ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОГО ПРАВА ЄС

Як ми бачимо, вторинне законодавство в галузі банківського права ЄС останнім часом зазнало деяких значних змін. Насамперед це полягає в появі нового покоління банківських директив — Директиви про кредитні установи, яка являє собою узагальнення 19 попередніх директив.

Наступними директивами, які вже знаходяться на різних стадіях розробки, будуть Директива щодо застави та Директива щодо адекватності капіталу кре-дигних установ та інвестиційних фірм, їх прийняття згідно з Планом дій у сфері фінансових послуг1 планується у 2003 та 2005 роках відповідно.

Прийняття Директиви щодо застави викликано відмінностями у підходах до поняття застави в державах-членах. Це створює низку перешкод, несумісних з поняттям Єдиного ринку. Ця Директива передбачає два основні заходи, що покликані забезпечити підвищення ліквідності на ринку застав. По-перше, це детальне правове регулювання договорів про заставу, які передбачають право заставодавця використовувати предмет застави в подальшому як інструмент забезпечення виконання наступних своїх зобов'язань. Наступна застава одного й того самого майна знайома праву більшості держав-членів. По-друге, ця Директива вводить інститут заміни предмета застави (повністю чи частково), закріплюючи право заставодавця замінити частину майна (цінних паперів, зокрема) іншим майном рівної вартості, якщо це передбачено у договорі застави.

Директива щодо адекватності капіталу кредитних установ та інвестиційних фірм має на меті вдосконалення Директиви про кредитні установи у частині визначення вимог до капіталу та великих ризиків. Це пов'язано з бурхливим розвитком фінансового ринку Співтовариства за останні 12 років після прийн-япя цієї Директиви.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СТРАХОВОГО ПРАВА ЄС

На початку цього року було затверджено додаткові заходи, спрямовані на захист прав страхувальників — прийнято дві Директиви стосовно «маржі платоспроможності» (зоїуепсу таг§іп) страхових компаній, які здійснюють пряме страхування життя та інші види прямого страхування відповідно (детальніше про це — у розділі «Маржа платоспроможності страховиків»).

Проект Директиви Європейського Парламенту та Ради

щодо посередництва у сфері страхування (внесений Комісією на розгляд у 2000 році)

Метою розробки та внесення проекту є досягнення двох цілей: спрощення порядку надання посередницьких послуг у сфері страхування та гарантування

РІпапсшІ 8егуІ8Є5 Асіюп Ріап.

124

високого рівня захисту інтересів споживачів. Положення цієї директиви після її прийняття мають замінити Директиву 77/92/ЕЕС щодо створення умов для ефективного користування свободою підприємницької діяльності та свободою надання послуг страховими агентами і страховими брокерами та, зокрема, про тимчасові заходи в цій сфері і Рекомендацію Комісії 92/48/ЕЕС щодо страхових посередників, які було прийнято з метою гармонізації національних положень стосовно регулювання діяльності посередників у сфері страхування.

Вводиться система реєстрації всіх посередників у сфері страхування та перестрахування. На основі такої реєстрації посередники отримають право здійснювати свою діяльність на території іншої держави-члена. Передбачено застосування наступних мінімальних критеріїв, яким мають відповідати посередники (як фізичні, так і юридичні особи):

—   наявність відповідного рівня знань та навичок;

—   добра репутація (відсутність притягнення до кримінальної відповідальності, не повинні бути визнані банкрутами у минулому та ін.);

—   обов'язковість страхування професійної відповідальності посередників чи отримання інших подібних гарантій щодо відповідальності, яка може виникнути внаслідок професійної недбалості;

—   підтримання належного фінансового стану посередника у випадку, якщо він при здійсненні своєї діяльності розпоряджається коштами клієнта (наприклад, шляхом формування гарантійного фонду).

Запровадження таких мінімальних критеріїв, однак, не позбавляє держави-члени права встановлювати більш суворі правила, але лише стосовно посередників, зареєстрованих на їх території.

Проект також містить певні вимоги до діяльності страхових посередників, дотримання яких має гарантувати достатній рівень захисту прав споживачів. Наприклад, споживач повинен мати доступ до інформації щодо найменування та адреси посередника, його прямих чи опосередкованих зв'язків зі страховими компаніями, інформації, чи посередник працює на одну страхову компанії або кілька, а також повідомити найменування цих компаній та ін.

Крім того, посередник має поінформувати споживача, чи він надає поради з питань страхування на засадах проведення всебічного аналізу або ні. І якщо так, то він повинен детально вивчати весь спектр продуктів, що пропонуються на ринку страхових послуг.