Посередники та право на здійснення підприємницької діяльності

В рішенні по справі Ое Віооз від 6 жовтня 1976 року17 Суд постановив, що одними з суттєвих характеристик поняття структурного підрозділу є:

—   підпорядкованість материнській компанії;

—   контроль з її боку.

Було визначено, що лише посередник, над яким головна компанія суб'єкта підприємницької діяльності не має повноважень управління та контролю, не може розглядатися як структурний підрозділ.

У рішенні по справі Віапсаегі amp; \?Шетз від 18 березня 1981 року18 Суд зазначив, що незалежний комерційний агент, який лише веде бізнес, оскільки його правовий статус дає йому можливість незалежно організовувати свою ро-

15  Сазе 205/84 Соїптіззіоп v. Сегтапу [1986] ЕСК 3755; Сазе 33/74 Уап ВіпзЬегееп [1974] ЕСЯ 1299; Сазе С-148/91 Уегопіса [1993] ЕСК 1-487; Сазе С-23/93 ТУ 10 [1994] ЕСК 1-4795.

16  Відповідно до статті 21 Директиви Європейського Парламенту та Ради 2000/12 від 20 березня 2000 року щодо започаткування діяльності кредитних установ та її ведення (Вігесііуе 2000/12/ ЕС оґІЬе Еигореап Рагііатепі апсі оГІЬе Соипсії оГ20 МагсЬ 2000 ге!аІіп§ Іо Іпе Іакіп§ ир апсі ригзиіі оґІЬе Ьизіпезз оґсгеШІ іпзіішііопз).

" Сазе 14/76 [1976] ЕСК 1497. 18 Сазе 139/80 [1981] ЕСК 819.

33

боту та власноруч вирішувати, скільки свого часу приділяти інтересам установи, яку він представляє, не має ознак структурного підрозділу.

Ці питання були також висвітлені у рішенні по справі 8отаГег від 22 листопада 1978 року19, в якій Суд визначив, що концепція структурного підрозділу має на увазі:

1)  здійснення діяльності на постійній основі з метою розширення сфери бізнесу головної компанії;

2)  наявність незалежного управління справами;

3)  належне забезпечення ведення переговорів щодо бізнесу з третіми особами.

При цьому ведення переговорів з третіми особами характеризується таким правилом, що останні не зобов'язані співпрацювати з головною компанією прямо, навіть у разі, коли їм відомо про зв'язок структурного підрозділу з головною компанією, яка розміщена за кордоном.

На основі вищенаведених прецедентів Комісія визначила, що необхідна наявність трьох наступних критеріїв, для того щоб використання послуг посередника суб'єктом підприємницької діяльності розглядалось в рамках права на здійснення підприємницької діяльності:

—   посередник повинен мати постійне доручення;

—   посередник є підпорядкованим у своїй діяльності та підлягає контролю з боку суб'єкту підприємницької діяльності. З метою визначення, чи виконуються ці дві умови, необхідно перевірити, чи є у посередника можливість самостійно організовувати власну роботу та визначати кількість часу, який він приділятиме інтересам суб'єкта підприємницької діяльності;

—   посередник має бути уповноваженим на створення прав та обов'язків для суб'єкта підприємницької діяльності. Такі права та обов'язки можуть створюватись через посередника, навіть якщо він не має права підписання договорів. Наприклад, якщо посередник має право зробити повноцінну пропозицію від імені суб'єкта підприємницької діяльності, але тільки суб'єкт підприємницької діяльності має повноваження підписувати договори, зазначена умова вважається виконаною. Якщо суб'єкт підприємницької діяльності має право відмовитись від запропонованої посередником та підписаної клієнтом пропозиції — умова не виконується.

Для з'ясування наявності цих критеріїв необхідно детально вивчати обставини кожної конкретної справи.

Електронні пристрої

Фінансові послуги можуть надаватись шляхом використання електронних пристроїв типу банкоматів. Якщо такі пристрої відповідають встановленим Судом критеріям, до них застосовуватимуться положення щодо права на здійснення підприємницької діяльності.

Для того, щоб розглядати такі пристрої як реалізацію права на здійснення підприємницької діяльності, вони повинні управлятись, що неможливо а ргіогі,

"Сазе 33/78 |1978| ЕСК.

34

якщо Суд не визначить, що структурний підрозділ може управлятись не лише людськими ресурсами, а й електронним способом.

Проте навряд чи такі пристрої виступають «єдиними представниками» суб'єкта підприємницької діяльності в державі-члені. Скоріш за все вони належать структурним підрозділам суб'єкта підприємницької діяльності, відкритим в цій. державі-члені. І в такому випадку до пристроїв мають застосовуватися правила, встановлені для структурного підрозділу, якому належить сам пристрій.

Однак, якби пристрої виступали як «єдині представники» суб'єкта підприємницької діяльності в державі-члені, Комісія могла б це розглядати в світлі надання послуг на території цієї держави-члена.

В той же час присутність в державі перебування особи або компанії, відповідальної лише за обслуговування цього електронного пристрою, не може розглядатись в світлі здійснення підприємницької діяльності. Тому існування сервісної підтримки (у вигляді незалежної особи чи компанії) не позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності права діяти в світлі свободи надання послуг.

Перспективи з огляду на технологічний розвиток

Комісія визнає, що технологічний розвиток може змусити її переглянути свою позицію щодо цього питання у майбутньому.

Якщо такий технологічний розвиток зробить можливим функціонування такого електронного пристрою як структурного підрозділу, а зокрема — з функціями прийняття відповідних рішень чи обслуговування клієнтів у державі-члені, — Комісія перегляне відповідні правові положення.

Поки що правове регулювання цього питання ґрунтується на «людській» концепції функціонування структурних підрозділів (наприклад, програма діяльності повинна включати інформацію про відповідальних осіб за управління структурним підрозділом). Тому сьогодні неможливо розглядати електронні пристрої як структурні підрозділи.