18.1. Правові засади громадянства Європейського Союзу
Інститут громадянства посідає особливе місце в праві Спів- товариства . Важливим моменто м при цьом у є те, що права людини , як такі, розглядаються поза інститутом загальноєвро- пейського громадянства.
Уперше цю концепці ю впроваджено Договором про ЄС , в яком у ст. 17 Договору про Співтовариство було суттєво змінено. Громадянство ЄС поширюєтьс я на всіх, хто має громадянство ("національність")1 будь-якої з держав - членів ЄС. У ст. 17 Договору про Співтовариство встановлено єдине громадянство ЄС : кожен громадяни н держави-член а є громадянино м Союзу. Громадянств о Союз у доповнює , а не змінює національне громадянство.Громадяни ЄС користуються таким и правами:
1) заборона дискримінаційног о ставлення з боку держави - члена за ознако ю національності громадянина ЄС (ст. 12 До - говору про Співтовариство);
2) право на вільне пересування у ЄС та проживанн я в дер- жавах-членах ЄС з урахуванням обмежень, встановлених До - говором про Співтовариств о (ст. 18 Договор у про Співтова - риство);
3) право голосу та право бути обрани м до органів місцевого самоврядуванн я в будь-якій державі-члені , у випадках, коли громадяни мешкают ь не в державі-члені походження (ст. 19(1) Договору про Співтовариство)2 ;
4) право голосу та право бути обраним до Європейського Парламенту в будь-якій державі-члені, у випадках, коли гро- мадяни мешкают ь не в державі-члені походження3 ;
1 Більшість європейськи х краї н мають крім громадянства також інститут національност і (ш о не є національніст ю у суворому сенсі).
2 Тако ж див.: Директив а 94/80 від 19 грудня 1994 p. (O.J. 1994 L368/38). Стаття 5(3) Директив и 94/80 надає право державам-члена м ЄС визнавати обра - ними на посади голів, заступників голів та членів вищого органу виконавчої влади органу місцевого самоврядуванн я виключн о власних громадян.
3 Див.: Директив а 93/109 від 6 грудня 1993 p. (O.J. 1993 L329/34). Директив а забороня є громадянам ЄС голосувати та бути обрани м до Європейськог о Пар - ламент у більш ніж від одної виборчої ділянці.
298
5) право на отриманн я дипломатичної та консульської допо - моги від дипломатични х і консульських установ інших дер - жав-членів у країнах, де рідна держава індивіда (громадянина ) не має власних закордонни х представництв (ст. 20 Договору про Співтовариство)1 ;
6) право на подання петиції до Європейського Парламенту
(ст. 21(1) Договору про Співтовариство);
7) право звернення до Європейськог о Омбудсмана (ст. 21(2) Договору про Співтовариство);
8) право зверненн я та отриманн я відповіді від інститутів Співтовариства та Європейськог о Омбудсмана будь-якою мо- вою держав-членів ЄС за бажання м громадянина ЄС (ст. 21(3) Договору про Співтовариство).
Частина 2 ст. 17 Договору про Співтовариство містить по- ложення , згідно з яким и громадяни ЄС мають також обов'яз - ки, але не уточнює, які саме. До цього ж, обсяг прав теж не є цілком прозорим .
Головне доповненн я (або краще назвати його роз'ясненням ) Амстердамськог о Договор у з питан ь інституту громадянств а ЄС — це встановлення його похідності від громадянства дер - жави-член а походження , тобт о йог о додатковог о характеру . Громадяни держав-члені в ЄС автоматично набувають статусу громадя н ЄС , але при цьому не йдеться пр о подвійн е гро- мадянство. Договір про Співтовариство не створює інституту самостійного громадянства (так званої "європейської національ - ності"), а лиш е встановлює статус, що доповню є національ - ний. При цьому набуття статусу європейськог о громадянин а повністю залежит ь від визначенн я громадянства (національ - ності) в національному законодавстві держав-членів, яке, при - родно, може неабия к різнитися в державах-членах ЄС. Згідно з принципо м субсидіарності2 , Співтовариство не вимагає гармо- нізації національног о законодавств а держав-члені в у галузі громадянства, бо конституційна сфера не належить до виключної компетенції Співтовариства, але залишається в межах компетен - ції держав-члені в ЄС .
Держави-член и можуть навіть робити заяви (декларації) з питань визначенн я осіб, які вважаються їх громадянами3 . У разі ратифікації усіма державами-членам и ЄС Лісабонського Договору набере юридичної сили Хартія основних прав ЄС , яка ретельно узагальнює фундаментальні права грома-
1 Див. також : Рішенн я голів урядів держав-члені в ЄС 95/553 від 19 грудня
1995 p. (O.J. 1995 L314/73).
2 Див.: тема 3.
! Справ а С-369/90 , Michelelti v. Delegation del Gobierno en Canatabria (1992) ECR 1-4239.
299
дян ЄС відповідно до найкращих національних та міжнародних стандартів*.
З ЗО квітня 2006 р. вступила в дію Директив а 2004/58 щодо прав громадян ЄС та членів їх родин вільно пересуватись та мешкат и на території держав-члені в ЄС . Директив а 2004/58 змінює та доповню є низку актів вторинного законодавства Спів- товариства (9 директи в та 1 регламент). Зокрема , Директив а
2004/58 передбачає наступне:
а) кодифікує та спрощує вторинне законодавство Співтова- риства та практику ЄС П з вільного пересування громадян ЄС ;
б) нада є прав о на отриманн я дозвол у на проживанн я у державі-член і перебуванн я працюючи х (працівника м та під- приємцям ) і непрацюючи м (студентам та пенсіонерам) громадя- нам ЄС за умови того, що вони мають достатньо фінансови х ресурсів дл я того , що б н е обтяжуват и систем у соціальног о забезпечення держави перебування;
в) надає членам родини громадянина ЄС право на отриманн я дозволу на проживання у державі-члені перебування після смерті громадянина ЄС або припиненн я шлюбу або зареєстрованого співмешкання ;
г) зареєстроване співмешканн я рівноцінн е шлюбу;
д ) значн о зменшу є бюрократичн і перешкод и отриманн я дозволу на проживанн я працівників ЄС та членів їх родин у державах-члена х ЄС (дозвіл на проживанн я замінен о на ре- єстрацію в уповноважених установах);
е) надає можливість автоматичного отриманн я громадянами ЄС дозволу на постійне проживанн я після 5 років легального проживанн я на території держави-член а ЄС;
є) обмежує можливості дострокової депортації громадян ЄС
та членів 'їх родин із території держави-член а ЄС.
Еще по теме 18.1. Правові засади громадянства Європейського Союзу:
- Інституції Європейського Союзу
- 1.3. Створення Європейського Союзу
- Романе-германська правова сім'я. Наближення правопорядків у країнах Європейського Союзу. Англо-американська правова сім'я, або система загального права: англійське право; право США. Особливості правової системи Мексики та інших латиноамериканських країн. Мусульманське право. Правові системи країн Далекого Сходу: китайське право; право Японії; право Індії. Правові системи країн Африки.
- Хартія фундаментальних прав Європейського Союзу
- Міжнародно-правові питання громадянства
- 70. Міжнародно-правові питання громадянства.
- 15.2. Співробітництво Європейського Союзу з Радою Європи
- Семінарське заняття № 15 Тема 19: Фінанси Європейського Союзу
- Наближення правопорядків у країнах Європейського Союзу
- 2.2. Наближення правопорядків у країнах Європейського Союзу
- Семінарське заняття № 16 Тема 19: Фінанси Європейського Союзу
- 3. Гармонізація законодавства України з правом Європейського Союзу
- 9.2. Міграційне законодавство Європейського Союзу
- 6.2.4. Рішення Суду Європейського Союзу.
- Дебати про майбутнє Європейського Союзу