Примітки

¹ Польський ориґінальний текст цієї ’’Присяги” виданий мною в збірнику '^rL Dziej6w Ukrainy” з копії Архіва кн. Чарторийських у Кракові, cdx 2446, f. 75—7 [див.

Дозволю собі звернути увагу дослідника еволюції нашої національної назви на вислів: ’’Ukrainie і Wszystkiego Woyska”. Для читача необзнайомленого з нашою термінольоґією національною й геоґрафічною в половині XVII стол., вважаю потрібним пояснити слідуюче. Стара наша національна й територіяльна назва ”Русь”, одідичена по князівській державности київській, в ті часи перебула вже значну еволюцію. Як відомо, по Люблинській Унії землі руські, що входили (за винятком Руси Червоної і західного Поділля) в склад Вел. Кн. Литовського, були поділені, при чім частина Підляшшя, Воєводство Берестейське й Пинщина осталась в автономнім Вел. Кн. Литовськім, а решта була інкорпорована до Польщі і під назвою ’’земель руських Річпосполитої”, творить від тоді ’’малополь- ську” провінцію польської Корони. Отже серед тих коронних ’’руських земель” Річпосполитої, землі південні: воєводство Київське, Чернигівське і Брацлавське, починають усе частіще виступати під своєю спільною стародавньою провінціональною назвою: — Україна — а ’’землями руськими” починають зватися тільки північно-західні наші землі, отже воєводство Руське (більш-менш теперішня Східна Галичина), Поділля, Волинь, частина Полісся й Підляшшя. Що до назви національної, то старий термін ”Русь” в пол. XVII стол. все більше починає ідентифікуватись з поняттям релігійним і вживається для означеня православних мешканців Річпосполитої. Давніще Русю звалися всі мешканці земель старої князівської Київської Держави без ріжниці їх віри, тепер-же ця стара державно-національна традиція дає ще себе знати тільки в урочистих політичних маніфестаціях, що обєднують иноді всю шляхту земель руських супроти представників инших земель Річпосполитої.

² Польський текст ’’Забезпеченя”, виданий мною з копії Архіва кн. Чарто- рийських, cdx 2105, f. 31 [див. стор. 277-8 цього тому]. Цей надзвичайно цінний кодекс, що походить з Бібл. Пулавської, має заголовок: ’’Autentyczne pisma podczas buntu Chmielnickiego” і складається майже виключно з оригінальних документів половини XVII стол. Копія цього ’’Забезпеченя” (’’Ubezpieczenie”) зроблена без сумніву безпосередньо з оригіналу, невдовзі по його написаню. Вказує на це передовсім її форма: це великий аркуш тогочасного паперу, вклеєний до кодексу одним боком, а потім складений удвоє, писаний in folio.

³ Крім літератури й джерел показаних у дальших примітках, при писанню цих заміток я використовував джерела до часів Хмельницького, подані мною докладно в збірнику '^rZ Dziejow Ukrainy” та в українських перекладах в томі I і II моїх студій [див.: ВЛТ, тт. 1 і 2].

⁴Kubala: Wojna Moskiewska, стор. 6—7.

⁵ Копія цього листа Хмельницького в Архіві давніх актів м. Кракова (Acta Publica I, zbior Pinocciego). По битві під Берестечком "inter alia spolia і mi?dzy Ii- stami znaleziono diploma cesarza tureckiego, ktore Chmielnickiemu daje na Xi?stwo Ruskie” — записує Освєнцім у своЬи Діяріюші (стор. 355).

B урочистій грамоті, даній Гетьману Султаном Мохамедом IV в Грудні 1650 p. на знак приняття України під султанський протекторат, сказано, що "Імператорський трактат такий, який дається иншим монархам християнським від моєї могутньої Імперії, буде Вам виданий в подробних артикулах і умовах” (”Vous sera accorde d4ine maniere detaillee en articles et conditions’^. Можливо, що це власне про той обіцяний грамотою ’’трактат” говорить Освєнцім. Інтересно, що в тій грамоті зазначено, що Хмельницький просив у Султана такої протекції, яку инші, голдуючі Порті Королі християнські мають ('^rVous avez demande un tra itetel, qu’il est donn6 aux autres Rois chretiens”). Одночасно з грамотою, звичаєм турецьким, був присланий Гетьману кафтан, так само, як посилався він й иншим, бувшим під султанською протекцією Монархам.

⁶Лист Кисіля з д. 30. X. 1652 p., Apx. Чарторийських, cdx 146, No. 45. Промова Лещинського — Michalowski, стор. 109 і далі. Про ці поголоски буде ще мова нижче.

⁷ Архів давніх актів м. Кракова, Zbiory Rusieckich, Miscellanea 1626—54, f. 253.

⁸Apx. Чарторийських, cdx 147, f. 168: ’’Krotka narratywa expedycyi w г. 1653 po swi?tach przeciwko rebelii kozackiej z pot^gq tatarskq.”

⁹ЖІУР, т. XII, стор. 285.

¹⁰Лист Хмельницького до Царя з дня 17. II. 1654 p., АЮЗР, т. X.

"Професор Серґієвич бачить в Переяславській Умові — персональну унію; Дяконов, за ним Попов — унію реальну; Проф. Грушевський, Коркунов, Мякотін, Сокольський, Слабченко — вассальну залежність; Розенфельд — неповну інкорпорацію; Нольде — автономію і т. д.

¹² Пор. наприклад: RelacyaMakaregoKrynickiego ченця Печерського монастиря, висланого з Київа Митрополитом до луцького ґроду з протестом проти насилування до присяги Цареві) — ’’Chmielnicki samowtor z Wyhowskim w cerkwi sobomej przy- si?g? oddat і poddanstwo carowi moskiewskiemu, ktoremu wzajem przysi?gli poslowie.” ЧОИДР, 1861, III.

¹³ ’’Relatia p. Myslowskiego, ktory byt poslem od Xcia JMP Hetmana W. X. Lit. do Chmielnickiego” Zbiory Rusieckich, MisceL 1645-52, f. 147.

¹⁴Kubala, op. cit., стор. 371.

¹⁵ Листи полк. Павші до кн. Радзівілла, писані в Лютім 1654 p. з Мозиря (Apx. Чарторийських, cdx 143, f. 83 і 98).Також АЮЗР, т. X. Пор. ’’kopia hstu ojca protopopy czamobylskiego do podstarosciego czamob.

^І6[ВЛТ, т. 2, стор. 186 і далі].

¹⁷ АЮЗР, т. X і XIV. Vol. Legum, IV, стор. 234. Ом. Терлецький: Козаки на Білій Руси. Кубаля: Wojna Moskiewska, стор. 268—79.

¹⁸ Пор. напр. справу про ґрунти, яких жадають у Київі для московських ’’стрѣльцовъ” воєводи. 3 приводу цеї справи Виговський нагадує московським боярам історію з Суботовим і ’’пролиту за ту кривду кров”. АЮЗР, III, стор. 580.

^l9Apx. Чарторийських, cdx 2113: "Respons postow polskich 6.IX”. "Komisarze do krola, podkanclerzego і wojewody wilenskiego z Niemiezy 10. IX.” і т. д. Пор. Ku- bala: Wojna brandenburska і najazd Rakoczego, стор. 40, 43.

²⁰ Порівн. напр. характерний з цього боку пункт інструкції, даної в Січні 1657 p. польському послові до Хана: ”... шляхта Кн. Литовського і ті, котрі в Україні маєтности мають, бачучи, що козаки з Москвою ті маєтности держать і дуфаючи московським обітницям, що при помочі Москви вони можуть в Україну до своїх маєтностей вернути, будуть домагатись на соймі, щоб ми конче з Москвою замирилися...” ЖІУР, XII, стор. 428.

²¹ АЮЗР, III, стор. 555—6. Te саме розказував Нечай і инші. Пор. Костомарова: Б. Хмельницкий, стор. 612.

²² АЮЗР, III, стор. 553 і д.: ’’Отписка Бутурлина съ извѣстіями о бывшем сеймѣ въ Чигиринѣ”.

²³Grondski Sam.: Historia belli cossacco-polonici, p. 246—8. Temberski: Annales.

²⁴Rudawski: Hist. pol. Por. Kubala: Wojna Szwecka, стор. 303.

²⁵ Інтересно, як характеризували ту політику деякі сучасні поляки: "Kiedy nam Chmielnicki jura dabat zwalismy to uniz0n3 suplik3, teraz, kiedy si? prosi, to my si? nadymamy” — так писав один із них з приводу переговорів під Жванцем (Zbiory Rusieckich, Miscel. 1626—54, f. 317). Про спустошеня Брацлавщини між инш. Кубаля: Zaprzepaszczona kraina (Kwart. Historyczny).

²⁶Головні джерела: ”Акты шведскаго государств, архива”, видані Молча- новським в АрЮЗР, ч. III, т. VI, особливо: інструкція Хмельницького отцю Данилові, послові до Короля шведського /з жовтня/ 1655 p. і інструкція Веллінґові й Тернешельдові, послам Карла Ґустава до Хмельн. 25. IX. 1656 p.; Projectum foederis між Королем і Гетьманом 30. IX. 1656 p.; лист Хмельницького до Карла Ґуст. 16. XI. 1656; посольство Ґустава Лілієнкрони до Хмельницького в p. 1657 і т. д. A також видані M. Кордубою акти в томі XII ЖІУР, особливо інструкції ріжним польським дипльоматам, як боротись з коаліцією (стор. 423, 429, 439 psm.). Крім того АЮЗР, т. III, No. 361 і стор. 568, 573—4, 601 psm.; т. XI, стор. 691, 738 (важний лист Карла Ґустава до Хмельницького 10. IV. 1657); Універсал Ракочія до Річпосполитої 31. XII. 1656 p. в Apx. Чарторийських, cdx 2446; і т. д. 3 новішої літератури особливо праці M. Кордуби: ’’Боротьба за польський престіл по смерти Володислава IV” (вступ до XII тому ЖІУР) і його-ж ’’Австрийське посередництво між Хмельницьким і Польщею”; послідні твори Л. Кубалі: 'Wojna Moskiewska”, Wojna Szwecka 1655—6”; ’’Wojna Brandenburska і najazd Rakoczego w r. 1656—7” (тут при нагоді звертаю увагу на помилку на стор. 154: судця військовий, що був при Ждановичі, "zr?czny і przebiegty cztowiek”, звався Креховецький, а не ’’Krizki”). Для діл литовсько-шведських: Kotlubaj: Zycie Janusza Radziwitta. s. 210: поданий акт литовсько-шведської угоди з д. 18. VIII. 1655 p. між Корол. Карлом Ґуставом і кн. Янушем Радзівіллом. Король шведський згідно з тим актом був признаний Вел. Кн. Литовським i Литва мала бути прилучена до Швеціі так, ”як досі вона була сполучена з Польщею, тоб-то, щоб народ народові, сенат сенатові, а лицарство лицарству в усьому були рівні.” Розвідка I. Каманіна: "Договоры Б. Хмельницкаго съ Польщей, Швеціей и Россіей” в Сборникѣ, вып. II, К. 1916 p., і опубліковані ним ’’Документы эпохи Б. Хмельницкаго 1656—7” в Сборникѣ, вып. I. Крім того джерела і література, цитовані мною в инших місцях.

²⁷Лист цей опублікований Ів. Кревецьким в його розвідці: Під протекцією Курфірста. ЗНТШ, т. 117—8. Про перебування Данила Олівеберґа в Прусії — АрЮЗР, ч. III; Kubala: Wojna Brandenburska, стор. 101 і т.д.

²⁸Памятники, III, стор. 203.

²⁹Kubala: Wojna Brandenburska і najazd Rakoczego, стор. 64.

Для настроїв польських політичних сфер інтересна м. и. промова воєв. плоцкого Яна Красінського на бенкеті у честь царского посла в Річпосполитій Клементія Євлєва 25. IV. 1657 p.: ”за те всі псм — казав він — що нам иншого такого великого монарха, /як Царь,/ по нашім Королі не найти і не буде. A як би хто з нас сенаторів був проти цього (покликаня Царя на польський престол), або хотів розірвати даний на це дозвіл королівський і наш, комісарський, то такого ми самі приборкаєм. Дай Боже додержати нам нашу постанову, щоб бути в єдиному сполученю і одному-б володіти нами (Москвою й Польщею)” Цей проєктмав бути ратифікований найблизчим Соймом (Сборникъ, I, стор. 96, 99). Інструкція послові польському в Криму, Янові Шомовському з д. 26. IV. 1656, видана в ЖІУР, XII, стор. 378. Там-же (стор. 409) інструкція Станіславському, посланому в Листопаді того-ж року до Ракочія: ’’Niech Ks13ze IM. consideruje jezeU Chmielnicki maj3c krajow ruskich dominium, moze redere ad naturam і stac si? z Pana slug3 і z Monarchy — na ktorego skinienie 100.000 wojska stanie — poddanym”. Інструкція Бєнєвському, там-же, стор. 420. Одночасно весь час робились спроби відтягнути козаків од Москви. Комісари до Гетьмана: Лянцкоронський, Криштоф Тишкевич, Любовідзький і Зацьвіліховський одержали 26. 1. 1656 p. інструкцію, в якій між ин. сказано: ’’Scopus traktatow z kozakami jest avukio ich od Moskwy і powadzenie z panstwem moskiewskiem, ad meliorem ich coniunctionem z Tatarami... JesU nie moglo byc inaczej dadz3 konsens swoj na restituti? dobr... Cerkwi... religii greckiej nadanych і fundowanych, nie zn0sz3c unii і nic о tem nie traktuj3c. Starac si? jednak, aby si? moglo w tych tu krajach pobUzszych co utargowac.” (Сборникъ, I, стор. 26—7). 18. II. 1656 p. Канцлєр Корицінський пише до Султана, перестерігаючи його, ”що Цар так підданством йому козаків возгордився, що не тільки з Річпосполитою воювати, але й усю грецьку віру увільнити збірається і тому... багато ченців, киян, послав у Румелію і в инші краї Султанові підлеглі, щоб там людей грецької віри бунтувати” (там-же стор. 35, пор. також стор. 81).

Найкраще відбиває в собі польську політику інструкція дана послідньому посольству Бєнєвського до Богдана Хмельницького 13. VI. 1657 p. Вона насам- перід титулує Хмельницького ’’Urodzonym”, присягається в імени Короля в щирім бажанні миру з Україною, лякає Гетьмана, що Порта з Татарами збірається розгромити його союзників: Господарів молдавського і волоського та Князя семигородського. Перестерігає Гетьмана, що він уже стратив усяке довіря у Москви через свій союз зі Шведами й Ракочієм і так само у Порти через союз з Москвою та піддержку султанських васалів: Ракочія і обох Господарів. Одночасно дає ця інструкція Бєнєвському вказівки, як поступати, коли Хмельницький, замість того, щоб помиритись з Польщею, постарається Москву з Польщею посварити, а зі Швецією її помирити і як він донесе Султанові й Ханові про наміри польські: козаків на свій бік перетягнути та їх проти Турції й Криму повернути. Але найбільше перестерігає ця інструкція Бєнєвського, щоб про польські переговори з Україною не довідалась завчасно Москва, бо для майбутньої польсько-московської угоди треба, щоб Україна вже була при Польщі, тоді ”ми більш удачно будемо з Москвою трактувати...” (Памятники, III, стор. 242—4).

³⁰ АЮЗР, IV, N. 351. Пор. допит царськими урядниками козака Київського полку Василя Ластку, ”пущего ко всякому злу заводчика”, з провокацийними питаннями чи він часом не ”Лях” (АЮЗР, XV, стор. 453).

³¹ Пор. Kubala: Wojna Szwecka, стор. 305, 483.

³² MichaIowski, стор. 238.

³³Zbiory Rusieckich, Miscell. 1626—54, f. 81, 83. Пор. Костомарова: Богдан Хмельницкий, стор. 350 i т. д.

³⁴ Apx. кн. Чарторийських, cdx 417, f. 117 squ. Польський текст цього листа на стор. 308-309.

³⁵ ’’Schyzmatycy przeciwko unitom swoje [tez] rzeczy pretendowaU... Stan^k> [przy tem i] kijowskie w-wo, aUegujqc prawo..., ze nie powinno miec w sobie tyUco rzymskq i greckq religi?”. Michalowski, стор. 123, passim.

³⁶ ’’Dyaryusz Convocatiey sub interregno... w Warszawie 1648 Julii 16 zacz^tey.” Apx. кн. Чарторийських, cdx 378, f. 591 і слід.

³⁷ Michalowski, стор. 253. Пор. Kubala: Szkice II, стор. 162: коли ”W Korczynie (Nowym Miescie) zeszla plaga sroga na ludzi, ze polow? miasta pokusy op?taly, to mowiono, ze to ruskie czary”.

³⁸Vol. Leg., IV, p. 177, 199. Michalowski, стор. 314 і т.д.

³⁹Опись, No. 19, стор. 40.

⁴⁰Michalowski, стор. 47-8.

⁴¹ Лист цей у Шайнохи: Dwa Iata dziejow naszych (Warsz. 1878), II, стор. 200.

⁴² Apx. Чарторийських, cdx 143, f. 521, автор цього листа мабуть дворянин кн. Вишневецького. "Confessata Martyna Zmiany z pulku Glowackiego” i "Confessata kozaka Sienczanskiego”, ibidem, f. 577.

⁴³Grabowski: Starozytnosci pokkie, I, стор. 316.

⁴⁴ Dyaryusz St. Oswi?cima, стор. 344. Te саме в записках шведського дипльо- матичного агента Іоганна Майера під датою 30. VI. 1651 p. (АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 39).

⁴⁵Kubala: OssoMski, II, стор. 232, пор. Michalowski, стор. 260.

⁴⁶ АЮЗР, III, стор. 296.

⁴⁷Apx. Чарторийських, cdx 142, f. 321, i cdx 143, f. 1. Памятники, I, 266. Michalowski, стор. 179.

⁴⁸ Michalowski, стор. 182-3 i 155.

⁴⁹Apx. Чарторийських, cdx 417, f. 124.

⁵⁰Michalowski, стор. 28.

⁵¹ Apx. Чарторийських, cdx 145, N. 17. Пор. Michalowski, стор. 553.

⁵²Лист Мясковського з Новосілок 31. I. 1649 в Архіві актів давних м. Кракова, Acta Publica I (збірка Pinocci). Переклад цього листа в реляції папського нунція де Toppeca під датою 20. II. 1649 (Сборникъ, вып. II, стор. 130—3).

⁵³ Лист Андрія Моравця до судді львівського з під Чолганського Каміня, там- же, Zbiory Rusieckich, Misc. 1645—52, f. 185. Як розповсюджені були ці чутки, доказує те, що папський нунцій Johannes de Torres 8. VI. 1648 доносив св. Престолу, що ’’козаки ненавидять двох братів королівської крови і мають намір проголосити не тільки королем, але і Богом (так!) Кисіля, воєводу брацлавського, схизматика, людину, яка користується у них надзвичайною повагою” (Сборникь, вып. II, 1916, стор. 12, 105).

⁵⁴Michalowski, стор. 180.

⁵⁵ "Dyaryusz drogi do Woyska Zaporowskiego... napisany przez p. Podkomorze- go Lwowskiego.” Цей дневник Мясковського друкований багато разів. Одно з кращих видань в "Памятниках”, вид. 1898 p. Про досі відомі копії цього дневника [див. ВЛТ, τ. 2, стор. 446—7, прим. 143].

⁵⁶Там-же, Памятники, стор. 329.

⁵⁷ Памятники, вид. II, τ. I, стор. 261—4, пор. Michalowski,CTop. 92, 95. Інструкція дана в Римі в Марті 1645 p. папському нунцієві в Варшаві de Torres’oBi, називає єпископа луцького кн. Пузину ’’найбільше ученим серед дісунітів” і на нього та на митрополита Петра Могилу поручає нунцієві звернути особливу увагу. (Сборникъ, вып. II, стор. 84).

⁵⁸ Подробиці в моїй моноґрафії про Кричевського: [ВЛТ, т. 2, стор. 74—88].

⁵⁹Pulaski: Szkice histor. (Kr. 1887), стор. 202—3.

⁶⁰ Про це ширше: [ВЛТ, т. 2, стор. 64—70] ’’Suplikatia... do...Senatu... od oby- watelow koronnych і W.X.L. wszystkich wobec і kazdego z osobna: ludzi zawotania szlacheckiego, religii starozytnej greckiej, posluszenctwa wschodniego”.

^elDyaryusz St. Oswi?cima, стор. 205.

⁶² Памятники, II вид., τ. II, стор. 434.

⁶³ Там-же, ст. 330, τ. I, стор. 98, 62, 67, passim. АрЮЗР, ч. I, τ. VI, стор. 596, 605, 717, 722. Про порозуміння Хмельницького перед повстанням з духовенством православним і з митрополитом київським говорить Grondski: Hist. bel. cos. pol., p. 39 squ.

⁶⁴ Кисіля ’’Votum do Kr61a і Stanow Kor. na sejm dwuniedzielny 1650 r. poda- ne”. Apx. Чартор., cdx 144, N. 218. Його-ж лист до канцлєра (ibid., f. 211). Пор. Pami^tniki do panowania Zygm. III etc. wyd. Woycicki, II, стор. 314.

⁶⁵ Пор. універсал Гетьмана ”до старшини і черні, товариства В. 3an., міщан і селян в-ва Київського” 20. IX. 1650: ”...если-би [єшче] таковиє своєволники знайдо- валися, коториє би на здоровє панов своїх наступовали і послушними бути панам своїм не хотіли, жеби сами панове веспол c полковниками нашими Білоцерков- ським або Києвским, сурово би /їх/ і на горле карали”(Памятники, τ. II, вид. 2-ге, стор. 580). Такий самий універсал з д. 28. VIII. 1650 p. в справі шляхти Київського і Чернігівського воєводства і староства Житомирського (ibid., стор. 573). "Przyszty tu wiadomosci, ze po wszystkim Bradawskim kraju juz mieszka szlachta spokojnie і w Humaniu nawet jest podstarosci і potasze wydane. Tosz si? і po wszystkiej Kijowszczyznie dzieje” (Лист Андрія Мясковського підчашого сяноцького з Варш. 15. V. 1650 в Zbiorach Rusieckich Miscel. 1626—54, f. 91). Зовсім не те було в 1648 і початку 1649 p. ’’Serwitora dobrego p. Wojewody (Кисіля — підчас його подорожі, як комісара Річпосполитої) p. Sienkiewicza podstarosciego perejastawskiego, utopiono, ze tylko spytal о potaszach p. ch0r3zeg0 koronnego (Конєцпольського), pana swego” — записує в своїм дневнику під датою 25. II. 1649 в Переяславі Мясковський (Памятники, II, 326).

⁶⁶ "Przypominam і to WMPanu — писав Кисіль до Хмельницького — iz wedlug pakt (Zborowskich) potrzeba, zeby JX. Metropolita na sejm zjechal, gdzie ja, jako syn Cerkwi Bozej, b?d? sluzyl w tem, zeby calosc nasza obwarowana byla juz skutecznie” (Grabowski Ojcz. Sp. II, стор. 126). Порівняй також таємні наради в тім часі Гетьмана з Кисілем при участи Митрополита (АЮЗР, III, стор. 427) і т. д.

⁶⁷ Універсал до полку Білоцерківського в Apx. Чартор., cdx 144, N. 184. Про послів магнацьких: статейный список Неронова (АЮЗР, VIII, стор. 316) і стат. сп. Унковскаго (ibid., стор. 345). Порівняй також реляцію послів Єрон. Радзієвського до Гетьмана, що були в Чигрині в Січні 1651 p.: ”Ein diener des FUrsten Wisniowetzkj, Naretzki genandt, hat den Zinss in der Ukraina eingenommen; die Co- sacken wollen solches nicht leiden, halten alle nacht deshalben wache” (АрЮЗР, ч. III, τ. VI, стор. 47). Лист Вишневецького до Гетьмана з запевненям ”приязні”так "jako przodkowie moi zawsze przychyku Wojsku Zaporowskiemu bywaii і onemu slawy wieUdej nabycia dopomagaH” в Apx. Чартор., cdx 144, f. 21. Лист M. Потоцького, ibid., N. 185.

“Памятники, т. II, вид 2, стор. 571.

⁶⁹ ”1649 г. въ Декабрѣ. Записка дяка Григорія Кунакова”: ”И Богданъ де Хмельницкой... учалъ собирать войско, а готово де при немъ войска — польскихъ и литовскихъ шляхты, которые учинены были банитами 6000 человѣкъ, да Татаръ Крымскихъ 20 тысячъ, да Запорожскаго Войска зъ 40 тысячъ” (АЮЗР, т. III, стор. 404). Порівняй также Apx. Чарторийських, cdx 183, N. 84: ”Z Warszawy d. 17. XI. 1648: O Chmielnickim p0wiadaj3, ze straciwszy kilka szturm6w, od Zamoscia na mfl? 0dst3ptt i okopal si?. PowiadaR i to, zeby mial Polak6w (т. зн. шляхти) mie6 7000.” Подробиці і аналіз цих звісток в [ВЛТ, τ. 2, стор. 28 і далі]. Пор. ще лист Хмельницького до Яна Казіміра з Киша 20. III. 1650 p.: ”[...] jest bowiem sila w Wojsku Zaporowskiem, ktorych przodkowie w Cerkwiach tak koronnych, jako і litewskich lez3, (ktore unici pozabierali), ci chc% aby ofiar?, trybem starozytnej religii swej 1d3c, za dusze ich czynili, p6ty zawsze suplikowac b?d4, poki do r^k naszych prawoslawnych [duchownych] nie dostan^” (Памятники, вид. 1898 p., I, стор. 567—8) — очевидно мова тут про шляхту, якої коляторські⁸ права давали підставу до цих жадань. Ще в p. 1623 шляхта православна в своїй ’^upplikatii” до Сенату писала: ’’Ludzi dla unii z domow swych od dobr wycisnione, ledwie juz Ponizowie i Ukraina zmieszczac mog^.”

’“Характеристика Тогай Бея, зроблена Хмельницьким перед польськими комісарами в Переяславі в p. 1649 (джерело як вище в прим. 55). Щоб зрозуміти все сказане в цій переломовій хвилині Хмельницьким треба мати на увазі, що він мав перед собою дві авдиторії: представників Річпосполитої і представників низової козаччини. I з одними і з другими йому було не по дорозі. Для характеристики соціяльних поглядів татарських інтересні слова Мустафа Аґи, посла кримського в Варшаві, що ’’козакам і татарам не можна знизитись до хліборобства: війна для них необхідна” (передмова до ч. III, τ. VI, АрЮЗР, стор. 55).

⁷¹ Szajnocha: Dwa Iata dziejow naszych, II, стор. 441. Michalowski, стор. 209. Te саме в записках Натана Ганновера, ”Rus” (місячник), 1911 p., II, стор. 174.

⁷² Подробиці й джерела в моїй моноґрафії про Кричевського [ВЛТ, т. 2, стор. 158, 259 ].

⁷³ Універсал Хмельницького в Apx. Чарторийських, cdx 3776, там-же універсал Дорошенка. Порівн. інструкцію Гетьмана Тетері на сойм Варш. 30. XI. 1664 p.: "szlachta Bialocerkiewska, ktora nalezata antiquitas do jurisdictiey Zamku Bialo- cerkiewskiego, a mianowicie: Lesiewicze, Kowszowata, Nastaska, Skarzewka, Mazepincy, Kierdany і inne, ktorekolwiek by pokazafy, і ktorykolwiek by tych dobr cieszyl usu і cieszy, і teraz praw swych p0rz3dkiem stringitur і nalezy, aby... zawsze, gdy Hetman na wojn? wsiadac b?dzie na kon, і oni, w p0rz3dku u nich zdawna za wszystkich starostow bialocerkiewskich zwyczajnym, armis se accingant przy boku Hetmana” (Ориґінал в Apx. Чарторийських, cdx 402, f. 545). [ВЛТ, т. 2. прим. 199 на стор.453]. Ця шляхта білоцерківська варта того, щоб її присвятити окрему історичну розвідку.

⁷⁴Універсал Хмельницького дат. з Київа 11. I. 1651 p. (Памятники, τ. I, вид. 1898 p., стор. 447). Численні універсали в АрЮЗР.

⁷⁵ ’’Супліка” духовенства: Grabowski, Staroz. Pol., I, стор. 338. Про Бжозов- ського: Michalowski, стор. 255. Універсал Хмельницького з д. 2. VII. 1648 для охорони Густинського Монастиря ”/яко іж/ [за што] ми от давних часов голови свої покладаєм за віру нашу православную і за цілост домов Божиїх” — Ориґінал в Краківській Акад Ум., ркп. 270, f. 7.; там-же другий такого роду універсал з д. 1. VI. 1648 і універсал Ганни Хмельницької з p. 1655.

⁷⁶ Памятники, II, стор. 569. Суворі екзекуції в разі непослуху гетьманській владі бували дуже часті. Пор. ще лист з Варшави 18. V. 1652 p.: ”Z Ukrainy to tyUco accessit, ze Chmielnicki pryncypalow pierwszego z naszymi halasu poscinac kazal ех consilio putkownikow swoich: sam si? nie chcial narazac Wojsku na invidi?” (Памятники, III, стор. 160); і низче, примітка 175. Про казні неслухняних полковників і анархічної старшини низче, примітка 111 а.

⁷⁷ ”Іп armis stan3wszy, Iubo ku Pokzcze, Iubo pod wojska koronne ust?powac mamy” — писав 14. IX. 1650 p. до Немирича з Житомира староста Жиркевич (Apx. Чартор., 144, N. 194) і т.д.

⁷⁸Лист з Варшави 29. VII. 1648 в Збірці Русецьких, Miscel. 1645—52, f. 43. Dyaryusz Convocatii, Apx. Чарторийських, cdx 378, f 596. Лист до Санґушки там- же, cdx 142, f. 274. Пор. ще лист M. Остророґа 11. II. 1649: ”Ja ani sam zyc widzi P. B6g nie mam czym і dzieci tam w Niderlandzie, jako і w Krakowie nie mam czym wykupic, takiem funditus od tego nieprzyjaciela zniesiony. Niemam gdzie gtow? sklonic krom w Garwolinie” (ib., cdx 144, f. 95). Щож казати про шляхту, що маєтків, як Остророґ, в Польщі не мала. Сенатори польських воєводств займали підчас нарад в сенаті місце вище, чим сенатори воєводств руських Річпосполитої, — звідти вислів Кисіля: "chyba panom gomym senatorom za pacholki sluzyc”.

⁷⁹Apx. Чарторийських, cdx 143, f, 37.

⁸⁰Dyaryusz sejmu elekcyjnego: Michatowski, стор. 259, 263, 311—3, 353.

⁸¹ Apx. Чарторийських, cdx 417, f. 105. Папський нунцій de Torres під датою 15. I. 1650 доносив у Рим, що війна з козаками неминуча і що в війську польськім готується бунт, до якого може пристати ’’подільська, волинська і руська (=галицька) шляхта” (Сборникъ, вып. II, стор. 82).

⁸²Соймові діяріюші: Michalowski, стор. 313, 256, 352, 356, 238 ”JesU si? b?dziemy kolo exorbitancyi bawic i prawa nasze u dyabla, i wolnosci u dwu, a karki nasze pod 0str3 Pana Bogdana szabI? pojd^” — казав Кисіль.

⁸³ Michalowski, стор. 263. Пор. напр. справу амністії для козаків, на соймі кон- вокацийнім, за котрою подала свої голоси вся шляхта українська. ”Bo jezeli WMP. amnistiey nie pozwoUcie, wiedzcie о tem, ze i nas zgubicie, i kraje nasze, i samym si? WM. dostanie" — казав Юр. Немирич (Apx. Чартор., cdx 378, f. 583).

⁸⁴ Пор. напр. вищезгаданий універсал королівський з д. 4. V. 1655 p. з обітницею увільнити селян ”від робіт і повинностей”. Про нього ще мова низче.

⁸⁵ Michalowski, стор. 509, 260. ”... JezeU dhtzej taka niemitoic WMPanow serca ku nam zatwardzi, nielza jedno о sobie radzic” — казав Кисіль. — "Egzulanci z Bra- dawia, Woiynia, Kijowa і Czemihowa straciIi nadziej? powrotu do dobr swoich” (в початку 1654 p.) пише Л. Кубаля: Wojna Moskiewska, стор. 94.

^8e”Nowiny z Warszawy” 21. II. 1651, Zbiory Rusieckich, Miscel. 1645—52, f. 143. Лист Кисіля до Радзієвського: Michalowski, стор. 609. Пор. повні горечі два останні відомі нам досі його листи до Короля з дня 23. I. 1652 (ibid., N. 245) і з дня 24. II. (Памятники, т. III).

⁸⁷ По погромі польських військ під Батогом — записує в своїй хроніці Єрлич під д. 4. VI. 1652 p.: ”z kozakow jeden, b?d^c zyczliwym p. Wojewodzie, potajemnie ostrzegl, aby czympr?dzej uchodzil z Kijowa; ktory nie czekaj3c dnia, zaraz w nocy p0cz4l umykac, co obaczywszy szlachta, a dowiedziawszy si?, za nim gdzie kto m6gt uciekali. ...” (Latopisiec, I, стор. 139).

⁸⁸ Критичний аналіз того місця дневника Мясковського в моїй моноґрафії про Кричевського [ВЛТ, т. 2, прим. 143 на стор. 446—7]. Перший універсал гетьманський, дозволяючий непокозаченій шляхті повертати до своїх маєтків, з умовою, ”щоб вони не привласнювали собі ніякої зверхности” і ”не мали злости¹ ні до своїх підданих, ні до нашої реліґії /грецької/ [руської]” — був виданий в Острозі 2/12. XII. 1648 p. (пор. C. Томашівський: Перший похід Б. Хмельницького в Галичину, стор. 113.)

⁸⁹ Памятники, стор. 155—6. B тім-же листі з д. 24. II. 1652 p. Кисіль доносить, що ’’Nobilitas wszystka do dobr swoich reinducta”.

⁹⁰Памятники, I, 327. M. Кордуба: Венецьке посольство до Хмельницького 1650 p., стор. 33: Віміна називає його ’’шляхтич польський”. Він перебуває при Гетьмані під Львовом в 1655 p. (Kubala: Wojna Moskiewska, s. 305). Ha жаль не знаємо його імени. Чи не буде він часом одною особою з Євстахієм Соболем, учнем в 1632 p. основаної Могилою школи печерської? (Пор. M. Грушевський — Історія України, VII, стор. 421).

⁹¹ B p. 1647 підписує він в Луцьку, разом з Григорієм Четвертинським підкоморієм луцьким, Юрієм на Олізарові Березницьким, Павлом Шольґеном, Степаном Четвертинським, Филоном Єловицьким, Данилом Балабаном, і Олександром на Дрозднях Гулевичем, яко свідок ’’ustnie proszony”, заповіт королівського дворянина, Грека по походженю, Олександра дон Музеллі, який весь свій маєток записав православному брацтву Луцькому. Памятники, I, стор. 94, 327. Pastorius Hist. Pol. lib. IV, 237. АЮЗР, III, стор. 432 і VIII, стор. 324. Kubala, Wojna brandenburska, 59. Костомаров (Б. Хмельницкий, стор. 229) помилково утотожнює його з Немиричем.

⁹² Apx. сборникъ документовъ относящихся къ ист. С.-Зап. Poc., II, N. 48. АЗР, V, N. 18. Herbarz Niesieckiego, VIII, стор. 519. "Sapiehowie. Materyaty hist.- genealogiczne i maj^tkowe”, II, стор. 131. Kc. Войцєх В. Коялович у своїм ’’Compendium” (зложенім у тім часі, в пол. XVII ст.) пише: "Michal Bohdanowicz Stetkie- wicz, czlowiek wielce wymowny i dowcipny, do kozak6w si? udawszy, czerncem umarI." (Herold Pokki, p. 1897, стор. 101).

⁹³[ВЛТ, т. 2, стор. 94, 28].

⁹⁴АрЮЗР, ч. II, т. I, N. 28. i ч. I, т. VI, стор. 778. Памятники, 1, стор. 284. Опись, N. 18, стор. 14, N. 19, стор. 39, N. 20, стор. 12, 23. Костомаров: Б. Хмельницкий, 338, 377. Автобіографічні подробиці в листі до Бутурліна: АЮЗР, IV, стор. 186—7. ЖІУР, XII, N. 58. B показчику осіб до того тому ЖІУР Василь Верещака помилково названий перекладчиком молдавського воєводи. Акт даровизни села За- турець Андрієм i Василем Верещаками — Прокопові в Описи, N. 18. Про Прокопа ще Apx. Чартор., cdx 152, f. 225.

⁹⁵Про о. Ласка і Костянтина Виговського, пор. Памятники, I, 225, 231, 270, 279, II, 573, про них ще мова низче. Про Богушевича: Dr. Antoni J. Sylwetki histo- O^fCzne, ser. VIII, стор. 144. Кердани (давніще Морулино) належать в першій четверти XVII ст. до Кердановських, бояр білоцерківських. Одначе вони надані ще Свидригайлом Богушам (Zr6dIa Dziejowe, XXII, стор. 620). Може бути, що Керда- новські це призвище взяте від маєтку. Інтересно, що по конфіскаті Кердани були надані Королем православному шляхтичеві Стефану Ярошинському (синові Петра, внукові Дмитра — голови роду), якого в p. 1686 бачимо в числі членів луцького православного брацтва (Памятники, I, стор. 111). Про Бірецького: АЮЗР, X, стор. 767—8 [пор. ВЛТ, т. 2, прим. 314 на стор. 465]. Про Грязного: АрЮЗР, ч. II, т. I стор. 341, 347 і вище стор. 86. Про Мазепів: АЮЗР, X, стор. 405. В. Эйнгорн: Спошенія мапор. духовенства съ моск. правительствомъ, стор. 128. Про Федькевичів: Опись, N.5, стор. 32, N 7, стор. 42, N. 21, стор.8 і Volumina Legum, IV, стор. 304 [ВЛТ, т. 2, стор. 167—9]. Про Іскрицьких: Модзалевського Малороссійскій родословникъ, II, стор. 239, Vol. Leg., IV, стор. 304 [ВЛТ, т. 2, стор. 173]. Про Дзіків: Опись, N. 20, стор. 14, АрЮЗР, ч. VII, т. II, стор. 538 [ВЛТ, т. 2, стор. 187].

⁹⁶Сборникъ, вып. I, стор. 39.

⁹⁷ Про володіння вище згаданими маєтками пор. для Лесницького [ВЛТ, τ. 2, стор. 193]; — Ждановича, ibid. стор. 288 i АрЮЗР, ч. VIII, τ. II, N. 59; —Зарудного [ВЛТ, т. 2, стор. 207]; — Павла Яновича Хмельницкого, АЮЗР, V, N 43; — Абрамовича, АЮЗР, XV, стор. 460, [ВЛТ, т. 2, стор. I77]; — Махаринського, Zrodla

Dziejowe, XXII, стор. 142, АЮЗР, X, стор. 765—9 [ВЛТ, т. 2, стор. 179]; — Байбузи, АрЮЗР, ч. VII, т. II, стор. 401 [ВЛТ, т. 2, стор. 185]; — Петрановського, Apx. Чар- торийських, cdx 402, f. 526 [ВЛТ, т. 2, стор. 185]; — Немири, АрЮЗР, ч. VII, т. II, стор. 396, 398 [ВЛТ, т. 2, стор. 203]; — Зеленського, ibid, Apx., стор. 560 [ВЛТ, т. 2, стор.185].

⁹⁸ АЮЗР, т. XIV, стор. 201—4.

⁹⁹ Біоґрафічні дані про Креховецького: [ВЛТ, т. 2, стор. 223—7]. Про Мужи- ловського, там-же, стор. 231 і біоґраф. розвідка проф. Грушевського в київській "Україні”.

¹⁰⁰ Що до посередницької ролі духовенства пор. інструкцію польським комісарам до Хмельницького з д. 30. VI. 1655 p., щоб переговорювати з ним за посередництвом київського духовенства (Apx. Чартор., cdx. 402, f. 53). "Zabiegamy rzeczom przez X. Metropolit? і innych Ruskich zyczliwych” — писав ще 11. II. 1649 p. Кисіль (Grabowski Ojcz. Spominki, II, стор. 10), также: Kubala, Wojna Moskiewska, стор. 61. Діонисій Балабан, шляхтич волинський, споріднений з тамошньою шляхтою; між иншим його зять Адам Бялостоцький посередничить пізніще в заключеню Гадяцької Умови. Йосиф Чаплич, обраний на владицтво луцьке "przez elekcy? tamecznych obywateli duchownych і swieckich religii greckiej”, одержав 6. II. 1650 на просьбу Косова від Короля "aprobacye przywileju", в котрій м.и. читаємо: ”iz jako w tej RzpUtej starozytnosc domu Wielebnego J6zefa Czaplica паш wiadoma, ze przodkowie jego w Ruskich krajach rodowitosci swojej p0m0c3 r6znych nieprzyjaci61 Krzyza Sw. cz?stokroc odp6r dawali” (Apx. Чартор., cdx 144, N. 176, nop. ibid., cdx 119, N. 53: instrukcya Kosowa ojcu Klemensowi Staruszycowi postowi do Kr61a). Про Гораїна: там-же, cdx 2446, f. 160. Про Предримирського: АЮЗР, III, N. 81 і 84, Реєстра всего Войска 3anop., стор. 201 [ВЛТ, т. 2, стор. 211]. Про Нечаєву хоругов: Zbiory Rusieckich, Miscel. 1645—52, f. 87. Про княгиню Курцевичеву: Памятники, I, 72. Атаназія з Солтанів (м. инш. відомий Іосиф Солтан митрополит київський в поч. XVI ст.). Юдицька записує в Київі 20. XI. 1665 p. свої маєтки тому Печерському монастирю, де вона була ігуменею; цю запись м. инш., яко "свідки упрошені” підписують: Григорій Остолецький і Степан Липинський, син Петра підстарости овруцького (АЮЗР, т. VIII, стор. 151). Про Мазепину: Костомаров — Мазепа, стор. 386; "Кієвск. Старина”, 1898, III, стор. 462. Яко побутова подробиця: в p. 1667 до Київа приїздили ”съ измѣнничей стороны” — як доносили урядовці московські — стара Гетьманова Ганна Хмельницька, вдова по Богдані, зі своєю ком- паніонкою, дочкою Григора Гуляницького, бувшого полковника ніжинського, що сидів тоді в польській неволі в Мальборґській твердині (він був жонатий з Ганною Шептицькою), і обидві в жіночім монастирі Печерськім зупинились (АЮЗР, VI, стор. 162).

¹⁰¹ Лист ’’rzekomo suplika” Хмельницького, читаний в Сенаті 19. XII. 1650 p. Apx. Чарторийських, cdx 417, f. 108.

^І02Для прикладу: надання Гетьманом шляхтичам Мартину і Федору Воронам (Вороничам) маєтків у повіті стародубовськім, які вони по свому батькові й дядькові дідичили. АЮЗР, III, стор. 545.

^l03MichaIowski, стор. 121.

¹⁰⁴Kubala, Wojna Moskiewska, стор. 423.

¹⁰⁵ Apx. Чарторийських, cdx 2446, f. 47: лист Бєнєвського до кн. Четвертин- ського.

¹⁰⁶ ’^biory Rusieckich, Miscel. 1645—52, f. 83.” Там-же лист Кисіля до старости Звенигородського з Любень 21. I. 1649: Tcto to styszal kiedy we Zwiahlu Wojska Zaporowskiego rz4dy!... Od Shiczy p0cz3wszy az do Czyhryna Wojsko Chmielnickie- go pok>zone jest... Wszystka plebs az do tego czasu in armis zostaje w titule ko- zackim... nie do panow swoich... ale samemu Chmielnickiemu holduj^c...”

¹⁰⁷AKBP, VI, стор. 177.

¹⁰⁸ Короткі біоґрафії всіх тих полковників в моїй моноґрафії про Кричевсько- го [ВЛТ, т. 2]. Там подані історичні джерела і література.

¹⁰⁹ Каманинъ: Договоры Б. Хмельницкаго съ Польшей, Швеціей и Россіей, Сборникъ, вып. 2 (Кіевъ 1916), стор. 107.

¹¹⁰Лист датований 8. VI. ст.ст. Памятники, I, стор. 220, вид. 1898 p. Оцими абсолютистично-монархічними переконанями і тенденціями Гетьмана пояснюються його пляни з часів першої (автономістичної) доби повстання посадити на польський престол Царя московського, або Князя семигородського, щоб таким чином скріпити монархічну владу в Річпосполитій. Про ці пляни широко тоді говорили в Польщі. Пор. напр. звістку, що хронольоґічно майже совпадає з датою вище згаданого листа Гетьмана до Царя: ’’przyjechali poslowie do Chmielnickiego od сага moskiewskiego і od Rakoczego, z4daj3c promotiey і pomocy na kr6lestwo polskie” (’’Obsidia Lwowska”, Apx. Чарторийських, cdx 417, f. 66.)

^1пЯк вище стор. 24—26, і крім того: лист зі Львова 4. VI. 1648 ”W Bialej Cerkwi (Chmielnicki) sedem belli fecit, okopy sypie, juz Ksi?ciem Ruskim tytuhjj3c si?” (Michalowski, стор. 34). Te саме в листі Улінського Ш. (ibid., стор. 39), в листі Кисіля 31. V. (ibid., стор. 27), в листі В. Мясковського 8. VI. і в листі з Бродів 10. VI. (Шайноха, op. cit. s. 407, 409). Хмельницький ”nie о kozactwie, ale de ducatu et dominio myslec si? wazy” — писали польські мирові комісари 8. III. 1649 (Niemcewicz, Zbi6r pami?tnik6w, IV, 382). "Przy udzielnym Ksi?stwie Ruskim ma si? wol? koniecznie zasadzic” — так казав про наміри Гетьмана його посол до А. Кисіля в Маю 1649 p. (Памятники, I, 344). Зокрема Мясковський 31. I. 1649 тайно від Кисіля доносив, що ’’Хмельницький хоче заволодіти князівством Руським і Молдавським і веде широкі переговори з Князем Волоським (при помочі православних ченців) про розділ нашої шкури” (лист цитований вище в примітці 52). Коли зважити, що лист комісарів з д. 8. III. підписаний вже і Кисілем, то видко, що кандидатура Кисіля на князівство руське, або на ’’державу подільську”, про що в цьому листі з д. 31. I (див. вище стор. XX) згадував Мясковський, упала. Інтересну подробицю знаходимо в другому листі Мясковського з д. 1. II., а саме: що ’’Лупул прислав Хмельницькому подарунки і тепер намовляє його звернутись проти нас (Польщі) та обіцює йому помогти всіма своїми військами стати Князем Руси, і навіть по мирному уступити, коли він захоче, Волоське Князівство. Про це ведуться переговори через грецьких ченців, які нам про це сказали. Патріярх (Паісій) спішно виїхав у Московію, щоб склонити Великого Князя до союзу з Князем волоським проти нас.” Того уступу немає в копії цього листа, виданій в I томі Памятників (вид. 1898 p., стор. 330), натомість єсть він в копії цього-ж самого листа, пересланої до Риму папським нунцієм де Torres’oM (Сборникъ, вып. II, стор. 133—6).

^llta”... Habe Chmielnicky mitt seinen vomehmbsten Oberofficirn, als Nieceia, Glatky und andern ein krieges-consilium wieder die Pohlen gehalten; da dan der eine genant Glatky dem Chmielnicky in faciem solte gesaget haben: Ey, Chmielnicky, der Konig in Pohlen ist unser Konig und Herr, wird auch woll unser Herr und Konig verbleiben, und du wirst nimmer Konig werden, sondem wie du an itzo bist, sein und verbleiben unser bruder und Towarzis. Solches hatt Chmielnicky hefftig verdrossen, dass er selbigen Glatky alssbald hinausfUhren und niederhawen lassen. Die andem Cosaken als Russische Edelleut sind sehr uffstUtzig worden und zu Chmielnicky ges- prochen: Wass? Wiltu unsere Edelleuthe und Brtider so liederlichen selber niederhawen, so wollen wir dich selber dem Konige in Pohlen in die Hande heffem. Diesen Uffstand zu componiren, dem Chmielnicky grosse Mtihe gekostet.” (Дневник шведського дипльоматичного аґента Іог. Майера. Ця звістка записана ним під датою 26. II. 1651 p. в Красноставі. АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 48). Згаданий тут козак, полк, миргородський Матвій Гладкий, був потім на початку 1652 p. за бунтарство покараний Гетьманом смертю (Памятники, III, 180; Oswi?cim: Dyaryusz 347, 371; Самовидець — Літопись, 29), так само й за те саме був покараний тоді-ж инший козак полковник Корсунський Лукіян Мозиря; така сама доля зустріла покозаченого шляхтича полковника паволоцького Адама Хмєлєцького, стятого в Паволичі (Michalowski, 453. АЮЗР, III, стор. 459, Dr. Antoni J.: Szkice і opow. ser. V, s. 185; L. Kubala: Wojna Mosk., s. 37,351); значний покозачений шляхтич Микола Федорович, наказний гетьман над козацьким військом в Молдавії по смерти Тимофія Хмельницького, був по наказу гетьманському покараний смертю за те, що хотів сам стати Гетьманом (АЮЗР, X, стор. 77) і т.д.

^І12Подорож патріярха антіохійського Макарія описана Павлом Апєпським. Цитую по перекладу Кубалі: Zaprzepaszczona kraina. Про грамоту султанську і ’’дипльом на Кн. Руське” вище стор. 25 і примітка 5. Цікаво було-б прослідити ту ролю, яку в політичних відносинах турецько-українських відограло царгородське духовенство православне.

^1ІЗПереписка Хмельницького в цій справі в АЮЗР.

^113аТитул Князя київського і чернигівського пропонується Гетьману в інструкції шведським послам, яку переловили Поляки і послові московському Євлеву в поч. 1657 p. передали. (Рос. переклад цієї інструкції виданий в Сборникѣ, вып. I, стор. 107—116). Ha жаль, цей переклад не має дати. Ha мою думку, це єсть переклад інструкції, посланої Королем Карлом Ґуставом послові шведському в Трансильванії Ґотарду Веллінґу після призначеня його (заочно) послом до Гетьмана. Ha це вказували-б ці слова пЬніщої інструкції Якову Тернешельду з д. 25. IX. 1656 p.; ”Його Kop. Величність посилає... Веллінґу подібну до цієї інструкцію” (АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 153) і далі: руководством для переговорів з козаками мають служити ’’звістні документи инших послів” (ibid., стор. 157). B усякому разі ця інструкція видана раніще від інструкції Тернешельду, який одночасно з Вел- лінґом був призначений послом в Україну, і який мав виїхати туди безпосередньо від Короля, по дорозі зустрітися з Веллінґом і далі їхати з ним умісці.

Інструкція переловлена Поляками і передана Євлєву мала абсолютно неспри- ємливі для Гетьмана умови. Вона забезпечувала Україні тільки козацькі воєводства: Київське, Чернигівське і Брацлавське; ставила тяжкі економічні умови, як напр. жадання четвертої частини мита, передачі Шведам головних українських комунікацийних артерій — Дніпра, Дністра і Буга — з парумилевою прибережною смугою; як максімум пропонувала васальну залежність України від Швеції й не висловлювалась ясно в справі дідичности гетьманської влади. Як що це та інструкція, як я думаю, була у Веллінґа підчас його приїзду до Чигрина в Січні 1657 p., то нічого дивного, що вона викликала обуреня Гетьмана (пор. вище стор. 50) і що Веллінґ був примушений її на очах канцлєра Виговського порвати (Архив, том, cit. стор. 296). Інтересно тільки, чому підчас того посольства не була використана Веллінґом інструкція, дана Королем другому послові Тернешельду, яка ставила вже зовсім инші умовини: отже насамперед визнавала повну незалежність України, пропонуючи не васальну залежність, а союз (’’Projectum Foederis inter S.R.M. et Chmielnicky”, ibid., стор. 167); економічні і торговельні зносини поміж Швецією й Україною опирала на основах взаємности (ibid., стор. 156) і т. д. Мабуть Веллінґ виїхав на Україну з Трансильванії, не діждавшись Тернешельда, прибув поперед нього до Чигрина й відповідно до одержаних на цей випадок указівок (розпочинати переговори самому без Тернешельда, ibid., стор. 171), почав переговори на підставі своєї, старшої від Тернешельдової, інструкції (на жаль, не маю тут на еміґрації джерел, потрібних для того, щоб цю справу вияснити). Можливо також, що переговори розбилися зараз на самім початку через дві найважніщі справи: через справу ’’руських земель”, про яку не тільки інструкція Веллінґа, але й інструкція

Тернешельда висказувалась дуже неясно, та через справу дідичности гетьманської влади, в якій і в інструкції Тернешельда видно було, особливо дратуюче Гетьмана, вагання (’’розвідати, чи можна прихилити Хмельницького на сторону Короля тим, що Король буде піддержувати осягненя Хмельницьким дідичної влади над козаками, чи може, як що це буде вигідно, засвідчити прихильність Короля до наслідування влади Виговським, або зовсім не порушувати цих питаннь...” так звучав пункт 16 інструкції Тернешельду — ibid., стор. 166. Як страшно вороже ставився Гетьман до можливости кандидатури Виговського, про це ще буде мова низче). Справу першу виразно вияснила заява Виговського, зроблена від імени Гетьмана Веллінґу, що він готов зараз підписати союз зі шведським Королем, як що тільки ’’Konigl. Mtt. ihnen cedirte das Jus totius Ukrainae antiquae vel Roxolaniam, da der Griechische glaube gewesen und die sprache noch ist, biss an die Weixel” (ibid., стор. 205). Так само вияснили справу династичних плянів гетьманських одночасні донесеня инших шведських послів, як напр. реляція посла шведського в Трансильванії Генриха Штернбаха з дня 28. I. 1657 (отже саме тоді, коли Веллінґ приїхав до Чигрина), в якій він пише: ”Quod vero cosarum satisfactionem attinet, ex discursu cum aIiquo consiliariorum habito intellexi: cum Chmielnicius prolem masculam unam habet, et Wiowskyus caeterique Duces nullum imperium affectent, debere Chmielnicio dari partem Russiae Albae nomine Ducis [...]” (ibid., стор. 195). Отже нове посольство Лілієнкрони привезло Гетьману заприсяжену асекурацію Карла Ґустава на уступку Гетьману всіх українських земель: ’’...Declaramus et verbo nostro Regio sub fide Juramenti... sancte promittimus... quod... Nos, neque Successores Nostros in eas terras, ...quos [...] Campiductor Militiaque Zaporoviensis loco satisfactionis sibi vindicare volunt, aliquid praetensuros, in earum possessione turbaturos vel quoque modo Ipsis praejudicaturos, sed Nos semper ad sinceram et non fucatam cum Ipsis amicitiam ac bonam correspondentiam colendam paratos fore.” Взамін за це вимагав Король, щоб ’’Campiductor Eiusque Successores” забезпечив такою самою заприсяженою асекурацією право Короля шведського та його наслідників на ті землі Річпосполитої, які в асекурації виразно перечислені і які Король уважає за свої (ibid., стор. 221—2). Ha основах повної рівности й повної незалежности обох держав Швеції й України, на забезпеченю за Гетьманом усіх етноґрафічно українських земель (крім Підляшя) і на офіціяльнім визнанню Лілієнкроною в імени Карла Ґустава — Юрія законним наслідником гетьманським (ibid., стор. 288—9) мали бути завершені довгі переговори і підписаний шведсько-український союз. Лист Карла Ґустава, в якому він вітав Богдана з приводу проголошеня Гетьманом (а не вибору, що дуже важно підкреслити всупереч поширеним хибним поглядам на цю справу) його сина Юрія, санкціонував визнання Лілієнкроною династичних плянів гетьманських (”quod vero Uteris ablegati nostri edocemur filium 111. V-rae ab universa Militia Zaporoviana declaratum esse Hattmanum, hoc ipsum 111. V-ae ex animo gratulamur....” ibid., стор. 329). Лист цей, висланий 6 Серпня нов. ст., не застав вже Гетьмана живого....

¹¹⁴ Ориґінал одного з універсалів Гетьманової, виданого 22. VII. 1655 в справі маєтностей монастиря Густинського за підписом Гетьманової Анни Богданової Хмельницької і гербовою печатю Гетьмана з гербом Абданк, знаходиться в Краківській Академії Умілостей, рук. 270 (Репродукція печатки видана мною в збірнику Z Dziejow Ukrainy, стор. 254).

^ІІ5Павло Алепський в p. 1654 оповідає, що в розпорядженя тієї татарської ґвардії був Гетьманом виділений простір землі між дорогою з Лисянки до Чигрина і Чорним Шляхом. Гунцель-Мокрський, посередник між Гетьманом і королевичем Яном Казіміром перед елєкцією, який в таборі Хмельницького довший час перебував, оповідав в Грудні 1648 p., що ”хоч Хмельницький деспотично править

своїм військом з 300 тисяч чоловіка, одначе він не може бути спокійним за своє життя, яке все виставлене на небезпеку при кожнім випадку і при кожнім бунті цієї гидкої черні, що по своїй звичці весь час пяна. Він держить яко свою сторожу 2 тисячі Татарів”. (Реляція папського Нунція de Torres’a, Сборникъ, вып. II, стор. 128), і т. д. Про Німців на гетьманській службі пор. м.ин. інструкцію Ракочія свому послові до Гетьмана Шебеші з дня 18.IV.1657 p.: ’’Pomiserat antea Dominus GeneraHs, quod Germanos suos, quos certo numero habet, ad servitia nostra dimittet” (АрЮЗР, 4. III, T. VI, стор. 281).

¹¹⁶ Підчас подорожі патріярха Макарія полків, як записує Павло Алепський, було 18. Кожний полковник, по його словам, володіє що найменше 20 городами і стоїть на чолі численної армії.

^ll6a ”List z Koliczyska do IMP. Zwana 24. VIII. 1648 od syna IMci: IMP. Kordysz powiadaI mi о confessatach j?zyk6w wczorajszych pojmanych. Naprz6d wszyscy si? na to zgadzajq, ze ich jest pod 180 tysi?cy. PuIkownik6w szesnascie... Chmiel zgody sobie zyczy. Czern zas przeciwko temu. To nie mala, ze z czerniq rady nie miewa, czego przed tem nie byIo, bo zawsze czem domagata si? tego, ze z niemiz in consilio byli, a teraz z samq swojq tylko starszyznq rady miewa” (Zbiory Rusieckich, Miscel. 1645—52, f. 75).

Для прикладу, як призначались Гетьманом полковники: Універсал Гетьмана Богдана Хмельницького о призначені Івана Нечая полковником білоруським (Сборникъ, вып. I, стор. 28): ’’Ознаймуєм тим писанєм нашим кождому, кому би тилко того потреба било відати: паном полковником, сотником, есавулом, отаманом і всему товариству Войска Є. Ц. В. Запорозского, старшині, черни, а особливе сотником і козаком на Білой Руси знайдуючимсе, ... іж видячи Ми Пана Івана Нечая Нам і всему Войску Нашему Є. Ц. В. Запорозскому жичливого і в ділах рицарских взятого, от боку Нашего (тут у виданню "Сборника” помилково розставлені знаки розділові: кома повинна бути по слові "взятого”, а не по слові "Нашого ”, тому що "B3flrafi"=wzi?ty, що зн. досвідчений) зсилаєм на полковництво в Білую Русь, до Могилева, Чаусов, Новобихова і Гомля і инших міст і мястечек і сел, там се знайдуючих аби там зостаючи на пограничу, постерегал, якоби той полк вцале бил захований для дальшое послуги Є. Ц. В. [...] Нам і всему Войску Запорозскому напротивко розних неприятелей... Тому Пану Іванови Нечасви, полков- ник/у/ [ови] Нашему Білорускому, позволяєм кождого з козаков там зостаючих, добром миловати, а злом карати. A хто би за оказанє того Універсалу Нашого, бил спр/отивни/ [ечний] і в том полковни/кови/[цтве] важилсе чинет якую найменшую кривду і перешкоду пререченому Пану Нечаєви, то Ми кождого такового, за взятєм ведомости, сроґо без фолґи на горле карати будем, не чинечи иначей. Дат. з Чигирина, Януарія дня 29, року 1656. Богдан Хмельницький рука власна” (підпис для цієї доби гетьманування характерний! Так підписували свої листи і універсали тільки монархи, напр.: ’’Carolus Gustavus”, ”G. Rakoczy” і т.д.). Перехід від військової екстериторіяльної, до територіяльної влади полковницької м. инш. відбиває в собі підпис полковника Данила Нечая з д. 12/22 Марта 1649 p. в його листі до Ланцкоронського, кашт. камянецького: “Z Szarogrodu d. 12 Marca wedle ruskiego kalendarza. Daniel Nieczay Pulkownik Wojew6dztwa Bradawskiego Woyska Kr61a Jmci Zaporowskiego” (Apx. Чарторийських, cdx 144, f. 183).

^||7Договоръ и постановленіе между Гетьманомъ Орликомъ и войском Запорожским въ 1710 г. (ЧОИДР, 1859, I [стор. 244]).

^ІІ8Документи, що відносяться до Переяславської Умови видані в АЮЗР, т. III, IV, X і XI. Важніщі з них передруковані Проф. M. Грушевським в його праці: Переяславська Умова України з Москвою 1654 p. — Київ, 1917.

¹¹⁹Милюковъ: Очерки по истории русской культуры, ч. III, стор. 186, 193.

¹²⁰M. Грушевський: Історія УкраІни-Руси,т.ѴІІ,стор.391.

^Ι21Πορ. Μ. Грушевський: Ілюстрована Історія України, стор. 467.

¹²²Пор. А. Стороженко: ’’Іосифъ Верещинскій бискупъ Кіевскій”, — Сборникъ, вып. I, стор. 35.

^122аЦей лист Хмельницького, підчас облоги Замостя д. 7.XI. 1648 писаний (йо- го читали потім в Варшаві на засіданні Сойму елєкцийного 12.XI. — nop.Michalow- ski, 312): Apx. Чарторийських, cdx. 143, N. 76. Пор. “Deklaracya woli Kr61a Imci i Rzplitej Wojsku Koz. Zaporowskich 27.X.1625 r.: ...Lubo wi^ksza ich (козаків) cz?sc ludzmi nie b?d^c stanu szlacheckiego, nie tylko wolnoscia zycia i zazywaniem maj?tno- sd swoich z tym najprzedniejszym Rzplitej stanem s^ porownani.”

¹²³Ця справа Мужиловського, яка пішла з того, що він, знаючи тодішні московські звичаї, за образу вважав прийняття його рибною стравою, а не мясною, дійшла до Царя і викликала цілу переписку і ряд протоколів. Вони видані в АЮЗР, VIII, N. 38 і далі. Про ”тіні по нобілітації” була мова на соймі 1659 p. (Kochowski: Annal. Pol. Clim., II, p. 394).

^І24АЮЗР, VII, стор. 30.

¹²⁵Костомаров: Русская ист. въ жизнеопис. ея главн. дѣятелей — перекл. О. Барвінського, стор. 331.

¹²⁶M. Грушевський, op. cit., стор. 494, 496—8.

^І27Памятники, III, вид. 1898 p., стор. 188.

¹²⁸Грамота Гетьману на Гадяч, датована 27.III. 1654 p., видана в Памятниках, III, стор. 192. Гадяч за часів Річпосполитої був королівщиною. Перед повстанням володів нею Конєцпольський, хорунжий коронний; од нього відобрав Гадяч Микола Потоцький і обернув цю королівщину в свої добра приватні (Пор. Szajnocha: Dwa Iata dziej6w naszych, I, 222—5). Грамоти Богдановичу-Зарудному на Мліїв і Тетері на Смілу в АЮЗР, т. III. Зарудний пізніще, підчас Чуднівської Умови з Польщею, дістав на той самий Мліїв королівське надання ’’правом ленним” (Vol. Legum, IV, s. 360). Тетеря, коли перша царська грамота, закопана ним у землю, зогнила, просить у Царя потвердженя її в p. 1657, але так, ”щоб Військо про це не знало” (АЮЗР, X, стор. 487 і XI, стор. 765).

^І29Для прикладу цитую тут універсал Гетьмана з наданням Київському Братському Монастирю бувших єзуїтських маєтків: Ксаверова, Мухоїд, Плисецького і Чорногородки,9.І.1656р., Памятники, I, 448.

¹³⁰Універсал, датований 4.V. 1655 p. (Michalowski, стор. 756) пор. Kubala: Za- przepaszczona Kraina, стор. 295, 432.

^13ІАЮЗР, III, стор. 299. ’’Жалованная грамота малороссійской шляхтѣ, православной вѣры, на ихъ шляхетскія права” була видана Царем 27.111.1654 p. (Про українську шляхту в Переяславських переговорах див. АЮЗР, X, стор. 439. 447, 491—2, пор. 487—8). По московським даним в 1654 p. склало присягу безпосередньо Цареві на козацькій території 303 шляхецькі сімії. Це, розуміється, була найменша й найтемніща частина живучої тоді в цій козацькій Україні шляхти. Вище вже було сказано, чому найбільш свідомі і найбільш активні укр. елєменти не хотіли присягати безпосередньо Цареві, а тільки через Гетьмана. Таких елєментів найбільше було власне серед шляхти, і тому ці 303 шляхецькі сімї — це тільки дрібний вийняток. Крім православної була вже тоді на Україні і шляхта католицька (про це буде мова низче) і згадка в грамоті царській тільки про шляхту православну була уступкою, зробленою Гетьманом нетолеранцийній і недовіряючій ’’покатоличеним Черкасам” політиці московській та випливала з цілого тимчасового характеру Переяславської Умови. ’Забезпеченя” дане Гетьманом католицькій шляхні пинській служить тому найкращим доказом. Яко приклад нового служебного характеру шляхецького землеволодіння можна ще навести оце прохання полковника Івана Нечая до Царя з д. 24.V. 1656 p.: ’За сотника моего подручного /надъ всею шляхтою/ Івана-Адама Григоріева Кошанського, /шляхтича,/ челомъ бью, чтобъ ему (на) помѣстье [...] во Мстиславскомъ уѣздѣ грамоту дать изволилъ и его пожаловалъ, чтобъ имѣлъ съ чего служить твоему Царскому Величеству” (Сборникъ, вып. I, стор. 64—5).

¹³² B оригіналі: ’’Cicho, skromnie i iaskawie, jako wrzodowi niemal ugadzajgc, z poddanymi post?powaJi." (Pami?tniki Jemiok>wskiego, p. 15). Пор. лист Кисіля до Хмельницького, в якому Кисіль в імени шляхти обіцює: ”z poddanymi naszymi, nullam exercendi tirTanidern, uspokoic si?” (Grabowski — Ojczyste spominki, 11, p.30- 2) а также жадання Хмельницького, поставлене Миколі Кисілю і прибувшій з ним в 1650 p. шляхецькій делегації, ”by lagodnie z chtopami post?powali”; вище згаданий (примітка 88) універсал гетьманський, і т. д.

¹³³Слова з листу кошового Івана Гусака до Гетьмана Самойловича, писані в 1684 p., Літопись Величка, II, 543.

¹³⁴”Zeby kozakom, pod prawem szlacheckim siedz^cym, forum przeciwko szlachcicowi, krzywdy czynigcemu kozakowi w Grodzie, w Ziemstwie і w Trybunak naznaczone ЬуІо”— казав Казановський в 1648 p. на соймі конвокацийнім у Варшаві, даючи тим доказ, якою пекучою була вже тоді ця справа (MichaIowski, стор. 119. Пор. вище прим. 122a).

^І35Для характеристики цих правних відносин навіть у пізніщих часах, коли вже влада Війська Запорожського, а з нею й сила українського права державного була ослабла, може послужити пункт інструкції на сойм варшавський 1664 p., даний послам козацьким від Гетьмана Тетері і Війська Запорожського: "Jezeliby kto chcial ze szlachty byc w regestrze kozackim і ushig? J. Kr. Mci mi?dzy kozakami tractowac, ten, by najstarozytniejszej byl familii, s4d0wi Hetmanskiemu subesse powi- nien, poko tu zostaje. Jednak₁ gdy w Koronie, albo W. X. Litewskim comparebit, porzuciwszy t? shizb?, aby, ze byl w regestrze kozackim, nie szkodzito і nie derogo- walo nic honorowi jego”. Архів кн. Чарторийських в Кракові, cdx 402, f. 561.

^І36Так інтерпретує це надзвичайно важне жадання в своїй Літописі Самовидець, стор. 58.

¹³⁷ ”Нами ся Войском Запорожским титулуєте, а нас за нізащо маєте” — писав у вищезгаданім листі кошовий січовий Гусак до Гетьмана Самойловича і до ’’старшини городової”.

¹³⁸АЮЗР, XV, стор. 54.

¹³⁹ АЮЗР, XI, стор. 765. ’’Литовські краї” зайняло тоді було союзне московське військо. Царь таки надав пізніще (в 1655 p.) Виговському величезні маєтки на Україні: Остер, Козелець, Трипілля, Стайки, Ромни і т.д., але він, розуміється, ними не володів ніколи (АЮЗР, т. II і XI).

^І40Там же, т. XI, стор. 750.

^І40аДля прикладу: Чолобитна ніжинського полк. Василя Золотаренкадо Царя з проханням грамот на ріжні землі для осавула Леонтія Бута і сотників Романа Ракушки і Пилипа Уманця в Марті 1660 p.: ”вели, Государь, ім дати внов — Леонтію Буту [...] сельце Киселювку і Адамовку з млинками, на греблі Киселювской будучими, а крестиянских дворов в них з 40, опріч козаков; (і пожаловать) сотника Романа в Ніжинском полку в Новгородском повіті, селом Клістер з млинками і іними приналежностями, а в нем крестиянских дворов, опріч козаков, зо сто; глуховского сотника Филина селом називаємим Гремяче з млинком на реці Рогозной.... а в том селе крестиянских дворов з 60, опріч козаков”... (Памятники, III, стор. 425). Або ще такеж прохання прилуцького полковника Федора Терещенка з дн. 19. XI. 1659 p. про грамоти для іченського протопопа Симеона Адамовича: ’’...пожалуй его деревнею Буромкою і Шиловичами з двома млинами” (там же, стор. 393) і т.д.

^І4ІДрагоманів: Політичні пісні укр. нар., I, стор. XXXVIII. Пор. слова того самого Гусака у вищезгаданім листі до Самойловича: ”Дай Боже нам всім, Войску Запорожскому, во всі віки здобитися тими булавами, бунчуками, корогвами, привілеями і арматами і бубнами, котрі дойшли по небощику Хмельницькому рук наших...” Цікаво зіставити з вищенаведеними словами інструкцію, дану в 1666 p. оберляйтенанту Фірксу польським командантом Білої Церкви: "bylaby rzecz bardzo potrzebna, aby na fortec? Czehrynsk^ wi?ksze byto praesidium, gdyz tamze wszystka armata z municyami, r6zne apparaty wojenne і insignia na Zohych Wodach, pod Korsuniem, Pilawcami і gdzie indziej wzi?te, znajduj3 si?, na kt6re przyp0minaj3c, ch!opstwo od zalu wzdychaj^, za kt6rych odwiezieniem mogliby zapomniec Chmielnickiego” (Apx. Чарторийських, cdx 402, f. 635). До боротьби між землеволодінням приватним і землеволодінням общинним, з його переходовою формою маєтностями ранґовими, дрібною ілюстрацією може ще послужити цей уступ інструкції, даної шведським послам для переговорів з Гетьманом в 1656—57 році: ”а то на волю Хмельницького буде, чи захоче він своїм служилим людям дідичні маєтности, чи доживотні давати. (Сборник, вып. I, 1911 p., стор. 114).

¹⁴² АЮЗР, X, стор. 487—88.

¹⁴² АЮЗР, III, стор. 552.

¹⁴⁴ АЮЗР, X, стор. 248.

¹⁴⁵ Смяровський в 1649 p. привіз був 50 таких королівських привілеїв ”з віконцями” на хуторі і на шляхецтво для полковників і старшини (Grabowski, Ojcz. Spominki, I, 142 і лист Фірлея до Кисіля 17. VI. 1649 в Бібліотеці Оссолінських у Львові, cdx 225, f. 231) Чутка, що ходила тоді по Варшаві ніби то Смяровського козаки втопили (Памятники, I, 352), була неправдива. Його на очах у Гетьмана зарубали шаблями полковники в ’’pi^tek swi^teczny”, на Зелені свята.

¹⁴⁶ Kubala: Wojna Moskiewska, стор. 7—8.

¹⁴⁷ H. Молчановський: ”Акты Шведскаго Государственнаго Архива”, видані в т. VI, част. III, АрЮЗР, стор. 28—9.

¹⁴⁸ Bci нищеподані сильветки видатніщих Хмельничан взяті з моєї моноґрафії про Станіслава Михайла Кричевського [ВЛТ,т. 2]. Там же подані джерела, література і подробиці, яких тут для браку місця не повторюю, відсилаючи цікавого читача до цієї моєї праці.

¹⁴⁹ АЮЗР, III, стор. 281.

¹⁵⁰Szajnocha: Dwa Iata dziej6w naszych, II, s. 441.

¹⁵¹ Памятники, вид. 1898 p., т. I, 196.

¹⁵² Як вище в примітці 69.

¹⁵³ АЮЗР, III, стор. 404.

¹⁵⁴ Pami^tniki hannowera, T16maczenie Majera Batabana, видавництво ”Rus”, I, 1911 p., стор. 63.

¹⁵⁵Grabowski — Ojcz. Spominki, II, str. 69; Jerlicz: Latopisiec, I, 122; Dyaryusz Stanislawa Oswi^cima, str. 350, і т.д.

^І56АЮЗР, XV, стор. 306 [помилка, там немає].

¹⁵⁷ Памятники, III, 351.

¹⁵⁸ Уживання імен патронімічних (по батьку) замість родових — це явище, яке дуже часто в тих часах зустрічається. Воно пояснюється почасти звичаєм, а ще в більшій мірі потребами конспірації, особливо у найбільше загроженої шляхти (напр.: шляхта, що заперлась з Богуном у Вінниці, тому, як кажуть Поляки, піддатись не хоче: ”bo im о sk6r?, albo przynajmniej о to chodzi, zeby ich, kiedy wynid3, nie poznano- Grabowski, Ojcz. Spom., II, 69). Отже напр. Іван Вигов- ський вписується до реєстрів козацьких 1649 p. як Іван Остафієвич; сотник полку Миргородського Кирик Поповський, як Кирик Якименко; Павел Янович Хмельницький підписується часто Павел Янович (напр. автоґраф 1657 p. в Крак. Акад. Ум., N. 269 і підпис 1664 p. в Apx. Чартор., cdx 402, f. 533 і т.д.) а звуть його найчастіще Павел Яненко і це призвище потім в рід його переходить; писаря Семена Ґолуховського звуть Семеном Остаповим (АЮЗР, VIII, стор. 356; VII, 189, 355; IV, 174—5, 272; V, 41—2, 57; Памятники, IV passim); полковника Лесницького

— Григорієм Сахновичем; полковника Івана Никифировича Золотаренка — Іваном Ничипоренком (АрЮЗР, III, т. VI passim) і т.д. Що Іван Федоренко і Богун це одна і та сама особа, свідчить між иншим ’’отписка” Унковського з p. 1650 о числі полків і призвищах полковників, вписаних до реєстрів козацьких по Умові Зборовській. B Цій отписці, висланій аґентом московського уряду з України до Москви (АЮЗР, VIII, 352), полковником кальницьким названий Богун, який в реєстрах, поданих Королеві, вписаний як Іван Федоренко. Инші докази приведені мною в збірнику Z Dziejow Ukrainy [ВЛТ, т. 2, стор. 481].

¹⁵⁹ Напр. дуже добре в справах українських поінформований Ян Бялобоцький у своїм сучаснім алєґоричнім творі (”Brat Tatar albo Iiga Wilcza z Psem na gospo- darza”, Krak6w 1652) вкладає в уста Хмельницького такі слова до Татарів, яких автор вовками називає: ”Ma gospodarz m6j (тоб-то Король) owce kilkorakie —bia- Ie, pstre, czame a psy (тоб-то військо Річпосполитої] ladajakie. Co lepsze, tom ja, bracie panie WiIku, odwabiI z sobq juz na stron? kilku.” Пор. ’’lnstrukcja sejmiku Lu- belskiego 11. X. 1649”, яка жадає від Сойму, щоб від заплати війську коронному були вилучені ті, що ”na Zoftych Wodach pogin?h, tak piechota jako і dragani, z kt6rych jedni sukcesorow nie majq, drudzy u Chmielnickiego w stuzbie zostajV (Apx. Чарторийських, cdx 417, f. 79).

¹⁶⁰Лист Кисіля до примаса 31. V. 1648. Apx. Чарторийських, cdx 142, N 26.

¹⁶¹ Пор. напр. "Relacya о dziaIaniach Chmielnickiego”: ... ’’Tamze (в Чигрині при Хмельницькім) listy czytano od Cesarza tureckiego — byli niekt6rzy nasi, co si? pokozaczyli” — пояснює польський автор цієї реляції (Michatowski, 554). Або незадоволення московських воєвод тим, що Виговський і Тетеря розмовляли з львівськими послами (в p. 1655) по латині (Kubala: Wojna Moskiewska, p. 306, 308) і т.д.

¹⁶² Op. Левицькнй: Передмова до Літописі Самовидця, стор. 40, 60.

¹⁶³ "Wyhowski hat in seiner Cantzley 12 schreiber, Polnische von Adel” (АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 46).

¹⁶⁴ ’’Destinatus ad M-tem V. Iegatus fuit Nicolaus Warakinski, probatae vitae vir"

— так доносив Королю шведському о. Данило 7. VI. 1656 p. (АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 119). Прізвище здається перекручене, на жаль возстановити його по иншим джерелам мені не вдалося.

¹⁶⁵ Той Славковський (пор. АЮЗР, III, стор. 499) в Памятниках, т. II, помилково названий в показчику імен ’’старостою черкаським”. Староство черкаське належало до самого Потоцького. Славковський, як це виразно в тексті (стор. 604—6) сказано, був його ’’слугою”. Инший такий слуга Потоцького, Григорій Кобилецький, на прохання Потоцького був Хмельницьким призначений полковником піхотним ніжинським (лист Потоцького до Хмельницького, в якім ця справа порушена з д. 3. VIII. 1650 p. в Apx. Чартор., 144, f. 938). Що до дворян гетьманських для прикладу ще: ’’powiedzial mi to jeden szlachcic, Chmielnickiego сЫоріес” (дворянин покоєвий) — пише в своїй реляції згаданий вище (прим. 13) Ми- словський.

¹⁶⁶ Памятники, III, стор. 346, 352—3. Rolle: Kobiety na dworze czehrynskim, s. 38. АЮЗР, VII, стор. 189.

¹⁶⁷ Завдяки справі судовій знаємо напр. такого Мартина Кремпського, міщанина люблинського, який перед тим ’’служачи рукодайне [...] урожоному [...] п. Михалові Солайському, провента в маєтностях Роговських,... потом рукодайне до конкверента (Єроніма Солайського, брата попереднього) [...] приставши, [...] з маєтностей... провента і інтрати... яко писар провентовий одбира/в/[ючи],” врешті ”привязав/ся/[шисе] рукодайне до Данієля Виговського, на тот час гетьмана наказного Войс Запорожских”. Памятники, III, стор. 227—8.

¹⁶⁸ Деякі подробиці про цих дворян у Эйнгорна: Сношенія малор. духовенства съ моск. правительствомъ.

¹⁶⁹АрЮЗР, ч. III, т. VI, passim. Kubala: Wojna brandenburska, s. 101—2, passim. Памятники, вид. 1898 p., т. III, стор. 271, 339 i вище прим. 52 i 111. Про давні зносини Радзієвського з Хмельницьким інтересну звістку за Лінажем подає H. Молчановський (Передмова до ч. III, т. VI. АрЮЗР, стор. 43): ’’Радзієвський оповідав [згодом] Лінажу, що зустрів у козаків (підчас свого посольства ще перед повстанням) повне недовіря і нічого не міг би зробити без Богдана Хмельницького”. Інтересний оцей ’’паспорт” Радзієвського, даний свому послові до Гетьмана Ґрохольському в Серпні 1656 p. "Hieronim na Radziejowicach Radziejowski, pod- kanclerzy kor. etc. — Oznajmuj? tym listem moim otworzystym wszystkim tak Ich M. PuIkownikom, AssauIom, swiaszczennikom, iz w piInych і powaznych sprawach posy- Iam mtodzienca mego Samuela Grocholskiego do Hetmana Zaporowskiego, pr0sz4c, zeby go bezpiecznie p0dw0d3 przeprowadzili” (Kubala: Wojna brandenburska, s. 408). Ґрох. був пійманий у дорозі ЧарнеЦьким і разом з листами Радз. і Карла Ґу- става, які він віз до Хмельницького, відісланий до Короля (ibid., 73). Олівеберґ заслуговував би окремої біографічної розвідки, яка-б могла може кинути світло на мало досі відомі зносини Гетьмана з грецьким та царгородським православним духовенством.

¹⁷⁰ Про двох перших — АрЮЗР, tom. cit. 65—8, 73, 78, 80, 92, 96. Про Томке- вича — Kubala: Wojna brandenburska, s. 430, Памятники, III, passim.

¹⁷¹Kubala: Wojna brandenburska, 154.

¹⁷²Ibidem, стор. 154, 344. АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 282.

^|73АрЮЗР, tom. cit. 45, 325, i вищестор. 47. Kotlubaj: ZycieJanuszaRadziwilla, s. 77—9. Смірнов: Рисунки Кіева 1651 года (Труды, XIII, Apx. Съѣзда), стор. 223 i т.д.

¹⁷⁴ H. Молчановський: Передмова до ч. III, т. VI, АрЮЗР, стор. 36. Szel3g0w- ski: Uklady kr61ewicza Wladyslawa i dyssydent6w z Gust. Adolfem w r. 1632 (Kwartalnik hist., 1899), s. 721—3.

¹⁷⁵ B книжці, написаній німецьким офіцером, що служив у литовськім війську кн. Януша Радзівілла, і виданій в p. 1649 п.з. ’’Griindliche und Denckwiirdige Relation der Newlichen Cosaken-Revolte wider die Cron-Polen... Nach bewusten und zum theil selbst erfahmen Umbstanden kurtzlich verfasset durch einen Namhafften Of- ficirer, jedoch dabey des Friedens Liebhabern” — на стор. 7 читаємо: 'TDer gen. Major Krziwanos ein gebohmer Schott, von wegen seiner krummen Nas also von den Cosaken genant, sonst ein resolvirter und verwegener Soldat.” Др. С. Томашівський на підставі инших джерел, не знаючи цієї звістки, характеризує Кривоноса ”яко бувальця і мізантропа, що ненавидить однаково Поляка-шляхтича як і Українця- козака”(Львівська ’’Неділя”, p. 1911, N0. 39). H. Молчановський напідставіактів Шведського Держ. Apx. твердить, що опозиція Кривоноса була ’’прекрасно відома”, на підставі донесень шведських агентів, канцлеру А. Оксеншерні (АрЮЗР, ч. III, т. VI, передмова, стор. 51). Пор. ще: "Nie wdaje si? Chmielnicki z swoimi moloj- cami do zaci3g0w tego Krzywonosa і о nim wiedziec nie chce, acz wielu ludzi rozu- mie, ze to wszystko dzieje si? za skryt3 radg jego, jako czlowieka chytrego" (Лист. C. Кушевича з д. 8. VII. 1648 в ЖІУР, IV, стор. 36). "Krzywonos Chmielnickiego malo nie sc13l, powadziwszy si?" (Лист з Бережан 26. VIII. 1648 в "Zbiorach Rusieckich Miscel., 1645—52, f. 185). Кривоносу "zadnej/smy/ szarpaniny nie pozwalali, ani do zburzenia miast pozwolenia dawali" — писав до польських комісарів в Серпні 1648 p. Хмельницький (Памятники, т. I, 277). B тім самім часі доносив Кисіль канцлерові, на підставі звідомленя свого посла до Хмельницького о. Петронія Ласка, що там ’’Krzywonosa wzi?to do armaty i przykowano za szyj? taricuchem. Szlacht? juz wszystk?, cokolwiek przy Krzywonosie byto wi?zni6w, wypuszczono, і wi?cej stu kazali poscinac Tatarom tych rozbojnikow” (ibid., 275). Через тиждень знов писав він: ’’Krzywonos byt do dziai przykowany, potym go przy ojcu [moim] Lasku wypuszczono, Iecz za рогекз”. (Ibid., 279.) Інтересно за чиєю порукою міг Хмельницький звільнити тоді Кривоноса? Цими непорозуміннями між Хмельницьким і Кривоносом інтересується папський нунцій у Варшаві de Torres, який доносить про це під датою 19. VIII. Св. Престолу (Сборникъ, II, стор. 113). ’’Gazette de France” з p. 1649 писала, що Кривонос одержав смертельну рану в Листопаді 1648 p. підчас облоги Замостя (C. Томашівський: Перший похід Б. Хмельницького в Галичину, прим. 326). Може в звідомленях представників протестантських держав у Царго- роді та в англійських і шведських архівах, криється розгадка цієї загадкової постаті.

Праця Ів. Крипякевича: — ТСозаччина в політичних комбінаціях 1620 — 1630 р.” (ЗНТШ, p. 1913, т. 117—8) — подає дуже цікаві дані про те, як вже на 20 літ перед повстанням Хмельницького пильно займались козацько-українськими справами оці представники антикатолицьких (і антигабсбурських) держав в Цар- городі, особливо Корнеліс Гага амбасадор голяндський (приятель патріярха цар- городського Кирила Лукаріса і прихильник політичних заходів семигородськош Князя Бетлєна Ґабора), а также амбасадор англійський Тома Po і т.д. Думаю, що подібна праця для доби Богдана Хмельницького дала-б цінні результати для виясненя сторонніх впливів в перших часах козацького повстання.

¹⁷⁶ Наші дотеперішні відомости про особу Гунцеля Мокрського дуже скупі. Він без сумніву відограв головну ролю в помирені Хмельницького з Яном Казі- міром перед елєкцією в першім році повстання; вже хоч-би тому його фіґура варта була-б більшої уваги. "Xsi^d/ Mokrski byl jezuitq і uczyl w szkolach, pod ktorym Chmiebiicki poetyki і retoryki shjchal, ten ze Lwowa od mieszczan poslany do Chmielnickiego na traktaty, kt6rego poznawszy... poslal do Krola” (Nowiny z Warszawy 29. XI. 1648 в Apx. Чартор., cdx 143, N. 87). Про це посольство Мокрського, який, як пише Кушевич, ”z Chmiebickim mial juz swoje pewne znajomosci”

— див.: ЖІУР, IV, стор. 101, 126—7; Pami?tniki Al. St. Radziwilla, H, s. 350; Micha- lowski, s. 214, 217; Памятники, I, 309, 312; C. Томашівський: Перший похід Б. Хмельницького в Галичину (Львів 1914 p.). Він вже не жив у Лютім 1649 (Памят., 318). Інтересні дані приводить H. Молчановський в передмові до Актів Шведського Держ. Apx. (АрЮЗР, tom. cit., 50—2). Між иншим за Hurmuzaki, що на думку Лупула Хмельницький під Замостям схилився до намов Яна Казіміра завдяки слухам про мир Імператора австрійського зі Швецією. Папський нунцій у Варшаві de Torres зве Гунцеля Мокрського ’’pater Andreas ConceF (Сборникъ, вып. II, стор. 29, 127); в його докладах Св. Престолу знаходимо цікаву звістку про те, що в Грудні 1649 p. (отже вже по смерти Мокрського) венецький посол (Nic. Sagredo, який в листі 20. XI. 49 p. називає Хмельницького ’’gentilhuomo polacco della Rusia”,

— Кордуба: Венецьке посольство до Хмельницького, стор. 17) і папський нунцій при імператорськім (австрійськім) дворі ’’хотіли війти в зносини з якою небудь духовною особою, ченцем (persona religiosa), який би міг ix точно поінформувати про козацькі діла і який би мав доступ до Хмельницького” (Сборникъ, II, стор. 79—80). Варто теж зазначити, що лист Гетьмана до королевича Яна Казіміра, посланий перед елєкцією (16. XI) власне через Мокрського, з обітницею піддержувати його кандидатуру на польський престол, був адресований до нього, яко до ’’Короля шведського” (цей належний йому дідичний титул королевнч Ян Казімір прийняв ще перед елєкцією, в Червні). Відповідь Яна Казіміра Гетьману теж мала печатку ’’королівства шведського”. Поминаючи значіння цього факту в тодішній міжнародній політиці, піддержування кандидатури Яна Казіміра, яко дідичного, а не тільки вибраного Річпосполитою Монарха, йшло ще по лінії анти- республіканських і монархічних тенденцій Гетьмана. ’’Бажаємо того, щоб по волі В. K. Милости вже більше тих побічних короликів не було і того у Господа Бога просимо, щоби В. M. Милость рачив бути самодержцем, як і инші Королі...” — так писав Гетьман у цьому листі через Мокрського (C. Томашівський, op. cit., стор. 97; пор. вище стор. 117).

Для характеристики головних провідних ліній тодішньої католицької політики в Польщі і її впливу на польсько-українські відносини, треба зауважити, що Папа через свого нунція заложив енерґічний протест проти Зборівської Умови (Сборникъ, II, стор. 77); що Король Ян Казімір мусів запевняти нунція, ”що в цій умові не окреслено, який саме митрополит має дістати місце в Сенаті; православний чи уніятський” (ibid., 75, і те саме в листі Сапіги, подканцлєра Лит., до нунція, стор. 180); що ’’школи єзуїтів будуть перенесені з Київа, але тільки на пять миль від города.” Далі просив Король нунція підождати з офіціяльним дорученям папських ’’breve”, бо такі вирази, як "perfidos hostes, et zizanium impiorum” можуть образитн польських підданих некатоликів, а особливо військо, серед якого багато іновірців (ibid., 78). Інтересна увага нунція, що на авдієнції у Короля 9. I. 1650 були прийняті одночасно англійський посол і прибувший тоді до Варшави Митрополит Косів (ibid., 81). Нунцій з задоволеням нотує слова, сказані яко-би Королем у відповідь на заяву Кисіля: що Митрополит ображений незатвердженям Зборівської Умови в Соймі, що козаки знов повстануть, що Хмельницький зі злости утопить Митрополита в Дніпрі. ”Хай Митрополит заспокоїться — відповів Король — а ні, я сам утоплю його у Вислі, або скажу порізати на кавалки” (ibid., 82). ’’Королеві і польській Республіці в багатьох відносинах і по багатьом причинам зовсім бажана унія цих руських схизматиків з апост. престолом... Канцлєр казав мені, що коли ця унія, як ми всі сподіємось, складеться, то єретики стратять усю свою сміливість і їх думки на соймі зовсім не будуть братись під розвагу. Що це правда, доказують ті великі зусилля, які приклали єретики, щоб одговорити православних од конгресу (на якому мала бути проклямована унія), мабуть передбачаючи велике ослабленя і велику шкоду, що можуть виникнути для них з установленям цієї святої унії” (ibid., 98) — так писав нунцій з Варшави до Риму 12 Марта 1648 p., тоб-то на три дні перед заключеням при жвавім посередництві Царгороду козацько-татарського союзу (АЮЗР, III, стор. 180) і перед вибухом великого українського повстання...

^І77АрЮЗР, ч. III, т. VI, передм. стор. 56.

¹⁷⁸Джерела при біографіях, як вище прнм. 148.

^l79Akademia Kijowsko-Mogilanska, s. 133.

¹⁸⁰ Памятники, II, стор. 442-4.

¹⁸¹ Там же, стор. 450.

¹⁸² Relacya Sieleckiego, poslanego do Jerzego Chmielnickiego — Apx. Чарто- рийських, cdx 2105, f. 245: "Mi?dzy kozakami Zadnieprskimi, a z tej strony Dniepru, wieLca niemilosc, nieprzyjaz6 і dissidentia, zgola divisi inter se”.

¹⁸³ АЮЗР, VII, стор. 370; VIII, стор. 115, 190, 205; IX, стор. 818; XI, стор. 471—2.

¹⁸⁴ ”Na Podlasiu motus wieLcie powstaty і chlopstwo, Rus wszystka zbuntowala si?, mianowicie w Bilsku і Drohiczynie, postali do Chmiehuckiego о suppetiae pro- szqc, a przynajmniej о glow?, kt6raby im mogla prodesse” (Лист Андрія Мясковсько- го з Варшави 9. IX. 1648 p. "Zbiory Rusieckich”, Miscell., 1645—52, f. 69).

¹⁸⁵ Над пропозиціями Веллінґа радили Гетьман і старшина, і на цій раді було постановлено, як доносить Королеві в свому рапорті Веллінґ: ... ”dass man sich in keine tractaten einlassen sollte, es wehre dan, dass Ew. Konigi. Mtt. ihnen cedirte das Jus totius Ukrainae antiquae vel Roxolaniam, da der Griechiesche glaube gewesen und die sprache noch ist, biss an die Weixel, damit sie dasselbe behielten, wass sie mit ihrem schwerdt gewonnen, und verlachet werden wilrden, wen sie nit vindicirten bey itziger gelegenheit, wass die ihrigen verlohren und ihnen mit unrecht ist genommen worden...” (АрЮЗР, ч. III, τ. VI, стор. 205). Пор. вище примітка 113 a.

¹⁸⁶ Пор. вище примітки 12 і 15, а также для прикладу грамоту Митрополита Діонисія Балабана, видану Луцькому Братству в 1657 p. (Памятники, I, стор. 104) і т.д.

¹⁸⁷ Памятники, I, стор. 319. АрЮЗР, ч. III, τ. VI, стор. 138, 170, 221—2 (запри- сяжена ассекурація Карла Ґустава), 290 (’’козаки бажають одержати всю країну між Вислою і тутешніми місцями” — доносить з Чигрина 12.VI.1657 p. посол Лілієнкрона); і як вище.

¹⁸⁸ Інструкція Тернешельду і Веллінґу 25. IX. 1656 p.: ’’...послн повинні ясно представити козакам, що теперішньою війною Великий Князь (так Шведи титулували Царя) підтверджує свої замисли, що виражені в словах тнтула: Волині, Поділля, Білої Россії і многих других земель на сході, заході і півночі наслідник от отців і дідів — намагаючись отим шляхом предявити свої претенсії на всі ці землі, які ніколи не належали до Вел. Кн. Московського... і ріжні инші, до яких ні один з його предків не мав претенсій. Звідціль козаки можуть легко зробити висновок, що жде їх, коли вони не перешкодять виконанню його (Царя) замислів. При тім треба звернути увагу, що Вел. Князь включив до свого титула і їх власну землю. Цей арґумент треба розвинути ширше і пояснити Хмельницькому, чому москвитяне тайно замишляють заключити договір з Поляками і чому Поляки охотніще йдуть на приязнь з Москвою, чим зі Швецією. A власне москвитяне, маючи надію захопити всю Литву і Польщу, думають шляхом зближеня з Поляками поневолити козаків і одняти од них волю, якої вони не стерплять ні в сусідстві, ні в самих руських землях” (АрЮЗР, ч. III, τ. VI, стор. 160—1). Te саме в інструкції даній Лілієнкроні 10. IV. 1657 p. (ibid., стор. 259).

¹⁸⁹Лист з дня 8.VI.1648 p., виданий в Памятниках, I, стор. 221.

¹⁹⁰ Пор. АЮЗР, τ. XIV, стор. 354.

¹⁹¹ Посольство Євлева до Річпосполнтої, Март 1657 p. (Сборникъ, вып. I. стор. 76). Ha це польські дипльомати відповідали: ”что неправда Хмельницкого объявилась и къ Царскому Величеству: уже присягъ ныне Ракоце и полковника своего Онтона и Богуна прислалъ къ Ракоце съ войскомъ... A Царскому Величеству онъ, Гетьманъ Хмельницкой, во всем хочетъ починить дурно такое ж, какъ и Королевскому Величеству учинилъ. И Царское Величество про то/бъ/ вѣдалъ, что мысль сво недобрая. A тѣ рѣчи говориль онъ подканцлеръ (Нарушевич) съ нимъ, Клементьемъ (Евлєвим), по королевскому приказу” (ibid., стор. 94, 100).

¹⁹² Див. вище стор. 52—3; посольство Бутурліна в АЮЗР, τ. III; реляція Желі- бужського в АЮЗР, τ. XI, стор. 714. Інтересно між иншим, що в ролі посередника між Москвою і Швецією, поруч з Гетьманом, хотів також виступати і Курфірст бранденбургський (Kubala: Wojna Brandenburska, dodatek XI, s. 411).

¹⁹³ Пор. Kubala: Wojna Brandenburska, s. 397: "Resolutio categorica” дана польським комісарам до замиреня з Москвою 5. X. 1656 p.: "Strony kozak6w, tych omni meliori modo tam uspokoic, chocby tez im co udzielnego za Dnieprem udzielic”.

¹⁹⁴ Посольство Бутурліна, як вище.

¹⁹⁵ Kubala: Wojna Moskiewska, s. 117—18, 312, і Wojna Brandenburska: s. 406 і Traktat Wilenski: ЖІУР, XII, 405 passim і т.д.

¹⁹⁶ АрЮЗР, ч. III, τ. VI, стор. 364.

¹⁹⁷ M. Станіславський під Берестечком був у польському війську і був ранений (Oswi?cim: Dyaryusz, s. 337). B p. 1657 він виступає як головний посередник між Pa- кочієм і Юрієм Любомирськнм та прихильниками віддання Ракочієму польської корони. Його маєток по конфіскаті був наданий Королем Андрієві Потоцькому. Про нього nop.: Dr. Antoni J., Sylwetki histor., ser. VIII, s. 317; Jemiolowski pami?tniki, s. 119; ЖІУР, XII, стор. 405 (”М. Станиславской былъ отъ маршалка кор. отъ Любомирского, и отъ нѣкоторыхъ пановъ польскихъ, призывая Семиградского на королевство польское’% 407, 474; Apx. Чарторийських, cdx 2446, f. 26: лист Василя Леховича до кн. Четвертинського 10. II. 1657: ”P. Stanislawski, ch0r3zy halicki, ten zostaje przy Timi Januszu perdueUo”. Василь Яворський був одним з головних дорадників Ракочія підчас його походу на Галичину в 1657 p. Його маєток по конфіскаті був наданий Севастіяну Маховському, тому самому, що потім розстріляв Виговського. Пор. Szcz?sny Morawski: Aryanie polscy, s. 422, 459; ЖІУР, IV, стор. 16. Оженений був цей Яворський з Марухною Уруською.

^І98Сам він був аріянин. Про нього пор. мою студію: ’’Аріянський соймик в Киселині в Маю 1638”(3аписки Наук. Тов. ім. Шевченка). Він належав до шведської партії, як всі майже аріяне під проводом Немирича. За нього і за Гулевича потім заступається перед Річпосполитою Гетьман Виговський з Військом Запорожським.

¹⁹⁹Apx. Чарторийських, cdx 2446, f. 155. Пор. Boniecki: Herbarz, VII, s. 402. Йому повернуто шляхецтво і уряди в p. 1662 (Vol. Legum, IV konst. 1662 p., N. 63); Apx. Чартор., cdx 154, f. 760: ”nie folgowano nigdy, daIszych przyklad6w nie szuka- щс, etiam za panowania J. Kr. Mci s3dz1l і skazal sejm... Hulewicza za zdrad? ze Szwedami, 1658 r. s4dz1l trybunal Stanislawskiego” etc.

²⁰⁰ Apx. Чарторийських, cdx 2446, f. 203. Копіял кн. Степана Четвертинського.

²⁰¹ АЮЗР, III, переписка в справі Нечая, стор. 519, 523, passim.

²⁰² Між иншим в інструкції шведським послам до Гетьмана, Веллінґу і Лілієнкроні, був вставлений такий пункт: /посли/ [Лілієнкрона]... ”повин/ні/ [нен] поручити увазі Хмельницького польських шляхтичів, що підчас теперішньої війни вірно стояли по боці Корол. Вел., особливо кн. Богуслава Радзівілла, ґенерал- майора Немирича і полковника Корецького, щоб їм повернуті були їх добра, а зокрема їх дідичні маєтки в козацьких границях, маючи на увазі, що таких осіб небагато і що вони можуть козакам у великій пригоді стати.” (АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 158, 269).

²⁰³ Boniecki: Herbarz s. voce; Dr. Antoni J.: Opowiadania, ser. III, t. II ”Jak si? zyto na kresach ukrainnych”. Про молодого Степана в Apx. Чарторийських, cdx 2446, f. 85, 153, 227.

²⁰⁴ Фундація монастиря, в Apx. Чартор. cdx 2446, f. 160 і лист Балабана, писаний з Хорохорина 15. IX. 1659, f. 209. M. Грушевський: Історія України, т. VII, стор. 436—7, 585.

²⁰⁵ Apx.4apTop.,cdx 2446, f. 143,лист датований з Нової Четвертні 7. VII. 1658 p.

²⁰⁶ Пор. АрЮЗР. ч. III, т. I, N. 89—101, і т.д.

²⁰⁷ M. Грушевський: Іст. Укр., VII, стор. 543.

²⁰⁸Michatowski, стор. 157. Самовидець: Літопись, стор. 222. Його дружина вийшла потім заміж за Коссаковського (Boniecki: Herbarz, IV, s. 36), а не була ’’віддана силоміць заміж за якогось козака”, як пишуть деякі польські історики.

²⁰⁹ Його листування з Іваном і Костянтином Виговськими, Ждановичем, полковником литовським Кмітичем, зі Станісл. Потоцьким і иншими зберігається в Apx. Чартор., cdx 2446. Помітка ’’ядовитий” при листі кн. Степана з д. 9. II. 1657 до кн. Вишневецького, який тоді наближався з польським військом до Волині (ibid., f. 23).

²¹⁰ "JMP. Wyhowski Hetman Wielki Zaporoski, kt6ry ma spokrewnienie z synem moim” — писав Четвертинський (cdx c, f. 143). "Jus sanguinis przez spokrewnienie z domem xz^t Solomereckich adigit do scislejszej ku WMMPanu obserwantiey” — писав до Четвертинського Ів. Виговський (ibid., f. 95).

²¹¹ Apx. Чартор., cdx 2446, f. 17. Того самого дня князь висилає листа до Ви- говського з проханням про ’’інтерцесію до Гетьмана” (loc. cit.). Зарудного титулує він в цьому листі ’’стражником.”

²¹² Архів Чарторийських, cdx 2446, f. 64: ’’Соріа Ustu od JMM PP. Obywatelow Wdztwa Wofynskiego do Pana Chmiekiickiego w Olyce 7 Junii 1657” (всі ці листи писані, розуміється, по польськи). Про спустошеня Волині пор. ще інструкцію послам на сойм 1652 p.: край зруйнований військами козацькими, а також ’’польськими і німецькими” (АрЮЗР, ч. II, т. I, N. 37).

²¹³ Apx. Чарторийських, cdx 2446, f. 24: "Kopia Listu od P. Chmiekiickiego do Xcia JMCi P. Podkomorzego Bractawskiego, z Czyhryna 17 Januarii 1657.”

²¹⁴ Напр. в листі до Констянтина Виговського полковника пинського і ту- ровського з д. 7. VII. 1658 p. (Apx. Чарторийських, ibid., f. 143).

^2І5Лист Констянтина Виговського до кн. Степана Четвертинського (ibid., f.

145).

²¹⁶ Памятники, вид. 1898 p., т. III, стор. 266. Пор. ще лист з д. 31.1.1658 з Me- жибожа до Бєнєвського від полковника Федора Михайловича (Лободи?), що, як Тарновський на Волині, так він на Поділлі, був начальником козацьких залог. I він, як і Тарновський, чемно Бєнєвського збуваючи, своє робив. ”Ми чинимо все по наказу Гетьмана Військ Запорожських — писав він — і то обережно, маючи на думці приказку: святий спокою — добро з тобою” (ibid., стор. 272—3).

²¹⁷ "Relatia Ukrainska przeslana Krolowi od S. Bieniewskiego w lutym 1658 г.” Памятники, III, стор. 284. Новаковський, про якого тут мова, це мабуть Остап Ho- ваковський ’’нобілітований” в 1661 p. (Vol. Legum, IV, s. 359).

²¹⁸ АЮЗР, IV, стор. 105.

²¹⁹ Памятники, III, стор. 264—5. Лист Тарновського до Бєнєвського з Межи- річа 26.1.1658.

²²⁰ Реляція Бєнєвського Королю і канцлеру в Січні 1658: "Nadto і z tymi Ich Mciami, ad quorum instantiam te zalogi wprowadzone, expostuluj?, aby ich zbyU, ale podobno nie tak latwo zbyc jako si? ich nabylo” (Памятники, III, стор. 269).

²²¹ Памятники, Ш, стор. 259: Лист Стан. Потоцького до Бєнєвського 8.1.1658.

²²² ’’Статейной список гонца Федора Зыкова, посланнаго къ польскому Королю... 1656 г. Апрѣля 24 — Іюля 10.” Сборникъ, вып. I, стор. 40—41.

²²³ Kubala: Wojna brandenburska, Dodatek N. XXIII.

²²⁴Ibidem.: List Chmielnickiego do Magistratu Lwowskiego z Czehryna 9. III. 1657.

²²⁵Apx. Чарторийських, cdx 2446, f. 29.

²²⁶ Тільки в p. 1662 Річпосполита дала йому староство луцьке, потім став він обозним коронним і старостою корсунським. Був одружений з кн. Констанцією Вишневецькою. Пор. Памятники, III, 289.

²²⁷ Apx. Чартор., cdx 2446, f. 23.

²²⁸ Ibid., f. 25. Про козацькі залоги, що стали вже тоді були в Пинську, Корці, Межибожі і т.д. пор. ще АЮЗР, IV, стор. 35, 61 passim. Про полковників, посланих тоді на окупацію цих земель і на допомогу Ракочієму, крім вище поданих джерел, ще АЮЗР, IV, стор. 54, ЖІУР, XII, стор. 485, 509 і т.д.

²²⁹ Подаю важніщу літературу про Немиричів взагалі і Юрія зокрема. J. Lukaszewicz: Jerzy Niemierzyc (Biblioteka Warszawska 1860); Heleniusz: Wspomnie- nia Iat minionych (1876); Dr. Antoni J.: Niemkycze (Opowiadania Hist)., ser. III, t. 2

(1882) , а также ser. V, s. 74—85; Op. Левицький: Перед.юва до т. VI, ч. I, АрЮЗР

(1883) ; О. Фотинський: Юрій Немирич (Волынскій, Ист.-Арх., Сборникъ 1896); Szczgsny Morawski: Aryanie Polscy (1906); мої розвідки: ’’Аріянський соймик в Киселині на Волині” (там подана література про аріянство на Україні) і ”Ґенерал артилєрії Великого Князівства Руського”, а також численні згадки в збірнику ⁿI Dziej6w Ukrainy”. Крім вище згаданої літератури використав я для біоґрафії Юрія

Немирича ще ’’Описи актовыхъ книгъ Кіевск. Центр. Архива”, гербовники і ’’Фамільний Архів Немиричів”, на превеликий жаль дуже невеликий, який був тоді (це було в 1910 p.) в посіданню одного з нащадків цього роду. Инші джерела будуть подані низче. Ґенеальоґія Немиричів представляється так: Есиф Немирич мав4си- нів: Андрія (родоначальника лінії черняхівської), Матвія (родоначальника лінії олевської), Семена і Івана. Андрій мав сина Степана. Матвій 4 синів: Олександра, Самійла, Миколу і Криштофа. Іван дочку Федору замужем за Олександром Ганським. Синами Степана Андрієвича (аріянина) були Юрій і Степан, теж аріяне. Потім Юрій перейшов на православну, а Степан на католицьку віру. Олександер Матвієвич (член брацтва луцького) мав снна Іосифа — Кароля, який перший з лінії олевської перейшов на католицтво. B дальших поколіннях рід спольонізувався і перестав грати видатніщу ролю в історії рідного краю.

^23owAnd. Rutcowii Cteticae id est de modis acquirendi...” Автор, присвячуючи книжку Немиричові, взяв девізом слова Айсхільоса: Sapit non qui plurima, sed qui fructuosa novit. Цитую за Кубалею: Wojna Brandenburska, s. 345, ods. 6.

²³¹ Kubala: Wojna Brandenburska, s. 156.

²³²Kubala: Ossolinski, t. II, s. 67. "JesU schizma і luter Polsk^ wtadac b?dzie, pewnie swojej wolnosci cny Polak [si?] zb?dzie" — цей тогочасний двостих з рукописи бібл. Оссолінських подає C. Томашівський (Перший похід Б. Хмельницького в Галичину, примітка 57), вважаючи, що він відноситься до німців. Ha мою думку, мова тут про православних і дисидентів в Річпосполитій, які були в союзі і прямували спільно до обмеженя ’’свобід” тієї маґнацько-шляхецької оліґархії, що оборону і панування віри католицької зробила своїм боєвим політичним кличем.

²³³ Справа про ці маєтки і боротьбу за них представлена мною докладно в мо- ноґрафії про Кричевського, який у цім наїзді разом з козаками свого полку теж приймав участь [ВЛТ, т. 2, стор. 261—86].

²³⁴ АрЮЗР, ч. III, т. VI, передмова, стор. 46—7 і M. Кордуба: ’Ъоротьба за польський престіл по смерти Володислава IV” (передмова до XII тому ЖІУР). Автор останньої праці очевидно помиляється, думаючи, що Немирич був тоді ”на службі” у Радзівілла. Маґнат український був рівний маґнату литовському і був звязаний з ним спільними цілями і спільними інтересами. Пізніща видатна участь Юрія Немирича в українськім державнім і національнім життю не повинна давати сучасним українським історикам підстав думати, що Немирич міг бути тільки чиїмсь "слугою.”

²³⁵ Apx. Чартор., cdx 143, N. 9 (лист Немирича) і cdx 378, f. 583 (його промова на соймі). Пор. вище прим. 83.

²³⁶ АрЮЗР, ч. II, т. I, N 29 і Apx. Чартор., cdx 144, f. 350.

²³⁷ Пор. напр. лист Кисіля до Немирича з д. 8. IX. 1650 p. в Apx. Чарторий- ських, cdx 144, N. 192.

²³⁸ Опись, N.20, стор. 21, 24. Vol. Leg., IV, 171.

²³⁹ АрЮЗР, ч. II, т. I, N. 39. Kubala: Wojna Moskiewska, s. 103.

²⁴⁰АрЮЗР, ч. II, т. I, стор. 468. Vol. Leg., IV, s. 231. Оригінал вищезгаданої інструкції, підписаної м. и. і Немиричем, в Apx. Чартор., cdx 402, f. 51—68.

²⁴¹ Apx. Чарторийських, cdx 141, N. 163: "Prawdziwa relacya о poddaniu si? het- manow і wojska kwarcianego Kr61owi szw. Karolowi Gustawowi an. 1655 in Novem- bris.” Там між иншим далі читаємо: "Niemiryczowi podkomorzemu kijowsk. dal (Король шведський) list przypowiedni na 5 tysi?cy, kt6ry u niego valet nimia confi- dentia et autoritate.” Пор. ще: Pami?tniki Losia sub. an. 1655: ’’wojska polskie poddaly si? Szwedom pod Sandomierzem w Wilj? Sw. Marcina.” B битві під Ґоломбєм Немирич бере участь по боці Шведів (Gazette de France, N. 40, 30 Mars 1656). 16. IV. 1656 p. він пише листа до Замойського підчашого кор., намовляючи його перейти на сторону шведську, бо ’’Король шведський і Князь семигородський, що обіцяють, того додержать” (Apx. Чартор., cdx 150, N. 20).

²⁴² Пор. вище прим. 202. Характерна теж записка власною рукою Гієр. Pa- дзієвського, додана до його листа до Виговського з табору Карла Ґустава в Радомі д. 16. VIII. 1656 p.: ’’JMPan Podkomorzy kijowski Nemiryc shizby swe zaleca tak JMPanu Hetmanowi, jak WMPanu і dawn^ sw0j3 ponawia przyjazn; ’’Kubala: Wojna Brandenburska, dodatek s. 408).

²⁴³ Пор. АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 285—6, 324. Ці звістки вказують, що вже в Mai місяці Немирич виступав спільно з козаками. Ворог Немирича протопоп ніжинський Філімонов оповідав у Москві, що Немирич прибув до Чигрина ”на 2 або 3 тижні перед смертю Хмельницького” (АЮЗР, XV, стор. 54); допитувані про це пізніще козаки казали загально: ”ще за небіжчика Хмельницького” (ibid., t. IV, стор. 109).

²⁴⁴ Крім джерел поданих вище: Krzyzanowski — Dawna Polska, II, s. 407. Tad. Grabowski: Literatura aryanska w Polsce (Krak6w 1908), s. 460. Ян Лєщинський воєвода познанський, родич Немирича, писав до нього з цього приводу 5. IX. 1658 p.: "...certior zostaj?, ze WMPan, porzuciwszy pierwsze bl?dy (аріянство), przywr6ciles si^ do nas, nie widz? ja bowiem tyLco subtilissimam differentiam mi?dzy grecka a rzymska w1ar3; szczerze tego gratulor Boskiego oswiecenia” (Apx. Чарторийських, cdx 388, N. 217). Пор. також dyaryusz poprzysi?gania na sejmie ugody hadziackiej: 'Jerzy Niemirycz podkomorzy kijowski... udal si? pod protekcy? do kozak6w і tam ochrzcil si? na wiar? ruska” (Apx. Чартор., cdx 151, f. 390).

²⁴⁵ АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 325. Додаймо, що Юрій Немирич був одружений з Лизаветою Слупецькою, дочкою Станіслава каштеляна люблінського і Варвари Лєщинської (Boniecki: Herbarz., t. XIV, s. 156).

^24бЗа них пізніще в p. 1658 Військо Запорожське при затвердженю Гадяцької Умови перед урядом Річпосполитої заступатись буде (Памятники, III, 339).

²⁴⁷ Пор. вище примітка 2. Пізніще цей Сурин став писарем земським київським, стольником житомирським і підстаростою овруцьким. Йому ще в p. 1684 якийсь шляхтич закидав, що він ’’писар не земський київський, але козацький, який в часі ребелії був писарем у козаків” (АрЮЗР, ч. III, т. II, стор. 89—90). Пор. мою розвідку: Данило Братковський, стор. 9.

²⁴⁸ Юрій Стеткевич прийняв протекцію царську мабуть в Смоленську (АЮЗР, XIV, стор. 66), присягав одначе Цареві допіру в Мінську (ibid., т. III, стор. 553), потім, бачучи насильства московські, перейшов до Хмельницького: ’’Jerzy Krzysztofowicz Stetkewicz 1655, do kozak6w si? wyniosl” — пише тогочасник Коя- лович: Herbarz (Compendium), s. 101. Ґенеальоґія Стеткевичів, подана Нєсєцким, така: Богдан Стеткевич маршалок надворний литовський, оженений з Євдотією кн. Друцькою-Горською, мав сина Вільгельма, подкоморія браславського, ожен. в 1601 p. з Ганною кн. Оґінською. Вільгельм і Ганна мали 3 синів: Криштофа, подкоморія браславського, Богдана, каштеляна новогродського і Івана. Сини Криштофа (що перший в роді перейшов на католицтво) і кн. Крушинської: Вільгельм хорунжий мінський і Юрій (про якого мова вище). Богдан оженений з кн. Соломерецькою мав сина Михайла (звісного Хмельничанина), дочку Олену, замужом за Виговським і ще одну дочку, замужом за Суходольськнм. Іван мав трьох синів: Івана, Северина і Крнштофа.

²⁴⁹ Кояловича: Herbarz, Herold Polski, 1897, s. 229—30. В. Эйнгорнъ: Сношенія малор. духовенства съ моск. правит., стор. 103—5, 112. АЮЗР, т. IV стор. 7, 44, 46 passim i т. XI, стор. 720 (спнс маєтків старого Івана Мещерського, які дідичить його дочка, дружина Костянтнна Виговського). B актах Мещерські пишуться иноді Мещеринами.

²⁵⁰ АЮЗР, т. XIV, стор. 655.

²⁵¹ Kubala: Wojna Brandenburska, s. 153.

²⁵²Ao Смоленська Євлєв приїхав 29 Мая (1657 p.), отже подана ним звістка припадає на цей місяць. Сборникъ, вып. I, стор. 107.

²⁵³ Пор. лист, литовського гетьмана, воєводи виленського Павла Сапіги до Бєнєвського з д. 8.1.1658 p. Виправдуючись з посланих на нього доносів, він пише: ”... nie l?kam si? obietnicy, gdyz zawsze in rem oyczyzny formowane byty legatie moje w sposob zatrzymania impet6w, nie traktowania о pokoy. Co si? dotyczy chor^gwi p. Alexandrowicza і niekt6rych draganskich, z temi za daniem pozw6w snadna rozprawa przed puflcownikiem Iub przed s?dz13 wojskowym. Assekuruj?, ze nie sfolguj? nikomu, о co і teraz surowie expostuluj^c, pisz? do starszyzny, wszeUdm exactiom zabiegajgc, by і na gardle karac kazalem” (Памятники, т. III, стор. 260—1). A также реляція Бєнєвського, послана Королю i канцлеру, в Січні 1658 p.: ”Za Shicz wprowadzona zaloga (козацька), nad Horyn... zwodzi stare wojsko litewskie, kt6rego cz?sc nad rzek^ Horyniem j. m.p. Wojewoda wilenski (Canira) na hibernie collocowa!. Te zas chor^gwie (литовські) w jakie zaszty zadatki z temi zalogami (козацькими) patet z listu Tarnawskiego [...], kt6rego kopi? posylam. Zgola res in discrimen deducta” (ibid., стор. 269). Факти переходу відділів литовського війська до козаків бували і раніще. Так лит. подканцлєр Казімір-Лев Сапіга пише 23. X. 1654 з Гродна: ”... Bychow u Dniepru obl?zony od wojska kozackiego z Zototarenkiem, (kt6rego sila z Mohilewskiej і Szklowskiej wlosci bardzo accrevit, niemniej z Homla, bo dziewi?c chor^gwi pieni?znego RzeczypospoUtej ludu, poddawszy Homel, przyj?fy obsequium і zdrajcy temu assistunt)” (ibid., стор. 215).

²⁵⁴ Сборникъ, вып. I, стор. 64—5.

²⁵⁵АЮЗР, т. XIV, стор. 335.

²⁵⁶ Копія цього універсалу в транскрипції лат. буквами в Apx. Чарторийських, cdx 3776. Пор. Жадання Богдана Хмельницького від Москви, щоб не чинено з московського боку кривд ’’шляхтѣ, которые живуть въ городахъ Войска Запор.” (АЮЗР, т. III, стор. 577).

²⁵⁷ 1. Лаппо: Пинській сеймикъ послѣ отрѣченія Яна Казимира (Журнал Министерства Нар. Просвѣщенія, Февраль 1910), подає інструкції соймикові з підписами цієї шляхти. Коялович: Herbarz szlachty litewskiej; ’’Slownik Geograficz- ny” s.v. ”Pinsk”; крім того: АЮЗР і мої виписки з архівних матеріялів, яких тут не цитую, бо це зайняло-б забагато місця.

²⁵⁸ Про ці наїзди пор. АрЮЗР, ч. III, т. I, N 27. Про боротьбу Руси, в тім числі і Руси пинського повіту, в Вел. Кн. Литовськім, див. відповідні томи Історії України проф. Грушевського.

²⁵⁹ Памятники, т. II, стор. 385—390.

²⁶⁰ Про популярність Тукальського серед шляхти свідчить м. инш. пізніщий лист Тетері до канцлєра Пражмовського 14. XI. 1663 з приводу вибору нового Митрополита: ”[...] Wszyscy zas, jako to /szlachta/ z W-wa Kijowskiego, pewna szlachta z Wofynia, a nawet wszystek kler і Wojsko Zaporozskie votowaU cale na Ojca Tukalskiego, /upomie/ [mordicus] stawajgc, aby on [cale] zasiadt Sedem Metropo- Ііае” (Памятники, IV, стор. 387 і там-же ще два листи в цій справі до Пражмовського і до Короля). Ставши пізніще Митрополитом, Тукальський все піддержує живі зносини з рідним Пинськом. Так напр. в 1668 p. воєвода московський піймав ’’чернца Іоилемъ звуть Межицкой, ѣдетъ изъ Пинська къ Тукальському митрополиту въ Чигиринъ” (АЮЗР, VII, стор. 11) і т.д.

²⁶¹ Пор. Пункти петиції послів Війська Запорожського представлені на сойм при затверджені Гадяцької Умови: ’’Cerkwie w Pinsku /і/, w okolicy tego powiatu, po wi?kszej cz?sci, ile w krolewszczyznie, pod unitami sq.” (Памятники, III, стор. 336).

²⁶² Пор. вище стор. 99 і примітка 92. Геральдик, історик і разом като- лицький священник Коялович, якому належить оця характеристика Стеткевича, бувши сам свідком цих подій, записував свої характеристики, або на підставі особистого знайомства, або з уст сучасників.

²⁶³ Опись, N. 19, стор. 26.

²⁶⁴ Pami?tniki Albr. Stan. Radziwitla, II, s. 351. Balinski Michal: Pami?tniki hist., s. 19-20.Смирновъ: Рисунки Кіева 1651 r., стор. 235. Пор. вище(стор.93-94) домагання Копця, представника в-ва Берестейського на соймі елєкційнім, щоб Річпо- сполита повернула втрати зруйнованій шляхті.

²⁶⁵ JIanno: Пинскій Сеймикъ послъ отрѣченія Яна Казимира, стор. 287.

²⁶⁶ АЮЗР, VIII, стор. 395.

²⁶⁷ АЮЗР, XI, стор. 764 i 719 (спис цих маєтків).

²⁸⁸ Herbarz Kojatowicza: Nomenclator (Herold Polski r. 1906), s. 256: ”od pocz^- tku wojny kozackiej sprawial si? dzielnie, jako tribunus legionis Pinscensis, az do wy- prawy pod Zwaniec, wreszcie zrozpaczywszy, do kozak6w przystal.” B битві під Лоєвим в Липні 1649 p. між Радзівіллом і полковником київським Кричевським, полк піхоти Лукаша Єльського, марш. пов. пинського, входив в склад литовських військ кн. Радзівілла (Pami?tniki W6jcickiego, II, s. 107). Реєстр цього полку у Ґурського (Hist, piechoty polskiej, s. 245—6). Пор. Лаппо, op. cit., стор. 286: ’’универсал Лук. Ельского, маршалка і пулковннка повѣту пинского”, а также Slownik Geograficzny, s. v. ’’Pinsk.”

²⁶⁹ Цей універсал Хмельницького з Актів Віленського Центр. Архіва цитує у вищезгаданій праці I. Лаппо, стор. 287. Про те, як від фактичного взаємовідношеня політичних сил залежало прийняття чи неприйняття впису якогось політичного акту до місцевих урядових книг пор. скаргу шляхти православної в ’’Суплікації” 1623 p.: ’’Przed nami zas [православними] w tych, od nich (уніятів) dziej^cych nam si? krzywdach, ksi?gi po grodach pozawierano, ze urz?dnicy grodzcy protestacyi od nas w sprawach takowych nie przyjmujg'\ Про цю ’’Суплікацію” див. низче примітка 284.

²⁷⁰ "Adam Brzeski, stolnik pinski, odprawuj^c poselstwo od powiatu swego do Zaporozskiego Hetmana Chmielnickiego, umarl” — пише Коялович (’’Herbarz Litewski” w ’’Heroldzie Polskim”, r. 1897, s. 238).

²⁷¹Цей універсал Гетьмана Хмельницького з Актів Віленського Центр. Apx. цитує I. Лаппо, op. cit., стор. 287.

²⁷² Підпис Груші з печаткою гербовою Абданк в Apx. Чартор., cdx 402, f. 273. Його дружина може була шляхтянкою теж з північних земель, про що свідчили-б її близькі зносини з Івановою Виговською, Стеткевичівною з дому. Пор. між инш. пункт з Умови Чуднівської, який домагається, щоб ”Рапі Hruszyna” з Виговською були з неволі увільнені (Vol. Leg., IV, s. 359).

²⁷³ Реляція Бєнєвського в Січні 1658 p.: ”[Z] strony tego Pinska, jakom w relacyi powiedzial, tak і teraz resumo informationem, ze po wykonaniu juramentu Hetmano- wi Chmielnickiemu przez Pana Marszalka Pinskiego і jego colegi, gdy realiter przyj?li subjectionem, zeslal zaraz Chmiekucki ad apprehendendam possessionem Hrusz?, і de facto Hrusza zostawal tam. Co wszystko dziato si? mi?dzy odjazdem moim pier- wszym z Ukrainy і powrotem powt6mym w Ukrain?. Przy traktatach, gdym si? upomnial, aby Hrusz? sprowadzono, powiedzieli і stawali przy tym, ze to ma byc do generahiych tractat6w zachowano, gdyz ad instantiam nobilitatis, przez posty zaprzysi?zon4, weszlismy tam. Ja tedy, widz3c manifestam w tej legatiey perduelHonem, nie moglem dalej procedere, і jako wszystko, tak і to wz13lem do J. Kr. Mci P. M. Mlwego. Po odjezdzie interim moim ostannim z Ukrainy, chor^gwie Xsi?stwa Litewskiego wyp?dzity te zatogi z Pinska, wzgl?dem czego Hetman Zaporozki praetendit violationem armisticji, jako to w Uscie swoim do mnie pisze, gr0z4c zeslaniem wojska. Uwazyc tedy, mozna U rzecz w takim post?pku niesfomym — gdy co jeden zrobi, drugi zepsuje — spodziewac sfy dobrych progress6w — кінчить наріканням на литовського гетьмана Сапігу Бєнєвський (Памятники, III, стор. 270). A также Awizy z Ukrainy: ”w Pidsku kozak6w niemato, kt6rzy z Hrusz^ na to zesiani, aby jurament powiat6w Pidskich podhig Diplomu Chmiehiickiego wykonany ЬуГ (Apx. Чартор., cdx 2446, f. 82).

²⁷⁴ List od Rodkiewicza do ks. Stef. Czetwertydskiego 30. VIII. 1657 r., Apx. Чартор., cdx 2446, f. 78.

²⁷⁵ Оповідання про ці події зі слів їх самовидця збереглись в рукописі Apx. Чартор., cdx 2105, f. 75.

²⁷⁶ Лист Виговського до Бєнєвського 19. XII. 1657 p. в Памятниках, т. III, стор. 253 і краща копія в Apx. Чарторийських, cdx 2446, f. 91. Там-же в Памяти., т. III листи Сапіги (стор. 260, 263, 275) і реляція Бєнєвського (стор. 269—270), в якій він між иншим радить вище згаданий лист Виговського йому присланий, заховати до слушного часу, щоб згодом доказати ним факт "зради пинської шляхти, яку дехто намагається заперечити.” A поки що нарікає він на Сапігу, із за якого може розбитись його миротворча праця (вище примітка 273).

²⁷⁷ Apx. Чартор., cdx 2446, f. 154 (скарга на Костюшка кн. Степана Четвер- тннського до Тетері 18. IX. 1658 p.) Пор. Кояловича, Herbarz litewski, s. 262 і Kop- зона, біоґрафія Тадеуша Косцюшка.

²⁷⁸ Копія універсалу Констан. Виговського в Apx. Чартор., cdx 2446, f. 142. Дата вписаня другий раз "Забезпеченя” до книг міських київських в Памятниках, III, 249. Пор. вище примітка 2.

²⁷⁵ "Syn m6j Pan (Каштелян) Midski moim kosztem, maj3c pokrewnosc z IMc13 Panem Hetmanem (Виговським), wyprawil do JMci chor^giew, ktora і teraz tam zostaje” — писав 11. XI. 1659 p. до полк. Конст. Виговського старий Степан кн. Че- твертинський (Apx. Чартор., cdx 2446, f. 221). Мабуть на чолі цієї хоругви стояв Андрій кн. Святополк Четвертинський, якому пізніше 16.1.1660 p. в міст.[очку] Степані Гетьман Виговський видав універсал: ”iz majgc sobie sejmow^ c0nstytucy3 dang potestatem zaci^g6w w padstwach J. Kr. Mci, uzylem Xi?cia JMci Andrzeja Swiatopelka Czetwertydskiego, aby chor^giew k0zack4 150 koni w kwarciany zacigg Xi?stwa Ruskiego zaci^gn^l, etc.” (Apx. Чартор., cdx 2446, f. 241).

²⁸⁰ ”Syn Lukasza Roman Jelski, rotmistrz J. Kr. M. pod hetmanem Sap1eh4, po- tem si? przeni6sl do wojewody kijowskiego Wyhowskiego і putki wodzit” — пише Коялович: Herbarz ’’Herold Polski”, 1897, s. 213. Ротмистрами в полку Романа Єль- ського були Жуковський і Крижановський. Ha них за якісь звичайні жовнірські кривди скаржиться 25. X. 1659 Степан кн. Четвертинський (Apx. Чартор., cdx 2446, f. 214—15, 220).

²⁸¹ Dyaryusz Sejmu Lubelskiego 1569 r., виданий Петербурською Археограф. Ком., стор. 257. Пор. мою розвідку в т. 1. ц.в. Характерні з цього боку слова одного з видатніщих представників Руси кн. Костянтина Вишневецького, сказані на цім соймі: ”1 w tem si? Waszej Krolewskiej mosci opowiadamy, iz przystajemy ludzie w0h1i, swobodni, abysmy nie byli w zacnosciach swych szlacheckich unizeni, gdy- zesmy jest nar6d tak poczciwy, jako zadnemu narodowi na swiecie naprzod nic nie damy і czujemy si? w tym, zesmy kazdemu narodowi s3 r6wni szlachectwem... Tak tez, izesmy sq r6znej religji, a zwlaszcza Grekowie, abysmy tym nie byli ponizeni, aby nikt do inszej religji nie byl przyci^gany”...

²⁸² M. Грушевський: Культурно-національний рух на Україні в XVl-XVII в., вид. II, стор. 53. АЗР, т. III, N. 64 і моя розвідка в т.1. ц.в. Щоби "wszystkie przy- wileje, listy, mandaty і inne wszystkie sprawy Kijowskiego, Wofydskiego і Brac- lawskiego Wojew6dztw ruskim j?zykiem w kancelaryach J. Kr. M. pisane і wydawane byfy” — постановляє шляхта волинська на соймі 1632 p. (Al. Jabtonowski: Zrodla dziejowe, t. VI, s. CV). Так само ще в p. 1638 вставляє вона в свою інструкцію по- слам на сойм, щоби ”przy metryce Ruskiej byt szlachcic tych wojew6dztw, kt6re prawa swe charakterem ruskim pisane maj3 [...], ktorego bracia podadz^” i який ”de- creta [czterech] wojewodztw Kijowskiego, Bractawskiego, Woiynskiego /i/ Czer- nihowskiego [expediowac ma] pisac /i expedyowac та/” (АрЮЗР, ч. II, τ. I, стор. 238.

газ ’’Zdanie о Narodzie Ruskim” Гербурта перевидане в цілости в збірнику ^ryZ Dziejow Ukrainy”, стор. 80-97, там-же моя розвідка про його автора.

²⁸⁴ "Supplikatia do Przeoswieconego i J. W. Przezacnej Korony Polskiej i W. X. Litewskiego obojego stanu duchownego i swieckiego Senatu, w roku tym terazniej- szym 1623 do Warszawy na Sejm Walny przybyiego — od obywatel6w koronnych i W. X. Litewskiego wszystkich wobec i kazdego zosobna: ludzi zawoIania szlacheckie- go, religii starozytnej greckiej, poslusze6stwa wschodniego.” B важніщих уривках перевидана в збірнику ”Z Dziej6w Ukrainy”, стор. 99 -111; в цілости — в ’’Документахъ объясняющихъ исторію зап.-рус. края” (Петербург 1865). ’^upplikatia” була тоді-ж таки, в 1623 p., оголошена її авторами друком. Один примірник цієї дуже рідкої тепер книжки зберігається в Публичній Бібліотеці Петербурській. Яко приклад тодішньої свідомости, що Русь буває двох вір — римської і грецької — і що до народу руського належать так православні як і римо-католики — може ще послужити згадана вище фундація Гальшки з Гулевичів Лозчиної з p. 1615, в якій підкреслюється, що вона зроблена тільки для Руси православної: ’’осьвіцоным кня- жатом, вельможным паном, шляхте і якого-ж колвек іного заволаня і стану людем російским, а єднак тим тілько, коториє в православной благочестивой Церкві Всходней набоженства греческого вірі, в послушенстві теж і благословенстві святійшого Патріярха Константинопольського [...] неодменне трвають і трвати будуть”... (Памятники, II, 386—7).

²⁸⁵ Памятники, вид. 1898,1, стор.332, й инші копії цієї ’’Supliki do Majestatu J. Kr. Mci і RzpHtej Wojska J. Kr. M. Zaporowskiego”. Пор. вище прим. 34 і лист Гетьмана до шляхти волинської 1. XI. 1650 p. (вище стор. 62-65).

²⁸⁶ Цей пункт введений в Умову Зборівську, пізніще в Умову Білоцерківську 28. IX. 1651 p. (’’Szlachta rzymskiej і greckiej reHgji, kt6rzy byH przy Wojsku J. Kr. M. Zaporowskim... tych wszystkich ma okrywac amnestya”) і t.d. Про це ширше в моїй монографії про Кричевського [ВЛТ, т. 2, стор. 25 і далі].

²⁸⁷ Apx. Чарторийських, cdx 139, f. 317. Про характер козацького повстання в його першій автономістичній добі була мова вище в розділі V. Ще для еволюції поглядів тодішньої провідної козацької старшинської верстви на справи релігійно- національні і державні цікаво порівняти з ’Забезпеченям”, виданим Гетьманом пинській римо-католицькій шляхті, його слова, сказані польським комісарам у Переяславі в початку 1649 p. Щоб ці слова зрозуміти, треба згадати, що більшість старшини тоді бажає тільки козацької автономії та забезпеченя прав православних в Річпосполитій, і про сотворення окремої своєї держави ще не думає. Коли комісари Річпосполитої почали Гетьманові докоряти, що по його наказу в Київі: ’’Ляхів [одних] топлять, [других тирансько січуть] /вбивають/ шляхту обоєго пола, дітей, ксьондзів, і [останок] костел/и/[ів] пограбувавши, шукають Ляхів і під землею” — то він, висловлюючи погляди, пануючі тоді серед більшости присутної при цій розмові старшини козацької, відповів: ”я не /при/казав невинних вбивати, але /тільки/ тих, що до нас пристати і на нашу віру хреститися не хочуть” (Памятники, II, 324). Але вже напр. 24 Марта 1652 p. Гетьман видає з Чигрина універсал до 'Tulkownik6w, Assaul6w, Sotnikow і wszystkich malojc6w Wojska Zaporowskiego... і Lach6w pobratymstwo z nami trzymaj^cych” (Grabowski: Ojczyste Spominki, II, s. 311). Чим далі, тим більше погляд територіяльний і державно-національний став брати верх над поглядом екстериторіяльно-релігійнім (забезпеченя прав православних в цілій Річпосполитій Польській де-б вони не жили) і станово-козацьким, недержавним. Про тодішню урядову політику Річпосполитої в справі унії пор. напр. наведену вище (примітка 29) інструкцію комісарам.

²⁸⁸ Пор. вище примітки 2 і 247.

²⁸⁹ Сборникъ, вып. I, стор. 111: російські переклади шведських пропозицій Гетьману, привезені царським послом в Польщі Євлєвим. Про ці переклади пор. вище примітка 11 За.

²⁹⁰ Наприклад в оповіданнях, записаних в p. 1897—99 з уст старих селян в Cy- ботові священиком Марком Грушевським, знаходимо такі характерні місця: Оповідаючи про шукання скарбів у Суботові 80-літній дід Пилип Шуть каже: ”чи ритимуть люде землю, чи ні, а буде колись таке, що дориватимуться до чогось другого: будуть таки добиватись правів Хмельницького. Кажуть... що в якійсь коломні, либонь, шкатулка e, а в ній ключі од льохів, плани та описи усякої кладї, яка де e на всій Україні. Там десь і права позамикані.”Далі він каже, що ”приспи (терраси), що й тепера e в попівськім огороді — зовуться царською дорогою через те, що ними Гетьман їздив понад ставом у Чигрин до столиці.” Знов же дід Пушкар, ”літ більше сотні”, оповідає: ’’кажуть було мати і баба, що у Суботів приїдуть і внуки Хмельницького булаву дідівську одшукати. Десь у замчищі на острові посеред моря старий Хмельницький оселив близнюків Тимошевих, як Тимоша вбито було. Навмисне все дбав, щоб роду не понизить і з роду не вийти: кортіло таки, щоб корона чужому не одійшла. To й сього сподіватись треба. Трегуб Махей то каже, що уже десь і у Херсонщині рід Хмельницького хутором живе, десь недалеко Ковалевої якономії, та хто його знає, не бачив і ні од кого другого не чув, то й казати не буду,”і т.д. (Марко Грушевський: Гетьманське гніздо, урочища і перекази села Суботова, зібрані в p.p. 1897—99. ЗНТШ, т. XCI, p. 1909, кн. V). Як відносилась тодішня ’’чернь” козацька до проголошеня наслідником гетьманським Юрія і як до плянів та намірів Виговського — про це буде ширше мова в другій частині цієї праці.

²⁹¹ Заслужений історик України Олександер Яблоновський пише: ’’Серед старшини козацької, коли не більша частина, то частина дуже значна, була це шляхта, перейнята від колиски ідеалами, яких виразом була елєкція і pacta conventa” (Pisma, t. II, s. 219).

Як сильні в Польщі були ці ’’ідеали” свідчить між иншим вступна промова маршалка елєкційного сойму в 1648 p. Богуслава Лєщинського і промова Яна Казі- міра з подякою за вибір — промови, сказані в мент найбільшої небезпеки і початку руїни польської держави: ’’Одинока потіха і прикраса нашого народу та — казав маршалок, — що у нас не один Дім Володарів, а всі [інші] невольники: лише вільні голоси по своїй волі добірають собі Пана, не беручи його з колиски... Одній тільки Польщі нема рівня в виборі Пана: тут стільки елєкторів, скільки шляхти.” ’’Дійсно — казав нововибраний Король Ян Казімір — має чим виславляти себе Річ- посполита понад всі під сонцем народи, коли може роздавати величний дар маєстату! Має чим величатися, коли у ній не так, як у невольничих народів, що дякують долі за пана даного їм припадком із пануючого роду: тут Володарі низько кланяються за королівський діядем” (C. Томашівський: Перший похід Б. Хмельницького в Галичину, стор. 101—105). Такого роду ’’ідеалів”, живцем взятих від за- нархізованої республіканської польської олігархії, Богдан Хмельницький знищити серед старшини козацької не встиг. Але українська монархічна ідея великого Гетьмана не вмерла разом з ним. Боротьба між принципом монархічним і республіканським велась на Україні і далі по смерти Богдана Хмельницького. Видатніщі з поміж пізніщих виборних Гетьманів все намагались скріпити владу гетьманську і її в дідичне гетьманство: в українську монархію обернути, бачучи, що тільки в той спосіб може бути врятована Українська Держава. Але ніхто з них на нещастя не мав персональних даних, щоб такий переворот перевести. 3 одного боку опозиція старшини, з другого політика московська, яка ні защо до дідичности і скріпленя гетьманства допустити не хотіла, ці українські пляни монархічні нівечили. Козацька Українська Держава упала зруйнована старшинською олігархією, в той самий майже спосіб, як пізніще упала і Річпосполита польська, що учителькою і політичним взірцем для старшини козацької була. I тут і там скріпленю монархічної — там королівської, тут гетьманської — влади противилась, піддержуючи в цім випадку ’’стародавні свободи і вольности” самодержавна Москва. До цієї теми маю надію — коли обставини і здоровля мені дозволять — повернути в иншім місці. Тут для ілюстрації наведу тільки кілька прикладів. Отже наприклад Гетьмана Самойловича, коли він по довгих літах всяких хитань, принижень і невдач врешті зміцнив свою владу і захотів зробити її дідичною, скинула старшина власне за ’’самодержаство, противне звичаям Війська Запорожського”. При чім скинула в той спосіб, що подала на нього донос московському урядові, який, бачучи скріпленя влади Самойловича і боючись того скріпленя, використав радо цей донос, щоб без суду заслати Самойловича разом із його старшим сином майбутнім наслідником в Сибір, а молодшого сина стратити в Сівську. При цій нагоді в кругах республіканської нашої старшини складено було про Самойловича такі вірші, заховані в літописі Величка:

He уважав давной в Войску вольности I всім станам належитой годности.

Себе тілько почиталесь так бити,

Же твой рожай з давніх давен стал жити.

Забув єси, же тя з любви ізбрано I старшим собі Паном названо.

Ради тобі отнюдь стало не треба I мислил єсь, яки би ізшел з неба.

A в Войску Запорожском то здавна

Рада сильна (тільки проти Гетьмана очевидно) і всім явна.

Характерно, що при виборі нового Гетьмана, якого царський уряд дозволив втішеній старшині вибрати ”по давним статям”, поставлено було цим урядом жадання: ’’зблизити народ малороссійський і великороссійський мішаними подружжями й иншими способами так, щоб ніхто на Україні не важився говорити, що народ тутешній инший чим великороссійський і що він иншого гетьманського реги- мента.” Пізніще Цар Петро 1 так само виступив на Україні оборонцем старинних прав і вольностей козацьких проти Гетьмана Мазепи, який по словам царських маніфестів, до українського народу виданих, змовився з Королями шведським і польським, щоб стати ’’самовластнымъ княземъ въ Украинѣ.” Далі, вже на еміґрації, при ’’вільній елєкції” Гетьмана Пилипа Орлика, складені були між ним і запорожською старшиною умови, на взірець польських pacta conventa, з яких найважніща та, що касується ’’самодержавна влада, котру прежнії Гетьмани, зостаючи под Самодержавцами московськими, привлащити собі дерзали над слушность і право” і т.д. Останній епізод боротьби між українським монархізмом і українським оліґархічним республіканством, що мав місце перед самим скасованям Гетьманства, був точним первовзором подій, які пізніще підчас упадку Річпо- сполитої в Польщі відбулися. Як пізніще в Польщі патріотична шляхта, так на Україні патріотична козацька старшина, бачучи упадок своєї отчизни, схаменулась і зрозуміла нарешті (на жаль запізно), що без скріпленя гетьманської влади і уста- новленя дідичного Гетьманства Україна загине. I ось нащадки тих, що династію Хмельницького поваливши, втеряли найбільше відповідний момент для установле- ня української монархії, тепер стали між собою збірати підписи на проханню до Цариці Катерини, щоб гетьманство було оставлене дідичним в роді Гетьмана Розу- мовського, при чім, що характерно, покликувались вони на приклад Богдана

Хмельницького, який так само передав гетьманство свому синові. Але це прохання навіть не могло бути подано, бо (поминувши непопулярність і особисту маловар- тість Гетьмана Розумовського) ’’привязана до стародавних вольностей” генеральна старшина, піддержана очевидно урядом російським (подібно як пізніще конференція Торговицька в Польщі), не захотіла його підписати, і підписали його тільки полковники і полкова старшина. Занепокоєний все-ж таки небезпечним для нього українським монархічним рухом уряд російський поспішив гетьманство скасувати. Гетьман Розумовський одержав наказ написати до Цариці, що він просить увільнити його ”від того тяжкого і небезпечного уряду” — гетьманства. Його ’’прохання” розуміється зараз-же було вдоволено і він був ’’звільнений” з гетьманства подібно, як зі свого королівства був звільнений пізніще останній Король польський Станіслав Понятовський. I в результаті обидва ’’найвільніщі під сонцем” — польський і український — народи, не витворивши власної сильної монархічної влади, промантачили свої держави і опинились на службі у націй, що таку сильну монархічну владу державну витворити у себе зуміли.

²⁹²Пор. вище прим. 113a. Посол Лілієнкрона 28 Червня 1657 p. доносив свому Королеві, що ’’Гетьман дуже слабий, а канцлєр, судячи по ріжним обставинам, викликує велике підозріння, що після смерти Гетьмана він хоче захопити владу. Таким чином вже склалось дві партії, але на нещастя, після того, як 4 видніщих їх представники були тайно покарані смертю по наказу Гетьмана, я зустрів сильні перешкоди вести з ними які небудь переговори... Виговський умисне затягає вирішеня справи (переговорів), ждучи смерти Гетьмана, яка повинна прийти з хвилини на хвилину, щоб потім лекше задовольнити своє честолюбство, виконати свої наміри і приготовитись до всяких випадків...” (АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 314, 316).

²⁹³АЮЗР, т. VII, стор. 189. Kochowski: Annalium Poloniae Climacter, II, 248.

²⁹⁴Kubala: Wojna Brandenburska, s. 213. Про ’’капризи” і непорозуміння між козацькими полковниками, яких не змогла припинити навіть присутність молодого Гетьмана, посланого туди батьком, пише в вищезгаданім рапорті Лілієнкрона. Що Жданович мусів належати до партії Виговського, свідчить між иншим і те, що наказ покарати його смертю, виданий Гетьманом Хмельницьким, не був виконаний і, як пише Лілієнкрона, пізніще Виговський намагався виправдувати, перед Юрієм і перед старшиною, провину Ждановича (АрЮЗР, ч. III, стор. 319).

²⁹⁵АрЮЗР, ibid., стор. 321. "Awizy z Ukrainy”, Apx. Чарторийських, cdx 2446, f. 82. Пор. АЮЗР, XI, стор. 766.

²⁹⁶Літопись Самовидця, стор. 48. Пор. АЮЗР, XI, стор. 795. Точне означеня місця, де був похований Хмельницький вимагало-би довгих архівальних студій і старанних пошукувань в Суботові. Дотепер прийнята була традиція, що тіло Хмельницького поховано в Суботові в мурованій церкві св. Іллі. Там-же російським урядом була прибита маленька мідна табличка з написом: ’’здѣсь было погребено тѣло Богдана Хмельницкаго.” Але ця традиція викликає великі сумніви. Перш за все, коли за основу взяти оповідання Самовидця, на якім ця традиція спирається, то треба вияснити, чи дійсно теперішня мурована церква св. Іллі була ринковою церквою. Місцева традиція щодо цього неясна. Так, старі люде в Суботові оповідають, ”що давньої памяти то самі либонь стіни були і ніхто їх церквою не звав, а звали великим льохом, хоч правити в їй правили — мабуть через те, що почали кладовище заводити коло неї та поминки справляти. Михайлівську (тепер де- ревляну) то ще Батько Богданів строїв, кажуть. Бо як оце перестроювали її, то там видко було усе: на одвірках, на каміні під престолом написи були, коли, хто і за ким строїв і перестроював її. Видко було, що й згоріла раз була. Це вже пята на цьому самому місці”. Далі про муровану Іллінську церкву оповідають ”що це не церква таки була, а двірець Хмелів, та вже либонь і у двірці між світлицями була й церква — у самих покоях би то, звичайно, як от буває у великого чоловіка, бо

Хміль же мав булаву і за князя правив.” Инші перекази знов кажуть, що таки в ній похований Хмельницький ”з правого боку під стіною”, а другі ”що він похований на дворі під церквою коло стіни цеї самої і проти цього самого місця.” Знов звісна, але вповні неймовірна легенда про спаленя останків Богдана і Тимофія Чарнецьким вяжеться в місцевих переказах з "урочищем Греченім, де саме Богунова нива” і де ”той попіл зарядили у пушку і випалили.” ”На тім місці ще недавно були могилки, а одна ще довго маячіла поки її не розоорали.” Але тут же старі люде додають, що того спаленя останків Гетьмана мабуть не було і ”що козаки замість тіла Хмельницького у землю поклали другого мерця, а його на другім місці десь сховали, де самі тільки знали. Може як раз у деревяній батьковій церкві, де й син його вже лежав і ніхто про се й не знав. Воно колись ощутиться.” Домовина Тимофія Хмельницького була знайдена в деревляній Михайлівській церкві. ”Як почали строїти її — оповідають місцеві люде, самовидці — одбили двері у склепу, та зняли віко з домовини Тимошевої і показали людям, що справді є його могила і він сам є там. I зарівнявши і засипавши склеп той, повкидали туди все, що познаходили там і кусок дверей одбитих уклали туди, засипали, затоптали і почали підвалини класти. He то й грошини не взяли з склепу того — усе то дорожили, щоб памятки таки ще й на далі там позоставались.” (Марко Грушевський: Гетьманське гніздо, урочища і перекази c. Суботова зібрані в 1897—99 pp.).

²⁹⁷Apx. Чарторийських, cdx 2446, f. 82: ”Awizy z Ukrainy”. Може бути, що з цею звісткою про похорон Гетьмана ”в полі під високою могилою” вяжеться наведене вище оповідання про "могилки на урочищі Греченім.” Інтересно між иншим, що деякі варіянти "Думи на смерть Хмельницького” так описують похорон Гетьмана: ’Тоді-ж то Юрась, Гетьман молодий, до дому приїжджав, і Отця живого не застав. Тоді то велів у Штомином дворі, на високій горі, гріб копати. Тоді-ж то козаки штихами суходіл копали, шликами землю виносили, Хмельницького похоронили; із разних пищаль подзвонили, по Хмельницькому похорон счинили” (подано у Костомарова в моноґрафії про Хмельницького, за Метлинським).

²⁹⁸Бантышъ-Каменскій: Исторія Малой Россії, II, прим. 7.

²⁹⁹”Мова при погребі Богдана Хмельницького, Гетьмана Войск Запорожских, мовленая через старого секретаря єго Самоїла Зорку в Суботові Августа p. 1657” — Літопись Величка, т. I, стор. 283—294.

³⁰⁰”Awizy z Ukrainy.” Apx. Чартор., cdx 2446, f. 82. Te саме пише в своїм рапорті про смерть Гетьмана посол Лілієнкрона: ’Тепер нічого иншого мені не лишається, як поїхати з канцлером Виговським до Війська і довідатись, що стане робити новий Гетьман (Юрій) вмісті з полковниками, згідно з тим, що покійний Гетьман ім радив і поручав у своїм заповіті.” I тут же Ліліенкрона додае, що ТСанцлєра Виговського підозрівають, що він мае намір повстати проти нового Гетьмана” — иншими словамии — заповіт Богдана Хмельницького зламати (АрЮЗР, ч. III, т. VI, стор. 319).