Примітки до розділу третього

1. Див вище опис структури “трьох стовпів” Євросоюзу
2. і

Пор Е Wirsmg, Taches et position de la Commission dans la structure

institutionnelle de la Communaute economique europeenne, m “Revue du Marche Commun”, 1965 G Strozzi, II sistema normativo, m M Chili, G Greco, Trattato, cit, pp 21 e ss

4. Caso SPC (45/86)
5. Див далі
6. Для цього може прислужитися реформа (вересень 1999 року), здійснена урядом Д’Алеми (D’Alema) і спрямована саме на покращення координації між різними національними адміністраціями та підсилення пролозитивної потужності на висхідному етапі
7. Звіт, згадуваний у S Mazey, J Richardson, Interest Groups in J Richardson, European Union, cit, p 202
8. і

Пор P Muller, La mutation des pohtiques pubhques europeennes, in “Europe, de la Communaute a l’Umon”, Pouvoirs, 69, 1994 Див також С Lequesne, Paris-Bruxelles Comment se fait la politique europeenne de la France, Pans, FNSP, 1993, P Schmitter, W Streeck, From National Corporatism to Transnational Pluralism Organized Interests in the Single European ” Market, in “Politics and Society”, 2, 1991 e P Schmitter, G

Lembruch (a cura di), Trends toward Corporatist Intermediation, London- Beverly Hills, Sage, 1984

9S Mazey, J Richardson, Interest Groups, cit, p 210

10. Щодо аналізу цього аспекту діяльності Єврокомісії важливо ознайомитися з публікаціями G Majone Зокрема, Deregulation or Re- regulation in Europe9, London, Pinter, 1990, Market Integration and Regulation Europe after 1992, m “Metronomica”, 43, 1992, Controlling Regulatory Bureaucracies Lessons from the AmericanExperience, Firenze, IUE, 1990, Regulating Europe Problems and Prospects, Baden-Baden, Nomos-Verlag, 1992, Where Does Policy Deliberation Matter9, in “Politische Vierteljahresstiftung”, 1993, A European Regulatory State9, m J Richardson, European Union, cit, pp 263 e ss
11. Вираз G Majone
12. Пор A Mattera, Le principe de la reconnaissance mutuelle instrument de preservation des traditions et des diversites nationales, regionales et locales, in “Revue du Marche Commun”, 2, 1998
13. A Mattera, II Mercato Unico Europeo, Torino, UTET, 1990

A Mattera, Le principe de la reconnaissance mutuelle, cit, p 12

15. Вираз Б Г Петерса (В G Peters) “дбаючи про порожню державу”, у книзі К Elhassan, J Koiman (ред), Managing Public Organisations, London, Sage, 1993, повторений у M Croisat, J L Quermonne, Europe et federahsme, cit, p 126
16. Пор J Leca, La “Gouvernance” de la France sous la cinquieme Repubhque une perspective de sociologie comparative, in F d’Arcy, L Rouban (ред), De la Vе Repubhque a TEurope, Paris, Presses de Sciences Po, 1996, pp 350 e 361
17. 3 цього приводу див M Croisat, JL Quermonne Europe et federahsme, cit, pp 126 e 127
18. Про це див A Pierucci, II Trattato di Amsterdam la Parlamentarizzazione delTUmone europea9, in “Europa/Europe”, 1, 1998, pp 112 ess
19. Пор там само, p 115

Пор В Me Donagh, Original Sin in a Brave World An Account of the Negotiation of the Treaty of Amsterdam, Dublin, IEA, 1998 21 M Westlake, The Process, cit, p 25

Пор S Gozi, L’azione della societa civile nel sistema comumtario, in “Europa/Europe”, 3, 1999, pp 164-173

23 Ми ще повернемося до конференції 2000 року і Ніццької угоди

24. Пор Risoluzione Dumtrakopoulos-Leinen (PP E 231 873)
25. F Dehousse, Amsterdam The Making of a Treaty, London, European Research Center, 1999, p 20
26. Пор J V Louis, L’ordre juridique, cit, p 97
27. Див далі

28

Див далі

28. Щодо інституційних аспектів економічного та монетарного союзу, дозволимо собі послатися на S Gozi, UUmone economica е monetana її passo decmvo verso TEuropa рій integrata 7, in “1989 - Rivista di dintto pubbhco e scienze politiche”, 1, 1997, pp 143 e ss
29. Про інновації в галузі інституцій і рішень в Амстердамській угоді див , між іншим, S Gozi, Prime riflessiom sul trattato di Amsterdam luci ed ombre sul futuro delVUmone, m “Rivista italiana di dintto pubbhco comumtano”, 4, 1997 e S Form, Note sul processo decisionale europeo dopo Amsterdam, m “1989 - Rivista di dintto pubbhco e scienze politiche”
30. Пор N Nugent, Government and Politics, cit, pp 373 e 374

32

P Mutter, La mutation, cit, p 72

31. M Croisat, J L Quermonne, Europe etfederahsme, cit, p 121
32. Стислий і вичерпний аналіз різноманітних аспектів 'Програми 2000”, див С Risi, Agenda 2000, Allargamento delVUmone europea, Spazio euromediterraneo, Sviluppo del Mezzogiomo, m “Sviluppo economico”, 1998, pp 147 e ss Про прикладне застосування до Словени, Угорщини, Чехи та Польщі, див F Constantin, L Agenda 2000 е і negoziati per Vadesione di Slovenia, Ungheria, Repubbhca ceca e Polonia, m “Est-Ovest”, Trieste, ISDEE, 4, 1998
33. Пор розділ 2
34. Процедура кооперації тут не розглядається Досить нагадати, що на підставі цієї процедури останнє слово належить Раді
35. Пор J Р Jacque, Le labyrinthe decisionnel, m “Pouvoirs”, cit, pp 23 e ss

38

Суд ЄС, вирок від 16 лютого 1978 року в справі 61/77, Єврокомісія проти Ірландії, у “Raccolta”, 1978, р 417

36. Пор Р Mengozzi, 11 diritto, cit, р 65

4 Пор JL Quermonne, Le systeme, cit, p 78

41. 3 цього останнього питання nop J Weiler, The Constitution, cit, pp 286 e ss і, особливо, с 320
42. 3 цього питання див розділ 6 нижче
43. Про принцип субсидіарності існує достатньо літератури Для потреб цієї книги використано S Cassese, La Costituzione europea, m “Quaderm Costituzionah”, 3, 1991, J Leca, Une conceptualisation politique de VEurope de Maastricht, Barcelona, Institut de Ciences Politiques і Socials, 1993, С M Delsol, Le Principe de subsidiarite, Pans, Puf, 1994, M Wilke, H Wallace, Subsidiarity Approaches to Power-Sharing in the European Community, Discussion paper 27, London, RIIA, 1990, JL Quermonne, Trois lectures du Traite de Maastricht, m “Revue Frangaise de Science Politique”, 42, 2 p 192 e J Ziller, Droit administratif frangais et droit communautaire du bon usage du principe de subsidiarite m “Melanges Rene Chapus”, Pans, Montchrestien, 1999, P de Schoutheete, L Europe pour tous, cit, pp 67 e ss
44. Пор J Delors, Le nouveau concept europeen, Paris, Odile Jacob, 1992
45. Пор S Barber, Le Principe de subsidiarite et son controle Tesi del Centre Europeen de Nancy, 1993, p 52 e J Charpentier, Quelle subsidiarite?, m “Pouvoirs”, 69, 1994, p 53
46. С Risi, S Gozi, Pohvalenza del concetto di sussidiarieta nelVordinamento dell’Unione Europea allargata in “Sviluppo economico”, 2-3, 1999, pp 239-258
47. Пор P Mengozzi, II diritto, cit, pp 145 e ss

48

Пор G Strozzi, II sistema normativo, cit, p 37

48. Європейський Суд, вирок від 24 жовтня 1973 року у справі 9/73 Schulter, в “Raccolta”, р 1135
49. Пор G Vilella, Le relaziom tra Parlamento europeo e Commissione esecutiva nella prospettiva di una loro sistemazione m “Rivista italiana di diritto comunitano”, 1994, pp 329 e ss
50. С Reich, La mise en oeuvre du Traite sur I Union europeenne par les accords intermstitutionnels, m “Revue du Marche Commun”, 375, 1994, pp 81 e ss
51. Див , наприклад, M Caladagues, Rapport d’information sur lafonction d’execution des normes au sein de la Communaute (ou comitologie) 126, 1994/1995
52. Пор Conclusioni delPavvocato generale Tesauro del 22 gennaio 1998 nella causa 106/96, Regno Umto с Commissione, nota 11
53. Див нижче
54. Пор Conferenze intergovernative contributi della Commissione, m “Bollettmo CE”, suppl 2, 1991, pp 115-123 e Parlamento europeo, relazione A3-0085/91 del 4 aprile 1991
55. Отримала назву “Група Вестендорп” від імені іспанського дипломата, у той час міністра європейських справ, Карлоса Вестендорпа (Carlos Westendorp), який у ній головував
56. Пор Relazione del gruppo di nflessione, SN 520/95 (reflex 21), Bruxelles, 1995, p 35
57. *

Див розділ 6 нижче щодо інших міркувань із цього приводу

58. Див далі
59. Див далі
60. 3 цього приводу див О Costa, Enjeux et usages des competences budgetaires du Parlement, in P Delwit, J.M De Waele, P Magnette, A quoi sert le Parlement europeen 9, cit, pp 109 e ss
61. Президент Проді сформулював цю пропозицію у промові, виголошеній в Інституті Політичних Студій у Парижі - Sciences Ро - 29 травня 2001 року - Пор http //europa eu int/comm/commissan/ prodi/discorsi
62. Вирок від 21 вересня 1983 року, Deutsche Milchkontor
63. Пор M Croisat, J L Quermonne, Europe et federahsme, cit, p 1 17
64. Y Meny, P Muller, J L Quermonne, Pohtiques pubhques en Europe, Pans, L’Harmattan, 1995, p 340
65. M Croisat, JL Quermonne, Europe et federahsme, cit, p 118 Див, зокрема, юридичний аналіз у Y Gautier, L’Etat membre et I execution du droit communautaue, in G Duprat (ред), L’Union europeenne, droit, politique, democ/atie, Pans, Puf, 1996
66. Пор J Schwob, Les organes integres de caracture bureaucratique dans les organisations Internationales, Bruxelles, Bruylant, 1987, G Abi Saab, Le concept d’organisation Internationale, Paris, Unesco, 1980, M Bettati, Le droit des organisations Internationales, Paris, Pul, 1987, J Jamar, W Wessels, The Community Bureaucraties at the Crossroads, Bruges, 1985, С Blumann, La comitologie Texercice de la fonction executive dans la Communaute europeenne, m С Engel, W Wessels (ред), From Luxembourg to Maastricht Institutional Changes in the European Community after the Single European Act, Baden-Baden, Nomos-Verlag, 1992
67. Справа 9/56 Meromc Alta Autonta, в “Raccolta”, 1958, pp 32 e ss
68. Вичерпний виклад феномена комітетологп див у G della Cananea, Cooperazione ed integrazione nel sistema comumtario la questione della comitatologia, m “Rivista tnmestrale di diritto pubblico”, 1990 e L’amministrazione per collegi nella Comunita europea, m A Massera,

Ordinamento comunitario е pubbhca ammimstrazione, Bologna, II Mulino, 1994.

69. Вислів Юргена Шварце (Jiirgen Schwarze).
70. У резолюції де Джованні (de Giovanni) Європейського Парламенту ідеться про проблеми комітетології, пов’язані з перспективою набуття чинності Маастрихтською угодою, 6112/1993, РЕ 206.619.
71. Щодо аспектів комітетології, пов’язаних із процедурою співприйняття рішень і modus vivendi, nop S.
    Gozi, De la comitologie, m “Pouvoirs Locaux”, 1995.
72. Це положення застосовується у випадку подання Єврокомісією до Ради пропозиції при негативній думці або при відсутності думки реґламентативного комітету.
73. Реляція депутата Моніки Фрассоні (Monica Frassoni), члена комісії з конституційних справ А5-0021/2000.
    Така угода заміняє, скасовуючи їх, усі попередні міжінституційні угоди про комітетологію: угоду Plumb/Delors 1988 року, угоду Samland/ Williamson 1996 року і modus vivendi 1994 року.
74. Навесні 2001 року мав місце черговий конфлікт між Радою, Парламентом і Комісією довкола двох комітетів, передбачених для опрацювання виконавчих заходів у галузі рухомого майна (на основі рекомендацій так званої Доповіді Lamfalussy).              При              цьому

Європарламент наполягав на тому, що насправді замість виконавчих норм всередині обох комітетів проходила діяльність законодавчого типу, і при цьому Європарламент не міг втрутитися, а Єврокомісія стверджувала, що йдеться лише про специфічне застосування рішення 1999 року. Див. виступ президента Єврокомісії Проді у дебатах 4 квітня 2001 року на пленарній сесії у              Страсбурзі,

http://europa.eu. mt/parlamentoeuropeo.

75. С. Blumann, La comitologie, cit., pp. 89 e ss.
76. W. Wessels, Administrative Interaction, m W. Wessels, J. Jamar              (реД-Ф The Community Bureaucracies, cit., p. 238.
77. N. Marzona, Lo sviluppo delle funziom esecutive delVammimstrazione^ comumtaria: un nuovo ruolo per la Commissione, m “Rivista trimest dintto pubbhco”, 1, 1993, pp. 48-73.
78. C. Franchira, Ammimstrazione italiana ed ammimstrazione comunUaria. La со-ammimstrazione dei settori di interesse comunitario, Roma,
79. Пор G della Cananea, La questione, cit, pp 692 e 693 e J Weiler, II sistema comumtario europeo Struttura giuridica e processo politico, Bologna, II Mulmo, 1986, p 83
80. G Falcon, Dal diritto ammimstrativo nazionale al diritto ammimstrativo comumtario, in “Rivista italiana di diritto pubbhco comumtario”, 1991, pp 350 e ss

S Cassese, II problema della convergenza del diritti ammimstrativi verso un modello ammimstrativo europeoin “Rivista itahana di diritto pubbhco comumtano”, 1991,pp 350ess

83. L Bardi, Integrazione europea e istituziom, in “Relaziom mternazionah”, 3, 1989, pp 139 e ss
84. Основні пропозиції білої книги будуть розглянуті у розділі 6
85. Пор N Nugent, Government and Politics, cit, p 135
86. Пор розділ 1
87. Суд першої інстанції має подвійний рівень юрисдикції, що має розвантажувати Суд ЄС від великого обсягу роботи і є компетентним у винесенні рішень щодо скарг функціонерів Союзу проти інституцій і щодо позовів фізичних і юридичних осіб проти будь-якої інституції ЄС Рішення Суду можуть бути оскаржені в Суді ЄС Ніццька угода передбачає глибокий перегляд юридичної системи СС, яка зазнає перевантаження, що, напевно, збільшиться у розширеному Союзі Головною інновацією є положення про Суд першої інстанції, юрисдикція якого поширюватиметься на всі конфлікти у спільноті, крім випадків, передбачених у статуті Суду ЄС Крім того, передбачена можливість створення спеціалізованих секцій і юридичних органів ad hoc (з конкретного приводу) у специфічних областях у випадках, що потребують глибоких спеціалізованих знань Кількість суддів Суду ЄС дорівнюватиме кількості держав членів, і до складу суду першої інстанції входитиме принаймні по одному судді від кожної держави-члена
88. 3 цих питань пор Р Mengozzi, II diritto, cit е Casi е materiah di diritto comumtario, Torino, UTET, 1994, G Falcon, La tutela giunsdizionale e M Clarich, Responsabihta, m M Chiti, G Greco, Trattato, cit, pp 335 396 e pp 633-651 Судова справа Франковіч і Боніфачі проти Італії (Francovich е Bonifaci) (рішення від 19 листопада 1991 року з об’єднаних судових справ С-6 і 9/90) стосувалася неприйняття з боку Італії директиви, спрямованої на встановлення на користь працівників режиму мінімальних              гарантій щодо              накопичених              кредитів

відшкодування у випадку платіжної неспроможності працедавця У цьому разі Суд ЄС відзначив, що “принцип відповідальності держави за збитки, спричинені окремим особам від порушення права ЄС, яке стосується їх, - невіддільний від системи угоди” Таким чином, певна держава має відшкодувати збитки, яких зазнали окремі особи через незастосування певної директиви за таких обставин коли директива передбачає за окремими особами наявність вищезгаданих прав, коли зміст таких директив може бути індивідуалізований на основі самої директиви, коли існує причинно наслідковий зв’язок між порушенням зобов’язання з боку держави і збитками, яких завдано потерпілим особам Пор Russo Spena, La Corte di giustizia ridefinisce la і esponsabihta degh Stati membri per violazione del dmtto comuratario, m “Rivista italiana di diritto pubblico comumtario”, 1, 1992, pp 163 e ss e С Harlow, Francovich and the Problem of the Disobedient State Badia Fiesolana, IUE, RSC № 96/62, 1996

89. P Mengozzi, II diritto, cit, p 185
90. На підставі Ніццької угоди легітимація дій Парламенту була поширена і прирівняна до легітимації дій держав та інших інституцій Зокрема, Парламентові надається можливість вносити запити до Суду ЄС щодо сумісності з угодою міжнародних угод
91. 3 перевіркою відповідності певних дій з Угодою, його актами застосування, а також загальними принципами комунітарного права, спільними принципами конституцій держав-членів і з міжнародним правом
92. Р Mengozzi, II diritto, cit, р 204
93. Справа 138/79
94. Рішення Суду ЄС від 30 березня 1995 року у справі Європарламент проти Ради Європейського Союзу, справа С-65/93
95. Справа 106/96
96. Пор розділ 4
97. 3 цього приводу див G Cogliandro, I controlh, у виданні М Chiti, G Greco (ред ), Trattato, cit, pp 253 e ss

OS

Нові положення внутрішнього регламенту Ради стали предметом широких дебатів і були піддані сумніву багатьма журналістами, кореспондентами в Брюсселі різноманітних європейських та міжнародних установ Зокрема, дуже активною була англійська щоденна газета The Guardian \ й зусилля, в поєднанні з зусиллями інших видань, призвели, власне, до рішення Суду ЄС

99. Пор.
    М. Panebianco, С. Risi, If Codice di Maastricht, Roma, Ledip-Elea Press, 1996, pp. 248 e ss.
100. Рішення Ради 93/773 від 20 грудня 1993 року.
101. До політичної доречності європейської конституції ми повернемося далі, у 6-му й останньому розділі книги.