Європейська Рада
Європейська Рада, установа типово міжурядова, що включає голів держав і урядів та президента Комісії27, розміщується на вершині структури уряду спільноти Вона не є інституцією Співтовариства “за походженням”, передбаченою від початку Паризькою та Римською угодами, п немає серед установ першого стовпа Співтовариства, вона вперше згадується в преамбулі угоди про Європейський Союз (Маастрихтської)
На основі цієї угоди Європейська Рада діє як політичний проводир Союзу, даючи фундаментальні політичні імпульси й визначаючи загальні політичні орієнтири Відколи Маастрихтська угода набула чинності, Європейська Рада прийняла вельми вагомі рішення.
Наприклад, в Ессені, в грудні 1994 року були визначені лінії нової європейської стратегії щодо зайнятості; в Каннах (червень 1995 року) — підтверджено зобов’язання запровадити єдину валюту з 1 січня 1999 року; в Турині (березень 1996 року) розпочала свою діяльність Міжурядова конференція, що призвела до Амстердамської угоди; в Дубліні (грудень 1996 року) керівники держав і урядів узгодили “Пакт стабільності і зростання”.Європейська Рада, крім того, займається й вужчими питаннями. У зовнішній політиці, в галузі правосудця та внутрішніх справ Європейська Рада визначає принципи, стратегії й основні лінії діяльності Союзу. В економічній політиці вона щороку обговорює основні орієнтири економічної політики й керівні лінії політики зайнятості в країнах-членах і в спільноті в цілому. В деяких випадках, крім того, Європейська Рада діє як “верховний суддя” в разі потреби усунути протистояння всередині Ради міністрів, як це буває, коли вдаються до положення про гнучкість або про накладання санкцій на державу-члена Співтовариства в разі глибоких і повторюваних порушень прав людини з боку такої країни.
Європейська Рада є результатом практики, застосовуваної з 1960-х років, яка полягає в скликанні зустрічей у верхах керівників держав та урядів європейських країн.
Ця практика була формалізована 1974 року на пропозицію Гельмута Шмідта і Ва- лері Жискар д’Естена; вона розвинула нову модель взаємодії між європейськими лідерами. На думку деяких фахівців, вона є “відхиленням” від класичного трикутника установ спільноти і реалізує гібридну функцію2/ Інші вгледіли в ній справжнього “керівника колективної держави”, “президентську владу Співтовариства” колегіальної природи2/ В будь-якому разі Європейська Рада є федералізаційним елементом, хоча й міжурядового типу, який супроводжує поглиблення взаємодії та розвиток оригінальних рис урядування в системі. Європейська Рада відбиває різні тенденції процесу інтеграції, для якого властива стугіенева побудова інституцій, потреба в створенні форм гнучкої координації, прагматичне сполучення міжурядових і наднаціональних елементів та щораз більша політизація.Європейська Рада в Лісабоні (24 березня 2000 року), зосередившись на новій економічній і соціальній політиці Євросоюзу, підтвердила роль керівної й координаційної установи Союзу, яку відіграє Європейська Рада, але також і оригінальний розподіл виконавчої влади між Європейською Радою, Радою міністрів і Єврокомісією, що характеризує Європейський Союз. До цієї пропозиції А. Мандзелло слушно зауважив, що координаційна роль, довірена Європейській Раді, полягає в посередницькій функції між методом інтеграції та логікою звичайної кооперації, що раціоналізує й надає конкретності формам урядування в Союзі30. Ідеться про прагматичну еволюцію м’якого типу, що відмінна від статутної, але не усуває потреби в переосмисленні системи європейського врядування й щораз сильнішої конституціоналізацп в напрямку більшої прозорості та зрозумілості з боку громадян.
Цікаво відзначити, що від самого початку президента Єврокомісії запрошували до участі в зустрічах у верхах. Беручи до уваги неформальний характер цих зборів, слід сказати, що вплив президента Єврокомісії, як, зрештою, й кожного з членів Європейської Ради, — залежить передусім від його особистості.
Керівники держав і урядів розраховують на стосунки, пропозиції й ініціативи з боку президента Єврокомісії, участь якого підсилює урядову функцію Комісії й далі політизує її роль. Справді, він бере участь у цій роботі не як уособлення керівної й адміністративної влади, але як президент політичної інституції, що має породити ідеї та політичні проекти щодо того, в який спосіб просувати вперед європейську інтеграцію за відповідальності голів держав та урядів і під контролем Європейського Парламенту.На початку можна було чекати, що інституціоналізація Європейської Ради, вперше формально згаданої в Єдиному європейському акті (1986 рік) і пізніше включеної до угоди про ЄС (1992 рік), могла б призвести до зменшення ролі Єврокомісії, насправді ж висновки й заяви засідань Європейської Ради часто використовує Єврокомісія для виправдання нових політичних і законодавчих ініціатив У перспективі президент Комісії, яка стає щораз більше “президентською”, міг би далі розвинути ці стосунки з керівниками держав та урядів, паралельно до “парламентаризацн”, керованої ним установи, і залишивши комісарам завдання обговорювати сектори політики всередині Ради міністрів під його керуванням і контролем
Еще по теме Європейська Рада:
- 2.7. Європейська Рада
- 9.3. Проблеми інтеграції іммігрантів у європейське суспільство: загальне і особливе у міграційно-правової політиці європейських держав
- 3. Європейське економічне співтовариство та Європейський Союз у системі міжнародних економічних від-носин
- Європейський Центральний Банк і Європейська система центральних банків
- 2.1. Рада Міністрів
- РАДА
- Рада міністрів
- ЄВРОПЕЙСЬКА РАДА
- РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
- Інституції Європейського Союзу
- РАДА ЄВРОПИ
- Рада з опіки.
- 61. Європейська соціальна хартія
- Избранная рада.
- Верховна Рада України
- Рада державна на мертвій точці, 1909. p.
- „Головна Руська Рада“ у цісаря Фердинанда.
- РАДА ПО ОПІЦІ
- Розділ VIII НАГЛЯДОВА РАДА АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
- 2. Рада Безпеки 00Н