СВОБОДА ОТРИМУВАТИ ПОСЛУГИ

Необхідним наслідком принципу свободи надавати послуги згідно ст.59 і 60 (ЄС) за рішенням Європейського суду стала також свобода отримувати послуги1.

У справі Luisi2 прохачі зазнали кримінального переслідування за порушення італійських законів про валютні операції.

Сфера застосування принципу недискримінації, який витікає переважно зі ст.6 (ЄС) (попередня ст.7 (ЄЕС)), залишається не чітко окресленою. Не існує рівноправності у всіх сферах, і може виявитися, що це право прив'язане до транскордонного аспекту ситуації. Турист не зможе широко використовувати ст.6/7 (ЄС) як робітник відповідно до Регламента 1612/68 (ЄС), ст.7(2). Європейський суд спроможний адаптувати матеріальні рамки принципу недискримінації, щоб відобразити різні ступені соціальних переваг мігрантів.

У галузі освіти прецедентне право Європейського суду відображає дві основні проблеми: 1) повна доступність професійної підготовки у будь-якій країні ЄС для громадян інших країн Співтовариства; 2) доступність стипендій і грантів у будь-якій країні Співтовариства для громадян з інших країн ЄС. Справа Gravier4 стосувалась громадянки Франції, яку

Справа 118/75, Criminal proceedings against Lynne Watson and Alessan-dro Belmann [1976] ECR 1185.

2 Справа 286/82, Luisi [1984] ECR 377.

о

У своїй кваліфікованій думці Манчіні припустив, що ст.59 (ЄС) стосується як одержання, так і надання послуг.

4 Справа 293/83, Gravier [1985] ECR 593.

179

прийняли до Художньої академії Л'єжа. Вона мала сплачувати за навчання як іноземна студентка, проте бельгійські студенти і громадяни з країн ЄС, що працюють у Бельгії, і члени їхніх сімей не повинні були вносити таку платню. Вона звернулася зі скаргою про порушенням ст.59. Оскільки це обмежує її свободу пересування для отримання послуг і є професійною підготовкою, то неправомірно вимагати від неї платні вищої, ніж від інших.

Підтримуючи її позицію, Європейський суд взяв до уваги, що професійна підготовка є однією зі складових, окреслених у загальних рисах у ст.128 (ЄС)1 конкретно у Регламенті 1612/68 (ЄС) (стосовно робітників та їхніх дітей). Отже згідно ст.7 (ЄЕС) (нині ст.6 (ЄС)) у професійній підготовці не повинно бути дискримінації.

Потім суд дав широке тлумачення терміна "професійна підготовка", який включав усі форми навчання, що готують безпосередньо до конкретної професії, ремесла або праці, навіть якщо навчальна програма містить елемент загальної освіти. Слідом за рішенням у справі Грав'є йшла справа Blaizot2, де студенти, що сплачували за навчання, вимагали повернення грошей. Використовуючи "формулу Грав'є", Європейський суд вважав, що університетська освіта може розгля-

Ст.128 (ЄС) була замінена чітким положенням у новій ст.127 (ЄС):

1. Співтовариство впроваджує політику професійного навчання, покликану підтримувати та доповнювати дії країн-членів при повному збереженні відповідальності країн-членів за зміст та організацію професійної підготовки.
2. Дії Співтовариства переслідують цілі:

—              сприяти адаптації до змін у промисловості, особливо через професійне

навчання та перепідготовку;

• поліпшувати початкове та подальше професійне навчання, щоб сприяти професійній інтеграції та реінтеграції у ринок праці;
• полегшувати доступність професійного навчання та заохочувати мобільність викладачів для тих, хто вчиться, особливо молодих людей;

• стимулювати співробітництво між навчальними закладами та центрами професійної підготовки і фірмами;
• розвивати обмін інформацією та досвідом з проблем, спільних для систем професійної освіти країн-членів.

3.              Співтовариство та країни-члени сприяють співробітництву з третіми

країнами та міжнародними організаціями у сфері професійного навчання.

4.              Рада, діючи відповідно до процедури, викладеної у ст.189, і після

консультації з Економічним та Соціальним комітетами, вживає заходів, які

сприяють досягненню цілей, викладених у даній статті, не виключаючи

яку-небудь гармонізацію законів та інших правових актів держав-членів.

2 Справа 24/86, Blaizot [1988] ECR 379. 180

датися як професійна підготовка "не тільки коли заключний екзамен означає отримання необхідної кваліфікації, а й коли навчання передбачає конкретну підготовку (тобто здобуті у такий спосіб знання необхідні студенту, щоб займатися обраним ремеслом або професією), навіть якщо ніякі законодавчі або адміністративні положення не вимагають, як необхідну передумову, здобуття таких знань".

Курси університетів мають відповідати таким критеріям. Єдиним винятком можуть бути курси для осіб, які намагаються "підвищити загальний рівень знань, а не отримати спеціальність". Навіть коли, наприклад, у медицині або ветеринарії підготовка включає початкову академічну стадію з наступним періодом практики, обидві складові мають розглядатися як єдине ціле і, отже, вважатися практичною підготовкою.

Такий підхід, але стосовно платні за середню освіту, знайшов згодом відображення у справі Humbel1. Європейський суд вважав, що будь-який курс загальної освіти може розглядатися практичним, якщо він є частиною загальної програми професійної освіти. Щодо стипендій і грантів, Європейський суд у справах Браун2 і Лер3 з політичних міркувань призупинив еволюцію політики ЄС у галузі освіти за допомогою юридичних рішень. Як вже зазначалося, в обох справах Європейський суд визнав, що в той час, як студенти повинні мати право на однакову оплату навчання разом з громадянами країни перебування, гранти (засоби для існування) не підпадають під компетенцію Договору.

Ці рішення відображають позицію Європейського суду: в той час, як у загальному плані він домагається заборони дискримінації громадян з країн ЄС і їхніх сімей, однак утримується від такого підходу там, де держава повинна виконувати свій обов'язок щодо власного народу у соціальній, культурній або освітній сферах і де не може забезпечуватися взаємність, особливо коли справа стосується значних витрат з державних фондів.

1              Справа 263/86, Humbel [1988] ECR 5365.

2              Справа 197/86, Brown [1988] ECR 3205.

3              Справа 39/86, Lair [1988] ECR 3161.

181