УГОДИ ПЕРШОГО ПОКОЛІННЯ

Встановлення офіційних відносин дало можливість окремим країнам РЕВ вести переговори з ЄС і тим самим звільнювало шлях до укладання угод "першого покоління". Починаючи з 1988 р.

Документи мають три основних риси. По-перше, можливо, найважливішим є положення щодо торгового співробітництва, згідно якого сторони беруть на себе зобов'язання провадити принцип найбільшого сприяння відповідно до ст.1 Генеральної угоди щодо тарифів і торгівлі. Крім того Співтовариство зобов'язується поступово скасувати кількісні обмеження  на продукцію,  які  застосовувалися до товарів,  що

Текст документа див. у OJ 1980 L 352/1.

о Текст документа див. у OJ 1988 L 157/35.

о

Спільна декларація, очевидно, не мала на увазі визнання окремих країн ЄС з боку РЕВ.

Угода між ЄЕС та Угорською Народною Республікою про торгівлю і торгово-економічне співробітництво (OJ 1988 L 327); Угода між ЄЕС та Польською Народною Республікою про торгівлю і торгово-економічне співробітництво (OJ 1989 L 339); Угода між ЄЕС та СРСР (OJ 1989 L 68); угода між ЄЕС і Чехословацькою Республікою про торгівлю промисловою продукцією (OJ 1989 L 88); Угода між ЄЕС та Євратомом і Федеративною Республікою Чехії та Словаччини (OJ 1990 L 291); Угода між ЄЕС і Народною Республікою Болгарії про торгівлю та торгово-економічне співробітництво (OJ 1990 L 291).

361

надходять з держави-партнера. По-друге, в угодах містяться положення стосовно торгового співробітництва, коли сторони зобов'язуються "сприяти, розширювати і диверсифікувати торгівлю на основі взаємної вигоди та недискримінації"1. Нарешті, в них включено положення, які створюють підвалини для економічного співробітництва з метою полегшення вільного обміну досвідом та ноу-хау. Згідно угод засновується також обмежена інституційна структура. Для забезпечення належного виконання угоди було створено спільні комітети2.

Навіть побіжного погляду на угоди першого покоління досить, щоб засвідчитись у їхньому обмеженому характері. Реальність цього підтверджує правова база, на підставі якої угоди були запроваджені в практику. Використання ст.133 та 235 (ЄС) підкреслило обмежений характер угод3. Цього можна було очікувати, враховуючи політичний аспект, в рамках якого вони створювались, і швидкість, з якою вони укладалися після спільної Декларації 1988 р. Проте необхідно погодитися, що завдяки цим угодам створювались чіткі правові зобов'язання, такі як скасування кількісних обмежень. Вони були важливі тому, що різко контрастували з атмосферою взаємної підозри і обмеженими контактами у роки "холодної війни". Зрештою, справжнє значення цих угод, можливо, підтверджує те, що вони заклали фундамент для майбутніх європейських угод.