не може бути відшкодована, наприклад, якщо ці запаси пошкоджені, повністю або частково застаріли, або ціна їх реалізації знизилася.

Чиста вартість реалізації — це розрахункова ціна продажу за умов звичайної госпо-дарської діяльності мінус розрахункові витрати завершення виробництва та розрахункові витрати, потрібні для здійснення продажу.

Будь-яке списання до чистої вартості реалізації повинно визнаватися як витрати звітного періоду, в якому списання мало місце. Будь-яке сторнування списання запасів в результаті збільшення чистої вартості реалізації, повинно визнаватися у звіті про фінансові результати у періоді, в якому сторнування мало місце. Після реалізації запасів, їхня балансова вартість повинна визнаватися як витрати періоду, в якому визнається відповідний дохід.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку банків України інформації про запаси матеріальних цінностей регламентуються Інструкцією з бухгалтерського обліку запасів матеріальних цінностей банків України, затвердженою постановою правління НБУ № 625 від 10.12.2004 р.

Згідно з цією Інструкцією, запаси матеріальних цінностей визнаються активом, якщо є імовірність того, що банк отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, а їх вартість може бути достовірно визначена.

Запаси матеріальних цінностей відображаються в бухгалтерському обліку банку за їх первісною вартістю і не переоцінюються.

Первісна вартість — це фактична сума коштів, сплачена за певну одиницю запасів матеріальних цінностей під час її придбання, уключаючи витрати на доставку, податки, збори та інші обов'язкові платежі, окрім тих, що згодом повертаються банку.

Передавання матеріальних цінностей зі складу в експлуатацію або їх реалізацію вітчизняні банки можуть здійснювати за вартістю, що визначається за одним із таких методів:

вартості перших за часом надходження запасів — «перше надходження — перший видаток» (ФІФО);

середньозваженої вартості;

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів.

Для всіх одиниць запасів матеріальних цінностей, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із наведених методів.

Облік запасів матеріальних цінностей банків здійснюється за рахунками 3 класу, 34 розділу «Запаси матеріальних цінностей», а саме:

3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі»;

3402 «Запаси матеріальних цінностей у підзвітних осіб»;

3403 «Дорогоцінні метали в банку»;

3407 «Дорогоцінні метали в дорозі»;

3408 «Необоротні активи, утримувані для продажу»;

3409 «Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя». Усі зазначені вище рахунки є активними.

Вартість матеріальних цінностей, переданих в експлуатацію та використаних для підтримання об'єкта основних засобів у робочому стані, відображається за рахунками витрат, а використаних для поліпшення об'єкта основних засобів, — за рахунками капітальних інвестицій з 443 групи «Капітальні інвестиції за основними засобами».

Ювілейні і пам'ятні монети карбованцевого номіналу, що не є засобом платежу, обліковуються за рахунком 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі» за відпускною ціною Національного банку. Облік футлярів та іншої упаковки ювілейних монет здійснюється за окремим аналітичним рахунком, що відкривається до рахунку 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі».

Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя та утримується з метою подальшого продажу, обліковується на дату балансу за рахунком 3409 «Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя» за чистою вартістю реалізації, тобто очікуваною ціною реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очі-куваних витрат на реалізацію.

Y^L

ХАЙ-ТЕК ПРЕС

Порядок ведення складського обліку визначається банком самостійно з урахуванням вимог чинного законодавства України.