Роковини першого славянського зїзду в Празі, 1908. p.
У €0-ті роковини першого славянського з ї з д у в П p а з і '05) склнкано заходами молодоче- ського посла д-ра Карла Крамаржа: славянську к о н ф e p e н ц і ю до Праги на день 12.
липня 1908- p.1DS) Ilp. nop. Д-р 1 в а н Б p и к, Славянський Зїзд у Празі 1848. p. і -крвїнська справа, — в Записках Наукового Товариства імени Шевченка у Львові 1920, т. C.XXIX, стор. 141--217. Д-р Б p И K дійшов до ось якого висліду про славянський зїзд в ІІразі: „Найважнійший акт „уго ди“ не мав ніяких конкретних наслідків і показав ся свистком наперу. Польська акція йшла як раз проти точок „угодн“. Безпосередно по зїзді польська пу- бличиа опінія домагала си реорґаиїяації й цілковитого відлучення Галичини, як перпіого ступіня до будучої відбудови істо- ричноїПольщі, підчеркуючи, що голосувати за федерацієгозначило би зрадити польський нарід. Від намісннка Залеского домагано ся рішучо, іцоби остаточно завів польську мову в урядах, школах і в громадських радах...“
Той перший акт угоди польсько-української не був здійснений. Другий акт піднятий п. Лаврівським покінчив ся переговорами без висліду. T p e т и й а к т вголошений польським послом Каміньским не викликав ніякого відгомону. A четвертий акт був піднятий в p. 1890. з боку азстрійського правительства, — та переданий польському намісникови до переведення, — і розійшовся. Про інтродукцію пятого актузгадано висше...
Посол Крамарж у спілці зі словінським послом Грі· барем ї звісним Руссофілом Глібовицьким підняли думку обнови давного славянофільства новим кличем неослявізму, себ то наближення до себе усіх Славян в імя братерства і оборони спільних інтересів. Ta вже характер політичний сеї руссофільської обєди- нительної спілки аранжерів вказував нам, що тут не іде про дійсне братерство, оперте на свободі і рів- ности всіх славянських народів, але про політичний шум без змісту.
I дійсно, одну з найбільших ран у відносинах славянських народів , українську справу в Росії і Австрії — виелімінувано з програми сеї конференції.3 сеї причини „Народний Комітет" у Львові разом з проф. Михайлом Грушевським як уповажне- ним поступових Українців в Росії, проголосили, що українська нація не бере участи в славянських нарадах в Празі і ніхто не має права там промовляти її іменем.
По шампанських тоастах в золотій Празі скоро розвіялись ілюзії неослявізму, бо як влучно сказав відтак п. Олесницький в галицькім Соймі, в дні
24. жовтня 1908. p., — Слявяне любять ся тільки з далека, а з близька їдять ся... Тому нам не поможе славянська політика, 6o наш міжнародний спір може бути полагоджений тільки дорогою дійсної рівно- правности...
Таким чином українська справа спричинила, що славянська конференція в Празі ке була всеславян- ським зїздом та се звернуло увагу учасників конференції. Для прояснення нашого становиска в тій справі видав редактор орґану ,,Ukrainische Rundschau'· д-р Вол. Кушнір розвідку під заголовком ,,Der N e о p a n s 1 a v і s rn u s".
38.