ПРОМИСЛОВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ. ПРАВО НА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ І ПОЛІТИКА КОНКУРЕНЦІЇ СОЮЗУ

Більшість справ щодо відповідності прав на інтелектуальну власність у політиці конкуренції ЄС пов'язана скоріше зі ст.85, ніж зі ст.86 (ЄС). Ліцензування інтелектуальної власності розглядалось як потенційне створення конкуренції, оскільки воно може використовуватися для підкріплення дис-

267

триб'юторських угод, які можуть розділити ринок.

Регламент 2349/8-1 (ЄС) (ліцензії та патенти) і Регламент 536/89 (СС) (ліцензії ноу-хау).

2 Див. справу 258/78, Nungcsser v. Commission |1982| IiCR 2015, що розглядається нижче.

' Спільні справи 56 та 58/64, Consten and Grundig v. Commission |1966] KCR 299.

268

власність як засобу роздроблення єдиного ринку. Різниця між наявністю і здійсненням прав детальніше розглядається у справі Parke, Davis1.

1. Належність прав, наданих членами ЄС власнику патента, не підпадає під заборони, що містяться у ст.85 (1) і 86.
2. Здійснення таких справ не може само по собі підпадати під ст.85(1) у разі відсутності будь-якої угоди, рішення чи узгодженої практики, яку це положення забороняє, або під ст.86 за відсутності будь-якого зловживання домінуючою позицією.
3. Необов'язково вища ціна на запатентовану продукцію порівняно з незапатентованою з іншої країни є зловживанням.

Під час розгляду пізніших справ Європейський суд виробив гнучкіший підхід до права на інтелектуальну власність. На відміну від товарних знаків право на інтелектуальну власність не є єдиним, а є сукупністю пов'язаних між собою прав. У справі Coditel2 власник авторських прав на фільм дозволив одній з компаній демонструвати фільм у бельгійських кінотеатрах, а другий — на німецькому телебаченні. Коли фільм демонструвався на німецькому телебаченні, фірма Кодітель скористалася цим і розпочала показувати його абонентам кабельного телебачення у Бельгії без дозволу власника авторських прав. Кодітель марно доводила, що право було вичерпано після показу у Німеччині' і переконувала, що ліцензійна схема, яка надає виключний дозвіл кожній з країи-членів, порушує ст.85(1) (ЄС). Європейський суд погодився, що можливо, така система ліцензування є анти конкурентною, проте необхідно врахувати характерні властивості конкретної індустрії та її ринки.

Комісія також вдосконалила свій підхід щодо прав на інтелектуальну власність. У Рішенні від 1990 р. вона розгля-

1 Справа 24/67, Parke, Davis v. РгоІюІ |1968| КСК 55.

1Справа 262/81, Coditel v. Cine - Vog (№2) |1982| IiCR 338.

•' Справа 62/79, Coditel (№1) |198()| IiCR 881, аргументація грунтується па споҐюді надання послуг па єдиному ринку, як встановлено у ст.59 (СС).

269

нула положення, яке зобов'язувало ліцензіата не оскаржувати товарні знаки1. Комісія вирішила, що заборона оскаржувати товарні знаки є законним заходом врегулювання через угоду між сторонами; угода про відмову оскаржувати законність товарного знаку може розглядатися як антиконкурентна, тому що недійсна торгова марка переходила б у публічну сферу, а її збереження становило б бар'єр для торгівлі.

Європейський суд також висловився за зміцнення прав на інтелектуальну власність у науково-дослідній діяльності стосовно інновацій. У справі Nungeser2 він розробив "нову технологічну доктрину", яка передбачає м'якіший підхід, ніж той, що доти Комісія використовувала на практиці. У цій справі угода, яка перевірялась на відповідність ст.85, стосувалася випробування нових сортів кукурудзи.Виконавець отримував ексклюзивне право на використання і продаж кукурудзи у Німеччині. Ліцензія, відповідно до прав селекціонера, виключала навіть того, хто виводив цей сорт кукурудзи, а також його агентів і ліцензіатів від можливої конкуренції з компанією, що погодилась випробувати і реалізувати кукурудзу. Європейський суд погодився з Комісією, що необмежений протекціонізм території продавця створює перешкоди для конкуренції і не може бути виправданий з точки зору заохочення технічного прогресу відповідно до ст.833(3) (ЄС).

"Ексклюзивна ліцензія, що є предметом спору, стосується культивування і реалізації гібридів насіння кукурудзи, які були виведені ІНРА після багаторічних досліджень та експериментів і які були невідомі німецьким фермерам, коли співробітництво між ІНРА та заявниками набирало повної

форми. З цієї точки зору є виправданою турбота посередників про захист нових технологій.

Дійсно, у справі з ліцензійними правами селекціонерів стосовно нових гібридів насіння кукурудзи, виведених нещодавно в одній із країн-членів, підприємство, створене в іншій країні ЄС, яке не було певним, що воно не буде стикатися з конкуренцією інших ліцензіатів на відповідній території або навіть самого ліцензіата, може, не бажаючи можливого ризику, відмовитися від культивування і реалізації цього продукту. Такий результат стимулюватиме поширення нових технологій і може поставити під сумнів конкуренцію між новим продуктом і однорідними існуючими виробами в ЄС".

Проблеми з інтелектуальною власністю у зв'язку зі зловживанням домінуючою позицією мають більш коротку історію у прецедентному праві Європейського суду. Можливо, це є несподіваним, беручи до уваги, що ст.86 націлена на заборону монополій, які стримують конкуренцію, а права на інтелектуальну власність передбачають форму монополії для їхнього власника. Проте можливо, що монополія авторського права або патенту на один витвір або навіть на один товарний знак навряд чи стане домінуючою на значній частині спільного ринку.

1              Moosehead / Whitbread О) [1990] L 100/32.

2              Справа 258/78, Nungeser [1982] KCR 2015.

1 Справа 53/87, CICRA v. Renault [1988] ECR 6039.

270

271

порушенням авторського права у музичній сфері, ніж окремі музиканти. Отже, вважається, що вона надає допомогу справжнім власникам авторських прав. Проте такі організації здійснюють контроль за значною кількістю авторських прав, і їм часто надаються відповідно до національного законодавства деякі охоронні функції. Внаслідок цього виникає можливість для зловживання домінуючою позицією. У справі Re Gema1 Комісія засудила практику німецької організації здійснення прав, яка вимагала від музикантів передавати усі права на існуючі і майбутні твори, хоча передача існуючих і майбутніх творів для специфічної категорії використання розглядалась як менш проблематична сфера, якщо це було необхідним для ефективного використання таких прав.

Так Суд першої інстанції дав роз'яснення, коли використання прав на інтелектуальну власність може привести до зловживання домінуючою позицією. У справі ВВС (а також у окремих справах ITV і RTE)2 звинувачувались у використанні своїх авторських прав при котуваині на телебаченні і радіо для недопущення конкуренції для власної публікації цих рейтингів. СПІ визнав, принаймні у цій справі, що авторське право давало контроль над інформацією і що інформація могла бути продуктом, який міг стати об'єктом домінування. Авторське право на інформацію щодо рейтингів означає, що наявність будь-якої конкуренції залежала від Бі-Бі-Сі, яка вирішувала, чи вступити у конкуренцію, демонструючи, що це було домінування над інформацією. Отже відмова від надання такої інформації згідно ст.86 (ЄС) була зловживанням.