<<
>>

18.1. Правові засади громадянства Європейського Союзу

Інститут громадянства посідає особливе місце  в праві Спів- товариства .  Важливим моменто м  при цьом у є те,  що  права людини , як такі, розглядаються поза інститутом загальноєвро- пейського громадянства.

Уперше цю концепці ю впроваджено Договором про ЄС , в яком у ст. 17 Договору про Співтовариство було суттєво змінено. Громадянство ЄС поширюєтьс я на всіх, хто має громадянство ("національність")1   будь-якої з держав - членів ЄС. У ст. 17 Договору про  Співтовариство встановлено єдине громадянство ЄС :  кожен громадяни н держави-член а є громадянино м Союзу.  Громадянств о Союз у доповнює ,  а не змінює національне громадянство.

Громадяни ЄС користуються таким и правами:

1) заборона дискримінаційног о ставлення з боку держави - члена за ознако ю національності громадянина ЄС (ст. 12 До - говору про Співтовариство);

2) право на вільне пересування у ЄС та проживанн я в дер- жавах-членах ЄС з урахуванням обмежень, встановлених До - говором про Співтовариств о (ст.  18 Договор у про Співтова - риство);

3) право голосу та право бути обрани м до органів місцевого самоврядуванн я в будь-якій державі-члені , у випадках, коли громадяни мешкают ь не в державі-члені походження  (ст. 19(1) Договору про Співтовариство)2 ;

4) право голосу та право бути обраним до Європейського Парламенту в будь-якій державі-члені, у випадках, коли гро- мадяни мешкают ь не в державі-члені походження3 ;

1   Більшість європейськи х краї н мають крім  громадянства також інститут національност і (ш о не є національніст ю у суворому сенсі).

2  Тако ж див.: Директив а 94/80 від 19 грудня 1994 p. (O.J.  1994 L368/38). Стаття 5(3) Директив и 94/80 надає право державам-члена м ЄС визнавати обра - ними на посади голів, заступників голів  та членів вищого органу виконавчої влади органу місцевого самоврядуванн я виключн о власних громадян.

3  Див.: Директив а 93/109 від 6 грудня 1993 p. (O.J. 1993 L329/34). Директив а забороня є громадянам ЄС голосувати та бути обрани м до Європейськог о Пар - ламент у більш ніж від одної виборчої ділянці.

298

5) право  на отриманн я дипломатичної та консульської допо - моги  від дипломатични х і консульських установ інших дер - жав-членів у країнах,  де рідна держава індивіда (громадянина ) не має власних закордонни х представництв (ст. 20 Договору про Співтовариство)1 ;

6) право на подання петиції до Європейського Парламенту

(ст. 21(1) Договору про Співтовариство);

7) право звернення до Європейськог о Омбудсмана (ст. 21(2) Договору про Співтовариство);

8) право зверненн я та отриманн я   відповіді від інститутів Співтовариства та Європейськог о Омбудсмана будь-якою мо- вою держав-членів  ЄС за бажання м громадянина ЄС (ст. 21(3) Договору про Співтовариство).

Частина 2 ст. 17 Договору про Співтовариство містить по- ложення , згідно з яким и громадяни ЄС мають також обов'яз - ки, але не  уточнює, які саме. До цього ж, обсяг прав теж не є цілком прозорим .

Головне доповненн я (або краще назвати його роз'ясненням ) Амстердамськог о Договор у з  питан ь інституту громадянств а ЄС — це встановлення його похідності від громадянства дер - жави-член а  походження ,  тобт о  йог о додатковог о характеру . Громадяни держав-члені в ЄС автоматично набувають статусу громадя н ЄС , але при  цьому не йдеться пр о подвійн е гро- мадянство. Договір про Співтовариство не створює інституту самостійного громадянства (так званої "європейської національ - ності"), а лиш е встановлює статус, що доповню є   національ - ний.  При цьому набуття статусу європейськог о громадянин а повністю залежит ь від визначенн я  громадянства (національ - ності) в національному законодавстві держав-членів, яке, при - родно, може неабия к різнитися в державах-членах ЄС. Згідно з принципо м субсидіарності2 , Співтовариство не вимагає гармо- нізації національног о законодавств а держав-члені в  у галузі громадянства, бо конституційна сфера не належить до виключної компетенції Співтовариства, але залишається в межах компетен - ції держав-члені в ЄС .

Держави-член и  можуть навіть робити заяви (декларації) з питань визначенн я осіб, які вважаються їх громадянами3 . У разі ратифікації усіма державами-членам и ЄС Лісабонського Договору набере юридичної сили Хартія основних прав ЄС , яка ретельно узагальнює фундаментальні права грома-

1 Див. також : Рішенн я голів урядів держав-члені в ЄС 95/553 від 19 грудня

1995 p. (O.J. 1995 L314/73).

2 Див.: тема 3.

!   Справ а С-369/90 , Michelelti v.  Delegation del Gobierno en Canatabria (1992) ECR 1-4239.

299

дян ЄС відповідно до найкращих національних та  міжнародних стандартів*.

З ЗО квітня 2006 р. вступила в дію Директив а 2004/58 щодо прав громадян ЄС та членів їх родин вільно пересуватись  та мешкат и  на території держав-члені в ЄС . Директив а  2004/58 змінює та доповню є низку актів вторинного законодавства Спів- товариства (9 директи в та 1  регламент). Зокрема , Директив а

2004/58 передбачає наступне:

а) кодифікує та спрощує вторинне законодавство Співтова- риства та практику ЄС П з вільного пересування громадян ЄС ;

б) нада є  прав о  на отриманн я дозвол у на  проживанн я  у державі-член і  перебуванн я  працюючи х  (працівника м та   під- приємцям ) і непрацюючи м (студентам та пенсіонерам) громадя- нам ЄС за умови того, що вони мають достатньо фінансови х ресурсів дл я того ,  що б  н е  обтяжуват и систем у соціальног о забезпечення держави перебування;

в) надає членам родини громадянина ЄС право на отриманн я дозволу на проживання у державі-члені перебування після смерті громадянина ЄС або припиненн я шлюбу або зареєстрованого співмешкання ;

г) зареєстроване співмешканн я рівноцінн е шлюбу;

д ) значн о  зменшу є  бюрократичн і  перешкод и  отриманн я дозволу на проживанн я працівників ЄС та членів їх родин у державах-члена х ЄС (дозвіл на проживанн я  замінен о  на ре- єстрацію в уповноважених установах);

е) надає можливість автоматичного отриманн я громадянами ЄС дозволу на постійне проживанн я після 5 років легального проживанн я на території держави-член а ЄС;

є) обмежує можливості дострокової депортації громадян ЄС

та членів 'їх родин із території держави-член а ЄС.

<< | >>
Источник: Р.А. Петров. Право Європейського Союзу: Навчальни й посібни к / За заг. ред. Р.А. Петрова . — 2-г е вид . — К..: Істина , 2009. — 376 с.. 2009

Еще по теме 18.1. Правові засади громадянства Європейського Союзу:

  1. Інституції Європейського Союзу
  2. 1.3. Створення Європейського Союзу
  3. Романе-германська правова сім'я. Наближення правопорядків у країнах Європейського Союзу. Англо-американська правова сім'я, або система загального права: англійське право; право США. Особливості правової системи Мексики та інших латиноамериканських країн. Мусульманське право. Правові системи країн Далекого Сходу: китайське право; право Японії; право Індії. Правові системи країн Африки.
  4. Хартія фундаментальних прав Європейського Союзу
  5. Міжнародно-правові питання громадянства
  6. 70. Міжнародно-правові питання громадянства.
  7. 15.2. Співробітництво Європейського Союзу з Радою Європи
  8. Семінарське заняття № 15 Тема 19: Фінанси Європейського Союзу
  9. Наближення правопорядків у країнах Європейського Союзу
  10. 2.2. Наближення правопорядків у країнах Європейського Союзу
  11. Семінарське заняття № 16 Тема 19: Фінанси Європейського Союзу
  12. 3. Гармонізація законодавства України з правом Європейського Союзу
  13. 9.2. Міграційне законодавство Європейського Союзу
  14. 6.2.4. Рішення Суду Європейського Союзу.
  15. Дебати про майбутнє Європейського Союзу